Вирок № 99320385, 01.09.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 220/438/16-к

Провадження № 1-кп/265/44/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Мельник І.Г.,

суддів Гноєвого С.С., Шиян В.В.

за участю секретарів судового засідання Марченко К.С., Тулянкіної М.М.,

Гусєвої К.С., Муратової Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене 09 серпня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050000000474 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іскра Великоновосілківського району Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого юрисконсультом ПП «Скіф», інваліда 2 групи, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.1 ст.263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Федченко А.О., Чумбаш О.В., Смирнова Д.О., Одуденко А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Бодягіна І.Б., Довженко В.І.

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого адвоката Лукашкова В.О.,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12014050000000474 від 09.08.2014 року ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.3, 263 ч.1 КК України, за таких обставин:

19 червня 2014 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, із невстановленою в ході слідства особою, яка була одягнута у камуфляжний одяг та озброєна автоматичною зброєю, маючи намір незаконно заволодіти транспортним засобом, а саме вантажним бортовим автомобілем «КАМАЗ», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрованому на ПП «СКІФ» (ЄДРПОУ 30844654), яким фактично користувався єдиний засновник цього підприємства ОСОБА_1 , прибули до ОСОБА_2 , який в той час знаходився за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Знаходячись біля подвір`я будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_2 , наказав останньому надати йому для використання вантажний бортовий автомобіль «КАМАЗ», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на що ОСОБА_2 відповів відмовою. Після чого, ОСОБА_1 , бажаючи викликати у ОСОБА_2 побоювання за своє життя та здоров`я, взяв автоматичну зброю - предмет схожий на автомат Калашникова, у невідомого, який приїхав з ним та стояв поруч, направив у бік ніг ОСОБА_2 , при цьому погрожуючи застосуванням зброї, наказав привезти автомобіль в зазначене місце, а саме до посту ДАІ, що біля с. Богатир Великоновосілківського району Донецької області на автодорозі по напрямку до Дніпропетровської області, де його зустрінуть озброєні особи в камуфляжному одязі та нададуть подальші вказівки щодо використання автомобілем.

ОСОБА_2 , побоюючись погроз ОСОБА_1 щодо застосування до нього насильства небезпечного для його життя чи здоров`я зі сторони підлеглих йому озброєних осіб, приїхав в зазначене ОСОБА_1 місце, де його зустріли озброєні особи, один з яких сів до нього в кабіну та наказав їхати у напрямку Дніпропетровської області без будь-яких пояснень. По дорозі їх супроводжував легковий автомобіль іноземного виробництва марки «КІА» з кількома озброєними особами. Перед в`їздом у Дніпропетровську область, а саме біля кафе «Шахтар», що розташоване в с. Іскра Великоновосілківського району Донецької області, ОСОБА_2 примусово, демонструючи вогнепальну зброю, тим самим погрожуючі насильством небезпечним для його життя чи здоров`я, які ОСОБА_2 сприйняв реально, пересадили до легкового автомобілю та відвезли до смт. Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області, а його автомобіль «КАМАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням озброєної особи поїхав у напрямку Дніпропетровської області.

Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_2 , чим спричинив останньому значну матеріальну шкоду у розмірі 120000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_1 , обвинувачується в тому, що незаконно заволодів транспортним засобом, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, якщо вони завдали значної матеріальної шкоди. тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.3 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 , обвинувачується у тому, що діючи умисно, з метою носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, приблизно в період часу з травня 2014 року до 16 жовтня 2014 року, точна дата в ході розслідування не встановлена, в невстановленому місці та у невстановленої слідством особи (осіб) придбав без передбаченого законом дозволу не менше 532 предметів схожих на патрони, 6 одиниць предметів схожих на гранати та 4 одиниці засобів підриву (детонування) до них, 10 одиниць предметів схожих на гранати для гранатомета та 2 одиниці предметів схожих на патрони з великим калібром, які незаконно переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.

16 жовтня 2014 року в період часу з 08.00 годин до 10.05 годин співробітниками міліції за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , проведено обшук, в ході якого на території домоволодіння та інших приміщеннях виявлено та вилучено:

- 532 патрона, які згідно висновку експерта № 719 від 20.10.2014 року є боєприпасами до нарізної стрілецької зброї, патронами калібру 5,45х39мм - штатними патронами до армійської нарізної вогнепальної зброї центрального бою, автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У (три патрони з яких з трасуючою кулею);

- 4 одиниці предметів схожих на гранати та 2 одиниці засобів підриву (детонування) до них, 10 одиниць предметів схожих на гранати для гранатомета та 2 одиниці предметів схожих на патрони з великим калібром, які згідно висновку експерта № 162 від 17.11.2014 року є: засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ-2 (2 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження даних запалів вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю і тетрил;

- корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів гранат типу Ф-1 вибуховою речовиною групи бризантних нормальної потужності - тротилом, вагою 50-56 г., Даний корпус гранати є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду ( розташованого в металевій оболонці);

- корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 ( 3 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних гранат вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г. Даний корпус гранати є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). У своїй сукупності корпуса гранат Ф-1 (1 од.) та РГД-5 (3 од.) та запали УЗРГМ-2 (2 од.) є: оборонною ручною осколковою гранатою типу Ф-1 та наступальною ручною осколковою гранатою типу РГД-5, що відносяться до категорії бойових припасів.

- 40 мм пострілом гранатомета (гранатою) ВОГ-25 з підшивачем ВМГ-К (10 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних пострілів ВОГ-25 вибуховою речовиною групи бризантних;

- 23 мм бронебійно-запалювально-трасуючим артилерійським патроном (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів;

- 23 мм осколково-фугасно-запалювальним артилерійським патроном з підшивачем В19У (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів.

Крім того, приблизно у вересні 2014 року, точна дата та час в ході слідства не встановлені, ОСОБА_1 , знаходячись в невстановленому місці, від невстановлених слідством осіб отримав у подарунок 2 предмета схожих на гранати з 2 вкрученими в них засобами підриву (детонування, тим самим незаконно придбав бойові припаси. Після цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, незаконно придбані бойові припаси, поклав до власної барсетки та помістив на пасажирське сидіння автомобілю «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 і незаконно зберігаючи їх, у вказаному автомобілі до 16.10.2014 року пересувався по території Великоновосілківського району Донецької області, при цьому, маючи можливість їх швидко використати, тобто здійснити вибух.

16 жовтня 2014 року в період часу з 10.15 годин до 10.55 годин співробітниками міліції в автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_1 проведено обшук, в ході якого в ручній сумці, що належить останньому виявлено та вилучено 2 предмети схожих на гранати з 2 вкрученими в них засобами підриву (детонування), які згідно висновку експерта № 162 від 17.11.2014 року є:

засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ (2 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних запалів вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю і тетрил.

корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу -5 (2 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних гранат вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г. Даний корпус гранати є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці).

У своїй сукупності корпус гранати РГД-5 (2 од.) та запали УЗРГМ (2 од.) є наступальною ручною осколковою гранатою типу -5, що відносяться до категорії бойових припасів. Виявлені під час обшуку бойові припаси та вибухові речовини ОСОБА_1 зберігав без передбаченого законом дозволу.

Тим самим, ОСОБА_1 , обвинувачується в тому, що умисно носив, зберігав, придбав бойові припаси, вибухові речовини без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що обвинувачення йому зрозуміло, вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.289 ч.3, 263 ч.1 КК України не визнає. Пояснював, що 16 жовтня 2014 року в ранку до нього у будинок з`явилися озброєні люди у камуфляжній формі, балаклавах без будь яких розпізнавальних знаків. Вказані люди погрожували йому зброєю, повалили на підлогу, наносили удари ногами, а потім натягнули кайданки. Після цього з`явився слідчий Асланов та надав постанову суду про проведення обшуку. Під час всього обшуку він знаходився у кайданках, на його прохання, слідчий не дав йому можливості зв`язатися з адвокатом, не надав медичну допомогу, незважаючи на те, що у нього було вогнепальне поранення. Пояснював, що коли разом із слідчим та понятими підійшли до транспортного засобу «ACURA MDX», який зареєстрований за ПП «СКІФ» та яким він користується, то всередині автомобіля вже знаходилися працівники поліції, оскільки автомобіль знаходився у нього на подвір`ї та був не замкнутий. Дані працівники поліції начебто в його сумці виявили та вилучили 2 предмети схожих на гранати. Після вказаного обшуку із автомобіля зникли належні йому гроші, сонцезахисні окуляри. В той же день, його привезли до суду, де обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але повезли не в слідчий ізолятор, а в ІТТ міста Маріуполя, де він знаходився з 16.10.2014 року по 21.10.2014 року включно. Також пояснював, що лише познайомив ОСОБА_2 із представником добровольчого батальйону «Дніпро» ОСОБА_5 , оскільки бійцям батальйону необхідна була допомога в перевезенні боєприпасів, а у ОСОБА_2 у власності є «КАМАЗ». Вважає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була цивільно-правова домовленість на передачу транспортного засобу. Уточнював, що при розмові, ОСОБА_5 був без зброї, ОСОБА_2 сам добровільно передав свій «КАМАЗ», а потім став з`ясовувати у нього, коли його повернуть, а коли його не повернули, то приблизно через два тижня звернувся із заявою до поліції.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення пояснював, що категорично заперечую, що боєприпаси, які були вилучені у нього під час обшуку, як в літній кухні, на подвір`ї, так і в транспортному засобі, належать йому, стверджує, що їх підкинули працівники поліції, оскільки під час обшуку їх було дуже багато і вони були всюди. Вказував, що обумовив себе, коли писав у протоколі обшуку, що гранати, вилучені із автомобіля належать йому і їх йому подарували, оскільки слідчий Асланов здійснював на нього тиск. З цих причин, він підписав протокол обшуку, не зазначив у протоколі, що йому не надали адвоката, порушив тим самим його права. Уточнював, що йому було невідомо, що ОСОБА_5 незаконно забирає майно у громадян. Також пояснював, що слідчий Асланов ні яких погроз йому не висловлював, йому погрожували інші особи, які знаходилися на обшуку та були озброєні. Стверджував, що про передачу «КАМАЗУ» ОСОБА_2 домовлявся безпосередньо із ОСОБА_5 , а тому умови надання транспортного засобу, йому відомі частково, відповідно не знає, скільки разів бійці батальйону хотіли використовувати, належний ОСОБА_2 «КАМАЗ». Вказував, що не здійснював тиск на ОСОБА_2 , коли той розмовляв із ОСОБА_5 про передачу «КАМАЗ».

Відповідаючи на запитання сторони захисту пояснював, що з тієї частини його подвір`я, де знаходиться металевий бак душу, проживає сусід ОСОБА_6 , який був працівником поліції. Вказував, що частина баку та частина сараю, знаходяться саме на території ОСОБА_6 . Стверджував, що коли він зі слідчим та понятими підходив до автомобіля, з нього виходили працівники поліції, тому гранати, які знайшли в автомобілі, йому не належать. Не заперечував, що передав ОСОБА_2 талони на пальне за проханням ОСОБА_5 . Автомобіль ОСОБА_2 він знайшов через рік, про що повідомив поліцію, внесли відомості до ЄРДР, але потім справу закрили, автомобіль ніхто не шукав та ОСОБА_2 не повертав. Вказував, що писав скарги на дії слідчого під час обшуку, але його повідомили, що справу також закрили. Зазначив, що із вартістю автомобіля «КАМАЗ», яка є в матеріалах кримінального провадження не згоден, а товарознавчу експертизу, щодо його вартості, під час досудового розслідування ніхто не проводив.

Відповідаючи на запитання суду вказував, що за місцем його мешкання дійсно проводився обшук та були вилучені речі вказані у протоколі, але йому не відомо відкіля вони взялися та йому не належать. Також не заперечував, щодо проведення обшуку у його транспортному засобі та належній йому сумки, з якої були вилучені предмети схожі на гранати, але стверджував, що вони йому не належать. Також вказував, що поняті на обшук з`явилися лише після того, як автомобіль почали оглядати працівники поліції.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - потерпілого. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Положення статей 62, 129 Конституції України та статей 7,17, 22 Кримінального процесуального кодексу України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ).

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п.43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року по справі «Веренцов проти України» п.86).

Сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.289, 263 ч.1 КК України, обґрунтувала сукупністю доказів, в тому числі поясненнями допитаних у судовому засіданні потерпілого, свідків.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілій ОСОБА_2 суду пояснив, що до подій 19.06.2014 року був знайомий з обвинуваченим. 19.06.2014 року він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , знаходячись за місцем проживання останнього займався тонуванням скла на автомобілі «Нива». У вечорі йому зателефонував ОСОБА_1 , поцікавився у справності належного йому «КАМАЗ» та повідомив, що під`їде. Коли ОСОБА_1 під`їхав, то разом з ним був незнайомий чоловік одягнутий у воєнну форму з автоматом, обвинувачений просив належний йому КАМАЗ, щоб щось перевезти. Коли він відмовив, ОСОБА_1 почав погрожувати йому автоматом, направив його дуло в ноги, злякавшись, він погодився, але повідомив, що сам перевезе на КАМАЗі необхідні речі. Після цього, ОСОБА_1 разом із незнайомим чоловіком поїхали, приблизно через годину ОСОБА_1 повернувся і вони разом з ним, на його автомобілі поїхали за КАМАЗ. Коли приїхали на місце, то ОСОБА_1 надав йому талони на солярку, сказав, де він може заправити КАМАЗ та поїхав. Після цього, він заправив КАМАЗ і по вказівці ОСОБА_1 поїхав в с. Богатир. У зазначеному ОСОБА_1 місці, під`їхав автомобіль КІА, в якому було чотири чоловіка, один з яких сів до нього в кабіну КАМАЗ, і вони попрямували за автомобілем КІА в с. Іскра. Коли вони прибули на місце, йому повідомили, що далі йому їхати не можна, він пересів в автомобіль КІА, один із чоловіків з даного автомобіля пересів за кермо КАМАЗ і чоловіки на його транспортному засобі поїхали, а його привезли додому. Наступного дня КАМАЗ йому не повернули, ОСОБА_1 за телефоном повідомив його, що під`їде до нього, але так і не приїхав, тоді він із заявою звернувся до поліції. Після даних подій, ОСОБА_1 вимагав, щоб він забрав заяву із поліції, при цьому, на його питання де його КАМАЗ, не відповів. Дані події відбувалися у присутності ОСОБА_10 та його зятя - ОСОБА_11 .

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження, потерпілий пояснював, що КАМАЗ 1989 року випуску, його вартість складала 10000 доларів США. Вказував, що коли ОСОБА_1 вимагав надати КАМАЗ, то пояснював це тим, що необхідно щось перевезти. При цьому, ОСОБА_1 не казав йому, кому саме необхідно передати КАМАЗ, коли казав, куди потрібно їхати. Особи, які забрали у нього КАМАЗ йому не погрожували, але він відчував погрози своєму життю, коли передавав КАМАЗ. В поліції із заявою він звернувся через тиждень, пояснюючи тим, що вважав, що КАМАЗ йому повернуть.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що знайомий з обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_2 , оскільки проживає в одному сілі. В літку 2014 року, точну дату вже не пам`ятає, знаходився у кафе, туди же за сигаретами зайшов потерпілий ОСОБА_2 . Коли вони з потерпілим спілкувалися, на своєму автомобілі під`їхав ОСОБА_1 з ним було 3 або 4 чоловіка у військовій формі. ОСОБА_1 погукав потерпілого до автомобіля, він став з`ясовувати у чому річ. З автомобіля ОСОБА_1 вийшли чоловіки у військовій формі, один з яких вдарив його прикладом зброї в обличчя, і він повернувся в кафе. Він чув, як ОСОБА_1 казав потерпілому, щоб той забрав заяву, при цьому погрожував, однак про яку заяву йшла річ, йому невідомо. Уточнював, що в період розмови з потерпілим, ОСОБА_1 сидів в автомобілі, зброї він у нього не бачив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_1 його сусід, в літку, точну дату та рік, не пам`ятає, він разом із дружиною знаходився на огороді, приїхали озброєні люди, погукали його та попросили бути понятим, він погодився. Іншим понятим був ОСОБА_14 . Їх привели у двір до ОСОБА_1 , вони почули звук скла, потім відчинилися центральні двері і вони зайшли у будинок, де знаходився ОСОБА_1 , який був в кайданках. Люди, які його запросили в якості понятого ходили по кімнатам, щось шукали, а він та інший понятий стояли та дивилися. В будинку нічого не знайшли, на вулиці на подвір`ї в баку душа знайшли патроні з автомата Калашникова, вони були іржаві, також були гранати. Додав, що патрони знаходилися у пакеті в баку з водою, вони були мокрі. Під час обшуку ОСОБА_1 казав, що це не його боєприпаси, кому належать він не знає.

Уточнював, що під час обшуку працівників поліції було дуже багато, вони були в будинку, на подвір`ї, автобусі. Він ніколи не бачив у ОСОБА_1 зброї. Він чув під час обшуку скандал, що зникли гроші та банківські картки із автомобіля ОСОБА_1 . Коли вони разом з іншим понятим підійшли до автомобіля ОСОБА_1 , де потім проводився обшук, то він вже був відчинений, при них його не відчиняли, не пам`ятає щоб пропонували ОСОБА_1 добровільно відчинити автомобіль.

Уточнював, що душ знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_1 , а бак на душі знаходиться на території сусіда, в бак можна залізти з будь якої території, якщо підставити драбину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що 19.06.2014 року вечорі він разом із ОСОБА_2 знаходилися у дворі будинку ОСОБА_8 . В його присутності ОСОБА_2 на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_1 , він це бачив, оскільки ОСОБА_2 показував свій телефон. Про те, що ОСОБА_1 двічі 19.06.2014 року приїжджав до ОСОБА_2 , він знає зі слів останнього, оскільки сам він в той день ОСОБА_1 не бачив, з ним не спілкувався. Пояснював, що не знає сам приїжджав ОСОБА_1 або з кимось. ОСОБА_2 виходив з двору, переговорити із ОСОБА_1 , коли повернувся був наляканий, казав, що треба щось перевести на його КАМАЗе, але, що саме, не казав. Йому відомо, що ОСОБА_2 поїхав перевезти на своєму КАМАЗі вантаж, і повернувся без машини.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення та сторони захисту вказував, що ОСОБА_1 в той день приїжджав до ОСОБА_2 двічі, як пояснив ним останній. ОСОБА_2 коли повертався до них, після розмов із ОСОБА_1 казав їм, що йому погрожують, тому він вважає, що автомашину у ОСОБА_2 забрали не добровільно. ОСОБА_2 не казав кому і який вантаж він повинен перевезти. Пояснював , що не бачив та не чув розмов між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , коли останній приїжджав, не знає сам ОСОБА_1 приїжджав або з кимось. Також не чув ні яких погроз в адрес ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , про те, що вони були знає зі слів ОСОБА_2 . Пояснював, що ОСОБА_2 не просив їх про допомогу, казав, що сам справиться. Пізніше ОСОБА_2 казав їм, що звернувся до поліції із заявою.

Пояснював, що ОСОБА_1 приїжджав до нього, записував його пояснення, і оскільки він з ним знаходився в одному автомобілі, боявся його, то надав неправдиві пояснення. На даний час він також боїться ОСОБА_1 , оскільки останній більше та фізично сильніше його. Пояснював, що ОСОБА_1 майже не знає, останній йому ні коли не погрожував. Наскільки йому було відомо відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були добрі, дружні.

На обґрунтування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, прокурором надані наступні письмові докази та експертні висновки, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду справи.

- заява ОСОБА_2 на підставі якої 12.08.2014 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадження № 12014050000000474 за правовою кваліфікацією ч.3 ст.289 КК України, щодо ОСОБА_1 , який 19.06.2014 року за попередньою змовою з групою невстановлених озброєних осіб, знаходячись на території смт Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області, застосовуючи погрози застосування зброї, заволоділи автомобілем «КАМАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чим завдали останньому матеріальну шкоду на суму 120000 гривень та 28.10.2014 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.263 КК України (том 4 а.с.3-8; 36).

- відомості Головного Управління МВС України в Донецькій області, зі змісту яких вбачається, що автомобіль «КАМАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , автомобіль «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ПП «СКІФ» (том 4 а.с.40-44).

- протокол обшуку, зі змісту якого вбачається, що вказана слідча дія проведена слідчим 16.10.2014 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме за адресою АДРЕСА_2 . Вказана слідча дія була проведена слідчим за участю понятих, інших осіб, прізвища яких зазначені в протоколі та ОСОБА_1 . Під час обшуку, до якого додана фото таблиця, ОСОБА_1 добровільно видав слідчому мобільний телефон «Nokia», своє посвідчення, трудову книжку та закордонний паспорт. В спальній кімнаті був вилучений системний блок комп`ютера; в літній кухні на підвісній шафі знайдено та вилучено: три овальні предмети зеленого кольору з маркуваннями «76-15Т», «76-75Т», «14-81Т», схожі між собою та на вигляд нагадують гранаті; три овальні предмети з рифленою поверхнею схожі на військову гранату, на якій є маркування «107 50-70Т»; поряд із вказаними предметами знайдені та вилучені два запала до гранат із маркуванням: «164-80 УЗРГМ-2 583», «30-82 УЗРГМ-2 349-2».

Під час обшуку, ОСОБА_1 пояснив, що вказані предмети йому не належать, їх походження йому не відомо. Вказані предмети слідчим були окремо обернути в папір, поміщені до коробки та опечатані.

В шухляді в літній кухні знайдено та вилучено газетний згорток в якому знаходиться суха подрібнена речовина сіро-зеленого кольору, а поряд із згортком сигарета з надписом «Прилуки». Також в шухляді знаходився шприц, ємністю 5 мл, який на 2 мл заповнений рідиною темно-рожевого кольору. Згорток та шприц були вилучені, запаковані в файл та пакет, і опечатані.

При обшуку подвір`я в металевому баку душу було виявлені та вилучені наступні предмети: змінний магазин автомата Калашникова у кількості 8 штук, в кожному з яких знаходиться 30 патронів калібру 5,45 мм; дев`ять упаковок з патронами автомата Калашникова калібру 5,45 мм, в кожному із яких знаходиться 30 патронів; 22 патрони калібру 5,45 мм; 2 патрони для зенітної установки; 10 (ВОГ) підствольний гранатомет осколковий; сигнальний пістолет. Вказані предмети були опечатані слідчим.

Під час обшуку, ОСОБА_1 пояснив, що про походження вказаних предметів йому нічого ні відомо (том 4 а.с.46-56).

- протокол обшуку, зі змісту якого вбачається, що вказана слідча дія проведена слідчим 16.10.2014 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 03 жовтня 2014 року, за участю понятих та ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту протоколу, обшук був проведений в автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ПП «СКІФ» та яким користується ОСОБА_1 .

Під час обшуку, до якого додана фото таблиця, ОСОБА_1 заявив, що в його автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , в його сумці знаходяться дві гранати, які йому подарували представники добровольчого батальйону близько одного місяця назад та які він постійно возить собою.

Слідчим у вищевказаному автомобілі на передньому пасажирському сидінні виявлено сумку чорного кольору, на яку вказав ОСОБА_1 , в якій виявлено дві гранати із запалами з маркуванням: гранати - «76-75Т», «81-77Т»; запали - «60-75 УЗРГМ 583», «60-75 УЗРГМ 583», які були окремо загорнути в папір та опечатані. Також у вказаній сумці було вилучено п`ять банківських карток «ПриватБанк», які зі слів ОСОБА_1 належать йому. Вказані картки були опечатані слідчим. Автомобіль «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 був вилучений та направлений на зберігання до господарських приміщень УБОЗ м. Маріуполя (том 4 а.с.58-62).

- протокол огляду від 17 жовтня 2014 року, зі змісту якого вбачається, що слідчим був проведений огляд речовини, предметів та документів, вилучених під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та автомобілі останнього «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 (том 4 а.с.67-68). Постановою слідчого від 17.10.2014 року було відмовлено у визнанні речовими доказами: двох мобільних телефонів, документів (посвідчення інваліда, трудова книжка, закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 ), дивану та 2-х крісел з матеріалу схожого на шкіру, системного блоку комп`ютера (том 4 а.с.69-70). Постановою слідчого від 17.10.2014 року, автомобіль «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 та п`ять банківських карток «ПриватБанк», визнані речовими доказами.

- висновок судового експерта № 162 від 17.11.2014 року зі змісту якого вбачається, що представлені на експертизу предмети є:

- корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів гранат типу Ф-1 вибуховою речовиною групи бризантних нормальної потужності - тротилом, вагою 50-56 г., Даний корпус гранати є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду ( розташованого в металевій оболонці);

- корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 ( 3 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних гранат вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г. Даний корпус гранати є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці).

засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ (2 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних запалів вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю і тетрил.

- 40 мм пострілом гранатомета (гранатою) ВОГ-25 з підшивачем ВМГ-К (10 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних пострілів ВОГ-25 вибуховою речовиною групи бризантних;

- 23 мм бронебійно-запалювально-трасуючим артилерійським патроном (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів;

- 23 мм осколково-фугасно-запалювальним артилерійським патроном з підшивачем В19У (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом. Відноситься до категорії бойових припасів.

У своїй сукупності корпуса гранат Ф-1 (1 од.) та РГД-5 (3 од.) та запали УЗРГМ-2 (2 од.) є: оборонною ручною осколковою гранатою типу Ф-1 та наступальною ручною осколковою гранатою типу РГД-5, що відносяться до категорії бойових припасів.(том 4 а.с.90-105).

Судові витрати на залучення експерта складають 1229,80 гривень.

- постанова слідчого від 21 листопада 2014 року, відповідно до якої вилучені під час обшуку 16.10.2014 року за місцем мешкання ОСОБА_1 бойові припаси, визнані речовими доказами за даним кримінальним провадженням та передані до кімнати зброї Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області (том 4 а.с.107-108).

- висновки судової балістичної експертизи № 719 від 20.10.2014 року, зі змісту якої вбачається, що 529 патронів, які вилучені 16 жовтня 2014 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , є боєприпасами до нарізної стрілецької зброї, патронами калібру 5,45х39мм - штатними патронами до армійської нарізної вогнепальної зброї центрального бою, автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У. Дані патрони придатні для здійснення пострілів.

3 патрони,вилучені 16 жовтня 2014 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , є боєприпасами до нарізної стрілецької зброї, патронами калібру 5,45х39мм - штатними патронами з трасуючою кулею до армійської нарізної вогнепальної зброї центрального бою, автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У.(том 4 а.с.111-116).

Судові витрати на залучення експерта складають 393,12 гривень.

- постанова слідчого від 29 грудня 2014 року, відповідно до змісту якої слідчим вищевказані патрони, а також 8 (вісім) магазинів до автомату і предмет схожий на сигнальний пістолет, визнані речовими доказами за даним кримінальним провадженням та передані на зберігання до камери схову Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області (том 4 а.с.117-118).

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 22.10.2014 року, з якої вбачається, що був наданий тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку «МТС Україна», щодо деталізації вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень, здійснених у період з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року (включно) - за номером телефону НОМЕР_3 (том 4 а.с.130-135,137).

- ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 22.10.2014 року та 16.12.2014 року, з якої вбачається, що був наданий тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», щодо деталізації вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень, здійснених у період з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року (включно) - за номером телефону НОМЕР_4 (том 4 а.с.138-141; 142-145).

Судом безпосередньо під час розгляду справи була відтворена вищевказана інформація операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» щодо деталізації телефонних з`єднань та смс-повідомлень за період з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року, яка зафіксована на CD-R диску (том 4 а.с.151).

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував, що мобільні номери НОМЕР_4 та НОМЕР_3 належать йому.

- протокол огляду від 06.01.2015 року, зі змісту якого вбачається, що слідчим був проведений огляд електронних носіїв інформації з деталізацією телефонних з`єднань та СМС повідомлень за номерами телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Під час огляду інформації оператора мобільного зв`язку «МТС Україна», щодо деталізації вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень, здійснених в період часу з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року (включно) за номером телефону НОМЕР_3 (належить ОСОБА_16 ), встановлені з`єднання з номером телефону НОМЕР_5 (належить ОСОБА_17 ) у період 05.06.2014 року о 15:11 годин; 28.06.2014 року о 12:42:05 годин; 04.07.2014 року о 22:32:51 годин; 26.07.2014 року о 8:44:21 годин; 29.07.2014 року о 10:43:52 годин та о 13:48:05 годин; 31.07.2014 року о 16:49:42 годин.

17.06.2014 року о 8:13:56 годин та о 8:19:44 години встановлені з`єднання з номером телефону НОМЕР_6 (належить ОСОБА_2 )

18.05.2014 року о 16:09:05 годин, о 16:22:51 годин, о 17:46:32 години, о 19:54:52 години, 19:59:47 годин та о 19:59:47 годин встановлене місцезнаходження вежі базової станції на момент з`єднання, яке відповідає місцю та часу знаходження ОСОБА_18 .

В той же день, 18.05.2014 року о 18:12:22 годин встановлені вхідні смс з телефону НОМЕР_7 (належить дружині ОСОБА_18 - ОСОБА_19 ) на телефон ОСОБА_16 НОМЕР_4 (том 4 а.с.146-148).

- інформація операторів мобільного зв`язку «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар», щодо деталізації телефонних з`єднань та смс-повідомлень за період з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року (включно), яка зафіксована на CD-R дисках за номерами 066-010-41-16 (том 4 а.с.137) та 067-952-04-21 (том 4 а.с.151), яка розташована в ЕХЕЛ таблиці.

- постанова слідчого від 06.01.2015 року, якою CD-R диски операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» та «МТС Україна», щодо деталізації вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень, здійснених в період часу з 15.05.2014 року по 16.10.2014 року (включно), визнані речовими доказами (том 4 а.с.149-150).

- лист голови Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 з 09.07.2014 року по 22.08.2014 року був призначений виконуючим обов`язки першого заступника голови райдержадміністрації, контролював напрямок першого заступника голови райдержадміністрації визначений розподілом обов`язків між керівними працівниками райдержадміністрації, затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації від 19.07.2013 року № 118 «Про розподіл обов`язків між керівними працівниками райдержадміністрації». (том 4 а.с.153-178).

- клопотання слідчого, погоджене з прокурором про дозвіл на проведення НСРД, на підставі якого ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2015 року було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом 20 днів у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру: НОМЕР_8 , який перебував у користуванні ОСОБА_1 (т. 5, а. с. 37-50).

- інформація щодо скасування грифу секретності з ухвали Апеляційного суду Донецької області № 1637т від 12.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12014050000000474 від 09.08.2014 (том 5 а.с.35-36).

- інформація розмов відображена у довідках про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_1 , який використовував абонентський неконтрактний номер НОМЕР_9 (том 5 а.с.39-42, 44-45) та протоколи від 23.06.2015 року та 03.07.2015 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 12.06.2015 року (том 5 а.с.43; 46).

- постанова слідчого від 05 лютого 2016 року DVD-R інв. № 856, довідки про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №№2901,2705 та протоколи № 2704,2900, ухвали проведення оперативно-розшукових заходів та клопотання, які зберегли на собі відомості, визнані речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження (том 5, а.с.51-52).

- інформація експерта авто товарознавця ОСОБА_20 від 09.01.2016 року, зі змісту якої вбачається, що середня ринкова вартість автомобіля КАМАЗ-53211 ПЕ, 1989 року випуску (відповідно до «Бюлетеня авто товарознавця» № 65 Донецькій НІІ судових експертиз), станом на 19.06.2014 року складає: 7470 доларів США*11,849877=88519,00 гривень (1 долар США по офіційному курсу НБУ на 19.06.2014 року складав 11,849877 гривень). (том 5 а.с.53-57).

- протокол слідчого експерименту від 26.01.2016 року та фото таблиця до нього, зі змісту вказаного документу вбачається, що дана слідча дія проведена слідчим за участю потерпілого ОСОБА_2 у присутності понятих, з метою перевірки і уточнення відомостей наданих потерпілим. Під час слідчого експерименту потерпілій на місці розповів та показав, що 19.06.2014 року зустрівся із ОСОБА_1 навпроти будинку 125 по вулиці Леніна смт. Велика Новосілка , разом із останнім був невідомий йому чоловік у камуфляжній формі з автоматом у руках. ОСОБА_1 просив його дати належний йому «КАМАЗ» на потреби бійців, але він відмовив, тоді ОСОБА_1 взяв у чоловіка форменому одязі автомат, направив його у бік його ніг та пригрозив. Після чого він погодився надати послуги з «КАМАЗом», а саме особисто перевезти необхідний вантаж. Він разом із ОСОБА_1 на його автомобілі приїхали на територію ПП «ОСОБА_27», де стояв належний йому автомобіль «КАМАЗ», де ОСОБА_1 передав йому талони на паливо, сказав де необхідно заправитися, а потім їхати до поста «ДАІ» біля с. Богатир. Коли він приїхав до вказаного місця, то зателефонував ОСОБА_1 , який сказав йому чекати. Через декілька хвилин з боку смт. В.Новосілка під`їхав автомобіль КІА темного кольору, з якого вийшов невідомий йому чоловік у камуфляжній формі та балаклавою на голові, сів в «КАМАЗ» та наказав їхати за автомобілем КІА. За наказом даного чоловіка він зупинився біля будівлі Торговельного центру, де розташоване кафе «Шахтар» у с. Іскра Великоновосілківського району Донецької області, де йому сказали вийти з машини і за кермо сів чоловік у камуфляжній формі та поїхав у бік Дніпропетровської області. Йому же сказали сісти в автомобіль КІА та відвезли його додому (том 5 а.с.61-70).

- ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 травня 2020 року відповідно до якої ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.206 та ч.2 ст.146 КК України, на підставі п.1,3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.206 ч.1, 146 ч.2 КК України, закрито (том 6 а.с. 173-177).

- висновок експерта судової балістичної експертизи № 721 від 03.11.2014 року щодо предметів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 (т.4 а.с. 120-125).

- постанова слідчого від 06.01.2015 року щодо визнання предметів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 , речовим доказом (т.4 а.с. 126).

- заява підозрюваного ОСОБА_1 , в якій останній не заперечував проти проведення слідчого експерименту без участі його захисників (том 5 а.с.76).

- протокол слідчого експерименту від 27 січня 2016 року та фото таблиці до нього, який був проведений слідчим за участю понятих і на той час з підозрюваним ОСОБА_1 (том 5 а.с.77-82).

В ході судового розгляду справи суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення про безпосередній допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Вказана норма права також кореспондується зі статтею 327 КПК України.

Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_22 , незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав судові засідання для їх виклику, роз`яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаних свідків в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.

Однак у судові засідання свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_22 не з`явилися.

Судом неодноразово за клопотанням сторони обвинувачення виносилися ухвали про привід вказаних свідків, але вказані ухвали суду виконані не були.

Так, відповідно до отриманої інформації оперуповноваженого на виконанні якого перебувала ухвала суду, окрім пояснень, рапорту, надав суду документи, які свідчать, що свідок ОСОБА_22 хворий, та за станом здоров`я потребує стороннього догляду, тому з`явитися до суду для допиту навіть у режимі відео конференції, не може (том 7 а.с.204). При цьому, під час розгляду справи, а саме 24.05.2021 року прокурор зазначив, якщо за медичними показниками доставити свідка ОСОБА_22 не виявиться можливість, прокурор відмовиться від його виклику та допиту. Однак, незважаючи на наявність медичних довідок щодо стану здоров`я свідка ОСОБА_22 , тривалість розгляду вказаної справи, отримав повістку для виклику вказаного свідка, знову подав клопотання щоб вказаного свідка викликав суд.

Щодо свідка ОСОБА_3 , то ухвали суду про його привід виконані не були, і під час судового розгляду 05.08.2021 року, прокурор заявив, що вказаний свідок знаходиться за межами країни, і суд повинен відкласти розгляд справи для його виклику. 19.08.2021 року прокурор знову звернувся із клопотанням про допит свідка ОСОБА_3 в режимі відео конференції з посольством України в Чеській Республіці, при цьому, не представляючи ні яких доказів, що вказаний свідок знаходиться саме в Чеській Республіці, надав адресу тільки посольства, а не місце проживання свідка.

За таких обставин, з урахуванням тривалості розгляду вказаного кримінального провадження, неодноразових майже на протязі семи місяців розв`язань клопотань прокурора щодо відкладання слухання справи, в зв`язку із встановленням місця проживання вказаних свідків, отримання повісток щодо їх виклику, здійснення приводу, колегія суддів, закінчила розгляд справи без допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_22 , відмовив наступний раз у задоволенні клопотання прокурора про їх виклик та допит в суді.

Колегія суддів вирішуючи питання про достовірність досліджених під час розгляду справи письмових доказів наданих стороною обвинувачення, перевіряючи їх на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, та зіставляє їх із поясненнями потерпілого та свідків, дійшла висновку про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.289 ч.3, 263 ч.1 КК України за наступних підстав.

Так, органами досудового розслідування ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч.3 ст. 289 та ч.1 ст.263 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, завданням значної матеріальної шкоди та умисному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Законодавець визначає, що під незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 КК України) слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Злочин є закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом та початку його руху будь-яким способом.

Об`єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Основні ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Суб`єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне скоєння цього злочину декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовились про його спільне вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь означає дійти згоди щодо його скоєння до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування до злочину, а також у процесі замаху на злочин.

Як убачається з ч. 2 ст. 28 КК України, домовленість має стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбуватися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.

Незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце тоді, коли в ньому брали участь принаймні дві особи, які домовились про спільне його вчинення. Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом при цьому настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, винна особа може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об`єктивних і суб`єктивних обставин справи (час, місце, обстановка вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих предмет, яким погрожував винний, суб`єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо.

При визначенні вартості транспортного засобу, та розміру матеріальних збитків слід керуватися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Вартість викраденого майна визначається за роздрібними, закупівельними чи іншими цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. При цьому застосовуються встановлені для даних випадків нормативно-правовими актами кратність, коефіцієнти, індекси тощо/ Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються. Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, вартість повинна визначатися виходячи із цих цін на час вчинення злочину. За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи.

Так, під час розгляду справи потерпілий ОСОБА_2 вказував, що 19.06.2014 року ОСОБА_1 спочатку йому зателефонував, потім під`їхав разом із озброєною людиною, просив належний йому автомобіль КАМАЗ, щоб щось перевезти, а коли він відмовив, то став погрожувати зброєю, яку взяв у чоловіка з яким приїхав. Він злякався, тому погодився сам перевезти необхідні речі на своєму автомобілі. Надалі ОСОБА_1 поїхав, повернувся через годину вже сам і вони разом поїхали за КАМАЗом, де на місці ОСОБА_1 передав йому талони на паливо, повідомив де необхідно заправитися, куди потім їхати. Коли він заправився та приїхав до вказаного місця пост «ДАІ» біля с.Богатир, то зателефонував ОСОБА_1 , який сказав йому чекати.

Через декілька хвилин під`їхав автомобіль КІА, в якому було чотири чоловіка, один з яких сів до нього в кабіну КАМАЗа, і вони попрямували за автомобілем КІА в с. Іскра. Коли вони прибули на місце, то йому повідомили, що далі він не може їхати, він пересів в автомобіль КІА, один із чоловіків з даного автомобіля пересів за кермо КАМАЗ і чоловіки на його транспортному засобі поїхали, а його привезли додому. Наступного дня КАМАЗ йому не повернули, на його прохання ОСОБА_1 до нього не приїхав і він звернувся із заявою до поліції.

Під час досудового розслідування у ході проведення за участю потерпілого слідчого експерименту, останній надавав аналогічні пояснення.

Проте, показання потерпілого ОСОБА_2 самі по собі, без інших доказів, які б доповнювали та підтверджували його показання, не можуть бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину передбаченого ст. 289 ч. 3 КК Україні, за обставин зазначених в обвинувальному акті, оскільки є дуже сумнівними, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, зокрема за показаннями обвинуваченого та потерпілого, що вони знайомі за довго до подій, які розглядаються судом, є односельцями та мають різни політичні погляди. За показаннями потерпілого, очевидцем погроз з боку ОСОБА_1 були саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Проте свідок ОСОБА_8 , взагалі не був допитаний судом, оскільки прокурор, на якого законом покладено такий обов`язок, не забезпечив його явку до суду, тим самим не надав суду доказів на підтвердження показань потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 обставини вказані потерпілим заперечував, стверджуючи, що лише познайомив потерпілого із представником добровольчого батальйону «Дніпро» ОСОБА_5 , оскільки бійцям батальйону необхідна була допомога в перевезенні боєприпасів, а у ОСОБА_2 у власності є «КАМАЗ». Про передачу «КАМАЗУ» потерпілий домовлявся безпосередньо із ОСОБА_5 , за проханням останнього надавав потерпілому талони на пальне. Заперечував щодо погроз потерпілому зброєю та вказував, що не знав, що ОСОБА_5 незаконно забирає майно у громадян. Стверджував, що знайшов автомобіль потерпілого через рік, про що повідомив поліцію, внаслідок чого були внесені відомості до ЄРДР, але потім справу закрили, автомобіль ніхто не шукав та ОСОБА_2 не повертав.

При цьому місце знаходження транспортного засобу, про незаконне заволодіння яким йдеться в обвинувальному акті, стороною обвинувачення не встановлено,а відтак суду не надано доказів про місце перебування предмету злочину передбаченого ст. 289 КК.

Крім того, під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 вказував, що не згоден із вартістю автомобіля «КАМАЗ», яка мається в матеріалах кримінального провадження, а товарознавчу експертизу, щодо його вартості, під час досудового розслідування ніхто не проводив.

Між тим, обов`язок доказування виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням покладається на сторону обвинувачення (слідчого, прокурора), як визначено у ст.ст.91,92 КПК України, але вказане залишилося поза увагою слідчого, а в подальшому і прокурора, який під час розгляду справи клопотань щодо визначення вартості транспортного засобу потерпілого, не заявляв.

За показаннями свідка ОСОБА_12 він не був очевидцем подій 19.06.2014 року, однак у його присутності ОСОБА_1 казав потерпілому ОСОБА_2 забрати якусь заяву. Під час розмови ОСОБА_1 сидів в автомобілі, зброї у нього він не бачив. До потерпілого застосував насильство якісь інший чоловік у формі зі зброєю, коли той став з`ясовувати у чому річ.

Свідок ОСОБА_15 поясняв, що про обставини подій 19.06.2014 року, які відбувалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знає зі слів останнього, бачив лише, що останньому в той день телефонував ОСОБА_1 , оскільки потерпілій показав йому та ОСОБА_8 свій телефон у той момент коли був дзвоник. Сама зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що ОСОБА_1 приїжджав двічі, погрожував йому зброєю, казав, що потрібна його автомашина КАМАЗ для перевозки якогось вантажу, але якого саме, куди та для кого, не казав. Він в той день особисто ОСОБА_1 не бачив, розмов між ним та ОСОБА_2 , не чув.

Досліджена колегією суддів деталізація телефонних з`єднань та смс-повідомлень свідчить про те, що на протязі доби 19.06.2014 року дзвінків з номерів мобільних телефонів, належних обвинуваченому ОСОБА_1 на номер мобільного телефону, належного потерпілому ОСОБА_2 та навпаки, зафіксовано не було.

Щодо відомостей, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які під час розгляду справи були ретельно досліджені та на які посилається прокурор, як на докази винуватості ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому за п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, в разі: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; а також з порушення права особи на захист.

Відповідно до ст. 161 КПК речами і документами, до яких заборонено доступ, є листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв`язку з наданням правової допомоги.

Крім того за ч. 5 ст. 258 КПК втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Як вбачається з наданої стороною обвинувачення в якості доказу довідки 2705т до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 червня 2015 року, містяться відомості щодо прослуховування аудіо-записів з ДВД-диску за результатами негласних слідчих (розшукових) заходів, а саме роздруківка телефонних розмов ОСОБА_1 із його захисником Бодягіним І.Б. за 19 червня 2015 року, що є недопустимим доказом, оскільки такий доказ був отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого шляхом порушення права ОСОБА_1 на захист через вручання у його приватне спілкування із захисником, що заборонено законом (т. 5, а. с. 39-42).

Більш того, під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД із перевіркою процесуальних підстав для проведення НСРД, в т.ч. у випадках, коли такі матеріали не були надані стороні захисту.

Наявність ухвали слідчого судді про проведення НСРД або постанови прокурора про дозвіл на контроль за вчиненням злочину є обов`язковою умовою допустимості доказів, отриманих внаслідок слідчих дій, що вимагають попереднього дозволу у випадках суттєвого втручання у права і свободи особи.

Оскільки обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення, то сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Рішення уповноважених суб`єктів виступають правовою підставою для проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Таким чином, законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Окрім того, стороною обвинувачення повинні бути надані відомості щодо осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Розглядом справи встановлено, що прокурором були надані суду результати НСРД, а з документів, які стали правовою підставою для їх проведення долучені клопотання слідчого погоджене з прокурором про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, відомості про зняття грифу секретності та ухвала слідчого судді. Документи ж в яких міститься інформація щодо осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії, суду надані не були, що позбавило можливості колегію суддів пересвідчитися в законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме чи уповноваженої на це особою вони були проведені, або ні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про недопустимість, як доказу інформації отриманої внаслідок проведення НСРД.

Матеріали кримінального провадження містять протокол слідчого експерименту від 27 січня 2016 року та фото таблиці до нього, який був проведений слідчим за участю понятих і на той час з підозрюваним ОСОБА_1 (том 5 а.с.77-82). Матеріали кримінального провадження також містять заяву підозрюваного ОСОБА_1 , в якій останній не заперечував проти проведення слідчого експерименту без участі його захисників (том 5 а.с.76), яких на той час у ОСОБА_1 було три - Довженко В.І. , Бодягін І.Б. та Новіков В.І .

Проте результати вказаної слідчої дії згідно з вимогами п.3 ч.2 ст.87 КПК не можуть бути визнані допустимими як докази, оскільки відповідний слідчий експеримент проведено без участі захисника, участь якого за даним кримінальним провадженням є обов`язковою. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисники - адвокати Довженко В.І., Новіков В.І. та Бодягін І.Б. були допущені до участі у кримінальному провадженню постановами слідчого 16.10.2014 року, 17.10.2014 року та 24.10.2014 року відповідно.

При цьому, як вбачається з угоди про надання правової допомоги № 255 від 16.10.2014 року, яка була укладена між ОСОБА_1 та адвокатом Довженко В.І., останній зобов`язується надавати консультаційні та юридичні послуги в якості захисника по кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.206 ч.2, 289 ч.3 КК України (том 3 а.с.24-25).

Відповідно до вимог ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Таким чином, при наявності угоди про надання правової допомоги по кримінальному провадженню за яким особа підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, постанови про участь захисника по вказаному кримінальному провадженню, чергову слідчу дію - слідчий експеримент, слідчий провів за його відсутності, чим порушив вимоги процесуального закону, а відтак результати вказаного слідчого експерименту проведеного за участю на той час підозрюваного ОСОБА_1 без участі його захисника є недопустимим доказом. Вказана правова позиція ВС міститься по справі № 206/6798/16-к.

Окрім того, прокурором були долучені в якості доказів вини ОСОБА_1 наступні документи: висновок експерта судової балістичної експертизи № 721 від 03.11.2014 року щодо предметів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 та постанову слідчого від 06.01.2015 року щодо визнання предметів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 , речовим доказом (т.4 а.с. 120-125, 126).

Вказані документи були досліджені під час розгляду кримінального провадження і колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані документи не містять інформаційного змісту для кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , оскільки стосуються іншої людини.

Інших доказів, які б беззаперечно свідчили, що саме обвинувачений ОСОБА_1 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого за попередньою змовою групою осіб, суду під час розгляду справи стороною обвинувачення надано не було, доводи ОСОБА_1 щодо обмеження його ролі у вказаному злочині тільки знайомством потерпілого із представником добровольчого батальйону «Дніпро» ОСОБА_5 , нічим не спростовано, а протилежні показання потерпілого ОСОБА_2 не узгоджуються з іншими доказами та є недостатніми для того, щоб поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Щодо наданого з боку обвинуваченого ДВД диску з показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , на спростування його вини, колегія суддів зазначає, що вказаний доказ не відповідає вимогам ст.23 ч.1 КПК України, а саме принципу безпосередності дослідження показань, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суть презумпції невинуватості не в тому, що особа є невинуватою, а в тому, що існує припущення щодо її невинуватості. Презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи, і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов`язку доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов`язок покладається на органи, що висунули звинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди під час оцінки доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Вказана позиція відображена у Постановах ВС від 30.09.2020 року (справа № 553/3161/17), від 22.12.2020 року (справа № 210/4600/15), від 23 червня 2020 року (справа № 159/3738/16-к).

Такими чином, ретельно досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення в частині пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст.289 КК України, викликають сумніви, тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак, виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, оскільки будь-яких належних, об`єктивних доказів причетності ОСОБА_1 не здобуто і вичерпані можливості їх отримання.

Відповідно до статті 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах),а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2-3 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, законодавець визначив огляд місця події, який проводиться у невідкладних випадках, при цьому відомості до реєстру здійснюється негайно після завершення огляду.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом, слідчі (розшукові ) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч.3 ст.214, ч.8 ст.223, ст.219 КПК).

Предмети, вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження (ст.236 КПК). Виявлення вказаних предметів може стати підставою ініціювання початку кримінального провадження та притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 та в автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ПП «СКІФ» та яким користується ОСОБА_1 , проводився слідчим органу досудового розслідування 16.10.2014 року, в межах кримінального провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2014 року за правовою кваліфікацією ч.3 ст.289 та ч.2 ст.206 КК України.

Про що свідчить ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 06 жовтня 2014 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_2 , з метою виявлення та вилучення предметів, схожих на вогнепальну зброю, боєприпасів, оргтехніки, мобільних телефонів, сім-карток мобільних операторів, транспортних засобів та документів на них, грошових коштів та цінностей, та ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 03 жовтня 2014 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ПП «СКІФ» та яким користується ОСОБА_1 .

Під час проведення вказаних обшуків слідчим було виявлено та вилучено: бойові припаси (4 овальні предмети, схожі на гранати з двома запалами до них; 2 предмети, схожі на патрони; 10 предметів, схожих на гранати для під ствольного гранатомету; 2 предмети схожі на гранати); пакет з 9-ма пакунками з патронами у кількості 30 штук у кожному та 22 патрони; 8 магазинів до автомату, які споряджені патронами.

Проте, слідчим органу досудового розслідування, в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, відомості за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 263 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 28 жовтня 2014 року, тобто більше ніж через два тижні після виявлення обставин, що свідчили про вчинення вказаного кримінального правопорушення. (т.4 а.с.4).

При цьому, як встановлено судом, експертні дослідження виявлених та вилучених під час проведення обшуку, за місцем мешкання ОСОБА_1 та автомобілі, яким він користувався, бойових припасів та вибухових речовин проводилось експертами 17.11.2014 року та 20.10.2014 року на підставі постанов про призначення таких експертиз, винесених старшим слідчим в ОВС СВ «ОВС та ОГ ЗО» СУ ГУМВС України в Донецькій області Аслановим М.С. 23.10.2014 року та 17.10.2014 року відповідно. Тобто, проведення експертних досліджень та прийняття процесуальних рішень відбулося до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань із правовою кваліфікацією ч.1 ст. 263 КК України.

Таким чином, аналізуючи положення ст. 214 КПК України, у взаємозв`язку з вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку, що висновки експертних досліджень за № 719 від 20 жовтня 2014 року та за № 162 від 17 листопада 2014 року проведені в межах іншого кримінального провадження, у тому числі і у разі його об`єднання з іншим провадженням, не можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженню із кваліфікацією ч.1 ст. 263 КК України, оскільки призначені та проведені слідчим до внесення відомостей до ЄРДР за такою правовою кваліфікацією.

Отже, оскільки вказані вимоги закону були проігноровані стороною обвинувачення, використання вищезазначених висновків експертних досліджень, як доказів є недопустимим.

Відповідно до п.10 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002 року, «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», судам роз`яснено, що у випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з`ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, тому у таких справах слід призначати експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що висновки судових експертиз за № 719 від 20 жовтня 2014 року та за № 162 від 17 листопада 2014 року , на предмет дослідження бойових припасів та вибухових речовин, вилучених під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 та у автомобілі, яким він користувався є вирішальними доказами на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Враховуючи, що судом визнані недопустимими доказами вищезазначені висновки судових експертиз, суд вважає, всі інші докази, надані стороною обвинувачення, як то протоколи обшуків від 16.10.2014 року, показання свідка понятого ОСОБА_13 є недостатніми доказами вини обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Таким чином, відсутність доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в численних рішеннях Європейського суду з прав людини, за яким суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу на пояснення свідка понятого ОСОБА_13 , якій вказував, що під час обшуку було багато працівників поліції, які були скрізь, перед обшуком автомобіля його дверці були відчинені і в середині знаходився працівник поліції, сам ОСОБА_1 самого початку обшуку був в кайданках та заперечував, щодо належності йому боєприпасів, вказане в сукупності свідчить про порушення вимог КПК щодо правил проведення обшуку та викликає сумнів у легітимності цієї слідчої дії.

Отже, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд дійшов до переконання, що стороною обвинувачення не доведено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, а тому суд з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 невинуватим і виправдати за ч.1 ст. 263 КК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України. Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1622,92 гривень, необхідно віднести за рахунок держави.

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді, підлягає скасуванню.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 08.12.2014 року ОСОБА_1 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на заставу в розмірі 320000 гривень (том 4 а.с.191).

25.12.2014 року ПП «Скіф», як заставодавцем була внесена застава в розмірі 320000 гривень, відповідно ОСОБА_1 був змінений запобіжний захід із тримання під вартою на заставу (том 1 а.с.126).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого, колегією суддів не встановлено, тому внесена заставодавцем застава підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, п.3 ч.1 ст.284, 369,370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

На підставі ч.11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ПП «Скіф» (ЄДРПОУ 30844654) суму 320000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 копійок, внесену в якості застави відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 1-кс/263/2816/2014 від 08.12.2014 року згідно з платіжним дорученням № 79 від 25 грудня 2014 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації Україна в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, код банку отримувача 820019 ГУ ДКСУ у м. Києві, розрахунковий рахунок 37315901012089.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20.10.2014 року на грошові кошти, належні ОСОБА_1 і які розміщені на банківських рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 01.12.2014 року на автомобіль «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за підприємством ПП «СКІФ» (ЄДРПОУ 30844654) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 , виданого ВРЕВ Мар`їнського, В.Новосілківського районів та м. Вугледар при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, - скасувати.

Речові докази:

- корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1одиниця), корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 (5 одиниць), засіб підриву уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ (2 одиниці), гранати ВОГ 25 з підшивачем ВМГ-К (10 одиниць), бронебійно-запалювальний-трасуючий артилерійський патрон (1 одиниця), осколково-фугасно-запалювальний артилерійський патрон з підшивачем В19У (1 одиниця), які зберігаються в кімнаті зброї Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити.

- CD-R диски операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» та «МТС Україна», щодо деталізації вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень, зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- п`ять банківських карток «ПриватБанк» (№ НОМЕР_11 ; № НОМЕР_12 ; № НОМЕР_13 ; № НОМЕР_14 ; № НОМЕР_15 ), долучені до матеріалів кримінального провадження, передати ОСОБА_1 , як належне майно;

- автомобіль «ACURA MDX», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за підприємством ПП «СКІФ» (ЄДРПОУ 30844654) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 , виданого ВРЕВ Мар`їнського, В.Новосілківського районів та м. Вугледар при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, який зберігається на території СУ ГУМВС України в Донецькій області за адресою: місто Маріуполь, вулиця Італійська, 32 - повернути власнику ПП «СКІФ»;

- 532 патрона, які є боєприпасами до нарізної стрілецької зброї, патронами калібру 5,45х39мм; штатні патрони до армійської нарізної вогнепальної зброї центрального бою, автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У (три патрони з яких з трасуючою кулею), 8 (вісім) магазинів до автомату, предмет схожий на сигнальний пістолет, які зберігаються у камері схову Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області - знищіти.

- 122 патрони калібру 5,45х39мм, 18 патронів калібру 7,62х39мм, магазин, які зберігаються у камері схову Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області - знищіти.

- оптичний диск DVD-R інв. № 856, довідки про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколи, клопотання, ухвали, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1622,92 гривень, віднести за рахунок держави.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя І.Г. Мельник

Судді В.В. Шиян

С.С.Гноєвой