Рішення № 99302147, 27.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 р. Справа№200/9831/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальміуського відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кальміуського відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), за участю третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2021 року № 64175592, винесену головним державним виконавцем Кальміуського відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ігнатолею Вікторією Станіславівною.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 липня 2021 року позивачу стало відомо, що 18 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 29 серпня 2016 року про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором №700005362 у розмірі 130 931, 79 грн.

У виконавчому написі зазначено, що він набирає чинності з дати його реєстрації та має бути пред`явлений до виконання протягом одного року з дня його вчинення. Крім того, на момент вчинення виконавчого напису стаття 91 Закону України «Про нотаріат» діяла в редакції, що також визначала строк для пред`явлення виконавчого напису до виконання тривалістю в один рік.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження № 64175592 строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув, у зв`язку з чим у відповідності до приписів п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був повернути стягувачу поданий ним виконавчий документ. Однак, всупереч наведеним нормам, державний виконавець відкрив виконавче провадження.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами особового провадження відповідно до ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 19 серпня 2021 року.

17 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 01 грудня 2020 року надійшла заява про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса. Оскільки заява повністю відповідача вимогам Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий документ було декілька разів пред`явлено на виконання. Згідно відмітки Краматорськоого відділу ДВС виконавче провадження було завершене 26 вересня 2018 року. На момент завершення виконавчого провадження діяла чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» у якій передбачено 3 річний строк повторного пред`явлення виконавчого документа на виконання. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання продовжується до 26 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року відкладено розгляд справи до 27 серпня 2021 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

26 серпня 2021 року до суду надійшла клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача.

27 серпня 2021 року на виконання ухвали суду від 19 серпня 2021 року якою витребувано у Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) засвідчену належним чином копію виконавчого провадження № 52533117, надійшло пояснення та копії матеріалів виконавчого провадження № 52533117 з автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Сторони та третя особа про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Так, відповідно до ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

29 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис № 16152 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла по кредитному договору № 700005362 від 08 квітня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 09 квітня 2016 року по 15 липня 2016 року, сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом - 6466,22 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом 755, 74 дол. США. Загальна сума заборгованості становить 7 221,96 дол. США та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та має бути пред`явлений до виконання відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області Петренко О.І. від 30 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52533117 з виконавчого напису № 16152 від 29.08.2016 р.

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області Петренко О.І. від 22 червня 2017 року оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області Петренко О.І. від 26 вересня 2018 року керуючись п. 7, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ - виконавчий напис № 16152 від 29.08.2016 р. повернуто стягувачу.

Постановою головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ігнатолею В.С. від 18 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64175592 з виконавчого напису № 16152 від 29.08.2016 р.

Спірним питанням у даній справі є правомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 64175592.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404, у редакції на момент винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, до яких, в тому числі відносяться виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 4 Закону № 1404 У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Обґрунтовуючи протиправність спірної постанови, позивач зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження, строк для пред`явлення виконавчого напису до виконання, встановлений положеннями статті 91 Закону України «Про нотаріат» сплинув у зв`язку з чим, державний виконавець повинен був повернути документ стягувачу.

Щодо вказаних доводів позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 91 Закону України «Про нотаріат» (у редакції на момент вчинення виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент здійснення спірного виконавчого напису (29 серпня 2016 року) встановлювались також статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 2 цієї статті Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV врегульовано випадки переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, вказано, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 1 ст. 23).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 вказаного Закону після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З аналізу наведених положень вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення до виконання, перебіг строку починається заново з наступного для після його повернення і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України № 1404), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту наведеного положення Закону України № 1404 слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 420/970/19.

Відповідно до п. 20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5, у редакції на момент повернення виконавчого напису державним виконавцем) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Відповідно до п. 21 Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою від 30 вересня 2016 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження з виконавчого напису № 16152 від 29 серпня 2016 року.

Постановою області від 26 вересня 2018 року державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області керуючись п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 повернув виконавчий документ стягувачу.

Отже, виконавчий напис був пред`явлений до виконання у межах встановленого Законом строку в період дії Закону України «Про виконавче провадження» №606 та повернутий державним виконавцем на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404.

Дослідивши виконавчий напис судом встановлено, що він містить відмітку державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу в період дії Закону «Про виконавче провадження» №1404. Вказана відмітка зроблена у відповідності до вимог вищенаведеної інструкції та скріплена печаткою.

Суд також зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1404 (у редакції на момент повернення виконавчого напису) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, перебіг строку встановлюється з дня його повернення як у редакції Закону, діючого на момент відкриття виконавчого провадження та і у редакції Закону, діючого на момент повернення виконавчого документу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк пред`явлення виконавчого напису переривався у зв`язку з його пред`явленням у 2016 році, а тому у відповідності до вищенаведених норм, перебіг строку пред`явлення виконавчого документу починається спочатку.

Як вже зазначалось раніше, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, оскільки строк пред`явлення спірного виконавчого напису до виконання на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII не сплинув, у даному випадку підлягає застосуванню п. 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону та виконавчий напис підлягає пред`явленню до виконання у строки, встановлені цим Законом № 1404-VIII.

Згідно ч. ч. 1,4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, враховуючи те, що постановою від 26 вересня 2018 року повернуто виконавчий напис стягувачу, третя особа звернулась до державного виконавця із заявою щодо примусового виконання виконавчого напису у межах строку пред`явлення виконавчого напису до виконання, а тому спірна постанова прийнята у відповідності вимог чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кальміуського відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 27 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко