Рішення № 99314570, 02.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1515/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт” (48100, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, м. Теребовля, вул. Шевченка, 171, код 37961273)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Компані” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 3-К, оф. 10, код 42800484)

про стягнення 49 086,74 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Компані” (відповідач) про стягнення 49 086,74 грн., з яких: 22 332,06 грн. основного боргу, 11 858,50 грн. штрафу, 3108,93 грн. пені, 10 001,90 грн. 28 % річних та 1785,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки товарів № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/1515/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт” залишено без руху та запропоновано позивачу у строк до десяти днів з дня отримання ним вище зазначеної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

15.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/1515/21.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, головуючий суддя Лилак Т.Д. з 04.08.2021 по 01.09.2021 перебував у щорічній основній відпустці.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферозіт” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Компані” укладено договір №РЕ/РВ/061/20 поставки товарів, згідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому – “товар”), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей “Товар” та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому “Накладні”). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також додаткові до даного договору і є його невід`ємною частиною (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Умови та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами у момент формування заявки. Покупець подає заявку на поставку товару у письмовій формі або за допомогою факсимільного зв`язку чи засобів електронного зв`язку. Перехід права власності на поставлену партію “Товару” відбувається в момент підписання “Накладної” (п.п. 2.1., 2.2., 2.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору форма оплати: передоплата в розмірі 0 відсотків від загальної вартості партії “Товару”, що поставляється. Решта суми – протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат – до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору поставки товарів від № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 59292,50 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РВ000001165 від 23.03.2020, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній кількості, вартості поставленого позивачем товару.

Проте, як стверджує позивач, відповідач за товар у повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 22332,06 гривень.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив ТОВ “Ферозіт” заборгованість за поставлений товар за № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати поставленого товару згідно договору № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020 суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020 з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 22332,06 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 11 858,50 грн. штрафу та 3108,93 грн. пені за неналежне виконання Договору поставки товарів № РЕ/РВ/061/20 від 01.03.2020.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

У відповідності з п. 5.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частинами 2 і 4 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 та № 917/194/18 від 02.04.2019).

За перевіркою суду, суму штрафу в розмірі 11 858,50 грн. визначено правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3108,93 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 10001,90 грн. 28% річних за період з 23.04.2020 по 11.05.2021 та 1785,35 грн. інфляційних втрат за період: травень 2020 – березень 2021).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Договором встановлений інший, ніж три проценти, розмір процентів.

Відповідно до п. 5.5. договору, за прострочення оплати Покупець сплачує Постачальнику 28% річних від простроченої суми.

Розмір 28% річних, заявлених до стягнення позивачем, 10001,90 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 23.04.2020 по 11.05.2021, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних, суд погоджується з розрахунками позивача, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1785,35 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 332,06 грн. основного боргу, 11 858,50 грн. штрафу, 3108,93 грн. пені, 10 001,90 грн. 28 % річних та 1785,35 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Компані” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 3-К, оф. 10, код 42800484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт” (48100, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, м. Теребовля, вул. Шевченка, 171, код 37961273) 22 332 (двадцять дві тисячі триста тридцять дві) грн. 06 коп. основного боргу, 11 858 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 50 коп. штрафу, 3108 (три тисячі сто вісім) грн. 93 коп. пені, 10 001 (десять тисяч одну) грн. 90 коп. 28 % річних, 1785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п`ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.09.2021

Суддя Т.Д. Лилак