Ухвала суду № 9931951, 11.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року справа №2а-24158/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г. суддів: Геращенка І.В. Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю.

за участю представників позивача: Білощук Я.А., Гавриш М.Г., Косова Н.Г.

за участю представника відповідача: Нікішина Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі №2а-24158/09/1270 за позовом Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", Приватного підприємства «Торгсервіс-ПСМ» про стягнення коштів, одержаних за нікчемний правочин, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Державна податкова інспекція у Артемівському районі м. Луганська звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" та Приватного підприємства «Торгсервіс-ПСМ» про стягнення коштів, одержаних за нікчемний правочин.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі №2а-24158/09/1270 у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська було відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою, позивач оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду, посилаючись у своїй апеляційній скарзі на неправильне застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники апелянта у судовому засіданні підримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" у запереченнях проти апеляційної скарги та у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримує позицію суду першої інстанції, вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Між ПП "Торгсервіс-ПСМ" та ТОВ "Енергозберігаючі технології" 16.04.07р. було укладено договір № 70 про постачання продукції виробничо-технічного призначення згідно з специфікацією. /а.с. 11-12/.

Керівником ПП «Торгсервіс ПСМ» є ОСОБА_6, підприємство зареєстроване за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 9 /а.с. 75 -78/.

В період з 01.05.06р. по 31.12.08р. ПП «Торгсервіс ПСМ» поставив, а ТОВ «Енергозберігаючі технології» прийняв сандвіч панелі, комплектуючі, повітроохолоджувачі та іншу продукцію на загальну суму 2938883, 13 грн. Дійсності платіжних документів та товарних накладних, якими підтверджено факт здійснення цих товарних операцій сторони не оспорюють, що вбачається з акту перевірки ТОВ "Енергозберігаючі технології" від 26.05.2009 року №270/23-00/32648898 /а.с.13-33/

З постанови старшого слідчого ДПА в Луганській області від 29.10.09 р. вбачається що провадження в кримінальній справі у відношення посадових осіб ТОВ «Енергозберігаючі технології» закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України через відсутність в діях складу злочину, що передбачений ч.3 ст.212 КК України. Вказане підтверджує відсутність умислу посадових осіб ТОВ «Енергозберігаючі технології» під час укладання зазначеного договору на завдання шкоди суперечить інтересам держави і суспільства. /а.с. 129-130/. Як вбачається з матеріалів справи, під час укладання договору на поставку продукції та в період поставки продукції, який судом не визнавався не дійсним, обидва підприємства проводило господарську діяльність, знаходились на обліку в податкових інспекціях, зареєстровані в Єдиному державному реєстру юридичних осіб.

Стаття 216 цього Кодексу визначає правові наслідки недійсності правочину. відповідно до частини 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивачем не доведено тих обставин, що укладений договір порушує публічний порядок. Сама по собі угода №70 не є такою, що порушує публічний порядок.

Цивільний кодекс України не встановлює таких наслідків вчинення нікчемного правочину як стягнення отриманих грошових коштів на користь держави.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував до позивача адміністративно-господарську відповідальності відповідно до ст.ст. 238-239 ГК України за порушення правил здійснення господарської діяльності, одним з видів якої є вилучення доходу за нікчемним правочином. Адміністративно-господарські санкції, визначені частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України, є конфіскаційними і стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, внаслідок чого такі санкції не є цивільно-правовими і не можуть застосовуватися як наслідок вчинення нікчемного правочину.

Колегія суддів також зазначає, що для застосування адміністративно-господарських санкцій позивачем пропущений встановлений ст. 250 ГК України строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі №2а-24158/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі №2а-24158/09/1270 за позовом Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", Приватного підприємства «Торгсервіс-ПСМ» про стягнення коштів, одержаних за нікчемний правочин - залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 11 червня 2010 року.

Повний текст ухвали підписано 16 червня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Арабей

Судді: І.В. Геращенко

С.А Малашкевич