Ухвала суду № 9932026, 10.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1456/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіональної Академії управління персоналом в особі філії «Вінницький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року за адміністративним позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом в особі філії «Вінницький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року філія «Вінницький інститут МАУП» звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000992350/0 від 10 лютого 2009 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що термін договору оренди складав менше ніж рік та не підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявився.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу МАУП в особі філії «Вінницький інститут МАУП» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог філії МАУП «Вінницький інститут МАУП» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було віднесено до складу валових витрат кошти, перераховані за нікчемним договором, що є порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що 05 лютого 2009 року було проведено планову виїзну перевірку філії МАУП «Вінницький інститут МАУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2008 року, по податку на додану вартість за період з 01 лютого 2003 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2008 року, про що складено акт № 280/2350/25500241.

Згідно висновку вказаного акту позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по послугах оренди за ІV квартал 2005 року в сумі 21610 грн. 00 коп. та за І-ІІІ квартали 2006 року в сумі 44951 грн. 00 коп., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 16640 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 280/2350/25500241 від 05 лютого 2009 року ДПІ у м. Вінниці було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000992350/0 від 10 лютого 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання на загальну суму 24960 грн. 00 коп., з них 16640 грн. 00 коп. за основним платежем та 8320 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності здійснюється на підставі, зокрема, цивільно-правових угод.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати на оплату товарів (робіт, послуг) за цивільно-правовими угодами, що укладені у відповідності до вимог Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між філією МАУП «Вінницький інститут МАУП» та ТОВ «Шанс-ДВА» 25 серпня 2005 року було укладено договір оренди № 34. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Шанс-ДВА» передало філії МАУП «Вінницький інститут МАУП» в орендне користування будівлі по вул. Келецькій, 76 площею 749 м2. Термін дії договору з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2006 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 793 ЦК України, у редакції, що була чинною станом на 25 серпня 2005 року, вказаний договір підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню. Разом з тим, зазначену вимогу закону філією МАУП «Вінницький інститут МАУП» та ТОВ «Шанс-ДВА» при укладенні договору оренди № 34 від 25 серпня 2005 року виконано не було.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди № 34 від 25 серпня 2005 року є нікчемним.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуючи те, що нікчемний договір оренди № 34 від 25 серпня 2005 року в судовому порядку дійсним не визнавався, колегія суддів вважає, що кошти, перераховані позивачем за вказаним договором, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, договір оренди № 34 від 25 серпня 2005 року, як недійсний, не створює будь-яких наслідків, в тому числі й не надає права на віднесення понесених згідно умов цього договору витрат, до складу валових витрат.

Позивач як на підставу задоволення своїх позовних вимог посилається на те, що фактично позивач користувався орендованим приміщенням у період з 28 серпня 2005 року по 30 червня 2006 року, тобто менше року, а тому договір оренди не підлягав нотаріальному посвідченню.

Факт користування філією МАУП «Вінницький інститут МАУП» будівлі по вул. Келецькій, 76 площею 749 м2 у період з 28 серпня 2005 року по 30 червня 2006 року підтверджується актом прийому-передачі в оренду обєкта та актом прийому-перерачі обєкта з оренди, а також платіжними дорученнями і рахунками, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Однак, з огляду на те, що в момент укладення договору оренди № 34 від 25 серпня 2005 року термін його дії складав один рік такий договір підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню.

Умовами договору оренди № 34 від 25 серпня 2005 року передбачено можливість зміни умов договору шляхом підписання додаткової угоди.

Разом з тим, додаткова угода, згідно якої було зменшено термін дії договору, між філією МАУП «Вінницький інститут МАУП» та ТОВ «Шанс-ДВА», під час проведення перевірки працівникам податкового органу та під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надавалася.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем кошти в сумі 66561 грн. 00 коп. були перераховані ТОВ «Шанс-ДВА» за недійсним договором, тому їх перерахування не створює будь-яких юридичних наслідків, в тому числі й не на надає права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26 травня 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, дана належна оцінка дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу МАУП в особі філії «Вінницький інститут МАУП» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року без змін.

З огляду на те, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року, яка на думку колегії суддів є законною і обґрунтованою, в задоволенні позову філії МАУП «Вінницький інститут МАУП» було відмовлено, у відповідності до ст. 94 КАС України вимога про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіональної Академії управління персоналом в особі філії «Вінницький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 11 червня 2010 року.