Рішення № 99302849, 28.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3248/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайворонського районного сектору Управління ДМС України в Кіровоградській області та Управління ДМС України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Медвідь В.А., до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Гайворонського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Солгутове, Гайворонського району, Кіровоградської області паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Солгутове, Гайворонського району, Кіровоградської області у зв`язку із недійсністю паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 19.12.1998 року Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року №2503-XII.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в березні 2021 року вона звернулась до Гайворонського районного сектору Управління ДМС України в Кіровоградській області із заявою від 18.03.2021 року про видачу їй паспорта громадянина України виключно у вигляді книжечки, як передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, оскільки її паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 19.12.1998 року на ім`я ОСОБА_1 є недійсним в зв`язку із невчасним вклеюванням фотокартки при досягненні нею 45 років; а також у зв`язку із своїми релігійними переконаннями, оскільки вона не дає згоди на внесення її біометричних даних та будь-якої іншої інформації стосовно неї до Єдиного державного демографічного реєстру та не бажає оформлювати паспорт з електронним безконтактним носієм у формі пластикової картки типу ID-картки. Проте Гайворонський районний сектор Управління ДМС України в Кіровоградській області, листом від 28.05.2021 року №3516-141/3516.2-21 фактично відмовив у видачі їй паспорта у вигляді книжечки з тих причин, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припинено. Паспорт громадянина України у вигляді книжечки може бути видано лише щодо громадян, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язанням ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Дані обставини стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 29.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.15).

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали. Копію ухвали від 29.06.2021 отримали 01.07.2021 року та 03.07.2021 року (а.с.17, 20), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачами у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачами відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка), ІНФОРМАЦІЯ_1 в березні 2021 року звернулась до Гайворонського районного сектору Управління ДМС України в Кіровоградській області із заявою від 18.03.2021 року про видачу їй нового паспорта громадянина України виключно у вигляді книжечки, як передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (а.с.7). В якості підстав звернення зазначає, що її паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 19.12.1998 року на ім`я ОСОБА_1 є недійсним в зв`язку із невчасним вклеюванням фотокартки при досягненні нею 45 років; а також у зв`язку із своїми релігійними переконаннями, оскільки вона не дає згоди на внесення її біометричних даних та будь-якої іншої інформації стосовно неї до Єдиного державного демографічного реєстру та не бажає оформлювати паспорт з електронним безконтактним носієм у формі пластикової картки типу ID-картки (а.с.7).

Гайворонський районний сектор Управління ДМС України в Кіровоградській області, листом від 28.05.2021 року №3516-141/3516.2-21 повідомив позивачку про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припинено. Паспорт громадянина України у вигляді книжечки може бути видано лише щодо громадян, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язанням ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (а.с.8).

Вказаний лист-відповідь Гайворонського районного сектору Управління ДМС України в Кіровоградській області став підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

В позовній заяві позивачка також зазначає за свої релігійні переконання, як підставу для отримання паспорта громадянині України саме зразка 1994 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13, частини 1 статті 21 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з пунктами 3, 5, 7, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-XII), паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25-і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (п. 15 Положення №2503-XII).

Відповідно до пункту 18 Положення №2503-XII для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Разом з тим, відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, Порядком № 302 передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

З матеріалів справи суд убачає, що позивачці ОСОБА_1 45 років виповнилося ще ІНФОРМАЦІЯ_2, вимоги вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку матеріали справи не містять, однак до територіального органу міграційної служби вона звернулася лише 14.04.2021 року (дата реєстрації заяви позивачки від 18.03.2021 року), тобто з порушенням місячного строку, визначеного у постанові № 2503-XII. Більш того, у поданій заяві позивачка просила видати їй паспорт у вигляді книжечки зразка 1994 року, а не вклеїти фотокартку.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

При цьому, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на своє право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм у зв`язку із своїми релігійними переконаннями, оскільки вона не дає згоди на внесення її біометричних даних та будь-якої іншої інформації стосовно неї до Єдиного державного демографічного реєстру та не бажає оформлювати паспорт з електронним безконтактним носієм у формі пластикової картки типу ID-картки.

Матеріалами справи підтверджується, що на сторінці 8 паспорта Серії НОМЕР_2 , який виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 19.12.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , Гайворонською об`єднаною державною податковою інспекцією проставлена відмітка «має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта».

Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29 вересня 2017 року № 822, зареєстрованим Мін`юстом України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174.

Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

Відповідно частини шостої статті 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

За таких обставин колегія суд вважає, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивачку до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа частково відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року указала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Суд убачає, що позивачка не зверталась до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягнення 45-річного віку, причини не звернення суду не повідомлено, і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. У той же час за це порушення позивачка може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, що має вирішуватись уповноваженим органом при вирішенні питання видачі нового паспорту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45 років.

Позивачка в прохальні частині позовної заяви просить суд зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року №2503-XII.

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. Оскільки як вказано вище, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення, а вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №420/270/19, від 15 січня 2020 року у справі №620/1043/19, від 24 січня 2020 року у справі №420/3611/19, від 31 січня 2020 року у справі №200/6627/19-а, від 06 лютого 2020 року у справі №480/1430/19 та 31 березня 2020 року у справі № 460/842/19 та від 21 квітня 2021 року у справі № 620/882/20.

Враховуючи викладене, суд вважає належним та дієвим способом судового захисту зобов`язати відповідача вклеїти до паспорта позивачки зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. При цьому протиправності дій відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_1 нового паспорта у формі книжечка в даних правовідносинах судом не встановлено.

Принагідно суд зазначає, що абзацом 3 пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (надалі Наказ №456) передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Таким чином, вклеювання фотокартки можливе лише після надання вказаних документів.

Проте, із матеріалів справи не вбачається, що позивач зверталась із заявою про вклеювання фотокартки із залученням до неї паспорту та відповідно двох фотокарток.

Наказ №465 містить випадки у яких здійснюється видача нового паспорту - це розділ III. "Оформлення паспорта вперше"; розділ "IV. Обмін паспорта"; розділ "VI. Видача паспортів замість утрачених або викрадених". Тобто цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі необхідності вклеювання фото у паспорт зразка 1994 року, застосуванню підлягає розділ "V. Уклеювання фотокарток".

Крім того, Наказ №456 містить розділ "XI. Вилучення, зберігання і знищення паспортів" у пункті 4 якого визначений випадки, коли паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі:

1) якщо його обмінюють у зв`язку зі зміною прізвища, імені та по батькові, дати та/або місця народження;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

3) непридатності паспорта для користування згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу IV цього Тимчасового порядку;

4) припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;

5) заявлення паспорта втраченим або викраденим та прийняття рішення про оформлення нового паспорта;

6) смерті особи, якій було видано паспорт;

7) зіпсуття бланка паспорта під час його оформлення.

У пункті 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ зазначено, що обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Аналізуючи вищезазначені законодавчі припису, суд дійшов висновку про відсутність правової можливості отримати новий паспорт з підстав необхідності вклеювання у паспорт зразка 1994 року фотографію при досягненні особою 45 років.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки у відповіді на заяву позивача від 18.03.2021 року відповідач взагалі заперечував право позивача на отримання паспорту зразка 1994 року, тому така відмова є протиправною. При цьому, до заяви позивача від 18.03.2021 року не вбачається, що були додані фотографії та сам паспорт громадянина України. Водночас, з огляду на те, що законодавчо не передбачено право особи на отримання нового паспорту зразка 1994 року, а лише встановлена можливість вклеювання відповідного фото, тому належним способом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вирішити питання щодо вклеювання фотографії.

Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №99413 від 09.06.2021 року (а.с.11).

Враховуючи положення статті 139 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.

Інших витрат позивачкою у справі не понесено.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) до Гайворонського районного сектору Управління ДМС України в Кіровоградській області (вул. І. Чкалова, 8, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300) та Управління ДМС України в Кіровоградській області (вул. Єгорова, 25-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 37795939) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання стосовно вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 19.12.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням особою 45-річного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області ((вул. Єгорова, 25-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 37795939).

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук