Рішення № 99278274, 20.08.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3371/20

Провадження № 2/206/52/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Різниченко Я.М.

представника позивача Гайворонського О.Г.

представника відповідача Колінько Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

І. Стислий виклад позиції представника позивача, відповідача та його представника.

Представник позивача звернувся з даною позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень зазначив, що 17.06.2005 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHDGK01270066. Згідно договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 21400,00 доларів США на термін до 16.05.2025, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № DNHDGK01270066. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 03.06.2020 має заборгованість - 21433,30 долари США, яка складається з наступного: 11969,11 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 4724,29 долари США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1069,20 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 3670,70 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, які представник позивача просив стягнути на користь позивача та судовий збір у розмірі 8612,97 грн. (т. 1 а.с. 1-2, 31).

Не погоджуючись з викладеними в позовній заяві обставинами, відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що він заперечує проти вказаної суми заборгованості, оскільки умови кредитного договору передбачають класичний спосіб погашення кредиту. При цьому, суми і строки погашення кредиту умовами кредитного договору не передбачені, а лише зазначено, що погашення заборгованості згідно з цим договором здійснюється щомісяця у сумі 220,57 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією. Таким чином, кредит погашається щомісячно, але в якій сумі - сторони кредитного договору не визначили. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що кредит має повертатися рівними частинами, по 75 доларів США на місяць. Відповідачем складено розрахунки № 1, 2 заборгованості за кредитним договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, укладеним між ПАТ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 станом на 03.06.2020. Так, згідно розрахунку № 2, станом на 03.06.2020 позичальник мав сплатити банку 38105,99 доларів США, з яких: кредиту - 13425 доларів США, процентів - 18881,39 доларів США, комісії - 5799,60 доларів США. З наданих виписок позивача відповідачу вбачається, що за період 17.06.2005 по 03.06.2020 ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було сплачено 33803,27 долари США, а саме: 10191,48 доларів США - кредиту, 18881,39 доларів США - процентів, 4730,4 доларів США - комісії. Таким чином, відповідач вважає, що прострочена заборгованість по договору складає 4302,72 долари США, з якої: тіло кредиту - 3233,52 долари США, процентів - 0 доларів США, комісії 1069,2 доларів США. Строкова заборгованість складає 4575 доларів США: заборгованість по процентам відсутня, заборгованість по комісії відсутня. Разом - 8877,72 долари США, з якої: сума основного боргу - 7808,52 доларів США, комісія - 1069,2 доларів США. У зв`язку з цим, відповідач вважає суму до стягнення у розмірі 21433,20 доларів США, яка зазначена в позовній заяві, необґрунтованою, безпідставною, недоведеною та такою, яка не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Також, відповідач заперечує проти розрахунку заборгованості наданого позивачем за договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005 станом на 03.06.2020, оскільки: розрахунки не містять інформації про сплату тіла кредиту; з розрахунків не можливо встановити, чи є звернення позивача з позовом у межах строків давності; в розрахунках не враховані суми, які були списані з карткового рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; розрахунки здійснені адвокатом, а тому не можуть бути належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки він не має відповідних знань. Такі розрахунки не можуть бути належними доказами наявності будь-якої заборгованості по кредитному договору. Також, відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскільки позивачем не надано доказів правомірності надання кредиту в іноземній валюті, тому заборгованість за кредитним договором не може стягуватись в іноземній валюті, а отже вимога позивача про стягнення 21433,20 доларів США - є незаконною та має бути залишена без задоволення. Окрім цього, позивач не довів факт виконання свого обов`язку з надання кредиту в сумі, обумовленій кредитним договором, а тому у нього відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, не враховано позивачем, що з карткового рахунку відповідача щомісячно автоматично утримуються суми для погашення простроченої заборгованості. Останнє списання було здійснено 26.06.2020, передостаннє - 02.05.2020 (т. 1 а.с. 58-62).

Не погоджуючись з обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву, представником позивача було подано відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що відповідачу були надані кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки, що містить власноручний підпис відповідача. Сума наданих коштів ОСОБА_1 складається з суми коштів передбачених для купівлі житла, а саме 18000,00 доларів США та коштів для оплати страхових платежів 3400,00 доларів США. Кредитні кошти в розмірі 18000,00 доларів США було видано 17.06.2005 відповідачу. Отримавши кредитні кошти, боржник протягом тривалого часу сплачував чергові платежі по кредиту відповідно до графіку погашення заборгованості. Таким чином договір є дійсним. Твердження відповідача, що банк не виконав свою частину умов кредитного договору щодо видачі коштів є голослівним та не відповідають дійсності, адже в наявності наслідки видачі коштів - отримання матеріальних благ, що були предметом кредитування. Окрім цього, на момент укладання кредитного договору наявність для банків генеральної ліцензії та ліцензії на вчинення валютних операцій не вимагалась. Натомість, права банка посвідчували ліцензія на вчинення банківської діяльності та дозвіл на вчинення банківських операцій, у тому числі й у іноземній валюті. Банк мав ліцензію від 04.12.2001 й відповідний дозвіл від 29.07.2003. Отже банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті. Оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, така норма не може застосовуватись судами. Також, до позовної заяви надані засвідчені належним чином представником позивача додатки, які є належними та допустимими доказами по справі, твердження відповідача не відповідають дійсності. Оригінали документів надаються банком виключно за вимогою суду. Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладання кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору. За кредитним договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005 відповідач має прострочену заборгованість. Платежі, здійснені в порядку договірного списання відображені як в розрахунку заборгованості, так і у виписці по рахунку. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, тому представником позивача надано виписку по рахунку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів відповідача - всі проведенні операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом. Розрахунок заборгованості банку проведений автоматичною системою станом на 03.06.2020 і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні відповідачем платежі на його виконання, у тому числі платежі, що були наслідком договірного списання коштів з інших рахунків клієнта. Відповідач частково сплачував заборгованість по договору, зазначені кошти були спрямовані відповідно до обумовленої сторонами черговості, зазначених коштів недостатньо для погашення заборгованості по кредиту, оскільки відповідачу нараховуються відсотки та пеня за порушення зобов`язань. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 220,57 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Періодом сплати вважати період з 12 по 17 число кожного місяця. Отриманні від відповідача для погашення заборгованості по кредиту кошти направляються для відшкодування витрат/збитків банку, далі - пені, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - комісії по кредиту, далі - прострочених відсотків по кредиту, далі - відсотків по кредиту, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася, направляється на погашення заборгованості за кредитом. Розрахунок, який здійснив відповідач, є неналежним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Крім того, строк виконання зобов`язань по кредитному договору спливає 16.05.2025, позивач звернувся до суду з позовом 22.07.2020, до спливу строку позовної давності. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 110-113).

Не погоджуючись з обставинами викладеними у відповіді на відзив, представник відповідача подала заперечення, які обґрунтовуються тим, що у відповіді на відзив позивач зазначає, що він зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому кредитним договором. Відповідач з цим не погоджується, адже умовами кредитного договору передбачено надання кредиту в сумі 21400 доларів США. Натомість, у якості доказу отримання грошових коштів позивач надав копію заяви на видачу готівки від 17.06.2005, відповідно до якої видано суму 18000 доларів США. Докази про видачу 3400 доларів США - відсутні, а отже у відповідача відсутній обов`язок повернення такої суми. До відповіді на відзив позивачем додано копію заяви на видачу готівки № 1 від 17.06.2005, при цьому така копія кредитного договору належним чином не засвідчена. Окрім цього, позивачем не надано доказів правомірності надання кредиту в іноземній валюті, тому заборгованість за кредитним договором не може стягуватися в іноземній валюті, а отже вимога позивача про стягнення 21433,30 доларів США - є незаконною та має бути залишена без задоволення. Позивач звернувся до суду 24.07.2020, до позовної заяви надані розрахунки заборгованості станом на 03.06.2020, крім того, до відповіді на відзив позивачем надано виписку по рахунку, де вказані суми погашення по кредитному договору за період з 13.07.2005 по 31.08.2017, виписка складена не банком, а його представником, адвокатом, який не має необхідних знань у формуванні виписок. Надана позивачем виписка не відповідає вимогам законодавства у зв`язку з чим вона є недійсною, а тому вона є неналежним доказом наявності заборгованості за кредитним договором. Також, позивачем не надано доказів, які підтверджують те, що розрахунок заборгованості проведений автоматизованою системою: не вказано, якою системою, не надано доказів наявності у позивача такої системи, не надано доказів достовірності здійснених розрахунків, не надано регістрів бухгалтерського обліку у роздрукованому вигляді, завірених в установленому законом порядку. У зв`язку з чим, представник відповідача вважає такі розрахунки заборгованості неналежним доказом наявності заборгованості за кредитним договором. Не враховано той факт, що з карткового рахунку відповідача щомісячно автоматично утримуються суми для погашення простроченої заборгованості. Позивач у відповіді на відзив посилається на те, що відповідачем не доведено відсутність заборгованості, а тому вимоги підлягають задоволенню, однак відповідач з такою позицією не погоджується з огляду на те, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому. Умовами кредиту не передбачений обов`язок відповідача повертати кредит частинами, а отже відповідно до умов договору прострочення повернення чергової частини відсутнє, так і само як і відсутнє право позивача вимагати дострокового повернення усієї суми боргу. Також, заборгованість за комісією не відноситься до поняття послуга у кредитному договорі, умова договору про стягнення комісії є нікчемною і не створює юридичних наслідків, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити (т. 2 а.с. 171-174).

Крім іншого, представником позивача подані пояснення в яких зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору № DNHDGK01270066 було надано кредит у розмірі 21400 доларів США на термін до 16.06.2025. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Кошти були надані відповідачу для купівлі житла, а саме 18000 доларів США та кошти для оплати страхових платежів 3400 доларів США. Подані позивачем докази засвідчені належним чином є належними та допустимими доказами у справі, а твердження відповідача не відповідають дійсності. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Разом із тим, за пред`явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Всі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 183-187).

Також, представником позивача були подані додаткові пояснення відповідно до яких зазначив, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує у зв`язку з чим станом на 03.06.2020 виникла заборгованість у розмірі 21433,30 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом - 11969,11 доларів США; за відсотками за користування кредитом - 4724,29 долари США; за комісією за користування кредитом - 1069,20 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором - 3670,70 доларів США. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена (т. 4 а.с. 92).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, а також зазначив, що до 2006 року в договорі встановлювалась сума, яку потрібно щомісячно сплачувати. Відповідач сплачував суму відповідно до кредитного договору, чим підтвердив свою заборгованість та дійсність договору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі та зазначила, що відповідач згоден з тим, що кредитний договір був укладений між ним та позивачем, але він не згоден з позовними вимогами і вважає, що він виконав свої зобов`язання в повному обсязі. 26.06.2020 була остання сплата відповідачем. Він сплачував кожного місяця ту суму, яка була зазначена в договорі. Відповідач сплатив борг раніше строку погашення. Стороною відповідача були надані докази, які підтверджують сплату частини кредиту. Пеня, яку позивач просить стягнути в доларах США - не відповідає вимогам законодавства. Стягнення комісії - не передбачене законом. Також, зазначила, що при вирішенні справи необхідно врахувати висновок експерта.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

24.07.2020 представником позивача подано дану позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 1-24).

27.07.2020 ухвалою судді дана позовна заява залишена без руху (т. 1 а.с. 28-29).

03.08.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви з додатками (т. 1 а.с. 31-38).

06.08.2020 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 01.09.2020 (т. 1 а.с. 40).

28.08.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (т. 1 а.с. 44-45).

31.08.2020 ухвалою суду клопотання представника позивача від 28.08.2020 повернуто без розгляду (т. 1 а.с. 46).

01.09.2020 суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 29.09.2020 (т. 1 а.с. 51-52, 55-56).

15.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 58-180, т. 2 а.с. 1-79)

15.09.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшла заява про зупинення провадження у даній цивільній справі до вирішення цивільної справи № 206/6390/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та встановлення факту, що має юридичне значення (т. 2 а.с. 80-91).

25.09.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відео конференції, яка ухвалою суду від 28.09.2020 повернута заявнику без розгляду (т. 2 а.с. 92-95).

28.09.2020 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання (т. 2 а.с. 97-99).

29.09.2020 підготовче судове засідання відкладено на 26.10.2020 (т. 2 а.с. 100).

29.09.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу (т. 2 а.с. 103).

29.09.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання (т. 2 а.с. 104-108).

12.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками, яка згодом надійшла до канцелярії суду (т. 2 а.с. 107-149).

23.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача (т. 2 а.с. 150-151).

23.10.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 152-154, 155-156).

26.10.2020 представник відповідача ознайомилась з матеріалами справи (т. 2 а.с. 157).

26.10.2020 підготовче судове засідання відкладено на 06.11.2020 (т. 2 а.с. 158).

04.11.2020 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу (уточнене) (т. 2 а.с. 160-161).

04.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 162-170).

04.11.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення (т. 2 а.с. 171-177).

06.11.2020 задоволено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду заяви відповідача від 15.09.2020 про зупинення провадження по справі, а також, задоволено клопотання представника відповідача та призначено по даній цивільній справі судово-економічну експертизу (т. 2 а.с. 179-181).

18.11.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли пояснення (т. 2 а.с. 183-191).

24.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 196-199).

29.12.2020 поновлено провадження по даній справі, призначено підготовче судове засідання на 28.01.2021 та витребувано від сторін необхідні для проведення експертизи документи (т. 2 а.с. 200-201).

28.01.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов лист (т. 2 а.с. 203-204, 208).

28.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (т. 2 а.с. 205-207).

28.01.2021 відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2021 (т. 2 а.с. 209).

11.02.2021 від директора Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експерти (т. 3 а.с. 1-4).

26.02.2021 від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява з додатками (т. 3 а.с. 5-19).

26.02.2021 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 19.03.2021 (т. 3 а.с. 21-22).

19.03.2021 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 29.12.2020 з додатками (т. 3 а.с. 24-214, т. 4 а.с. 1-18).

19.03.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі представника відповідача (т. 4 а.с. 19).

19.03.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження на час проведення експертизи та вирішення питання про направлення матеріалів справи на експертизу провести без участі представника позивача (т. 4 а.с. 20-21).

19.03.2021 клопотання судового експерта Чернети О.Є. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи - задоволено частково. Матеріали цивільної справи разом з ухвалою про призначення судово-економічної експертизи від 06.11.2020 направлено до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судово-економічної експертизи за наявними у справі матеріалами (т. 4 а.с. 23-25).

29.03.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (т. 5 а.с. 27-28).

01.07.2021 на адресу суду надійшов висновок експерта від 11.06.2021 № CE-19/104-21/10771EK за результатами судово-економічної експертизи (т. 4 а.с. 33-76).

26.07.2021 поновлено провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 10.08.2021 (т. 4 а.с. 77).

28.07.2021 представник відповідача ознайомилась з матеріалами даної цивільної справи (т. 4 а.с. 79).

04.08.2021 від представника відповідача на адресу суду надійшли пояснення (т. 4 а.с. 80-86).

10.08.2021 закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступні слова представника позивача та представника відповідача, заслухано відповіді на питання, досліджено докази наявні в матеріалах справи та оголошено перерву до 20.08.2021 (т. 4 а.с. 87-88).

20.08.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (т. 4 а.с. 91-93).

20.08.2021 заслухано пояснення представника позивача, закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, заслухано виступи представника позивача та представника відповідача у судових дебатах (т. 4 а.с. 94-95).

20.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 96).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , тобто відповідач, уклав з позивачем кредитний договір № DNHDGK01270066 17.06.2005.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, позивач зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 16.06.2025, включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 21400,00 доларів США на наступні цілі: купівля житла у сумі 18000,00 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 3400,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11. даного договору. Періодом сплати вважати період з «12» по «17» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 220,57 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами банку відповідно до п.п. 2.2., 9, 4.3.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, у випадку виконання банком доручення позичальника по сплаті страхових платежів згідно п. 2.1.3. цього договору, перерахована в рамках виконання цього доручення сума кредиту повинна бути погашена позичальником у перший з періодів сплати, наступний за датою перерахування коштів, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою до даного договору. Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові: кредитний рахунок НОМЕР_1 , рахунок по відсоткам 2208, рахунок для обліку комісії 3578.

Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку №, що відповідає платіжній картці №, емітованої Приватбанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред`явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків і комісії в зазначені даним договором строки.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1.1. кредитного договору, банк зобов`язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 1.1. даного договору, а також, за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.7. даного договору.

Відповідно до п. 2.1.3. кредитного договору, позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов`язуються провадити у випадку не пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7. даного договору; здійснити продаж у касі банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Відповідно до п. 2.1.5. кредитного договору, банк зобов`язується направляти на погашення заборгованості позичальника кошти, що надійшли на рахунок для зарахування, відповідно до пп. 1.1., 3.3.

Відповідно до п. 2.1.6. кредитного договору, банк зобов`язується направляти кошти отримані від клієнта при достроковому погашенні кредиту в порядку п. 3.3 й 3.11.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується: використати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1. даного договору; сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п. 1.1., 3.1., 3.2. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити банку комісію згідно п. 1.1 і п. 3.11. даного договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 1.1., 2.3., 3 цього договору; позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або знімати наявні кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання/зняття коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. Якщо валюта коштів, розміщених на зазначених рахунках, відмінна від валюти кредиту, то банк здійснює продаж наявної іноземної валюти в касі банку для одержання суми, необхідної для сплати платежу, при цьому курс продажу іноземної валюти повинен відповідати курсу покупки цієї валюти, установленому в касі банку на день здійснення цього платежу.

Відповідно до п. 2.2.7. кредитного договору, позичальник зобов`язується до одержання кредиту належним чином оформити зазначені в п. 1.3 договору застави, іпотеки, поруки й т.ін. для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, договір страхування закладеного майна (на вимогу банку - у випадку укладання договору застави/іпотеки згідно п. 1.3. кредитного договору, даного договору) і договір особистого страхування позичальника (на вимогу банку).

Відповідно до п. 2.3.5. кредитного договору, банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно п. 2.2.5. при настанні строків платежів, передбачених умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.7. кредитного договору, банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.1. даного договору, у т.ч. шляхом обігу стягнення на закладене майно, якщо настали умови, передбачені п. 2.3.3.

Відповідно до п. 2.3.8. кредитного договору, банк має право за рахунок коштів, які надаються банку на погашення заборгованості позичальника за цим договором, в першу чергу відшкодувати свої витрати/збитки, які виникли у зв`язку зі сплатою послуг, які надані або будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав банку по договорах застави/іпотеки, укладеними з метою забезпечення зобов`язань позичальника за цим договором.

Відповідно до п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник має право за узгодженням з банком здійснювати дострокове (як повне так і часткове) погашення кредиту. При цьому позичальник зобов`язаний сплатити банку суму відсотків, суму комісії відповідно до п. 1.1., 3.11. даного договору, неустойку (штраф, пеню), якщо на момент дострокового погашення кредиту (частини кредиту) у банку виникли підстави для стягнення неустойки згідно п. 4.1. даного договору. Оплата проводиться відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1. даного договору.

Пунктом 3.2. кредитного договору, передбачено, що згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,26 % на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1. суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання помісячного платежу й установлення його суми в п. 1.1). При встановленні банком у порядку, передбаченому п. 2.3.2 зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 3.3. кредитного договору, кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п. 2.2.9, 4.3. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - комісії по кредиту, далі - прострочених відсотків по кредиту, далі - відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.2). Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 1.1. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті комісії (у випадку її щомісячної сплати, згідно п. 1.1. даного договору або згідно п. 3.11 даного договору), відсотків, i/або частини кредиту до останнього періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Пунктом 3.4. кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів із кредитного рахунку, до дати повного погашення кредиту. Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом й 360 днів у році. Відсотки нараховуються щомісяця, за період з першої дати попереднього періоду сплати по дату, що передує першому дню поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Відповідно до п. 3.5. кредитного договору, для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі комісії й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунок для зарахування коштів.

Згідно п. 3.8. кредитного договору, при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п. 1.1, 2.3.3 цього Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п. 3.2. даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, при порушенні позичальником кожного із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні (або суми у валюті кредиту, еквівалентної 1 грн. за курсом НБУ на день сплати) за кожний день прострочки.

Своїм підписом ОСОБА_1 дав згоду на укладання кредитного договору та одержання кредитних коштів та їхнього використання відповідно до умов зазначених у цьому договорі (т. 1 а.с. 10-11, т. 4 а.с. 4-7).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 1 від 17.06.2005 ОСОБА_1 видано 18000 доларів США згідно споживчого кредиту від 17.06.2005 (т. 4 а.с. 8).

17.06.2005 між ТОВ «Страхова компанія «Кредо» та відповідачем укладено договір № NDNHDGK0424 особистого страхування. ОСОБА_1 відповідно до даного договору є страхувальником.

В той же час, гарантом виконання зобов`язань за договором страхування є позивач.

Відповідно до п. 7.1. договору, об`єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю страхувальника або застрахованої особи.

Відповідно до п. 8 розмір страхової суми 90990,00 грн.

Згідно п. 10 договору, строк його дії 252 місяці з 17.06.2005 по 16.06.2026 включно.

Відповідно до п. 11 договору, страховий тариф - 0,5 % страхової суми зазначеної у п. 8 договору.

Відповідно до п. 12 договору, страховий платіж 454,95 грн. (т. 4 а.с. 9-12).

17.06.2005 між ТОВ «Страхова компанія «Кредо» та відповідачем укладено договір страхування майна № DNHDGK0424, строк дії договору - до 16.06.2006. Майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Страхувальник - ОСОБА_1 . Страхова сума - 101100,00 грн., страховий платіж - 404,40 грн., поточний рахунок - НОМЕР_2 .

Відповідно до додатку № 2 до договору страхування майна № DNHDGK0424 від 17.06.2005 визначені розміри страхових сум та страхових платежів на періоди при продовженні договору страхування (т. 4 а.с. 14-16).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, укладеного між позивачем та клієнтом ОСОБА_1 станом на 03.06.2020 відповідач має заборгованість за кредитом у сумі 21433,30 долари США, яка складається з: 11969,11 долари США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 4724,29 долари США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1069,20 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3670,70 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (т. 1 а.с. 4-8, 32-36).

Відповідно до наданих виписок по рахункам ОСОБА_1 як представником відповідача, так і представником позивача, відповідач частково сплачував платежі по кредитному договору № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, які відповідно до порядку погашення кредиту, передбаченого умовами кредитного договору, направлялись для відшкодування простроченої комісії по кредиту, комісії по кредиту, прострочених відсотків по кредиту, відсотків по кредиту, простроченої заборгованості за кредитом, погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок несвоєчасних платежів, наявні платежі, що були наслідком договірного списання коштів з інших рахунків ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 63-180, т. 2 а.с. 1-71, т. 2 а.с. 119-145, т. 3 а.с. 26-214).

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.1999 по 02.02.2021 видано 18000 доларів США по споживчому кредиту № DNHDGK01270066 від 17.06.2005 танаявні оплати коштів для сплати страхових платежів (т. 3 а.с. 24а-25).

Відповідно до наданих копій меморіальних ордерів, позивачем для виконання обов`язків покладених на відповідача за страховими договорами, сплачено щомісячні платежі (т. 4 а.с. 13, 17, 24а).

Відповідно до висновку експерта № CE-19/104-21/10771EK від 11.06.2021, в межах наданих документів підтверджується видача грошових коштів на виконання п. 1.1 кредитного договору № DNHDGK01270066 від 17.06.2005 у сумі 18000,00 дол. США.

Друге питання, яке поставлене на експертизу в редакції ухвали: «Чи відповідають наявні в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором № DNHDGKO1270066 від 17.06.2005, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом 03.06.2020 року та обґрунтований розрахунок заборгованості за договором № DNHDGKO1270066 від 17.06.2005, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 03.06.2020 умовам кредитного договору № DNHDGK01270066 від 17.06.2005 року?» носить правовий характер. Таким чином, експерту-економісту не надається за можливе відповісти на друге питання, яке поставлене на експертизу.

В межах наданих документів, не надається за можливе документально підтвердити розрахунок заборгованості за договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 03.06.2020 та обґрунтований розрахунок заборгованості за договором № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 03.06.2020 року.

У зв`язку з відсутністю первинних документів та банківських виписок по рахункам з обліку тіла кредиту: за період з 19.11.2017 по дату проведення розрахунків заборгованості (станом на 03.06.2020); з обліку нарахування та погашення відсотків: за користування кредитом та комісії фактично за період з 22.08.2018 по дату проведення розрахунків заборгованості (станом на 03.06.2020); з обліку нарахування та погашення пені за період з 16.02.2007 по дату проведення розрахунків заборгованості (станом на 03.06.2020); за наявною випискою банку по рахунку НОМЕР_3 фактично за період з 13.08.2018 по 01.02.2021, відбувається лише нарахування відсотків без відображення погашення заборгованості позичальником.

У зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, відповідно до яких здійснювалось нарахування пені (розрахунки із зазначенням кількості днів прострочки, суми прострочених платежів, застосованої відсоткової ставки) для проведення експертизи не надані.

В межах наданих документів експерту не надається затвердити нарахування пені та заборгованість з пені у сумі в розмірі 181,52 доларів США.

У зв`язку з тим, що для проведення експертизи не надані документи, які підтверджують здійснення валютно-обмінних операцій, курс обміну, а також визначають рахунок, на який було здійснено зарахування коштів, що автоматично списувались з рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), експерту не надається можливим визначити в рахунок яких платежів здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 61951,89 грн.

Крім цього, у зв`язку з тим, що по рахунках 2213, 2233 з обліку нарахування та погашення заборгованості по тілу кредиту виявлено відображення операцій з «перенесення сальдо із зміною плану рахунків», «перерахування коштів згідно договору від 19.02.2007», «згідно розпорядження 6888346», «погашення заборгованості», «Repurchase price acc to the RMBS Repurchase Agreement dd 14.04.2016». Дослідити підстави проведення банком таких операцій по вищезазначених рахункам експерту не надається за можливе у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи первинних документів, що підтверджують здійснення таких операцій (т. 4 а.с. 33-76).

28.11.2017 позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, справа № 206/6390/17, з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та встановлення факту, що має юридичне значення, в якому зазначив, що 17.06.2005 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DNHDGK01270066. Відповідно до виписки, наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 08.08.2017 банком здійснені зарахування в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 33187,21 доларів США, з яких: кредит - 7152,46 долари США, комісія - 4633,20 долари США, проценти - 21232,39 долари США, пеня - 169,16 доларів США, залишок заборгованості за кредитним договором - 12042,92 долари США. В той же час, з такими розрахунками позивач не погоджувався, оскільки згідно умов кредитного договору, а саме: п. 1.1, п. 2.3.3, п. 2.2.4, п. 3.4, які передбачають порядок, суми і строки сплати коштів, позичальник мав сплатити (сплатив) банку 32585,38 доларів США, з яких: кредит - 10875 доларів США, проценти - 17012,38 доларів США, комісії - 4698 доларів США, залишок заборгованості за кредитним договором мав становити 7125 доларів США. Таким чином, позивач вважав, що банком не вірно здійснено зарахування грошових коштів. Крім вищевикладеного, позивач посилаючись на ст.ст. 18, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначив, що у кредитному договорі визначено невірну його ціну, а точніше не визначено зовсім, а також документи, що підтверджують виконання договору, своєчасно не передано позивачу, як споживачу послуги. В зв`язку із чим, ОСОБА_1 просив встановити факт, що станом на 08.08.2017 відповідач одержав від позивача в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором 33187,21 доларів США; станом на 08.08.2017 переплата за кредитним договором складає 601,83 долар США; станом на 08.08.2017 загальний залишок заборгованості за кредитним договором складає 6523,17 долари США, станом на 08.08.2017 заборгованість за процентами, комісіями, штрафними санкціями за кредитним договором відсутня.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, в той же час постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.01.2019 апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 - залишено без задоволення, а рішення від 21.02.2018 залишено без змін (т. 2, а.с. 82-84).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, відповідачем та представником відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що 17.06.2005 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNHDGK01270066, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 16.06.2025 включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 21400,00 доларів США на придбання житла у сумі 18000,00 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 3400,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, дав згоду на укладання такого договору, одержання кредитних коштів та їхнього використання відповідно до умов зазначеного договору.

Окрім цього, між ТОВ «Страхова компанія «Кредо» та відповідачем 17.06.2005 були укладені договір № NDNHDGK0424 особистого страхування та договір страхування майна № DNHDGK0424.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 по справі № 754/17518/15-ц, один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. укладеного кредитного договору, відповідач зобов`язався щомісячно в період з «12» по «17» число кожного місяця надавати банку фіксований платіж у розмірі 220,57 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами банку встановленими цим договором.

За таких обставин, суд не приймає твердження відповідача стосовно того, що сторони кредитного договору не визначили суму щомісячного платежу, а також, що умовами договору не передбачені строки погашення кредиту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд критично ставиться до вказаних відповідачем висновків, що кредит має повертатися рівними частинами по 75 доларів США, оскільки такі дії зі сторони позичальника є недопустимими та сприймаються як одностороння відмова від зобов`язання визначеного кредитним договором, оскільки в ньому чітко визначена сума щомісячного платежу у розмірі 220,57 доларів США.

Окрім цього, не погоджуючись з вимогами позовної заяви стороною відповідача були надані власно складений розрахунок та виписки з рахунків відповідача, відповідно до яких відповідач вважає, що прострочена заборгованість по договору складає 8877,72 доларів США, а розрахунки заборгованості надані представником позивача вважають неналежними доказами наявності будь-якої заборгованості по кредитному договору.

Однак, суд не може погодитись з такими твердженнями з огляду на наступне.

За статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні розрахунок заборгованості за кредитним договором, деталізована виписка по рахунку, які є належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 34 розділу ІІ «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю за операціями, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Розрахунок заборгованості, який додавався до позову є належним, оскільки в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання відповідача за умовами договору, здійсненні боржником платежі на його виконання, у тому числі платежі, що були наслідком договірного списання коштів з інших рахунків.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 14.07.2020 по справі № 367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Таким чином, оскільки у цивільному праві діє презумпція вини, відповідач, не погоджуючись з розрахунками позивача, мав довести належне виконання зобов`язань первинними документами. Однак, таких доказів стороною відповідача подано не було.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справ № 464/4985/15-ц, твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним.

Окрім цього, твердження сторони відповідача про те, що розрахунки надані позивачем не є належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором у зв`язку з тим, що представник позивача є адвокатом і не має відповідних знань не можуть бути прийняті судом, оскільки розрахунок заборгованості проведено банком автоматизованою системою та є належним та допустимим доказом по справі.

Більш того, відповідачем до відзиву були долучені розрахунки зроблені самим відповідачем та в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності в нього відповідних знань.

Також, відповідно до укладеного кредитного договору № DNHDGK01270066 від 17.06.2005, визначений порядок погашення заборгованості, відповідно до п. 3.3 якого, кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку, далі пені, далі простроченої комісії по кредиту, далі комісії по кредиту, далі прострочених відсотків по кредиту, далі відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків та виписок по карткам/рахункам ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість по договору та зазначені кошти були спрямовані відповідно до обумовленої сторонами черговості.

За таких обставин, власний розрахунок заборгованості відповідача та його твердження про те, що розрахунки позивача не містять інформації про сплату тіла кредиту, а також, що в розрахунках не враховані наступні суми, які були списані з карткового рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості, не можуть бути прийняті судом, оскільки платежі, які здійснював відповідач та які списувались автоматично з його рахунків, не були в розмірі передбаченому кредитним договором, а тому, внаслідок порушення порядку погашення заборгованості, визначеного укладеним кредитним договором, утворилась заборгованість, що підтверджується випискою по рахункам.

Стосовно заперечень сторони відповідача про те, що позивачем не надано доказів правомірності надання кредиту в іноземній валюті та неможливість стягнення заборгованості в іноземній валюті, слід зазначити наступне.

На момент укладання кредитного договору наявність для банків генеральної ліцензії та ліцензії на вчинення валютних операції не вимагалась. Натомість, права банка посвідчували ліцензія на вчинення банківської діяльності та дозвіл на вчинення банківських операцій, у тому числі й у іноземній валюті.

Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті і 9, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Згідно з пунктом 1.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

У зв`язку з наведеним, суд повинен виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Окрім цього, кредитний договір є результатом точної, досягнутої раніше сторонами домовленості в цивільному обігу про порядок взаємовідносин щодо надання та повернення грошових коштів, де перераховані всі права і обов`язки сторін, в тому числі чітко визначено його ціну, порядок розрахунків, терміни виконання умов й інші необхідні елементи, тобто породжує цивільно-правові наслідки для сторін, що виключає віднесення правовідносин до публічно-правових.

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 723/304/16-ц від 23.10.2019.

Крім того, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, відповідач, уклавши кредитний договір у розмірі 21400,00 доларів США, маючи зобов`язання у вигляді щомісячного платежу у розмірі 220,57 доларів США, використавши дані кошти для купівлі житла, погодився з наданням та сплатою кредиту у іноземній валюті, а тому заперечення відповідача проти стягнення заборгованості в іноземній валюті (доларах США) не є обґрунтованими та допустимими.

На рахунок твердження сторони відповідача про те, що з розрахунків неможливо встановити, чи є звернення позивача з позовом у межах строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, відповідно до умов кредитного договору, строк виконання зобов`язань спливає 16.05.2025, представник позивача звернувся до суду 22.07.2020, тобто до спливу строку позовної давності.

За таких обставин, твердження на які посилається відповідач - не відповідають дійсності, а строк позовної давності при звернені до суду позивачем дотриманий.

Крім іншого, стороною відповідача було зазначено, що позивач не довів факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до кредитного договору в сумі 21400,00 доларів США, натомість надавши лише заяву на видачу готівки, відповідно до якої останній отримав 18000,00 доларів США, а докази на отримання 3400,00 доларів відсутні.

Судом встановлено, що позивач обов`язок за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу 18000,00 доларів США готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки, в той же час 3400,00 доларів США надані позивачем ОСОБА_1 на сплату страхових платежів, були переведені на рахунок відповідача та відповідно до умов страхових договорів, списувались банком, що підтверджується наданими виписками по рахунку представником позивача та умовами кредитного договору.

В той же час, заперечуючи задоволення позовних вимог, сторона відповідача не погоджувалась із сумою заборгованості та стверджувала про те, що сплати відповідачем по кредитному договору проводились, а тому, зазначені відповідачем та його представником доводи, що позивачем не доведено взагалі факт видачі кредитних коштів приводять суд до висновку, що заперечення відповідача ґрунтуються на бажанні невиконання умов договору.

Що стосується доводів відповідача про те, що заборгованість за комісією не відноситься до поняття послуга у кредитному договорі, умова договору про стягнення комісії є нікчемною і не створює юридичних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.6 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Однак, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по всіх своїх операціях.

В даному випадку, відповідно до умов кредитного договору, п. 1.1 комісія за розрахункове касове обслуговування встановлена у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Таким чином, п. 1.1 договору в частині винагороди (комісії) не суперечить нормам діючого законодавства.

Крім іншого, відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Таким чином, для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що комісія встановлена умовами кредитного договору та відсотки за користування кредитом не суперечать нормам законодавства, а твердження відповідача гуртуються на припущеннях.

Також, у рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018, яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.01.2019, розрахунок за кредитом, підготовлений ОСОБА_1 судами встановлений як відображення односторонніх арифметичних обчислень і не є правовою підставою для встановлення юридичних фактів. Вимоги ОСОБА_1 визначені судом першої та апеляційної інстанцій як необґрунтовані та недоведені, оскільки ним не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність розрахунку за кредитним договором.

Більш того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував проти того, що між ним та банком було укладено кредитний договір, що відповідно до цього договору ним були отримані кредитні кошти та що умовами кредитного договору передбачена сплата як комісії, так і відсотків за кредитом.

Крім того, зазначені доводи відповідача про те, що позивачем надано копію договору не засвідчену належним чином, що ставить під сумнів відповідність наданої позивачем копії, не приймаються судом до уваги, оскільки це твердження жодним чином не доведено, оскільки позивачем зазначено, що оригінал такого договору знаходиться в архіві банку, копія кредитного договору засвідчена представником позивача та його дійсність не є предметом спору у даній цивільній справі. Крім того, при укладанні кредитних договорів, кожна із сторін має свій примірник такого договору і як вбачається з матеріалів справи, свій примірник відповідачем подано не було.

Що стосується заперечень сторони відповідача в частині стягнення пені, необхідно зазначити наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Отже враховуючи те, що порушення боржником зобов`язання є умовою нарахування неустойки, яка є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами тягне за собою обов`язок позичальника сплатити кредитору пеню.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, при порушенні позичальником кожного із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 дані договори, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні (або сумі у валюті кредиту, еквівалентної 1 грн. за курсом НБУ на день сплати) за кожний день прострочки.

Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов кредитного договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, не пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Таким чином, оскільки пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача пені у розмірі 3670,70 доларів США.

Також, у даній цивільній справі було проведено судово-економічну експертизу на проведенні якої наголошував представник відповідача, аргументуючи це тим, що поставлені на експертизу питання допоможуть з`ясувати відповідність умов кредитного договору укладеного між сторонами, визначити обґрунтований розрахунок заборгованості та відповісти на питання, чи підтверджена документально заборгованість у валюті кредиту за зобов`язаннями. При цьому представник відповідача зазначила, що для вирішення поставлених на експертизу питань, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право.

Однак, відповідно до висновку експерту, більшість поставлених питань на експертизу мають правовий характер, у зв`язку з чим, експерту-економісту не надалось за можливе відповісти на них. А тому, суд прийшов до висновку, що проведення даної експертизи було спробою затягування розгляду справи зі сторони відповідача для уникнення відповідальності за порушення кредитного договору.

Відповісти на інші питання, які входять до компетенції експерта-економіста та які мають суттєве значення для визначення обґрунтованості суми заборгованості, експерту не надалось можливим.

Таким чином, спиратися на висновок судово-економічної експертизи як на підтвердження або спростування тих чи інших доводів, суд не вбачає за можливе.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач уклав з позивачем кредитний договір у іноземній валюті (доларів США), отримав кредитні кошти для отримання матеріальних благ, що були предметом користування. Підписавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти, відповідач прийняв умови даного договору та зобов`язався їх виконати, так само як їх виконав позивач. Крім того, протягом тривалого часу, ОСОБА_1 сплачував чергові платежі по кредиту відповідно до порядку погашення заборгованості, що свідчить про дійсність такого договору та фактичне прийняття пропозиції укладення договору дією. Однак, через те, що відповідач своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією не надавав, виникла заборгованість.

Суд вважає, що одностороння відмова від виконання умов кредитного договору не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та оскільки відповідач належним чином свої обов`язки не виконав, наступили наслідки передбачені умовами даного кредитного договору.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування ними та комісії за користування кредитом не виконав, у зв`язку з чим у банку виникло право вимагати повернення грошових коштів та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного, суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин та приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, 2 статті ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача: 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат: судового збору в сумі 8612,97 грн., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача 7137,90 грн. (17762,60 долари США*26,79 грн.=475860 грн.*1,5%/100=7137,90 грн.) за вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), заборгованість по відсоткам за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», ст.ст. 2, 9, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ст.ст. 11, 253, 256, 259, 261, 509, 524, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 88, 263, 264 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р. № НОМЕР_7 ), заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 11969,11 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 4724,99 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 1069,20 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 7137,90 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.08.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак