Вирок № 99305939, 01.09.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2357/21

Провадження №1-кп/242/616/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарях Гандзюк К.С., Уварову М.В., за участю прокурора Осадчої О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021053500000214 від 19.04.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гірник, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не судимого, не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2021 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки кам`яного вугілля за адресою свого мешкання взяв шість поліпропіленових мішка та направився до залізничного полотна, яке проходить поблизу м. Гірник, Донецької області. Прийшовши до вказаного залізничного полотна, ОСОБА_1 , дочекався потяг №3803, що складався з напіввагонів, заповнених кам`яним вугіллям, який прямував з м. Гірник у напрямку станції Цукуриха, та за допомогою власної сили на ходу застрибнув на металеву драбину напіввагона № 52539111. В подальшому ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, по вказаній драбині заліз на піввагон. Знаходячись на піввагоні, ОСОБА_1 переконався, що на ньому, крім нього, нікого немає та його злочинні дії невідомі оточуючим, таємно, умисно, з метою наживи почав руками набирати кам`яне вугілля марки Г(Г1) 0- 100, яке належить ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», та складати його до мішків, які приніс із собою. В той час коли ОСОБА_1 набрав шостий мішок кам`яного вугілля, потяг зупинився, ОСОБА_1 по черзі скинув на землю набрані ним шість мішків з вугіллям, загальною вагою 286,30 кг., вартістю 477 гривень 88 копійок, та спустився з вагону до них. При цьому ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але заволодіння кам`яним вугіллям не було здійснено з причин, які не залежали від його волі, у зв`язку з тим, що його злочині дії були припинені співробітниками охорони «ВОХР».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що 18 квітня 2021 року приблизно о 13 годині він прийшов до залізничної колії поблизу м. Гірник, дочекався потягу з вугіллям та застрибнув на один з напіввагонів, з якого почав руками набирати вугілля та складати його до мішків, які приніс з собою. Його дії ніхто не бачив. Він набрав шість мішків вугілля, скинув їх з вагону, та коли спустився з вагону, то його затримали співробітники поліції. У вчиненому щиро розкаюється.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_1 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого обвинувачення.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд, оголосивши заяву представника потерпілого про неможливість явки в судове засідання, за згодою учасників судового засідання вважає можливим провести судовий розгляд без представника потерпілого.

Визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд вважає вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вперше скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії проступків.

Як особистість обвинувачений характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Як обставину, що пом`якшує покарання, суд враховує щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та зобов`язання національних, передусім судових органів, враховувати вказане та викласти в своїх судових рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту, зокрема рішення «Хайредінов проти України», згідно якого Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, обтяжуючих покарання, поведінку ОСОБА_1 до та після вчинення ним кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 не перевищує принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення йому покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень, у виді громадських робіт в межах санкції інкримінованої йому статті, з урахуванням вимог ст.68 КК України. Обставин, передбачених ч.3 ст.56 КК України, не встановлено.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді 80 (вісімдесят) годин громадських робіт.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не застосовувати.

Речовий доказ: 6 мішків з вугіллям марки Г(Г1)0-100, вагою 286,30 кг., яке зберігається в камері речових доказів ВП №3 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, повернути ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Донецьким апеляційним судом

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя І.М. Владимирська