Рішення № 99304923, 18.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/24168/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (13300, Житомирська область м.Бердичів, вул.Європейська, 79, код ЄДРПОУ 00217426) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (далі також - позивач) із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними щодо винесення постанови від 17.09.2020 у ВП №630065340 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі - 90 273 460,07 грн. Визнати протиправною та скасувати постанову від 17.09.2020 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі - 90 273 460,07 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає, що відповідачем, в особі державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Яковенко В.А., протиправно винесено оскаржувану постану, якою значно завищено розмір виконавчого збору та перевищує встановлений розмір законом 10% від вартості майна, на яке має бути звернено стягнення за виконавчим документом - наказом Господарського суду Житомирської області від 16.07.2020 №906/46/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 27.10.2020 об 11:15 год.

Представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд або відмовити в задоволенні адміністративного позову або закрити провадження у справі. Зокрема, представник відповідача вказує, що оскаржувана постанова є лише підставою для стягнення виконавчого збору, розмір якого визначатиметься після проведення відповідних прилюдних торгів. Відтак, постановою від 26.10.2020 у ВП №63065340 прийнято рішення про виправлення помилки у процесуальному документі та внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020», а саме: вважати вірним в п.1 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.09.2020 № ВП №63065340 наступне - стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі та в порядку, встановленому ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку». Дана постанова є невід`ємною частиною постанови про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020 ВП №630065340. Зазначене свідчить про відсутність порушених прав позивача з боку відповідача, оскільки сума, розмір якої є предметом розгляду даної справи, буде визначатися лише після проведення відповідних прилюдних торгів. На думку відповідача, відсутність предмету спору є підставою для закриття провадження у справі.

Розгляд справи відкладено до 10.11.2020.

Представником позивача надано відповідь на відзив від 06.11.2020, в якому останній заперечує проти закриття провадження у справі та просить задовольнити позов в повному обсязі. Окрім того, позивач зазначив, що постанова про виправлення арифметичних та граматичних помилок не відповідає вимогам закону. Вона необґрунтована та невмотивована, до того ж, зазначеною постановою виправлено не арифметичні та граматичні помилки, а фактично змінено зміст попередньої постанови.

10.11.2020 сторони у судове засідання не з`явились, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

17.09.2020 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Яковенко В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63065340 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 16.07.2020 №906/46/17.

17.09.2020 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Яковенко В.А. винесено постанову про стягнення з АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» виконавчого збору у розмірі 90 273 460,07 грн.

Постановою від 26.10.2020 у ВП №63065340 прийнято рішення про виправлення помилки у процесуальному документі та внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020», а саме: вважати вірним в п.1 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.09.2020 № ВП №63065340 наступне - стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі та в порядку, встановленому ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку». Дана постанова є невід`ємною частиною постанови про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020 ВП №630065340

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020 протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в судовій практиці визначає, що принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.

Одну із складових "якості закону" Європейський суд характеризує так, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року).

Ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Фельдек проти Словаччини від 12 липня 2001 року).

Згідно абз.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон 1404) у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що у п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі, встановленому ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», що не суперечить вище зазначеній нормі Закону 1404.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.27 Закону 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 18 Закону 1404 передбачено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців, зокрема виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На виконання вище вказаної норми державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 90 273 460,67 грн., тобто 10 % від суми заборгованості, яка виникла за договором про мультивалютну кредитну лінію №1286м-09 від 11.02.2009, із змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Суднобудівельний завод «Залів».

Також, абз.3 ч.3 ст.74 Закону 1404 передбачає право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавця з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Разом з тим, з урахуванням вищевикладеної позиції ЄСПЛ щодо якості закону, суд приходить до висновку, що вказана стаття Закону № 1404-VIII спрямована на надання можливості для державного виконавця виправити помилки, що викладені у процесуальних документах в рамках виконавчого провадження.

Відсутність у ч.3 ст.74 Закону № 1404-VIII у переліку помилок випадку можливості виправлення описки, якою є визначена сума виконавчого збору, на думку суду, не свідчить про незаконність дій державного виконавця.

Суд звертає увагу, що можливість виправлення описок у судових рішеннях передбачено всіма процесуальними кодексами, та з врахуванням людського фактору є звичайною практикою при розгляді судових справ (ст.169 КАС України, ст.89 ГПК України, ст.219 ЦПК України, ст.379 КПК України).

Посилання позивача на протиправність дій державного виконавця при прийнятті постанови про виправлення помилок у попередній постанові та зміни у зв`язку з цим її змісту, суд вважає недоведеними, оскільки виправлення описки, у даному випадку, не змінює сторін виконавчого провадження, тим більше, що виключена сума виконавчого збору є дією відповідача, вчиненою на користь позивача.

Враховуючи, що виправлення помилок у постанові про стягнення виконавчого збору не впливає на права та законні інтереси позивача, на хід виконавчого провадження та не змінює зміст жодної постанови державного виконавця, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Варто відмітити, що позивачем, в порядку частини 1 статті 77 КАС України, не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, належні, достовірні та достатні докази на їх підтвердження останнім не надано.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, доказів зворотного позивачем не надано, у той час коли, відповідачем в повній мірі доведено обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (13300, Житомирська область м.Бердичів, вул.Європейська, 79, код ЄДРПОУ 00217426) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій