Вирок № 99282185, 30.08.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1929/19

Провадження № 1-кп/648/65/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,

з участю: прокурора Заславець О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Блонського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Гола Пристань Херсонської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19 червня 2002 року Голопристанським районним судом Херсонської області за статтями 187 частиною 3, 186 частиною 3, 185 частиною 3, 70 КК України до 7 років позбавлення волі; 7 вересня 2010 року Апеляційним судом Херсонської області за статтями 185 частиною 3, 263 частиною 2, 304 частиною 1, 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 лютого 2017 року за № 12017230150000250,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 7 лютого 2017 року, близько 16.00 години, знаходячись на території дитячого садка «Олімпієць», розташованого по провулку Шкільний в місті Гола Пристань Херсонської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою заволодіння чужим майном, діючи повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за вчинення цього кримінального правопорушення засуджений згідно вироку Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2019 року, умисно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке виразилося у поштовху рукою останньої в область лівого плеча, відкрито для неї заволодів її сумочкою темно-синього кольору, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи визначення вартості машин обладнання, сировини та товарів народного споживання Херсонського НДЕКЦ МВС України № 531-МТ від 17 лютого 2017 року - 330 грн, в якій знаходився гаманець червоного кольору, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи визначення вартості машин обладнання, сировини та товарів народного споживання Херсонського НДЕКЦ МВС України № 531-МТ від 17 лютого 2017 року - 160 грн та грошовими коштами в сумі 1500 грн, які знаходилися у гаманці.

У результаті злочину потерпілій було завдано матеріальних збитків на загальну суму 1990 грн.

У ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України не визнав, вважає, що вчинив крадіжку майна потерпілої, суду надав покази про те, що 7 лютого 2017 року, після обіду він зустрівся з товаришами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та вони пішли до хлопця на ім`я ОСОБА_6 , який продає наркотики. По дорозі вони з ОСОБА_7 зайшли до приміщення дитячого садка, щоб скористатися туалетом. Вони піднялися на другий поверх та в одному із кабінетів на підвіконні побачили жіночу сумку, а тому спонтанно вирішили її викрасти. ОСОБА_7 відкрив сумку та дав йому гаманець, як потім він виявив там було близько 1500 грн. Коли вони вийшли із приміщення дитячого садка із вікна другого поверху їм почала кричати потерпіла «Стійте!». Він зупинився, а ОСОБА_7 побіг, потерпіла побігла за ОСОБА_7 та через 3-4 метри зупинилася, так як не було за ким бігти, бо ОСОБА_7 втік через огорожу, а він вже в той час був за територією дитячого садка. Через деякий час його родичі відшкодували потерпілій збитки.

Заслухавши покази обвинуваченого щодо пред`явленого йому обвинувачення, суд прийшов до висновку, що його вина в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України доведена та підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні.

Зокрема вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами:

показами потерпілої ОСОБА_3 , яка суду показала, що точної дати коли було вчинено стосовно неї злочин, вона не пам`ятає, але це було після Нового року. Близько 16 години того дня вона перебувала на роботі в дитячому садку, та повела дітей на перший поверх на заняття по хореографії. Залишивши дітей, вона по сходах почала підніматися на другий поверх, їй на зустріч спускалися два чоловіки на головах яких були капюшони. В одного із них, який йшов першим під кофтою вона побачила свою сумку синього кольору. Рукою вона перекрила їм дорогу і почала вимагати, щоб вони повернули сумку. Той чоловік, у якого була сумка штовхнув її в плече, в результаті чого вона вдарилася об стінку, а чоловіки вибігли на вулицю. Вона вибігла за ними та кричала їм у слід, щоб вони повернули сумку, так як там ключі, банківські картки, паспорт, гаманець з грошима, однак на її слова вони не реагували та зникли з території дитячого садка. На вулиці вона бачила тільки тих двох чоловіків, з якими вона зустрілася на сходах. Її сумка в той день знаходилася на підвіконні в ігровій кімнаті. В той же день з нею проводилося впізнання та вона по фотографіях упізнала осіб, які заволоділи її майном та їй повернули сумку. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 у неї немає;

показами свідка ОСОБА_8 , яка суду показала, що в той день, коли була викрадена жіноча сумка, вона після 16 години прийшла до дитячого садка по дітей. На другому поверсі вона побачила чоловіка в чорному одязі, який стояв біля вікна, вихователь групи запитувала його чому він тут стоїть, але той промовчав. Потім вона пішла на інше крило дитячого садка, та бачила, як високий чоловік із сумкою біг по території дитячого садка, а за ним швидко йшов інший, при цьому кульгав на ногу. Потерпіла ОСОБА_3 бігла за чоловіками, кричала їм у слід, однак той що із сумкою перескочив через огорожу із сітки і бетону та зник, а другий швидко вийшов із території дитячого садка. Вона з упевненістю стверджує, що особа, яка кульгала є ОСОБА_1 . В той же день, до неї додому приїхали працівники поліції та показували їй фото на мобільному телефоні, та на цих фото вона впізнала тих чоловіків, які були на території дитячого садка, будь-яких протоколів вона не підписувала та у відділенні поліції з цього приводу не була;

показами свідка ОСОБА_9 , яка суду показала, що взимку (точної дати вона не пам`ятає), але це було в день викрадення сумки вона перебувала на роботі в дитячому садку та до її групи зайшов чоловік. Вона спитала, кого він шукає, на що той відповів, що ОСОБА_5 , але прізвище дитини не назвав, потім вона побачила і другого чоловіка і тоже поцікавилася за ким він прийшов. Через деякий час вона пішла на сходи та з вікна побачила, як до огорожі через територію дитячого садка побіг один чоловік, а другий швидко йшов за ним. В тому чоловікові, що швидко йшов вона впізнає ОСОБА_1 , який знаходиться в залі судових засідань;

показами свідка ОСОБА_10 , яка суду показала, що в той день коли викрали сумочку ОСОБА_3 вона знаходилася на роботі та бачила двох чоловіків, які знаходилися на другому поверсі в приміщенні дитячого садка. Через 20 хвилин вона через вікно побачили цих же чоловіків, які були в приміщенні, один із сумкою побіг через територію дитячого садка до огорожі, та перестрибнувши її, втік, а інший швидко йшов за ним;

протоколом огляду місця події від 7 лютого 2017 року та фототаблицею до нього, проведеного на території дитячого садка «Олімпієць», розташованого по провулку Шкільний в місті Гола Пристань Херсонської області, згідно з яким оглянуто територію та саме приміщення дитячого садка (а.с. 1-3 т. 2);

заявою громадянина ОСОБА_11 від 7 лютого 2017 року, відповідно до якої він добровільно передав працівникам поліції сумку темно-синього кольору, яку йому передав на зберігання 7 лютого 2017 року ОСОБА_12 (а.с. 4 т. 2);

протоколом огляду місця події від 7 лютого 2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого громадянин ОСОБА_11 в присутності понятих добровільно передав працівникам поліції жіночу сумочку темно-синього кольору, в якій при відкритті було виявлено зв`язку ключів, гаманець червоного кольору в якому знаходились банківські карти: «А-Банк», «Ощадбанк», «Альфа-Банк», косметичку, інгалятор, 10 блістерів з таблетками, баночка з таблетками, пудрениця, дві помади, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 НОМЕР_1 (а.с. 5-10 т. 2);

висновком судово-товарознавчої експертизи визначення вартості машин обладнання, сировини та товарів народного споживання Херсонського НДЕКЦ МВС України № 531-МТ від 17 лютого 2017 року, відповідно до якого ринкова вартість майна, яке було у використанні станом на лютий 2017 року, на момент вчинення злочину могла складати: жіночої сумочки «BD SIXTY» - 330 грн, жіночого гаманця «AEQUEEN» - 160 грн (а.с. 14-17 т. 2).

Зазначені докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону і вважає їх допустимими.

Таким чином, суд дослідив та оцінив всі надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за частиною 2 статті 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений вину в скоєнні кримінального правопорушення не визнав, вважає, що вчинив крадіжку майна потерпілої, щодо незгоди сторони захисту з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого за частиною 2 статті 186 КК України суд зазначає наступне.

Диспозицією статті 185 КК України визначено, що відповідальність за вказаною статтею настає за таємне викрадення чужого майна.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

На відміну від вказаної вище норми стаття 186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна в присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Грабіж, вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява в злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і, незважаючи на це, продовжені з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж. (Висновок Верховного Суду, викладений у постанові по справі № 725/2266/18).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

З викладеного випливає, що ОСОБА_1 та особа, яка засуджена за цей злочин ОСОБА_2 , розпочали свої дії як таємне викрадення чужого майна з приміщення дитячого садка, та при виході в приміщення були виявлені потерпілою, яку відштовхнули від себе та яка почала кричати їм «віддайте сумку», тобто усвідомлювала, які дії відносно неї вчиняються і побігла за ними, однак останні не припинили свої злочинні дії, а продовжували їх вчиняти, та з викраденим майном, усвідомлюючи що їх викрили, втекли з території дитячого садка. При цьому ОСОБА_1 не зупинив ОСОБА_2 , не запропонував повернути майно потерпілій, а разом з ним втік, а тому в цьому випадку не може йти мова про ексцес виконавця, так як їх дії розпочалися як крадіжка та закінчилися як грабіж, а отже обвинувачений повинен нести відповідальність за частиною 2 статті 186 КК України.

Одночасно суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що з потерпілою на сходах вони не зустрічалися, та не застосовували до неї насильство, так як його покази спростовуються показами самої потерпілої, яка пояснила, що зустрілася з обвинуваченим та іншою особою та сходах, та в одного із них побачила свою сумку. Ці покази потерпілої свідчать, що потерпіла побігла саме за особою, у якої знаходилася її сумка, про це і зазначив сам обвинувачений, що потерпіла побігла за ОСОБА_13 .

Відповідно до частини 1 статті 89 КПК України, суд вирішує питання про допустимість доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Надаючи оцінку такому доказу, як протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 8 лютого 2017 року (а.с. 11-12 т. 2) суд вважає, що цей протокол не є належними та допустимими доказами в даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до частин 1, 6 статті 228 КПК України, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

Так, протокол не містить пояснень свідка ОСОБА_14 з приводу того, чи може вона впізнати особу обвинуваченого, про його зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких вона бачила обвинуваченого. Окрім того, до протоколу не долучено довідку, із зазначенням осіб, які зображені на фото під номерами 1-4, що унеможливлює перевірити на якому із фото зображений обвинувачений.

Також свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні ствердила, що працівники поліції приїздили до неї додому та впізнання обвинуваченого проводилося по фотографіям в мобільному телефоні, жодних протоколів вона не підписала та в приміщенні Голопристанського відділення поліції не була.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_1 виду і міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги те, що обвинувачений є особою, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, вчинила корисливий злочин в період не знятої та не погашеної судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується негативно.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради № 120, проведеної 23 лютого 2017 року, ОСОБА_1 психічним заворюванням, в розумінні статті 19 частини 2 КК України не страждав і не страждає, виявляє психічні розлади та розлади поведінки внаслідок спільного вживання декількох психоактивних речовин (опіоїди, каннабіноїди, алкоголь), синдром залежності. В період часу, який цікавить слідство у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, тоді міг віддавати собі звіт в своїх діях та керувати ними. На теперішній час він також може віддавати собі звіт в своїх діях та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує ( а.с. 31-34 т. 2).

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно обвинувального висновку, обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1 є рецидив злочину.

Однак суд не приймає цю позицію сторони обвинувачення, та вважає, що така обставина відсутня виходячи з наступного.

У частині 4 статті 67 КК України зазначено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини 4 статті 67 цього ж Кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.

Відповідно до досудової доповіді, складеної 6 серпня 2021 року заступником начальника Скадовського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Херсонській області Кравчук О.О., беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Відповідно до статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, відомості, що характеризують його особу, негативну характеристику, а також те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення у період не знятої та непогашеної судимості, вважає обрати відносно нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим статтею 65 КК України та є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів суд не вирішує, так як це питання вирішено при ухваленні 21 травня 2019 року Голопристанським районнм судом Херсонської області вироку, щодо ОСОБА_2 , а також цим вирок вирішено питання щодо стягнення витрат за проведення Херсонським НДЕКЦ МВС України судово-товарознавчої експертизи визначення вартості машин обладнання, сировини та товарів народного споживання № 531-МТ від 17 лютого 2017 року.

Відповідно до статті 124 частини 2 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення судово-психіатричної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись статтями 369, 373, 374, 376, 393 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк покарання рахувати з моменту затримання.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання за правилами частини 5 статті 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 7 лютого 2017 року по 22 травня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме за проведення: Комунальним закладом «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради, судово-психіатричної експертизи за № 120 від 23 лютого 2017 року - 448 грн 33 коп.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Херсонського апеляційного суду, протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білозерський районний суд Херсонської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в канцелярії суду.

Головуючий суддя: Сокирко Л.М.