Ухвала суду № 9932505, 20.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 р.Справа № 2-а-5375/09/1570 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Новицькій Н.В.

з участю: представника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Сон Костянтина Еріковича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Одеський коровай" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2009 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Одеський коровай" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Одесі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000111620/0 від 27 січня 2009 року на суму 101 528 грн. (67 685 грн. податкове зобовязання по податку на прибуток; 33 843 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Обґрунтовуючи свої вимоги, ВАТ "Одеський коровай" вказувало, що за результатами планової виїзної перевірки відповідач дійшов висновків про порушення підприємством Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яке полягало в не нарахуванні та не сплаті до Державного бюджету частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за ІІ півріччя 2007 року. На думку відповідача, позивач на підставі ст. 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" повинен сплачувати до Державного бюджету частину прибутку. Однак, ці висновки суперечать ч.7 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (згідно якої, податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають).

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року адміністративний позов ВАТ "Одеський коровай" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000111620/0 від 27 січня 2009 року - задоволений.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111620/0 від 27 січня 2009 року, за яким ВАТ "Одеський коровай" визначена сума податкового зобов'язання у сумі 101 528 (67 685 грн. за основним платежем, 33 843 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ВАТ "Одеський коровай" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 05 серпня 1997 року №15561200000000090, форма власності колективна. На податковий облік взято 04 липня 2000 року у ДПІ міста Одеси з функціями безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками податків за №17.

Державна частка акцій в статутному фонді позивача на час перевірки складала 5,85%.

З 08 грудня 2008 року по 15 січня 2009 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка ВАТ "Одеський коровай" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, про що 22 січня 2009 року був складений акт №19/16-2/00376886/1.

27 січня 2009 року, на підставі цього акта СДПІ по роботі з ВПП прийняло податкове повідомлення-рішення №0000111620/0, за яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3021010200: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) у сумі 101 528 грн. (67 685 грн. за основним платежем, 33 843 грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Висновки перевіряючих базуються на тому, що відповідно до ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): акціонерні, холдінгові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовуються на виплату дивідендів. Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємства. Для акціонерних, холдінгових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірніх підприємств, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Згідно з п.3.1.5 акта, ВАТ "Одеський коровай" не нарахувало та не сплатило до Державного бюджету України частину прибутку, отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності у 3-4 кварталах 2007 року відповідно до державної частки акцій у статутному фонді підприємства у 2007 року, яка становить 5,85%.

Частина прибутку підприємства, що належить сплаті до державного бюджету за результатом фінансово-господарської діяльності за 2 півріччя 2007 року складає 67 685 грн., в т.ч. 3 кв.2007 року 21 926 грн., 4 кв.2007 року 45 759 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством не передбачено, що підприємства, до яких належить позивач, повинні відраховувати до державного бюджету частку прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, а оскільки Закони України "Про Державний бюджет України" не можуть встановлювати нові податки, то визначення позивачу податкового зобов'язання на підставі ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України" (якою фактично визначений новий податок) є протиправним, у звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7, 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування", Рішенням Конституційного Суду України; вiд 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справi про соцiальнi гарантiї громадян; від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справi щодо предмета та змiсту Закону про Державний бюджет України; від 27 листопада 2007 року №26-рп/2008 у справі про збалансованiсть бюджету).

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі вказується, що суд першої інстанції помилково не застосував у спірних правовідносинах спеціальні Закони України: "Про оподаткування прибутку підприємства" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які передбачають необхідність сплати позивачем до державного бюджету частини чистого прибутку та які є переважними над загальними Законами України "Про систему оподаткування", "Про цінні папери та фондову біржу" та "Про господарські товариства".

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 7, 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування" - в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) (ст. 13).

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься й податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами (п.3 ч.1 ст. 14).

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються Законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі (ст.1).

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (ч.2 ст.7).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є відкритим акціонерним товариством, з державною часткою акцій в статутному фонді - 5,85%, тобто він не відноситься до категорій підприємств, перелічених у вищенаведеному п.3 ч.1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Жодною нормою цього Закону не встановлено, що акціонерна компанія, у статутному фонді якої державі належать акції (частки, паї) повинна сплачувати до Державного бюджету частину прибутку у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Таким чином, ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка встановлює акціонерним компаніям такий обов'язок, не вносячи при цьому відповідних змін до Закону України "Про систему оподаткування", суперечить останньому, який, в свою чергу, згідно з його преамбулою, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, тобто, саме він (а не Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", як зазначає апелянт) є спеціальним з питань оподаткування і, відповідно, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Конституційного Суду України висловленій у рішеннях Конституційного Суду України:

-вiд 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справi про соцiальнi гарантiї громадян;

-від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справi щодо предмета та змiсту Закону про Державний бюджет України;

-від 27 листопада 2007 року №26-рп/2008 у справі про збалансованiсть бюджету,

яка полягає у тому, що: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших Законів України він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим Законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення №6-рп/2007); "Законом про Держбюджет не можна вносити змiни до iнших Законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з обєктивних причин це створює протирiччя у законодавствi, i як наслiдок скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. У разi необхiдностi зупинення дiї Законiв, внесення до них змiн i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремi Закони" (абзаци третiй, четвертий пiдпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: