Рішення № 99304925, 18.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/5217/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (04070, м.Київ, вул.Борисоглибська, 3, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 26030214) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2020 року №І-018/2020,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі також - відповідач, ВКДКА), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 31.01.2020 року №І-018/2020, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача прийнято в порушення вимог абз.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої, рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим, ВКДКА, посилаючись на ч.1 ст.9 Правил адвокатської етики не зазначає, яка саме суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

30.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ВКДКА діяла в рамках своїх дискреційних повноважень та з урахуванням усіх обставин та наявних матеріалів, прийняла обґрунтовано спірне рішення від 31.01.2020 року №І-018/2020, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 про витребування доказів від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Дружби, буд.9, код ЄДРПОУ 21963412) надійшли засвідчені належним чином копії матеріалів справи відносно адвоката ОСОБА_1 за скаргою в.о. генерального директора Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДО «УААСП») ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області прийнято рішення від 17.10.2019.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2019 позивач, в якості адвоката, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ДО «УААСП» в інтересах ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області (далі - КДКА Донецької області) надійшло звернення в.о. Генерального директора ДО «УААСП» ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_1 , про вчинення останнім дисциплінарного проступку, з посиланням на те, що адвокат ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДО «УААСП» в період з 21.12.2015 по 27.12.2018, а тому не мав права без письмової згоди від ДО «УААСП» надавати правову допомогу ОСОБА_3 , який у період з 05.02.2016 по 28.2.2018 перебував у трудових відносинах з ДО та займав посаду Генерального директора та Директора з колективного управління, а його звільнення закінчилося конфліктом. Зазначене звернення було заявлено з посиланням на ч.1 ст.28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.ст.9, 20, 34, 39 Правил адвокатської етики. Також, на думку заявника, ОСОБА_1 , маючи статус адвоката, та, займаючи посади юрисконсульта у ДО, а також радника Генерального директора ДО «УААСП» ОСОБА_3 , мав доступ до інформації, яка може використовуватися при наданні правової допомоги останньому при розгляді його справи №761/6198/19 у Шевченківському районному суді м. Києва.

За результатом розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата КДКА Донецької області прийняла рішення від 17.10.2019 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, скаржник - ДО «УААСП» 14.11.2019 подав скаргу до ВКДКА на вище зазначене рішення, з вимогою про його скасування та ухвалення нового, про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

За результатом розгляду скарги ВКДКА прийняла рішення №І-018/2020 від 31.01.2020, яким скаргу в.о. Генерального директора ДО«УААСП» ОСОБА_2 задоволено частково, рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 17.10.2019 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 скасовано, прийнято нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

Не погоджуючись з рішенням ВКДКА, вважаючи свої права та інтереси такими, що підлягають захисту, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №5076-VI ).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.21 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, у тому числі, отримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Закон №5076-VI передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила).

Відповідно до ст.39 Правил адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав професійну правничу (правову) допомогу, якщо адвокат володіє інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДО «УААСП», а саме:

- у період з 21.12.2015 по 24.11.2016 займав посаду головного юрисконсульта відділу судової роботи юридичного департаменту ДО «УААСП»;

- у період з 24.11.2016 по 01.08.2018 займав посаду начальника сектору претензійної роботи юридичного департаменту ДО «УААСП»;

- у період роботи з 01.08.2018 по 29.12.2018 займав посаду радника з правових питань Генерального директора ДО «УААСП» ОСОБА_3

30.10.2018 між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги №05/10 від 30.10.2018.

28.12.2018 ОСОБА_3 було звільнено з посади Директора з колективного управління ДО «УААСП» за п.3 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з чим останній звернувся до позивача за наданням правової допомоги на підставі укладеного договору №05/10 від 30.10.2018.

В подальшому адвокат ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_3 з відповідним позовом до ДО «УААСП» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності (п.8 .1 ст.1 Закону №5076-VI).

Правила адвокатської етики визначають три безумовні випадки, коли конфлікт інтересів може мати місце:

1) захист одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими;

2) здійснення захисту клієнта або надання йому правової допомоги, якщо до цього адвокат надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта;

3) здійснення захисту клієнта або надання йому правової допомоги, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

При чому в перших двох випадках заборона щодо здійснення захисту та надання правової допомоги в умовах конфлікту інтересів може бути подолана шляхом отримання письмової згоди клієнтів. В іншому випадку адвокат не може брати доручення від клієнта, а в разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору такий договір має бути розірваним.

В даному випадку, як вірно зазначено відповідачем, конфлікт інтересів має місце, оскільки адвокат ОСОБА_1, під час роботи у ДО «УААСП», мав обізнаність в частині організаційної структури ДО «УААСП», штатним розкладом та підходами його формування, системою оплати праці та джерелами фінансування, планами та проектами побудови кадрової політики та соціального забезпечення працівників, що безпосередньо може бути використано під час розгляду цивільної справи №761/6198/19 у Шевченківському районному суді м. Києва.

Також матеріали справи не містять докази того, що ОСОБА_1 отримував від ДО «УААСП» письмової згоди або надавати правову допомогу ОСОБА_3 , інтереси якого є протилежними інтересам ДО «УААСП».

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що адвокат ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, за який передбачена можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а саме укладення договору про надання правової допомоги з ОСОБА_3 в умовах конфлікту інтересів з ДО «УААСП» (грубе одноразове порушення правил адвокатської етики).

У Генеральних принципах етики адвокатів, прийнятих у 1995 р. Міжнародною асоціацією юристів, зазначається, що адвокати не повинні приймати доручення, якщо інтереси їхніх клієнтів суперечать інтересам самих адвокатів, їх партнерів або інших їхніх клієнтів. Відповідно до вимог Загального кодексу правил для адвокатів країн ЄС, адвокат зобов`язаний припинити обслуговування обох клієнтів у разі вступу їхніх інтересів у взаємну суперечність, а також за виникнення загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Також адвокат зобов`язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта.

Щодо твердження позивача, що оскільки він не перебував на посаді «адвоката» у ДО «УААСП» та в статусі «адвоката» не укладав жодних договорів з даною юридичною особою, посилання ВКДКА на порушення ним ст.39 Правил адвокатської етики спростовується наступним.

Дія Правил поширюється на:

- всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами,- на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально - публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов`язками адвоката, або підірвати престиж адвокатської професії;

- всіх адвокатів України, адвокатів іноземних держав, що внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, а також адвокатів України, право на зайняття адвокатською діяльністю яких зупинено в передбаченому законом порядку;

- адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів адвокатів, інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) у частині, яка застосовна до їх діяльності;

- відносини, що виникли або існують після їх прийняття.

Частина 3 ст.4 Закону №5076-VI передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Так, позивачу 30.08.2018 КДКА Донецької області видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, отже саме адвокат ОСОБА_1 не міг прийняти доручення від ОСОБА_3 , оскільки суть доручення зводилась до необхідності вчинення дій в інтересах ОСОБА_3 , спрямованих на захист його прав, який перебуває в конфлікті інтересів з ДО «УААСП», в якій ОСОБА_1 , у свій час, працював на посадах

головного юрисконсульта відділу судової роботи юридичного департаменту ДО «УААСП», начальника сектору претензійної роботи юридичного департаменту ДО «УААСП» радника з правових питань Генерального директора ДО «УААСП» ОСОБА_3 та володів інформацією, що могла бути використана проти такої юридичної особи.

Таким чином, адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав професійну правничу (правову) допомогу, якщо адвокат володіє інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи.

З урахуванням вище зазначених обставин, суд зазначає, що дисциплінарна палата КДКА Донецької області, приймаючи рішення від 17.10.2019 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , невірно оцінила наявні в матеріалах дисциплінарної справи докази та прийняла невмотивоване рішення без урахування абз.2 ч.1 ст.41 Закону №5076-VI, а саме: рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини, у свою чергу, ВКДКА обґрунтовано скасувала рішення КДКА Донецької області та ухвалила нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

У відповідності до ч.ч.1 та 2 ст.33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст.34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Приписами ч.1 ст.35 Закону №5076-VI передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що під час розгляду скарги існували підстави вбачати в діях адвоката ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які полягають в порушенні ним положень ст.39 Правил адвокатської етики.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення відносно позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій