Постанова № 9928597, 03.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2010 р. Справа № 2а - 3896/09/1470

м.Миколаїв

16:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників:

позивача: Курганова О.Ю. дов. №35 від 19.10.2009, Регімової М.К. - дов. №35 від 19.10.2009,

відповідача -1: Віляйкіної А.В. дов. №7255/7/10-115 від 13.07.2009,

відповідача -2: Віляйкіної А.В. дов. №2/9/10-007 від 11.01.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "АМВ-Миколаїв", вул. Скороходова, 194-А,Миколаїв,54042 доДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54009 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 провизнання протиправними дій 1-го відповідача щодо проведення перевірки; визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001352303 та 0001362303 від 13.07.2009, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ-Миколаїв»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації у Миколаївській області щодо проведення перевірки; визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001352303 та №0001362303 від 13.07.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

- перевірка від 23.06.2009 не відповідає вимогам чинного законодавства, здійснена без дотримання податковою адміністрацією вимог ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (надалі - Закон №509-ХІІ) та ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі Закон №265/95-ВР) і, відповідно, рішення прийняте на підставі такої перевірки не може вважатись правомірним;

- позивачем не порушені вимоги п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, оскільки продаж товару на суму 83,0 грн. було здійснено ОСОБА_4, яка не перебуває в трудових відносинах з позивачем і останній не уповноважував її на здійснення продажу належного йому товару. Зазначена особа перебуває в трудових відносинах з іншим субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5, який здійснює торгівельну господарську діяльність у тому ж приміщенні, що і позивач.

- відповідачем не доведений належним доказом той факт, що на місці проведення розрахунків у позивача грошові кошти були відсутні, оскільки відповідно до п.4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000, саме СПД повинен забезпечити, зокрема, підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу працівника контролюючого органу. В звязку з тим, що ОСОБА_4 не є працівником позивача, до роботи позивачем не допускалась і ним не уповноважувалась на ведення готівкових розрахунків, її пояснення не можуть прийматися до уваги;

- позивачем не допущено порушення п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР, оскільки у нього не було обовязку роздруковувати фіскальні звіти у ті дні, в які відділ у магазині, в якому позивач займається торгівельною діяльністю за готівкові кошти та де розміщений РРО не працював, і, відповідно, в ці дні продажу товарів не здійснювалось, реєстратор розрахункових операцій не застосувався, оскільки продавець в ці дні перебував або на стажуванні на іншому підприємстві, або у відгулах, що підтверджується наказами по підприємству.

- процедура оприбуткування готівкових коштів, передбачена п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (надалі Положення №637) позивачем була дотримана в повному обсязі: фіскальні звітні чеки роздруковані, підклеєні у касовій книзі в розділі «Фіскальні звітні чеки», тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.1 Указу №436/95 за порушення п.2.6 Постанови №637 позивач вважає неправомірним;

Відповідачі проти позовних вимог заперечують, просять в позові відмовити, вказуючи на наступне:

- планова перевірка позивача була проведена відповідно до вимог діючого законодавства: на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу України»;

- позиція позивача про те, що продаж товару на суму 83,0 грн. здійснила особа, яка не є працівником позивача (ОСОБА_4Б.) є хибною, оскільки відповідно до ч.4 ст.24 КЗПп України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, проте працівник був фактично допущений до роботи. Оскільки ОСОБА_4 здійснила реалізацію товару, що належить позивачу, вона діяла як працівник позивача;

- позивач не наводить доказів того, що в дні, коли Z-звіти не друкувались, не працювало підприємство. Посилання позивача на ту обставину, що обовязок друкувати звіти виконується лише у дні, коли проводились розрахункові операції суперечить п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР, згідно з яким, СПД, які здійснюють розрахункові операції зобовязані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки та зберігати їх в КОРО. Законом не передбачена можливість не роздрукування звітних чеків, у разі коли розрахункові операції не здійснювались;

- позиція позивача стосовно того, що відповідно до п.п. 1.2 та п.п.2.6 Положення №637 касова книга, а не КОРО застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі є хибною, оскільки п.п.2.6 Положення встановлює обовязок оприбутковувати готівку, що надходить до кас, а абзац 2-4 встановлюють у якій книзі здійснюється оприбуткування в залежності від розрахункового документу, яким оформлені розрахункові операції. Оприбуткування готівки, що надійшла від розрахункових операцій, які здійснені з використанням РРО, є КОРО.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 03.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

24.06.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області, на підставі направлень на перевірку від 17.06.2009 (а.с.13,14), була здійснена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відділу у магазині ТОВ «АМВ Миколаїв», який розташований за адресою м.Миколаїв, вул.Скороходова, 194-А, про що складено акт перевірки №0638/14/00/23/34889133 (т.1 а.с.15,16), яким встановлено порушення відповідачем п.п.1, 2, 9, 13 ст.3 Закону №265/95-ВР та п.2.6 Положення №637.

На підставі акту перевірки №0638/14/00/23/34889133 від 24.06.2009, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Миколаєва прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001352303 від 13.07.2009 на суму 20275,0 грн. та №0001362303 від 13.07.2009 на суму 10662,5 грн. (т.1 а.с.18,19).

Штрафні санкції застосовані відповідачем за наступні порушення: 415,0 грн. за не проведення через РРО розрахункової операції з продажу товару із не роздрукуванням та не видачею відповідного розрахункового документу; 1160,0 грн. за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків; 18700,0 грн. за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітів та 10662,50 грн. за не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО.

Не погодившись із винесеними рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

1. Відповідно до п.9 ст.3 Закону №265/95 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час перевірки ТОВ «АМВ-Миколаїв»перевіряючими було встановлено, що позивачем 25.07.2008, 08.08.2008, 18.08.2008, 19.08.2008, 20.08.2008, 03.09.2008, 04.09.2008, 05.09.2008, 26.09.2008, 13.10.2008, 27.10.2008, 28.10.2008, 29.10.2008, 04.11.2008, 11.11.2008, 18.11.2008, 25.11.2008, 28.11.2008, 05.12.2008, 08.12.2008, 11.12.2008, 12.12.2008, 15.12.2008, 16.12.2008, 18.12.2008, 19.12.2008, 13.01.2009, 19.01.2009, 02.02.2009, 03.02.2009, 12.02.2009, 13.02.2009, 16.02.2009, 17.02.2009, 02.03.2009, 10.03.2009, 12.03.2009, 16.03.2009, 26.03.2009, 01.04.2009, 16.04.2009, 17.04.2009, 21.04.2009, 05.05.2009, 08.05.2009, 14.05.2009, 22.05.2009, 26.05.2009, 28.05.2009, 01.06.2009, 03.06.2009, 10.06.2009, 11.06.2009, 16.06.2009, 17.06.2009 не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків, що разом становить 55 випадків, при щоденному розкладі роботи з 9:00 до 20:00 крім суботи, неділі та святкових днів та не забезпечено їх зберігання у КОРО.

Пунктом 4 статті 17 Закону №265/95 передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від 18.02.2002 №199 (надалі Постанова №199), під Z-звітом розуміється денний звіт з обнулінням інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора.

Пункт 17 Постанови №199 також визначає, що всі підсумки та суми, які повинен містити фіскальний звітний чек обчислюються за зміну.

Під зміною п.2 Постанови №199 визначає період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Тобто відлік тривалості зміни РРО розпочинається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту. Термін «розрахункова операція» визначено у ст.2 Закону №265/95, під яким розуміється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Відповідно до листа ДПА №7501/6/23-2119 від 07.11.2002, якщо підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, то в такі дні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, тому відповідні звітні чеки не роздруковуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій має бути включений і роздрукування фіскального звітного чеку є обовязковим.

Таким чином, у разі, якщо через нездійснення субєктом господарювання підприємницької діяльності у конкретні дні (що підтверджується відповідними наказами), розрахункові операції субєктом господарювання не проводились, то застосування реєстратора розрахункових операцій у цьому випадку не є обовязковим.

Позивачем надано суду накази (т.1 а.с.27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99), згідно яких, для відділу з продажу мастил ті 55 днів, за які відповідач виявив порушення у вигляді не роздрукування Z-звітів, були не робочими у звязку з проходженням продавця цього відділу стажування та надання йому відгулів. Оригінал книги наказів ТОВ «АМВ-Миколаїв»оглянуто судом у судовому засіданні.

З пояснень представника позивача вбачається, що в дні, які продавець з відділу продажу мастил згідно наказам знаходився на стажуванні чи у відгулі, зазначений відділ не працював. Це підтверджується також штатним розкладом (т.1 а.с.128), відповідно до якого на підприємстві позивача є лише один продавець не продовольчих товарів та табелями обліку робочого часу зазначеного працівника (т.1 а.с.28, 30, 32, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 74, 76, 80, 82, 86, 88, 92, 94, 98).

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що розрахункові операції відділом з продажу мастил субєкта господарювання ТОВ «АМВ-Миколаїв»проводились не щоденно, що підтверджується наказами по підприємству. Тому щоденне друкування фіскального звітного чеку за 55 дні, коли розрахункові операції не здійснювались вказаним відділом не було обовязковим.

Таким чином, рішення ДПІ Ленінського району №0001352303 від 13.07.2009 в частині нарахування позивачу 18700,0 грн. за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітів (55 випадків) є неправомірним, тому підлягає скасуванню.

2. Відповідно до п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Під час перевірки було встановлено факт порушення позивачем вказаних приписів закону, в підтвердження чого відповідач посилається на денний звіт від 23.06.2009 (т.1 а.с.214), згідно якого станом на 14:07 в касі повинно бути 232,0 грн. Між тим, відповідно до письмових пояснень продавця ОСОБА_4 (т.1 а.с.210) кошти в сумі 232,0 грн. були здані помічнику бухгалтера без належного оформлення цієї операції.

Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо скасування рішення №0001352303 від 13.07.2009 в цій частині зазначає, що відповідачем в акті перевірки не зазначено, хто саме здійснював підрахунок готівкових коштів, і хто саме встановив, що на місці проведення розрахунків у позивача грошові кошти були взагалі відсутні. Відповідно до п.4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, саме СПД повинен забезпечити, зокрема, підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу працівника контролюючого органу. Оскільки ОСОБА_4 не є працівником позивача, до роботи позивачем не допускалась і ним не уповноважувалась на ведення готівкових розрахунків, її пояснення надані на момент перевірки, на думку позивача, не можуть прийматися до уваги .

Зазначені твердження позивача не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-ІV, найманою особою є фізична особа, яка безпосередньою власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому, усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, повязані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Згідно п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №107/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення»використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Як вбачається з матеріалів перевірки (Х-звіту за 23.06.2009 ), свідчень ОСОБА_6 та не заперечується самим позивачем, грошові кошти у сумі 232,0 грн. були передані продавцем ОСОБА_6 бухгалтеру до проведення перевірки без проведення операції «службова видача».

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовані до ТОВ «АМВ-Миколаїв»штрафні санкції за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 1160,0 грн. (232,0 грн. х 5).

3. Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Факт продажу товару на загальну суму 83,0 грн. без проведення розрахункової операції через РРО та без видачі відповідного розрахункового документа зазначено перевіряючими у акті перевірки. В якості додатку до акту відповідачем надано пояснювальну ОСОБА_4 з цього приводу (т.1 а.с.210).

Відповідно до п.1.3 Порядку №327, акт це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Пунктом 2.2.14 акту перевірки встановлено факт реалізації товару на загальну суму 83,0 грн.

Під час розгляду справи, викликана в якості свідка гр.ОСОБА_4 факт продажу нею товару перевіряючим не заперечувала, під час перевірки зазначена особа будь-яких заперечень до акту перевірки щодо цього факту не висловила та до акту не внесла.

Позовна заява також не містять жодних посилань на відсутність факту покупки взагалі як такого, а вказує на неправомірність контрольної закупки.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні по справі докази суд дійшов висновку, що свідчення гр.ОСОБА_4 не спростовують факту продажу товару на загальну суму 83,0 грн. без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу.

4. Рішення №0001362303 від 13.07.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10662,50 грн. за не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Під час перевірки інспекторами ДПА у Миколаївській області було встановлено, що на підставі фіскальних звітних чеків №0337 від 02.04.2009 на суму 232,0 грн.; №0357 від 29.04.2009 на суму 257,0 грн.; №0358 від 30.04.2009 на суму 277,0 грн.; №0362 від 06.05.2009 на суму 192,5 грн.; №0363 від 07.05.2009 на суму 369,5 грн.; №0367 від 15.05.2009 на суму 414,5 грн.; №0378 від 29.05.2009 на суму 574,0 грн.; №0387 від 15.06.2009 на суму 166,0 грн. не здійснено записи у КОРО про рух готівки. Загальна суму неоприбуткування готівкових коштів склала 2132,5 грн.

Згідно ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/96 від 12.06.1995 (надалі Указ №436/96) фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються саме за «не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки)». Згідно абз.2 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі Положення №637) «оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі прибуткових касових ордерів».

Позивачем надано суду належні докази того, що облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень за 02.04.2009, 29.04.2009, 30.04.2009, 06.05.2009, 07.05.2009, 15.05.2009, 29.05.2009, 15.06.2009 позивачем було здійснено, а саме: витяги з касової книги підприємства з відміткою про оприбуткування готівки; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери та квитанції, що свідчать про внесення позивачем до установу банку виручки (т.1 а.с.120-159) звіти про використання РРО та КОРО за період з березня по червень 2009 року (т.2 а.с.3-6).

Таким чином, підприємство виконало обовязок по оприбуткуванню готівки у касі підприємства, тому не порушило приписи абз.2 п.2.6 Положення №637, у звязку з чим застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.1 Указу №436/96 є незаконним.

Крім того, обґрунтовуючи висновки Акру перевірки та оспорюваних рішень відповідач посилається на абз.3 п.2.6 Положення №637, в якому зазначено, що «у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК)». У вказаній нормі немає жодного посилання на касу підприємства. Таким чином, це дає підстави розрізняти два поняття: оприбуткування готівки у касі підприємства та оприбуткування готівки із застосуванням РРО.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не можна за невикористання КОРО під час оприбуткування готівки із застосуванням РРО застосовувати штрафну санкцію, встановлену за зовсім інше порушення не оприбуткування готівки у касі.

Відповідно до п.7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000, використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Матеріали справи дійсно свідчать про неналежне ведення позивачем КОРО, оскільки на момент перевірки фіскальні звітні чеки за 02.04.2009, 29.04.2009, 30.04.2009, 06.05.2009, 07.05.2009, 15.05.2009, 29.05.2009, 15.06.2009 були вклеєні, але запис про рух готівки за ці дні зроблено не було.

Однак, зазначена обставина мала бути підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій в порядку п.3 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення порядку ведення та використання КОРО.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст.71, ч.3 ст.94,ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001362303 від 13.07.2009 в повному обсязі.

3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0001352303 від 13.07.2009 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18700,0 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «АМВ-Миколаїв» (вул.Скороходова, 194-А, м.Миколаїв, 54042) понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 30 квітня 2010 року.