Рішення № 99324772, 01.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4201/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної державної адміністрації (далі-відповідач, ПОДА) про визнання протиправним та скасування окремих положень індивідуального акта - розпорядження голови Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у направленні його на альтернативну (невійськову) службу; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення на альтернативну службу та за результатами розгляду прийняти рішення про направлення його на альтернативну службу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він має право на заміну строкової військової служби альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями. Однак, відповідач неодноразово відмовляв йому у направленні на альтернативну (невійськову) службу, зокрема, і розпорядженням голови Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020, яке є предметом оскарження у цій справі. При цьому із витягу з протоколу засідання Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби №4 від 01.09.2020 слідує, що Комісією рекомендовано відмовити йому у направленні на альтернативну (невійськову) службу на підставі абзацу 2 частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" у зв`язку з несвоєчасним поданням заяви відповідно до статті 9 вказаного закону. На думку позивача, його заява від 27.07.2015 подана до відповідного структурного підрозділу Полтавської ОДА своєчасно відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", а на момент її подання він перебував у категорії осіб призовного віку, оскільки не досяг 27-річного віку. Позивач вважає, що виконав усі умови, які є необхідними відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", для його направлення альтернативну (невійськову) службу.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

08.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.135-143, т.1/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що на початок чергового осіннього призовного періоду з 01.10.2015 по 30.11.2015 ОСОБА_1 не був військовозобов`язаним, а отже, не був суб`єктом, на якого розповсюджувалася дія Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" у частині права на направлення та проходження такої служби. Крім того, відповідач зауважив, що на момент подання заяви від 27.07.2015 ОСОБА_1 не перебував на обліку і не призивався на військову службу. Отже, на думку відповідача, із трьох обов`язкових умов, визначених Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу", для направлення на альтернативну (невійськову) службу позивачем дотримано лише одну, а саме подано відповідну заяву, тому ОСОБА_1 не підлягав направленню на таку службу. Також, відповідач акцентував увагу на тому, що на час подання позовної заяви у цій справі позивач досяг повних 32 років та вже не підлягає направленню на альтернативну (невійськову) службу.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

13.05.2021 позивач надав до суду документи, якими усунув недоліки, що визначені ухвалою суду від 30.04.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.06.2021 судом одержано клопотання Полтавської обласної державної адміністрації про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, зміст якого розцінюється судом як заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 заперечення Полтавської обласної державної адміністрації проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення. Відмовлено у задоволенні клопотання Полтавської обласної державної адміністрації про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.44-51, т.2/, у якій позивач просив задовольнити позовні вимоги, а твердження та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, визнати безпідставними. Зазначає, що Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" не містить вимоги, що для направлення та проходження альтернативної (невійськової) служби громадянин має бути військовозобов`язаним. Вважає, що на час подання заяви від 27.07.2015 підлягав призову на строкову військову службу, оскільки не досяг 27-річного віку. Зауважує, що документальне перебування на військовому обліку не є обов`язковою умовою для направлення на альтернативну (невійськову) службу, натомість, достатньо лише підлягати призову на строкову військову службу, а закон не зобов`язує призовника звертатися до військового комісаріату для відновлення на військовому обліку після внесення відповідних змін до законодавства про військову службу. Крім того, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що на час подання позовної заяви у цій справі він досяг повних 32 років та вже не підлягає направленню на альтернативну (невійськову) службу, оскільки, на думку ОСОБА_1 , його вік повинен визначатися саме на дату подання заяви про направлення на альтернативну (невійськову) службу (27.07.2015). Отже, на думку позивача, останнім виконано усі умови, які є необхідними відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", для його направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 20.40.2005 Автозаводським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області /а.с.37-38, т.1/.

Згідно із записами посвідчення про приписку до призовної дільниці №1420-05 від 28.04.2005 /а.с.83, т.1/ ОСОБА_1 , 1988 року народження, приписаний до призовної дільниці Кременчуцького району Полтавської області Кременчуцьким райвійськкоматом, взятий на військовий облік Кременчуцького ОМВК з 10.02.2005.

ОСОБА_1 виключений з військового обліку призовників, як громадянин, який до дня відправлення на строкову військову службу досягнув 25-річного віку (протокол засідання призовної комісії №6 від 08.10.2013) на підставі статті 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", про що свідчать листи Кременчуцького ОМВК №5/307 від 01.02.2016 /а.с.195, т.1/ та від 17.02.2016 №5/823 /а.с.197, т.1/.

З листа Кременчуцького ОМВК від 17.02.2016 №5/823 /а.с.197, т.1/ слідує, що на початок осіннього призову 2015 року ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку призовників в Кременчуцькому ОМВК, із заявою про поновлення на військовому обліку призовників у зв`язку із збільшенням призовного віку до Кременчуцького ОМВК не звертався.

Водночас, тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 від 26.03.2018 підтверджено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ за ВОС №9а /а.с.95, т.1/.

27.07.2015 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА із заявою від 27.07.2015 про заміну військової строкової служби альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями, у якій він, зокрема, просив у разі встановлення істинності релігійних переконань звільнити його від проходження строкової військової служби та направити на альтернативну службу згідно з викладеними побажаннями щодо її проходження, фахової підготовки та рівня кваліфікації, підтверджених відповідними документами, прийнявши рішення про направлення на альтернативну службу /а.с.50-57, т.1/.

Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 09.09.2015 №04-05/5615 повідомлено ОСОБА_1 , що враховуючи те, що на початок призову йому виповнюється 27 років, на строкову військову службу він не призиватиметься, відповідно і направленню на альтернативну службу не підлягає /а.с.17, т.1/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №816/28/17 /а.с.30-36, т.1/, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення на альтернативну службу відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" з урахуванням висновків суду.

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №816/28/17, 24.05.2017 Комісією у справах альтернативної (невійськової) служби Полтавської обласної державної адміністрації розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 та прийнято рішення про залишення заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 без руху, про що свідчать протокол №4 від 24.05.2017 /а.с.26-27, т.1/ та лист Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 12.06.2017 №К-806/01.2-3 /а.с.25, т.1/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 440/69/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019, позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання бездіяльності протиправною задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом №4 від 24.05.2017 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення його на альтернативну службу; визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення громадянина на альтернативну службу або про відмову в направленні на альтернативну службу; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 про альтернативну службу та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" про направлення ОСОБА_1 на альтернативну службу або про відмову в направленні на альтернативну службу.

20.08.2019 відбулося засідання Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби обласної державної адміністрації, яке оформлено протоколом від 20.08.2019 № 3, під час якого розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 на виконання вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 440/69/19. У протоколі зазначено, що на початок осіннього призову на строкову військову службу - 01.10.2015 позивач досягнув віку 27 років. Указано, що колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду зазначено, що під час звернення ОСОБА_1 до Департаменту із заявою про направлення на альтернативну (невійськову) службу дотримано лише одну із трьох умов, визначених Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" для його направлення на альтернативну службу, а саме подано відповідну заяву, а тому відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" ОСОБА_1 не підлягав направленню на альтернативну службу /а.с.40-43, т.1/.

За результатами засідання Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби обласної державної адміністрації вирішено рекомендувати відмовити ОСОБА_1 в направлення на альтернативну (невійськову) службу на підставі заяви від 27.07.2015 з урахуванням висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/69/19 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 440/69/19 та не виконання вимог статті 4 та 9 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" /40-43, т.1/.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 30.08.2019 № 634 "Про направлення на альтернативну (невійськову) службу та відмову в направленні на альтернативну (невійськову) службу" відмовлено в направленні на альтернативну (невійськову) службу ОСОБА_1 /а.с.44, т.1/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі № 440/3815/19 /а.с.73-82, т.1, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 634 від 30.08.2019 у частині відмови ОСОБА_1 в направленні на альтернативну (невійськову) службу. Зобов`язано Полтавську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення на альтернативну службу та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 № 1975-ХІІ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, що встановлені у межах справ №816/28/17, №440/69/19, №440/3815/19 доказуванню не підлягають у силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 28.08.2020 № 01.2-07/7417, який направлений позивачу рекомендованим поштовим відправленням від 28.08.2020 /а.с.174, т.1/, запрошено позивача взяти участь у засіданні Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби обласної державної адміністрації з розгляду питання щодо направлення ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу. Зазначено, що засідання відбудеться 01.09.2020 об 11 годині 00 хвилин за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 45, Полтавська обласна державна адміністрація, к. 115 /а.с.171, т.1/.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №440/3815/19, Комісією у справах альтернативної (невійськової) служби Полтавської обласної державної адміністрації, за участю ОСОБА_1 , розглянуто його заяву від 27.07.2015 про направлення на альтернативну (невійськову) службу та рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у направленні на альтернативну (невійськову) службу на підставі абзацу 2 частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" у зв`язку з несвоєчасним поданням заяви відповідно до статті 9 вказаного закону, про що свідчить відповідний протокол засідання Комісії від 01.09.2020 №4 /а.с.165-167, т.1/.

Розпорядженням Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020 "Про направлення на альтернативну (невійськову) службу та відмову в направленні на альтернативну (невійськову) службу", враховуючи інформацію щодо розгляду Комісією заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення на альтернативну (невійськову) службу /а.с.168-170, т.1/, відмовлено ОСОБА_1 у направленні на альтернативну (невійськову) службу /а.с.144, т.1/.

Копія спірного розпорядження №524 від 15.09.2020 надіслана ОСОБА_1 листом Полтавської ОДА від 16.09.2020 №01.2-07/8104 /а.с.180, т.1/.

Позивач, не погодившись із розпорядженням Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020 "Про направлення на альтернативну (невійськову) службу та відмову в направленні на альтернативну (невійськову) службу" у частині відмови йому у направленні на альтернативну (невійськову) службу, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої вказаної статті військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 №1975-XII (далі - Закон №1975-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1975-XII альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.

Згідно зі статтею 2 Закону №1975-XII право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Положеннями статті 4 Закону №1975-XII на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни: звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу; яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).

Відповідно до статті 7 Закону №1975-XII для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1975-XII для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону заява про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина, а заява про звільнення від призову на військові збори - протягом чотирнадцяти календарних днів.

Підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є: несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори; відсутність підтверджень щодо істинності релігійних переконань; неявка громадянина без поважних причин за викликом до місцевої державної адміністрації для розгляду його заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори.

Відмова у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори з інших підстав, ніж передбачені у частині третій цієї статті, забороняється.

Про відмову у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації сповіщає громадянина у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону №1975-XII рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори приймається місцевою державною адміністрацією у разі встановлення істинності релігійних переконань і видається заявникові.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання ними військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Водночас, правовий механізм реалізації права на альтернативну службу вимагає дотримання наступних умов: перебування громадянина на військовому обліку; його призову на строкову військову службу та подання ним заяви про направлення на альтернативну службу. За результатами розгляду заяви про направлення на альтернативну службу структурний підрозділ місцевої державної адміністрації приймає рішення: про направлення громадянина на альтернативну службу; про відмову у направленні на альтернативну службу або звільнення громадянина від призову на військові збори.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.07.2015 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА із заявою від 27.07.2015 про заміну військової строкової служби альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями /а.с.50-57, т.1/.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №440/3815/19, Комісією у справах альтернативної (невійськової) служби Полтавської обласної державної адміністрації, за участю ОСОБА_1 , розглянуто його заяву від 27.07.2015 про направлення на альтернативну (невійськову) службу та рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у направленні на альтернативну (невійськову) службу на підставі абзацу 2 частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" у зв`язку з несвоєчасним поданням заяви відповідно до статті 9 вказаного закону, про що свідчить відповідний протокол засідання Комісії від 01.09.2020 №4 /а.с.165-167, т.1/.

Розпорядженням Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020 "Про направлення на альтернативну (невійськову) службу та відмову в направленні на альтернативну (невійськову) службу", враховуючи інформацію щодо розгляду Комісією заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 про направлення на альтернативну (невійськову) службу /а.с.168-170, т.1/, відмовлено ОСОБА_1 у направленні на альтернативну (невійськову) службу /а.с.144, т.1/.

Отже, підставою для відмови у направленні на альтернативну службу слугувало несвоєчасне подання ОСОБА_1 заяви від 27.07.2015 відповідно до статті 9 Закону №1975-ХІІ.

Суд, оцінюючи правомірність спірного розпорядження Полтавської ОДА №524 від 15.09.2020, виходить з наступного.

Статтею 11 Закону №1975-XII визначено вичерпний перелік підстав для відмови у направленні на альтернативну службу, зокрема, і несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори. Відмова у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори з інших підстав, ніж передбачені у частині третій цієї статті, забороняється.

Часові проміжки подання заяви про направлення на альтернативну службу визначені статтею 9 Закону №1975-ХІІ, а саме така заява подається після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу.

Указом Президента України №88/2015 від 17.02.2015 визначено на 2015 рік такі строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу: 1) квітень - травень; 2) жовтень - листопад.

Наказом Військового комісара Кременчуцького ОМВК №242 від 01.09.2015 "Про призов громадян на строкову військову службу", на підставі Закону №2232-ХІІ та Указу Президента України №88/2015 від 17.02.2015, оголошено призов громадян на строкову військову службу до ЗСУ та інших військових формувань з 01 жовтня по 30 листопада 2015 року /а.с.90, т.1/.

Позивач подав заяву про направлення його на альтернативну службу до Полтавської ОДА 27.07.2015, тобто за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу.

Водночас, слід врахувати, що початковим моментом, з якого може бути подана заява про направлення на альтернативну службу є саме взяття особи на військовий облік.

Частиною 1 статті 33 Закону №2232-XII передбачено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, закон розмежовує військовий облік громадян України на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

При цьому у розумінні Закону №1975-ХІІ альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження лише строкової військової служби, а на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу, а не будь-яких інших видів військової служби, що передбачені Законом №2232-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №2232-ХІІ на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Отже, призову на строкову військову службу підлягають лише призовники, натомість, військовозобов`язані - це ті особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно із записами посвідчення про приписку до призовної дільниці №1420-05 від 28.04.2005 /а.с.83, т.1/ ОСОБА_1 , 1988 року народження, приписаний до призовної дільниці Кременчуцького району Полтавської області Кременчуцьким райвійськкоматом, взятий на військовий облік Кременчуцького ОМВК з 10.02.2005.

Судом встановлено, що протоколом засідання призовної комісії №6 від 08 жовтня 2013 року ОСОБА_1 1988 року народження виключено з обліку призовників, як громадянина, який до дня відправлення на строкову військову службу досягнув 25 - річного віку та прийнято на облік як військовозобов`язаного. На початок осіннього призову 2015 року позивач не перебував на військовому обліку призовників в Кременчуцькому ОМВК, що підтверджується листом Кременчуцького об`єднаного міського військового комісаріату від 17.02.2016 №5/823 /а.с.197, т.1/.

Отже, позивач був виключений із військового обліку призовників з 08.10.2013, а доказів поновлення на військовому обліку призовників станом на момент подання заяви від 27.07.2015 ним не надано, а судом не встановлено.

При цьому суд бере до уваги, що 08.10.2013 ОСОБА_1 був переданий на облік військовозобов`язаних Кременчуцького ОМВК, як призовник, який досяг 25-річного віку, що підтверджено листом Кременчуцького ОМВК від 20.06.2017 №6/3486 /а.с.202, т.1/.

Тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 від 26.03.2018 підтверджено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ за ВОС №9а /а.с.95, т.1/.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звернувшись із заявою від 27.07.2015 після виключення його з військового обліку призовників, як такого, що досяг 25-річного віку, подав її поза межами строку, визначеного статтею 9 Закону, оскільки не перебуває на військовому обліку призовників, натомість, прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що документальне перебування на військовому обліку не є обов`язковою умовою для направлення на альтернативну (невійськову) службу, натомість, достатньо лише підлягати призову на строкову військову службу, оскільки статтею 9 Закону №1975-ХІІ прямо передбачено, що заява про направлення на альтернативну службу подається після взяття на військовий облік, з якого ОСОБА_1 був виключений 08.10.2013, як такий, що досяг 25-річного віку, тобто віку, який на момент такого виключення звільняв ОСОБА_1 від призову на строкову військову службу.

Також, суд відхиляє доводи позивача про те, що на час подання заяви від 27.07.2015 підлягав призову на строкову військову службу, оскільки не досяг 27-річного віку, з огляду на приписи частини 1 статті 15 Закону №2232-ХІІ, згідно з якими призовний вік громадян визначається саме на день відправлення у військові частини.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент подання заяви від 27.07.2015 про направлення на альтернативну службу ОСОБА_1 був виключений з військового обліку призовників та не був поновлений на ньому, беручи до уваги те, що позивач досяг 27-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до початку чергового призову, тому суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на альтернативну (невійськову) службу відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, відмовляючи ОСОБА_1 у направленні на альтернативну (невійськову) службу на підставі абзацу 2 частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" у зв`язку з несвоєчасним поданням заяви відповідно до статті 9 вказаного закону.

Відтак, спірне розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 30.08.2019 № 634 "Про направлення на альтернативну (невійськову) службу та відмову в направленні на альтернативну (невійськову) службу" є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, тому є правомірним та скасуванню не підлягає.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16.

Суд враховує, що позивач вже досяг 27-річного віку, тому у силу положень статті 18 Закону №2232-ХІІ не підлягає призову на строкову військову службу, а отже і не має права на альтернативну службу, яка покликана замінити саме строкову військову службу громадян, які не можуть її проходити у зв`язку з релігійними переконаннями.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач жодним чином не порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 у спірних правовідносинах.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд надав оцінку усім обставинам, що мають істотне значення для вирішення спору у цій справі.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду та визначення йому розумного строку виконання рішення суду відсутні.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Соборності,45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 00022591) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

27.08.202

Головуючий суддя М.В. Довгопол