Рішення № 99302848, 31.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3231/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гулого А.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21.08.2020 р.) по день фактичного розрахунку (09.06.2021 р.);

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії УкА291раїни на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21.08.2020 р.) по день фактичного розрахунку (09.06.2021 р.) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем при звільненні не проведено вчасно повний розрахунок з усіх видів забезпечення, а саме - не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Представник позивача наголошує на тому, що 09.06.2021 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року у справі №340/762/21 Військова частина 2269 Національної гвардії України виплатила позивачу грошові кошти. Представник позивача вказує, що оскільки належні працівникові суми не були йому виплачені при звільненні, то відповідач повинен нести відповідальність за неповний розрахунок при звільненні, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України, а саме сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою судді від 23.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.18), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.23-24). Відповідач зазначає, що на момент звільнення позивача виплата військовослужбрвцям грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки мала спірний характер, а тому відсутні підстави стверджувати, що військова частина порушила вимоги частини 2 статті 117 КЗпП України. Окрім того, відповідач зауважує, що зважаючи на середньоденне грошове забезпечення позивача на день звільнення, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку вимагає стягнути позивач, є необґрунтовано великою порівняно з сумою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та іншими сумами, які виплачені позивачу при звільненні вчасно.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені позивачем у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у складі військової частини 2269 Національної гвардії України на посаді штурмана 1-ї авіаційної ланки (льотчика) першої авіаційної ескадрильї на вертольотах.

В силу норми частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 р. у справі № 340/762/21 встановлено, що наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) №148 о/с від 24.07.2020 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) №180 від 21.08.2020 року ОСОБА_1 з 21.08.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У січні 2021 року позивач звернувся до командира військової частини 2269 Національної гвардії України із заявою, у якій просив виплатити йому грошову компенсацію за усі невикористані дні такої додаткової відпустки.

Листом №69/20-424 від 15.02.2021 року командир військової частини 2269 Національної гвардії України повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припиняється надання додаткових відпусток під час особливого періоду. (а.с. 10)

Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, звернувся до суду.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 р. у справі №340/762/21 позов ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України - задоволено; визнано протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки; зобов`язано військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.

09.06.2021 р. Військовою частиною 2269 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 р. у справі №340/762/21 виплачено Д ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі невикористані дні такої додаткової відпустки у розмірі 36892,49 грн. (а.с.12).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

В силу статі 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статті 117 КЗпП відповідальність.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині 1статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок, що підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Як підтверджується матеріалами справи, остаточний розрахунок з позивачем проведено 09.06.2021 року, що підтверджується випискою по картці/рахунку позивача (а.с.12).

Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує наступне.

Згідно з пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з пункту 5 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. №200 (далі за текстом - Інструкція №200) розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З огляду на підпункту 1 пункту 1 розділу ХХХІ Інструкції №200 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2 - 4 цього розділу).

Суд враховує, що період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача розраховується з 22.08.2020 року по 08.06.2021 року включно та складає 291 календарний день.

При цьому, суд зазначає, що компенсація за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки, необхідно обраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Так, пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про розмір середньомісячного грошового забезпечення №180 від 07.05.2021 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2020 року склав 24957 грн. та липень 2020 року - 24521,90 грн. Таким чином, для обчислення середнього заробітку з 22.08.2020 року до дня фактичного остаточного розрахунку - виплати грошової компенсації за усі невикористані дні такої додаткової відпустки необхідно застосовувати показник 811,13 грн., в день (24957 грн. + 24521,90 грн. / 61 днів) (а.с.25).

Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 22.08.2020 року по 08.06.2021 року має становити 236038,83 грн. (811,13 грн. х 291 день).

Суд враховує, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене статті 117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статтею 117 КЗпП України, суд враховує вказані вище обставини.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Розмір невиплаченої позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки становив 36892,49 грн. (а.с.12).

Відповідно до довідки Військової частини 2269 Національної гвардії України від 07.05.2021 року №180 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено 25943,13 грн., з яких 25789,84 грн. - грошове забезпечення; 153,29 грн. - індексація грошового забезпечення (а.с.25).

Таким чином, у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 62835,62 грн., з яких: 25943,13 грн. (з яких 25789,84 грн. - грошове забезпечення; 153,29 грн. - індексація грошового забезпечення) (41,3%) та за невикористані дні додаткової відпустки становив 36892,49 грн. (58,7%).

Як зазначено вище, середній заробіток позивача за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки склав 236038,83 грн.

За формулою викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мав би скласти 138554,79 грн. (58,7% від 236038,83 грн.)

Разом з тим, суд звертає увагу, що невиплачена позивачу під час звільнення сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (36892,49 грн.). майже у 4 рази (3,8) менша від обрахованої суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (236038,83 грн.).

Як на переконання суду дана сума є очевидно неспівмірною із порушеним правом позивача що полягало у невиплаті йому при звільнені компенсації за невикористанні дні додатковї відпустки.

Суд, виходячи з принципу пропорційності, також бере до уваги те, що відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку (справа №340/762/21) - 25.02.2021 року, тобто через 6 місяців після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Натомість, вказане рішення суду набрало законної сили 23.06.2021 року, в той час як відповідачем позивачу здійснено виплату недоплачених коштів 09.06.2021 року, тобто до набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат буде сума 36892,49 грн., що є рівною тій сумі, яку відповідачем не доплачено позивачу при звільнені.

Зважаючи на викладене підлягає задоволенню позов в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 36892,49 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Дана сума дорівнює сумі своєчасної невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а відтак дана сума є справедливою та такою, що відповідає суті відновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №37281 від 16.06.2021 року (а.с.15).

Суд звертає увагу на те, що даним рішенням першу позовну вимогу задоволено в повному обсязі, в той час як другу позовну вимогу (про зобов`язання відповідача вчинити певні дії) задоволено частково, а саме у розмірі четвертої частини від суми, яку позивач мав на меті стягнути.

Враховуючи, що другу позовну вимогу задоволено частково, а тому судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволених вимог в розмірі 227 грн. (908 грн. / 4).

Керуючись статей 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; код в ЄДРПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) у розмірі 36892,49 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 227 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України (код в ЄДРПОУ 14322859).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук