Рішення № 99301979, 10.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Справа № 160/8438/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 11.02.2020 року та від 17.03.2021 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, як внутрішньо переміщеній особі;

- зобов`язати відповідача призначити йому щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він в січні 2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням від 11.02.2020 року відповідачем було відмовлено в призначенні такої допомоги відповідно до п.7 абз.1, 2 постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 505. 17.03.2021 року він повторно звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 26.03.2021 року відповідачем надано повідомлення про відмову в призначенні державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, відповідно до абз.9, п.3 та п.7 постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 505. Позивач вважає відмову та рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг протиправними, а тому був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем 07.06.2021 року недоліків своєї позовної заяви, а саме сплатою судового збору в розмірі 908 грн., на виконання ухвали суду від 31.05.2021 року.

До суду 05.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що законодавець поклав обов`язок на заявника щодо повідомлення уповноваженого органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги протягом місяця з місяця припинення її виплати, але позивачем зазначена умова не виконана протягом встановленого строку. 09.01.2020 року позивач надав заяву № 0009 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до витягу з протоколу комісія з питань призначення державних соціальних допомог, компенсації, пільг, житлових субсидій, пенсій та інших соціальних виплат Дніпровської райдержадміністрації № 2 від 04.02.2020 р. позивачу відмовила у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Абзац 10 пункту 3 Порядку встановлює, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Враховуючи зазначені положення Порядку, у відповідь на заяву позивача від 17.03.2021 р. №41/18.03.2021 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, комісія з питань призначення державних соціальних допомог, компенсації, пільг, житлових субсидій, пенсій та інших соціальних виплат Дніпровської райдержадміністрації правомірно прийняла рішення про відмову у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач своїм правом на надання до суду відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

Що стосується строку звернення до суду з даним позовом стосовно оскарження рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 11.02.2020 року про відмову позивачу у наданні допомоги переміщеній особі на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, суд зазначає наступне.

Так, суд враховує, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID 19)» (далі Закон №540-ІХ), яким розділ VI "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID 19) строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,- 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID 19). На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року до 30 квітня 2021 року згідно з постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211. Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ тобто з 02 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи зміст статті 3 КАС України, а також те, що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. При цьому дата введення карантину на всій території України не має значення, якщо процесуальні правовідносини тривають.

Крім того, право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2019 р. №1238-500024704, та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації.

Позивачем 06.05.2016 р. до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради було подано заяву про призначення щомісячної адресної допомоги. 08.05.2016 р. зазначеним управлінням прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання позивачу.

Розпорядженням Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради було закрито особовий рахунок ОСОБА_1 та надіслано атестат від 20.01.2020 р. № 28, відповідно до якого позивачу призначена допомога на проживання та здійснена виплата до 05.09.2016 р.

09.01.2020 року ОСОБА_1 надав заяву № 0009 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до витягу з протоколу комісія з питань призначення державних соціальних допомог, компенсації, пільг, житлових субсидій, пенсій та інших соціальних виплат Дніпровської райдержадміністрації № 2 від 04.02.2020 р. позивачу відмовила у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (рішення відповідача від 11.02.2020 року). /а.с.13/.

У відповідь на заяву позивача від 17.03.2021 р. №41/18.03.2021 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, комісія з питань призначення державних соціальних допомог, компенсації, пільг, житлових субсидій, пенсій та інших соціальних виплат Дніпровської райдержадміністрації правомірно прийняла рішення про відмову у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, що підтверджується витягом із протоколу від 19.03.2021 р. № 10. (рішення відповідача від 26.03.2021 року). /а.с.52/.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги по день звернення до відповідача із заявою про виплату вказаної допомоги, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, то у відповідача відсутні правові підстави для не призначення грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку № 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 227/513/17.

Таким чином, позивач є працевлаштованою особою, що підтверджується довідкою вих.№25/05/1 від 25.05.2021 року, та він працює у КП «Дніпровські пороги» з 04.09.2019 року за основним місцем роботи та займає посаду заступника директора. А отже статус позивача не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то він знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 р. по аналогічній адміністративній справі №333/3750/17 (2-а/333/199/17) висловлено правову позицію, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк.

При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому. З системного аналізу пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена але її виплата була припинена з зазначених підстав. Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше. Допомога надається не більше ніж на 6 місяців і у подальшому за заявою строк може бути пролонговано.

Відповідно до абз.3 п.5 Порядку № 505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Отже, з аналізу положень Порядку № 505 випливає, що для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк необхідне дотримання певного порядку, а саме:

- звернення уповноваженого представника сім`ї за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до уповноваженого органу із заявою;

- повідомлення представником сім`ї про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги; подання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №551/817/16-а.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено умислу (вини) позивача, спрямованого на порушення Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, відповідно до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку суду, вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013, заява №21722/11, §170, "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" і "передбачуваності". "Закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

На підставі аналізу пунктів 2-7, 12 Порядку №505 суд дійшов висновку, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7, 12 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 11.02.2020 року та від 26.03.2021 року про відмову позивачу у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, але не рішення відповідача від 17.03.2021 року, як помилково зазначає в позові позивач.

Також суд вважає за можливе зобов`язати відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 11.02.2020 року та від 26.03.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні допомоги переміщеній особі на проживання, як внутрішньо переміщеній особі.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації (вул.Теплична, 5, смт.Слобожанське, 52005, код ЄДРПОУ 03192365) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма