Рішення № 99324424, 02.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02 вересня 2021 р.справа № 400/4453/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: Гаргауна Я.І.,

представника відповідача: Юношевої І.Р.,

у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна", вул. Миколаївська, 4, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663,

до відповідачаДержавної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053,

провизнання протиправною та скасування податкової консультації від 06.05.20 р. № 1820/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" (надалі - позивач або ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна") звернулось з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач або ДПСУ), в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову консультацію від 6 травня 2020 р. № 1820/6/99-00-07-02-02-06/ІПК.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: на підставі ліцензійних договорів, ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна" сплачує на користь нерезидента РУП "МТЗ" (Республіка Білорусь) роялті, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність отримання податкової консультації щодо практичного застосування ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої Законом № 306/94-ВР від 20 грудня 1994 р. (надалі - Угода) з приводу порядку оподаткування роялті. Зокрема позивач просив ДПСУ роз`яснити можливість оподаткування роялті в Республіці Білорусь. В наданій податковій консультації, відповідач обмежився лише цитуванням норм Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Угоди, уникнувши відповіді на поставлене питання по суті. Спірна податкова консультація містить висновок про те, що положення Угоди не можуть трактуватись як такі, що надають позивачу право вибору країни оподаткування роялті (Україна чи Республіка Білорусь), але позивач вважає, що цей висновок суперечить змісту і суті правового регулювання закладеного в Угоді. На підтвердження помилковості позиції ДПСУ, позивач послався на висновок експертизи, яким досліджувалось лінгвістичне наповнення податкової консултації.

У відзиві відповідач позов не визнав та зазначив, що податкова консультація містить чітку та однозначну відповідь по суті поставленого позивачем запитання, а те що надана відповідь не відповідає очікуванням позивача, не може слугувати підставою для її скасування. Також відповідач звернув увагу на те, що податкова консультація не містить імперативних приписів для ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна" діяти у визначений (обумовлений) нею спосіб, а тому вона не створила для позивача жодних негативних наслідків (а. с. 76-81).

У відповіді на відзив позивач не погодився з вищенаведеними аргументами, так як податкова консультація звільняє платника податку від фінансової відповідальності, якщо він діяв у відповідності до наданих йому роз`яснень (а. с. 88-90).

У зв`язку з запровадженням в Миколаївському окружному адміністративному суді обмежувальних заходів щодо проведення відкритих судових засідання, суд визначив, що дата судового засідання буде призначена після послаблення протиепідемічних заходів.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, викладені в заявах по суті справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В березні 2020 р. ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна" звернулось до ДПСУ з листом, в якому пояснило, що товариство здійснює виплату роялті на користь нерезидента РУП "МТЗ" (Республіка Білорусь). Позивач просив надати йому роз`яснення з питання чи можуть відповідно до положень ст. 12 Угоди роялті, які виникають в Україні і сплачуються на користь резидента Республіки Білорусь, оподатковуватись в останній країні (а. с. 11).

Листом від 6 травня 2020 р. № 1820/6/99-00-07-02-02-06/ІПК ДПСУ надала ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна" індивідуальну податкову консультацію, в якій міститься висновок про те, що ст. 12 Угоди не може трактуватись як така, що надає платнику податків право вибору країни оподаткування роялті і обидві договірні країни мають право на їх оподаткування за правилами, встановленими ст. 22 Угоди (а. с. 12-15).

Не погодившись з таким роз`ясненням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З приводу права на оскарження податкової консультації, суд зазначає наступне.

Стаття 53 п. 53.2. ПК України, в редакції чинній як на час звернення позивача до ДПСУ, так і на теперішній час, передбачає, що платник податків може оскаржити до суду надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, позивач наділений правом на оскарження податкової консультації в незалежності від настання негативних наслідків її застосування (чи незастосування) або інших чинників, як то помилково вважає відповідач.

Як передбачено ст. 12 ч. 1, 2 Угоди, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, то податок, що сплачується, не повинен перевищувати 15 відсотків.

Отже, наведена норма встановлює, що роялті, яке виплачується на користь резидента іншої країни, ніж та в якій роялті виникли, можуть оподатковуватись в країні отримувача роялті. В той же час, роялті можуть оподатковуватись і в країні їх виникнення, відповідно до національного законодавства цієї країни, але в такому випадку податок обмежений 15% ставкою.

Ніяких інших правил оподаткування роялті ст. 12 Угоди не містить.

Суд погоджується з відповідачем в тому, що ст. 12 Угоди не наділяє її сторін правом вибору країни оподаткування роялті - ця стаття тільки передбачає, що роялті можуть оподатковуватись як в країні їх виникнення, так і в іншій країні, але ставка податку на роялті в країні виникнення складає не більше 15%.

Саме таке роз`яснення міститься в спірній податковій консультації.

На користь такого тлумачення свідчать і положення ст. 22 Угоди, яка має назву "Усунення подвійного оподаткування", яка передбачає наступне: якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном, яке відповідно до цієї Угоди може оподатковуватись у другій Договірній Державі, тоді перша Договірна Держава повинна дозволити:

а) у вигляді відрахування із податку на доход цього резидента вираховувати суму, рівну прибутковому податку, сплаченому в цій другій Державі;

б) у вигляді відрахувань із податку на майно цього резидента вираховувати суму, рівну податку на майно, сплаченому в цій другій Державі.

Ці відрахування в кожному разі не повинні перевищувати тієї частини податку на доход або майно, як було підраховано до надання вирахування, що стосується доходу або майна, котрі можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, залежно від обставин.

Якщо, відповідно до будь-якого положення Угоди, одержуваний доход або майно резидента Договірної держави звільнені від податку в цій Державі, ця Держава може, однак, при підрахуванні суми оподаткування на решту доходу або майна цього резидента взяти до уваги звільнений доход або майно.

Отже, під усуненням подвійного оподаткування Угода розуміє не позбавлення однієї з країн права на оподаткування, що є втручанням в її суверенітет, або надання права вибору країни оподаткування, для того щоб майно оподатковувалось лише один раз в одній країні - усуненням подвійного за Угодою, є врахування податку, сплаченого в одній договірній державі, під час сплати податку того ж податку в іншій договірній країні.

Стосовно посилання позивача на висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/172 від 16 вересня 2020 р. (а. с. 17-40), суд зазначає таке.

Згідно з ст. 101 ч. 2 КАС України, предметом висновку експерта не можуть бути питання права, оскільки правова оцінка спірним правовідносинам і предмету доказування, є прерогативою суду.

Як свідчать питання, які були поставлені позивачем на вирішення експерта, всі вони стосуються граматичного змісту ст. 12 Угоди, виходячи з припущення позивача про наявність у нього права вибору країни оподаткування роялті, але саме з цього приводу виник даний спір і надання тлумачення нормативному акту, який підлягає застосуванню в спорі, в тому числі і граматичного, є компетенцією суду.

За таких обставин, суд вважає, що фактично позивач доручив експерту надати відповідь на питання права, а тому висновок експерта судом до уваги не приймається.

Також, при вирішенні цієї справи, суд приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду, який міститься в постанові від 7 лютого 2020 р. у справі № 814/902/13-а (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/87478258).

Зокрема Верховним Судом зазначено наступне: "Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що роялті, сплачені позивачем за користування патентом, товарним знаком, кресленням або моделлю, схемою, секретною формулою або процесом згідно із ліцензійними договорами резиденту Республіки Білорусь, можуть оподатковуватися за статтею 12 Угоди. При цьому такі платежі оподатковуються в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку - за ставкою 15 відсотків від загальної суми сплачених роялті, та інших особливостей оподаткування за цими угодами.

При цьому положення статті 12 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку.".

За приписами ст. 13 ч. 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Роз`яснення, які надала ДПСУ у податковій консультації, є дослівним відтворенням абзацу другого наведеної постанови Верховного Суду, хоча відповідач і не посилається на неї.

При цьому суд враховує, що наведена правова позиція Верховного Суду сформульована у справі, в якій позивачем виступало ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна", а спір полягав у визначенні грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб саме з приводу оподаткування роялті, які ТОВ "ТД МТЗ-Беларус-Україна" сплачувало на користь РУП "МТЗ" (Республіка Білорусь).

Рішення Верховного Суду прийняте до звернення позивача за податковою консультацією до ДПСУ.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" (вул. Миколаївська, 4, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663, ЄДРПОУ 35723464) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, ЄДРПОУ 43005393) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз