Рішення № 99302152, 01.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 р. Справа№200/4620/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Горічевої С.В.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Експертної комісії № 2 м. Маріуполь Обласного центру медико-соціальної експертизи, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

встановив:

06 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач, Обласний МСЕК), надісланий на адресу суду 30 квітня 2020 року, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 червня 2020 року, позивач просив:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи в особі Обласного центру медико-соціальної експертної комісії № 2 м. Маріуполь, яким встановлено 25% втрати професійної працездатності;

2. зобов`язати Обласний центру медико-соціальної експертизи в особі Обласного центру медико-соціальної експертної комісії № 2 м. Маріуполь, повторно здійснити огляд ОСОБА_1 для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності;

3. призначити додатковий огляд ОСОБА_1 та доручити проведення Інституту реабілітації інвалідів, розташованого за адресою: 21029, м. Винниця, шосе Хмельницьке, буд. 104.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

12 травня 2020 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви позивач усунув у строк та у спосіб, що визначені судом.

17 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Експертну комісію № 2 м. Маріуполь Обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - третя особа, Експертна комісія № 2); вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження та призначив підготовче засідання на 15 вересня 2020 року; встановив строк для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання позивача та витребував у відповідача і третьої особи докази.

15 вересня 2020 року за наслідками підготовчого засідання, проведеного за участю позивача та представника відповідача, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01 жовтня 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

01 жовтня 2020 року позивач та представник відповідача надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновком Обласного центру медико-соціальної комісії № 2 м. Маріуполь, яка є структурним підрозділом Обласного центру медико-соціальної експертизи, щодо встановленої ступеню втрати ним професійної працездатності у розмірі 25%, що встановлений на підставі акта огляду МСЕК № 366 від 15 квітня 2020 року, оскільки, на його переконання, втрата ним професійної працездатності становить не менш ніж 30%.

Позивач покликався на ст. ст. 1, 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875), п. п. 3, 11, 12, 13, 17-20, 27 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року «Питання медико-соціальної експертизи» № 1317, та зазначав, що ступінь втрати ним професійної працездатності визначений невірно.

Стверджував, що за станом здоров`я ступінь втрати ним професійної працездатності становить не менше 30%, що мало б слугувати підставою для встановлення йому інвалідності ІІ групи, а тому, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначив, що вперше ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 2 м. Маріуполь 03 березня 2020 року з метою визначення ступеню втрати працездатності за направленням військової частини 3057 Національної гвардії України.

Відповідач вказував на те, що за результатами вивчення медичної документації та об`єктивного огляду хворого було встановлено: відсутність порушень статики з боку хребта, відсутність неврологічного дефіциту, незважаючи на дані додаткових досліджень та з урахуванням установки хворого щодо встановлення групи інвалідності, обласний МСЕК утруднився винести експертне рішення, у зв`язку з чим медико-експертна справа була надіслана до Центральної МСЕК МОЗ України для вирішення питання про наявність ознак інвалідності та встановлення відсотків втрати працездатності.

У зв`язку із карантинними обмеженнями Центральна МСЕК МОЗ України заочно розглянула медично-експертну справу позивача з питання встановлення групи інвалідності, за наслідками чого на підставі п. 27 Положення про МСЕК, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 дійшла висновку, що наявні у позивача функціональні порушення з боку нервової системи та опорно-рухового апарату обмежують життєдіяльність останнього в легкому ступені і не дають підстав для встановлення групи інвалідності.

Відповідач зазначав, що критеріями встановлення груп інвалідності, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення групи інвалідності», не передбачено встановлення інвалідності при наявних у позивача захворюваннях.

Також відповідач вказував на те, що Центральною комісією МСЕК МОЗ України рекомендовано встановити 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини; у разі погіршення стану здоров`я позивачу рекомендовано оформити нове направлення на МСЕК (форма 088/о) для проведення повторно огляду.

Відповідач переконаний, що діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством, у зв`язку із чим у задоволені позовних вимог просив відмовити.

Третя особа правом надати пояснення не скористалась.

Позивач правом надати відповідь на відзив не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Головним управлінням Національної гвардії України 02 серпня 2017 року; та довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, яка видана Військовою частиною 3057 Національної Гвардії України МВС України 20 грудня 2019 року за № 2137.

Суд встановив, що з 02 листопада 2016 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частини 3057 Національної гвардії України, про що свідчать записи у військовому квитку серії НОМЕР_4 .

25 січня 2018 року під час виконання бойового завдання групи артилерійської розвідки старший солдат ОСОБА_1 отримав поранення під час обстрілу зі сторони незаконних збройних формувань.

За наслідками розслідування нещасного випадку комісія дійшла висновку, що нещасний випадок (поранення) з старшим навідником 1 вогневого мінометного взводу 2 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» Військової частини 3057 Національної гвардії України старшим солдатом ОСОБА_1 стався в період військової служби при виконанні службових обов`язків, про що свідчать акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) (форма Н-1*) № 11/18 від 16 квітня 2018 року та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 25 січня 2018 року, (форма Н-5*) № 11/18.

02 грудня 2019 року медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Донецькій області» (далі - ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» за розпорядженням командира Військової частини 3057 здійснила медичний огляд старшого сержанта ОСОБА_1 .

Зі змісту свідоцтва про хворобу від 02 грудня 2019 року № 119/СНГ та додатку до нього вбачається, що первинну військово-лікарську комісію позивач проходив у Київській області 11 червня 2016 року (діагноз: викривлення перетинки носу із збереженою функцією дихання; визнаний придатним до військової служби).

З грудня 2016 року позивача турбували головний біль та біль у хребті. Позивач неодноразово лікувався у неврологічному відділенні лікарні МВС з приводу ДЕП І, як наслідок анаментисчних ЗЧМТ (до військової служби - зі слів хворого) та з приводу вертеброгенної патології.

25 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав мінно-вибухове поранення при виконанні службових обов`язків. Перша допомога надана на позиції у 61 ВМГ, надалі лікувався у комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», ЛОР відділення № 1 з 26 січня 2018 року по 02 березня 2018 року з діагнозом: мінно-вибухове поранення (25 січня 2018 року). Вогнепальне уламкове сліпе поранення м`яких тканин передньої поверхні середньої третини лівого стегна, вогнепальне дотичне уламкове поранення зовнішньої поверхні верхньої третини правого стегна. Вогнепальне сліпе уламкове поранення м`яких тканин тильної поверхні правої кисті. СПО: вторинні шви гранулюючи рани лівого стегна (05 лютого 2018 року). Акубаротравма.

В липні 2018 року позивач лікувався в терапевтичному відділенні лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» з 04 вересня 2018 року по 20 вересня 2018 року. Були виявлені позитивні показники АСЛО (++). Направлений на Ехо-КГ, консультований кардіологом. Встановлений діагноз: ВСД змішаного типу. Хронічна ревматична хвороба з ураженням МК. Призначено лікування.

З 03 грудня 2018 року по 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні того ж закладу з діагнозом: гострий обструктивний бронхіт. 02 січня 2019 року консультований міським пульмонологом: ХОЗЛ ІІ ступеню, ст. загострення.

21 січня 2019 року за направленням командира Військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію у ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» у зв`язку з перенесеним пораненням. Був визнаний обмежено придатним до військової служби за статтями 78 «г», 75 «г», 64 «г», 38 «г», 41 «г», 30 «г» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 серпня 2008 року № 402.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 був госпіталізований до неврологічного відділення лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області», 04 березня 2019 року виписаний до служби. З 05 березня 2019 року по 13 березня 2019 року лікувався консервативно в КНП «Маріупольська міська лікарня № 1», діагноз: загострення хронічного двобічного ексудативного отиту, загострення хронічної двобічної нейросенсорної глухуватості. З приводу наслідків МВТ (енцефалопатії) та загострення вертеброгенної патології отримував лікування в неврологічному відділенні лікарні МВС м. Маріуполь з 18 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року.

З огляду на викладене медична (військово-лікарська) комісія вирішила, що:

- наслідки контузії (мінно-вибухового поранення від 25 січня 2018 року): вогнепального уламкового сліпого поранення м`яких тканин передньої поверхні середньої третини лівого стегна, вогнепального дотичного уламкового поранення зовнішньої поверхні верхньої третини правого стегна, вогнепального сліпого уламкового поранення м`яких тканин тильної поверхні правої кисті; акубаротравми у вигляді легких трофічних змін стегна та гомілки лівої нижньої кінцівки; невилученого металевого уламку (3х2 мм) у правій кисті; після травматичної енцефалопатії І-ІІ ступеню з синдромом лікворно-судинної дисциркуляції (за даними МРТ 05 вересня 2018 року), помірним вестибулоатактичним та церебрастенічним синдромами, двобічною хронічною нейросенсорною приглухуватістю (АД нульового ступеню, AS - першого ступеню) - контузія, поранення, пов`язані із захистом Батьківщини.

- хронічна вертеброгенна цервікотораколюбалгія на тлі доросопатії: остеохондроз, спондилоартроз, сходинко подібна нестабільність в сегментах С2-С5, остеохондроз, спондилоартроз, деформуючий спондильоз з протузією між хребцевих дисків Th2-Th3, Th4-Th5, Th10-Th11, відносним стенозом хребтового каналу на рівні Th2-Th5, остеохондроз, спонлиоартроз, деформуючий спондильоз попереко-крижвого відділу хребта з протузіями між хребцевих дисків L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, множинними вузлами Шморля, спондилосдисцитом (ймовірно асептичного ґенезу) на рівні L4-L5, стійким больовим синдромом, незначним порушенням функції хребта. ХОЗЛ І (першого) ступеню. ЛН (0) нуль. Хронічна ревматична хвороба серця з ураженням мітриального клапану у вигляді фіброзу мітриальгного клапану, неактивна фаза. СН І (один) - захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

- початкова міопія обох очей; сезонний алергічний риніт - захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

- викривлення носової перетинки без порушення функції дихання - захворювання, не пов`язане із захистом Батьківщини.

Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час; обмежено придатним - у воєнний час.

Наказом командира Військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20 грудня 2019 року № 267 припинений (розірваний) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України старшим сержантом ОСОБА_1 , головним сержантом мінометного взводу 2 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов», який звільнений відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 3 згідно з пп. «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі свідоцтва про хворобу, виданого медичною (військово-лікарською) комісією державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Донецькій області» від 02 грудня 2019 року № 119/СНГ, з військової служби наказом командира Військової частини 3057 від 20 грудня 2019 року № 73о/с в запас.

20 січня 2020 року Військова частина 3057 Національній гвардії України направила старшого сержанта ОСОБА_1 до медико-соціальної експертної комісії для проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності у процентному відношенні, про що свідчить направлення № 40/57/30-243.

28 січня 2020 року ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» видало ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), згідно з п. 18 якого, підстава направлення на МСЕК - визначення відсотка втрати працездатності.

Відповідач - Обласний центр медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код: 21958658) є комунальною організацією, зареєстрованою як юридична особа 07 лютого 2000 року, про що 07 квітня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до обласного МСЕК з метою визначення ступеню втрати працездатності.

За результати вивчення медичної документації та об`єктивного огляду хворого обласна МСЕК встановила відсутність порушень статики з боку хребта, відсутність неврологічного дефіциту.

Незважаючи на дані додаткових досліджень та з урахуванням установки хворого щодо встановлення групи інвалідності, обласний МСЕК утруднився винести експертне рішення, у зв`язку з чим медико-експертна справа ОСОБА_1 була надіслана до Центральної МСЕК для вирішення питання про наявність ознак інвалідності або реабілітації та встановлення відсотків втрати працездатності.

Листом від 06 квітня 2020 року № 56-13/05/-255 державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повідомив позивача та відповідача про те, що Центральна МСЕК МОЗ України у зв`язку з карантинними обмеженнями заочно розглянула медично-експертну справу ОСОБА_1 з питання встановлення групи інвалідності.

Центральна МСЕК МОЗ України дійшла висновку, що наявні у хворого функціональні порушення з боку нервової системи та опорно-рухового апарату обмежують життєдіяльність хворого в легкому ступені і не дають підстав для встановлення групи інвалідності відповідно до вимог п. 27 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561.

Центральна МСЕК МОЗ України рекомендувала встановити позивачу 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В разі погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 рекомендовано оформити нове направлення на МСЕК (форма 088/о) для проведення огляду.

14 квітня 2020 року Обласна МСЕК після Центральної МСЕК МОЗ України провела повторний огляд ОСОБА_1 та визначила йому ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25% на 20 грудня 2019 року; захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, про що свідчить довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 032190, видана Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 м. Маріуполь на підставі акта огляду МСЕК від 15 квітня 2020 року № 366.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягнення соціальної та матеріальної незалежності.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2961:

особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності;

Медико-соціальна експертиза регламентована ст. 7 Закону № 2961.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2961 медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 2961 особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Ч. ч. 3-6 ст. 7 Закону № 2961 передбачено, що залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Закону № 2961 особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону № 2961 медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до п. 1 Положення № 1317 це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з абз. 1 п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

П. 4 Положення № 1317 установлено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Відповідно до п. 5 Положення № 1317 комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

П. 6 Положення № 1317 визначено, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до п. 14 Положення № 1317 комісії мають право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

відвідувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, обстежувати робочі місця, виробничі та службові приміщення, ознайомлюватися із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції комісій;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, регламентує Положення № 1317.

Згідно з абз. 1 п. 15 Положення № 1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

П. 16 Положення № 1317 установлено, що голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Відповідно до п. 17 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

П. 18 Положення № 1317 передбачено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Згідно з абз. 1 п. 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п. 20 Положення № 1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

П. 21 Положення № 1317 передбачено, що у разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

Згідно з п. 22 Положення № 1317 рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

Відповідно до п. 24 Положення № 1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

П. 25 Положення № 1317 установлено, що голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 12 ст. 7 Закону № 2961 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (Положення про встановлення інвалідності).

Відповідно до п. 1 Положення про встановлення інвалідності це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).

Згідно з п. 3 Положення про встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до п. 11 Положення про встановлення інвалідності ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Згідно з п. 12 Положення про встановлення інвалідності причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п. 13 Положення про встановлення інвалідності ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів:

1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби;

2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов`язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо:

застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів);

ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів;

застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

П. 19-2 Положення про встановлення інвалідності передбачено, що причинний зв`язок інвалідності з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, особам, зазначеним у пунктах 11-14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), встановлюється на підставі:

медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва;

документів, що підтверджують участь в антитерористичній операції, які визначені абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685.

Згідно з п. п. 24-25 Положення про встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Положення про встановлення інвалідності визначає критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 26 Положення про встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності можуть бути поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;

Згідно з п. 27 Положення про встановлення інвалідності підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкція № 561).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 561 ця інструкція регулює механізм встановлення груп інвалідності.

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 561 відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

П. 1.4. Інструкції № 561 установлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції № 561 фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

П. 1.9 Інструкції № 561 передбачено, що огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням № 1317.

Згідно з п. 1.10 Інструкції № 1317 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку з тим, що позивач не погоджується з висновком МСЕК, вважаючи, що ступніть втрати ним професійної працездатності становить не менше 30%, а також, що наявні підстави для встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Перевіряючи рішення (дії) МСЕК на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд застосовує вказані вище правові норми з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16.

Висновки Верховного Суду полягають у тому, що суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Отже, суд вправі перевірити законність рішення (висновку) МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення (висновку), яка встановлена Положенням № 1317, Положенням про встановлення інвалідності та Інструкцією № 561.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Суд встановив, що при прийнятті оскаржуваного рішення (висновку) МСЕК врахував та дослідив документи, на які посилається позивач як на доказ обґрунтованості своїх вимог; рішення прийнято після проведення необхідних досліджень ОСОБА_1 лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження останнього членами комісії. Крім того, медична документація позивача була досліджена Центральним МСЕК МОЗ України і висновок відповідача відповідає висновку Центральної МСЕК.

Суд звертає увагу позивача на те, що Військова частина 3057 Національної гвардії України та ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» направляли його на огляд МСЕК саме з метою встановлення ступеня втрати працездатності, (а не групи інвалідності).

Позивач не вказав жодного порушення процедури прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Будь-які процедурні порушення з боку відповідача не були встановлені і під час судового розгляду.

По суті доводи позивача зводяться до того, що, на його переконання, ступінь втрати ним професійної працездатності становить не менше 30% і йому належить встановити ІІ групу інвалідності.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності висновку МСЕК про те, що ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності становить 25%, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що у разі незгоди з рішенням МСЕК, ОСОБА_1 за правилами п. 23 Положення № 1317 має право подати заяву щодо проведення повторного огляду.

В підготовчому засіданні позивач наполягав на тому, що з часом стан його здоров`я погіршується. У зв`язку з цим представник відповідача пояснила, що право на проведення повторного огляду було роз`яснено ОСОБА_1 ще в листі Центрального МСЕК МОЗ України; у разі звернення позивача, МСЕК повторно проведене його огляд на предмет встановлення ступеню втрати працездатності та наявності підстав для встановлення групи інвалідності. Представник відповідача зазначила, що за бажанням позивача він може бути направлений на проведення медичного обстеження до обраного ним медичного закладу, в тому числі до Інституту реабілітації інвалідів. Однак позивач від цього відмовився, обґрунтовуючи тим, що процедура повторного огляду триватиме довгий час.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено факту порушення МСЕК процедури прийняття оскаржуваного висновку, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код: 21958658, місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Експертна комісія № 2 м. Маріуполь Обласного центру медико-соціальної експертизи, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко