Рішення № 99277103, 19.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1995/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання (помічник судді) Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12 до Акціонерного товариства «Мегабанк», 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , м. Хмельницький, 2. Приватне підприємство «Оскар-Д», 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23 про звернення стягнення на предмет іпотеки.за зустрічним позовом Акціонерного товариства “Мегабанк”, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30

до 1. Акціонерного товариства "Укрсиббанк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12

2. фізичної особи ОСОБА_1 , м. Хмельницький

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство “Оскар-Д”, 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23

про визнання іпотеки припиненою та визнання відсутності права іпотеки

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), Ребрик А.М., довіреність № 24-1/163382 від 28.12.20 року;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), Дребот І.А., довіреність , ордер серія АН №1011151 від 06.04.2020 року;

3-ї особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): не з`явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство “Оскар-Д”: Виговська А.В., ордер серія АН №1011151 від 06.04.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року до Господарського суду Харківської області звернулося Акціонерне товариство "УкрСиббанк" з позовом до Акціонерного товариства "Мегабанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 (за реєстровим №1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності АТ “Мегабанк” на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР№152678 №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І., для задоволення вимог ПАТ УкрСиббанк, що виникли на підставі кредитного договору №11181053000 від 10.07.2007 року та кредитного договору №11181124000 від 10.07.2007 року в розмірі 3 105 955,00 дол. США та 83 249,17 грн. пені, з яких: 1 298 003,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 дол. США - заборгованість за процентами; 35 650,47 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 року (за реєстровим №1-4402), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України “Про іпотеку” зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 року позов задоволено у повному обсязі. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 року (за реєстровим №1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності АТ “Мегабанк” (Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР№152678 р. №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І., для задоволення вимог ПАТ УкрСиббанк , що виникли на підставі кредитного договору №11181053000 від 10.07.2007 року та кредитного договору №11181124000 від 10.07.2007 року в розмірі 3 105 955,00 дол. США та 83 249,17 грн. пені, з яких: 1 298 003,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 1807951,03 дол. США - заборгованість за процентами; 35 650,47 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 року (за реєстровим №1-4402), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України “Про іпотеку” зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з акціонерного товариства МЕГАБАНК на користь Акціонерного товариства “УкрСиббанк” 54 026,48 грн. судового збору; стягнути з Акціонерного товариства “Мегабанк” на користь державного бюджету України 16 457,65 грн. судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мегабанк” на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 року у справі №922/1995/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 року у справі №922/1995/17 скасовано. Справу направлено на розгляд за встановленою підсудністю до господарського суду Хмельницької області (площа Незалежності, 1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.11.2019 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року у справі № 922/1995/17 скасовано, а справу передано на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мегабанк” залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 року у справі №922/1995/17 залишено без змін.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року задоволено заяву (вх. № 6292 від 11.03.2020 року) Акціонерного товариства “Мегабанк” про заміну вибулої сторони правонаступником та замінено вибулу сторону у справі № 922/1995/17 на його правонаступника Приватне підприємство “Оскар-Д”.

Постановою об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі №922/1995/17 касаційну скаргу Акціонерного товариства “Мегабанк” задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі №922/1995/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

24.11.2020 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області та супровідним листом від 24.11.2020 року за № 002036/20 були направлені до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2020 року у справі № 922/1995/17 залишено без змін.

25.02.2021 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.

Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 року для розгляду справи призначено суддю Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року прийнято до свого провадження справу № 922/1995/17. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засідання.

09.03.2021 року від Акціонерного товариства “Мегабанк” через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5463) у якому останній просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наданого до суду відзиву на позовну заяву зазначає, що 12.09.2008 року між Акціонерним товариством “Мегабанк” та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № ГД-07/2008-з1. При цьому станом на день укладання між сторонами іпотечного договору жодних записів щодо обтяжень нерухомості іпотекою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" не було. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 82039939 від 09.03.2017 року. Що додана позивачем до позовної заяви, жодних записів про обтяження нерухомості іпотекою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" немає. Натомість відповідно до даної довідки та інформації що міститься у Державних реєстрах, іпотекодержателем був саме Акціонерне товариство “Мегабанк”. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 183350465 від 03.10.2019 року, жодних записів про обтяження нерухомості іпотекою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" немає.

Також Акціонерне товариство “Мегабанк” зазначає, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором та порушенням умов іпотечного договору, Київським районним судом міста Харкова у справі № 6-247/10/09 постановлено ухвалу № 6-384/10/10 від 19.10.2020 року відповідно до якої заяву Акціонерного товариства “Мегабанк” про видачу виконавчого листа задоволено та видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 15.03.2010 року. Державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження, зокрема про стягнення коштів із ОСОБА_1 . У подальшому Акціонерне товариство “Мегабанк” направило листа до ДВС про щодо передачі непроданого майна банку в рахунок погашення заборгованості. Відповідно до протоколу проведення торгів від 27.11.2013 року та акту державного виконавця від 28.11.2013 року, непроданий будинок передано Акціонерному товариству “Мегабанк”. 23.12.2013 року зареєстровано право власності на вказаний будинок за Акціонерним товариством “Мегабанк”.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства “Мегабанк” у березні 2017 року, а потім з аналогічним позовом у червні 2017 року, у зв`язку із чим, на думку Акціонерного товариства “Мегабанк” вимоги позивача фактично виникли у березні 2017 року, тобто у будь-якому разі після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернення стягнення на предмет іпотеки (23.12.2013 року), що унеможливлює звернення із зазначеним позовом до Акціонерного товариства “Мегабанк”.

Також посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц та за зокрема зазначає, що «п.83 Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку. Встановленому для виконання судових рішень (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України).

За твердженнями Акціонерного товариства “Мегабанк” відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку», з огляду на відсутність у позивача державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою, позивач не мав та не має жодного пріоритету відносно прав іпотекодержателя Акціонерного товариства “Мегабанк” на задоволення забезпечених іпотекою вимог. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів щодо реєстрації ним обтяжень нерухомого майна іпотекою з 12.09.2008 року – дати укладання іпотечного договору № ГД-07/2008-з1 між Акціонерним товариством “Мегабанк” та ОСОБА_1 , та до теперішнього часу.

Також зазначає, що ПП «Оскар-Д» на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку від 30.07.2019 року є власником житлового будинку, загальною площею 473,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із чим. За твердженнями останнього, задоволення даного позову і звернення стягнення на нерухомість АТ “Мегабанк”, як добросовісного набувача, і як наслідок ПП «Оскар-Д», призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Також зазначає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року у справі № 822/5740/15 та постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі № 822/5740/15 на які посилається позивач скасовані, провадження у справі закриті.

Щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором укладеним із Акціонерного товариства "УкрСиббанк" зазначає, що матеріали справи не містять доказів, виписок про рахунку позичальника ОСОБА_1 на підставі яких можливо встановити наявність та суму заборгованості за кредитними договорами.

Також Акціонерним товариством “Мегабанк” заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Щодо судових витрат позивача, зазначає, що позивачем окрім сплати судового збору, фактично не було понесено жодних судових витрат, а заявлення до стягнення будь-яких інших витрат є безпідставним та необґрунтованим.

Також Акціонерне товариство “Мегабанк” зазначає про зловживання позивачем правами, та зазначає, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особі у разі порушення нею положення частин 2-5 статті 13 цивільного кодексу України.

Крім того, відповідачем заявлено про судові витрати, та зазначено, що попередній розмір судових витрат відповідача складає суму у розмір 50 000, 00 грн., та просить здійснити перерозподіл судових витрат та покласти судові витрати на позивача у сумі 317 178, 59 грн. (т. 10, а.с. 101-122).

11.03.2021 року від ПП «Оскар -Д» через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 5749) у яких зокрема зазначає, що відсутність у Державному реєстрі прав відомостей про іпотеку позивача свідчить про відсутність визначених законом підстав для їх внесення (тобто у даному випадку відсутні законодавчо визначені підстави для реєстрації іпотеки позивача). Згідно нормам законодавства України саме іпотека Акціонерного товариства “Мегабанк” мала вищий пріоритет над іпотекою Акціонерного товариства "УкрСиббанк", яка відповідно припинилася після набуття Акціонерним товариством “Мегабанк” права власності на спірне нерухоме майно. Також на думку ПП «Оскар –Д» іпотека Акціонерного товариства "УкрСиббанк" є припиненою. Оскільки було проведена реалізація спірного майна відповідно до вимог закону.

За твердженнями ПП «Оскар-Д» враховуючи відсутність у позивача прав іпотекодержателя на спірне нерухоме майно та відповідно і відсутність їх порушення, виключається можливість та правомірність задоволення позовних вимог.

Щодо непорушності права власності, зазначає, що ПП «Оскар-Д» на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку від 30.07.2019 року є власником будинку. У зв`язку із чим, задоволення необґрунтованих та безпідставних вимог позивача матиме наслідком незаконного позбавлення законно набутого права власності 3-ї особи. Також зазначає. що позивачем не підтверджено суму заборгованості, оскільки не надано до суду ані меморіальних ордерів на підтвердження видачі грошових коштів, ані виписок по рахункам що підтверджують наявність заборгованості за кредитними договорами на момент розгляду справи судом.

Щодо судових витрат 3-ї особи, зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок, складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн., участь у судових засіданнях 6 000,00 грн. (2 000,00 грн. кожне судове засідання), складання процесуальних документів 4 000,00 грн. Докази понесених судових витрат будуть надані відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України (т. 10. а.с. 147-156).

Також 3-ю особою ПП «Оскар-Д» було надано до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (т. 10, а.с. 159-161).

Ухвалою суду від 11.03.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання. Судом оголошено перерву до 06.04.2021 року.

18.03.2021 року від Акціонерного товариства “Мегабанк” надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 6234) (т. 11, а.с. 2-7).

Ухвалою суду від 05.04.2021 року прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства “Мегабанк” (вх. № 6234 від 18.03.2021 року) до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом (вх. № 6234 від 18.03.2021 року) об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року зупинено провадження у справі 922/1995/17 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Харківської області.

20.04.2021 року від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 9019) на зустрічну позовну заяву, у якому останній зокрема зазначає, що договір іпотеки укладено 10.07.2007 року, а тому для оцінки факту виникнення іпотеки мають застосовуватись положення Закону України «Про іпотеку», які діяли станом на момент укладання договору. Також зазначає, що позивач не надавав згоди на укладання договору іпотеки між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк», проте даний договір було укладено 12.09.2008 року, ані договору купівлі – продажу укладено між АТ «Мегабанк» та ПП «Оскар-Д» від 30.07.2019 року. ані договору іпотеки від 31.07.2019 року. У зв`язку із чим, на думку останнього, враховуючи що договір іпотеки між Акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено 10.07.2007 року, а договір іпотеки між ОСОБА_1 та АТ «Мегабак» укладено 12.09.2008 року в силу прямої вказівки статті 13 Закону країни «Про іпотеку» попередня іпотека має вищий пріоритет над наступною іпотекою.

Також посилається на правову позицію викладену у постанові великої палати Верховного Суду від 20.05.2018 року у справі № 910/73/17 та зазначає, що відсутність у реєстрі запису іпотеки не свідчить про припинення договору іпотеки від 10.07.2007 року, оскільки відсутні підстави припинення договору іпотеки з огляду на положення статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Також позивачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності за зустрічними позовними вимогами АТ «Мегабанку» (т. 12, а.с. 104-109).

27.04.2021 року АТ «Мегабанк» через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 9651) у якій останній, зокрема зазначає, що твердження позивача є надуманими та пов`язані із власною інтерпретацією Закону України «Про іпотеку», та зазначає, що обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги. Відповідач не покликається на дійсність чи недійсність договору іпотеки, що був укладений 10.07.2007 року, а покликається на той факт, що з огляду на відсутність у Державних реєстрах інформації про обтяження спірного нерухомого майна іпотекою АТ «УкрСиббанк», станом на 12.09.2008 року та 23.12.2013 року сама АТ «Мегабанк» мало пріоритет прав іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки – житлового будинку та земельної ділянки. АТ «Мегабанк» також посилається на правовий висновок у справі № 755/513/18 від 13.11.2019 року (т. 12, а.с. 123-125).

Ухвалою суду від 08.06.2021 року поновлено провадження у справі.

13.07.2021 року від АТ «Мегабанк» через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 16279), у яких останній, посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 та зазначає, що а ні на дату укладення договору іпотеки з АТ «Мегабанк» (12.09.2008 року), а ні станом на дату набуття права власності за АТ «Мегабанк» (23.12.2013 року). а ні станом на поточну дату – відсутня реєстрація обтяжень спірного майна за АТ «УкрСиббанк». Жодних доказів на підтвердження обізнаності відповідача 1 на момент укладання іпотечного договору зі ОСОБА_1 , а також на момент набуття права власності на спірне нерухоме майно, щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, немає. Як зазначено вище, та випливає із самої позовної заяви позивача, як і станом на 23.12.2013 року, так і на поточну дату, спірне нерухоме майно не обтяжене іпотекою АТ «УкрСиббанк», у зв`язку із цим не має підстав для застосування наслідків статті 23 так само як і частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», а позов АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню (т. 12, а.с. 225-226).

Ухвалою суду від 13.07.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 13.07.2021 року.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 20.07.2021 року.

Ухвалою суду від 20.07.2021 року клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вх. № 4497 від 19.07.2021 року) про долучення доказів – залишено без розгляду. У клопотанні Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вх. № 4497 від 19.07.2021 року) - відмовлено. Заяву Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вх. № 4497 від 19.07.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог – повернуто без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі № 922/1995/17. Призначено справу до розгляду по суті на "26" липня 2021 р.

21.07.2021 року від Ат "Укрсиббанк" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 17018 про зменшення розміру позовних вимог (т. 13, а.с. 22-23).

У якій останній, просить суд, зменшити розмір позовних вимог, та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 року (за реєстровим №1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності АТ “Мегабанк” на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР№152678 №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І., для задоволення вимог ПАТ УкрСиббанк, що виникли на підставі кредитного договору №11181124000 від 10.07.2007 року в розмірі 200 000, 00 дол. США, що становить основний борг, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 року (за реєстровим №1-4402), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку” зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 17018 від 21.07.2021 року) Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи вести з її урахуванням. Зобов`язано Акціонерне товариство "Укрсиббанк" надати до суду обґрунтований розрахунок суми боргу.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року. яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 19.08.2021 року.

09.08.2021 року від АТ "Укрсиббанк" через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 18508), у яких останній зазначає, що згідно позовної заяви, банком заявлялась вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 11181053000 та № 11181124000 серед якої заборгованість по основному боргу у розмірі 1 298 003,97 дол. США, а саме кредитним договором № 11181124000 - 1 135 838, 48 дол. США та по кредитному договору № 11181053000 - 162 165,49 дол. США.

Заявлений у заяві про зменшення розміру позовних вимог борг у сумі 200 000, 00 дол. США ґрунтується на розрахунку боргу по основному боргу за кредитним договором № 11181124000 (1) станом на 01.03.2017 року згідно якого заборгованість по основному боргу становить суму у розмірі 1 135 838, 48 дол. США. У зв`язку із чим, позивач вбачає за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги у межах 200 000, 00 дол. США . Ця сума позовних вимог є частковим розміром кредитної заборгованості (тіла кредиту/основного боргу) за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року.

При цьому, позивач не заявляє до стягнення інші суми заборгованості зазначені у доданих до позовної заяви розрахунках.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи. судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник 3-ї особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином.

Присутні у судовому засіданні 19.08.2021 року представник АТ "Укрсиббанку" надав усні пояснення щодо первісного позову, та просив суд його задовольнити, та надав усні заперечення щодо зустрічного позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Присутні у судовому засіданні 19.08.2021 року представник АТ "Мегабанк" надав усні заперечення щодо первісного позову, та просив суд відмовити у його задоволенні, та надав усні пояснення щодо зустрічного позову, просив суд його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 19.08.2021 року представник ПП "Оскар-Д" надав усні заперечення щодо первісного позову, та просив суд відмовити у його задоволенні, та надав усні пояснення щодо зустрічного позову, просив суд його задовольнити.

Судом у судовому засіданні 19.08.2021 року, поставлено представнику АТ "Укрсиббанк" питання щодо суми заборгованості за кредитним договором відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні представник АТ "Укрсиббанку" зазначив, що останнім було зменшено суму позовних вимог до 200 000, 00 дол США за кредитним договором № 1118124000, яка за твердженнями останнього, підтверджується наданою до заяви про зменшення розміру позовних вимог випискою по кредиту, та рішеннями суду.

Судом з`ясовано у представників сторін, щодо понесених судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 10.07.2007 року між АКІБ „Укрсиббанк" та фізичною особою-підприємцем Швед Валентиною Анатоліївною було укладено кредитний договір №11181124000.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту у 1400000,00 дол. США та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (т. 1, а.с. 7-28).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаними кредитними договорами 10.07.2007 року між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" був укладений договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4402. Державним нотаріусом Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за №1-4403 (т. 1, а.с. 14-16).

Згідно вказаного договору іпотеки, іпотекодавцем надано в заставу домоволодіння, загальною площею 473,1 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001 року виданого Департаментом Житлово-комунального господарства на підставі рішення міськвиконкому № 1060 від 14.12.2000 року, та зареєстрованим в Хмельницькому БТІ в державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1529154.

Як зазначає АТ «Укрсиббанк» у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по вказаним кредитним договорам, останній звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості.

Рішеннями суду від 14.07.2011 року у справі № 9/5025/956/11 та від 03.07.2013 року у справі № 924/108/13-г позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" були задоволені. Постановами державних виконавців ВП Департаменту ДВС МЮУ від 10.11.2011 року та від 27.12.2013 року відповідно було відкрито виконавчі провадження на примусове виконання вказаних судових рішень (т. 1, а.с. 45-51).

За твердженнями АТ «Укрсиббанк» в ході проведення виконавчих дій, з інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу стало відомо про факт порушення його прав та законних інтересів, шляхом вилучення нотаріусом записів про обтяження та іпотеку (т. 1, а.с. 52-54).

АТ «Укрсиббанк» з інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна довідався, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , перебуває в іпотеці АТ “Мегабанк” на підставі іпотечного договору №5282 від 12.09.2008 року (номер запису про іпотеку 40010708) посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., а також перебуває в іпотеці ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору №913 від 02.06.2010 року (номер запису про іпотеку 4010712) посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В.

Вважаючи свої права порушеними, АТ “Укрсиббанк” звернулося за захистом порушеного права до Хмельницького окружного адміністративного суду справа № №822/5740/15. (т. 1, а.с. 42-44).

За твердженнями АТ «Укрсиббак» записи в реєстрах про те, що нерухоме майно перебуває в іпотеці та обтяжене забороною АТ «Укрсиббан» були протиправно вилучені, та посилається на частину 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку» , яка визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на момент укладання договору) – взаємні права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодерждателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріальнаного посвідчення.

Зміни до вказаної норми за якими - взаємні права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодерждателя за іпотечним договором виникають з моменту державної реєстрації іпотеки – внесено лише 04.07.2013 року ( набули чинності 04.08.2013 року).

У зв`язку із чим, на думку АТ «Укрсиббанка», іпотечний договір є дійсним з моменту його нотаріального посвідчення, тобто з 10.07.2007 року із посиланням на практику у справі № 6-1685цс16.

Та відповідно майно – домоволодіння загальною площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – є пердметом іпотеки АТ «Укрсиббанк», а отже в силу положень Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України – АТ «Укрсиббанк» має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки. Вищевказані обставини стали підставою звернення АТ «Укрсиббанк» з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку” (абзац 3 статті 1 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (перше речення частини 1); іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5).

Згідно зі статтею 9 цього Закону іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено Законом (перше речення частини 1); іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки (абзац 4 частини 3).

За частиною 3 статті 12 Закону України “Про іпотеку” правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого, зокрема, в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У статті 17 Закону України “Про іпотеку” визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина 1), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина 3).

Згідно зі статтею 23 Закону України “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1); особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 2).

Відповідно до статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (перше речення частини 1); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 4).

При цьому, направляючи справу № 922/1995/17 на новий розгляд, Верховний суд зазначив, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, висновок в якій став підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, зазначено, що, виходячи зі змісту статті 17 Закону України "Про іпотеку" та умов укладеного між сторонами договору іпотеки, колегія суддів визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення договору іпотеки у зв`язку із здійсненням державної реєстрації припинення іпотеки, оскільки вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, чинній як на час укладення договору іпотеки АТ “УкрСиббанк” від 10.07.2007 року, так і на час укладення договору іпотеки АТ “МегаБанк” від 12.09.2008 року із ОСОБА_1 ) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2019 року у справі № 926/3371/17 стосовно дійсності договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає положенням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав, тому відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у зазначеній постанові.

Разом з цим у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 року у справі № 926/3371/17 акцентовано увагу на тому, що виходячи із загальних засад змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин наявності заборгованості за кредитним договором у зв`язку з його не виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Належне дослідження доказів та встановлення обставин дійсності заборгованості за спірним кредитним договором має першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

При новому розгляді справи № 922/1995/17 судом враховано вказівки, з`ясовано та встановлено, що об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі №922/1995/17, та встановлено.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у підтвердження суми боргу до заяви про зменшення розміру позовних вимог (від 09.08.2021 року вх. № 18508) надано до суду виписку по кредиту (кредитний договір № 1118124001 за період з 02.02.2009 року по 31.12.2049), з якої вбачається що станом на 12.01.2012 року залишок складає 0,00 (із посиланням на реструктуризацію боргу (№ 11181124001) за кредитним договором від № 11181124000 10.07.2007 року).

Також зазначає, що згідно позовної заяви, банком заявлялась вимога про стягнення заборгованості за кредитним № 11181124000, серед якої заборгованість по основному боргу у розмірі 1 298 003,97 дол. США, а саме кредитним договором № 11181124000 - 1 135 838, 48 дол. США.

Заявлений у заяві про зменшення розміру позовних вимог борг у сумі 200 000, 00 дол. США ґрунтується на розрахунку боргу по основному боргу за кредитним договором № 11181124000 (1) станом на 01.03.2017 року згідно якого заборгованість по основному боргу становить суму у розмірі 1 135 838, 48 дол. США. У зв`язку із чим, позивач вбачає за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги у межах 200 000, 00 дол. США. Ця сума позовних вимог є частковим розміром кредитної заборгованості (тіла кредиту/основного боргу) за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року.

При цьому, у наданих у судовому засіданні 19.08.2021 року представником АТ "Укрсиббанк" усних поясненнях, зазначено, що сума боргу за кредитним договором підтверджується випискою по кредиту наданою до заяви про зменшення розміру позовних вимог, та судовими рішеннями № 924/237/18, 924/108/19г про стягнення із ОСОБА_1 суми боргу.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, у підтвердження суми у розмірі 200 000,00 дол. США. наявності заборгованості за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року у розмірі визначеному позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

Щодо заборгованості за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року не приймаються судом, у зв`язку із тим, що матеріали справи не містять документів, у підтвердження заявленої позивачем суми у розмірі 200 000 дол. США. А з наданих позивачем документів, у підтвердження суми 200 000 дол. США. визначено інший кредитний договір № 11181124001.

З наданої позивачем виписки (станом на 02.02.2009 року по 06.08.2021 року) вбачається інший договір № 11181124001. Крім того, з наданої позивачем виписки за період з 02.02.2009 року по 06.08.2021 року за договором № 11181124001 вбачається, що залишок заборгованості складає - 0.00 грн. - станом на 12.01.2012 року.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заборгованість за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року АТ "Укрсиббанк" підтверджує рішеннями суду у справах № 924/237/18 від 07.10.2020 року, 924/108/13г від 03.07.2013 року. Будь яких інших доказів заборгованості, матеріали справи не містять.

Оскільки іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки”.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, чинній на час укладення договору між АТ “УкрСиббанк“ і ОСОБА_1 від 10.07.2007 року) взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина 1 статті 4 цього Закону).

Статтею 17 Закону України “Про іпотеку” передбачені підстави припинення іпотеки та встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 182 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначені (преамбула Закону).

За змістом частини 1 статті 1 цього Закону він регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

У статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено значення термінів, які вживаються у Законі, зокрема, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна; об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007 року) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі договору застави (іпотеки) нерухомого майна; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом (частина 1 статті 23 Закону).

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/73/17 зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).

З матеріалів справи вбачається, що державний нотаріус наклав заборону на відчуження майна, зазначеного в договорі іпотеки, укладеного 10.07.2007 року між АТ “УкрСиббанк” і ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за № 1-4403 (т. 1, а.с. 52-54).

У позовній заяві АТ “УкрСиббанк”, обґрунтовуючи свої вимоги, наголошував, що з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачеві стало відомо про перебування спірного нерухомого майна (домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) в іпотеці АТ “МегаБанк” на підставі договору іпотеки від 12.09.2008 № 5282 (номер запису про іпотеку 4010708), а також в іпотеці ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 02.06.2010 № 913 (номер запису про іпотеку 4010712).

За твердженнями АТ "Укрсиббанк" записи в реєстрах щодо нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці та обтяжене забороною АТ “УкрСиббанк”, були протиправно вилучені та посилається на рішення у адміністративній справи № 822/5740/15.

Зміни до вказаної норми за якими - взаємні права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодерждателя за іпотечним договором виникають з моменту державної реєстрації іпотеки – внесено лише 04.07.2013 року ( набули чинності 04.08.2013 року).

У зв`язку із чим, на думку АТ «Укрсиббанка», іпотечний договір є дійсним з моменту його нотаріального посвідчення, тобто з 10.07.2007 року із посиланням на практику у справі № 6-1685цс16.

При цьому, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву ((вх. № 5463 від 09.03.2021 року т. 10, а.с. 101-122) зокрема зазначив, що відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку», з огляду на відсутність у позивача державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою, позивач не мав та не має жодного пріоритету відносно прав іпотекодержателя Акціонерного товариства “Мегабанк” на задоволення забезпечених іпотекою вимог. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів щодо реєстрації ним обтяжень нерухомого майна іпотекою з 12.09.2008 року – дати укладання іпотечного договору № ГД-07/2008-з1 між Акціонерним товариством “Мегабанк” та ОСОБА_1 , та до теперішнього часу.

Також зазначає, що ПП «Оскар-Д» на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку від 30.07.2019 року є власником житлового будинку, загальною площею 473,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із чим. За твердженнями останнього, задоволення даного позову і звернення стягнення на нерухомість АТ “Мегабанк”, як добросовісного набувача, і як наслідок ПП «Оскар-Д», призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Також зазначає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року у справі № 822/5740/15 та постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі № 822/5740/15 на які посилається позивач скасовані, провадження у справі закриті.

Щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором укладеним із Акціонерного товариства "УкрСиббанк" зазначає, що матеріали справи не містять доказів, виписок про рахунку позичальника ОСОБА_1 на підставі яких можливо встановити наявність та суму заборгованості за кредитним договором № 11181124000 10.07.2007 року.

Суд не приймає посилання АТ «Укрсиббанка» на рішення у адміністративній справі №822/5740/15, оскільки, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 року у справі № 822/5740/15 судові рішення скасовано.

При цьому, за змістом частини 7 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина 1), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина 3).

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина 1 статті 4 цього Закону).

При цьому, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено передбачені підстави припинення іпотеки та встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 182 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору від 10.07.2007 року) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За змістом частини 7 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру, відсутні відомості щодо реєстрації за АТ «Укрсиббанк» договору іпотеки від 10.07.2007 року № 58642 (т. 1, а.с. 14-15).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що АТ «Укрсиббанк» обтяження спірного нерухомого майна зареєстрував у порядку, встановленому законодавством. За таких обставин, враховуючи приписи статті 694 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про іпотеку», а також беручи до уваги вищевикладені фактичні обставини справи, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів, що позивач не надав докази внесення ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про обтяження майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору іпотеки 12.09.2008 року відсутні будь-які відомості щодо реєстрації обтяження спірного нерухомого майна іпотекою АТ "Укрсиббанк".

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема іпотека.

З аналізу вищевикладеного слідує, що якщо в Державному реєстрі іпотек та Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на момент укладення договору іпотеки були відсутні відомості про обтяження нерухомого майна, попередній іпотекодержатель (заставодержатель) не може посилатись на обмеження повноважень іпотекодавця щодо передачі майна в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя у відносинах з наступним іпотекодержателем, якщо попередній іпотекодержатель не довів, що наступний іпотекодержатель знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обтяження нерухомого майна іпотекою.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з загальних засад цивільного законодавства та вимог справедливості, добросовісності та розумності, суд зазначає, що позивач не довів, що на момент укладення договору іпотеки № ГД-07/2008-з1 від 12.09.2008 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 (т. 11, а.с. 21-23) станом на 12.09.2008 року у реєстрі були наявні обтяження щодо нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Оксанюк А.А. здійснено вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки реєстровий №1-4403 від 10.07.2007, виключення запису з Державного реєстру іпотек та формування Витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі заяви про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 з вих.№286/2, заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 з вих. №286/1, поданої від імені АКІБ «УкрСиббанк».

Доказів у спростування вищезазначеного, АТ "Укрсиббанк" до суду надано не було.

Тому доказів визначених частиною 7 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо зареєстрованих речових прав та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна, матеріали справи не містять та позивачем до суду надано не було.

Отже, із врахуванням вищевикладеного, та заперечень АТ "Мегабанк", ПП "Оскар-Д", твердження позивача, що його вимога є пріоритетною відносно прав чи вимог АТ «Мегабанк» не ґрунтується на вимогах закону, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотань АТ «Мегабанк» та ПП «Оскр-Д» про застосування строків позовної давності ідо вимог АТ «Укрсиббанк», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 року у справі № 914/1708/17).

Згідно частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ «Укрсиббанк», а тим самим встановивши відсутність порушеного права, заяви про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «Мегабанк», суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 202, статті 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, зверненням до суду за захистом порушеного права наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач самостійно визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, Акціонерне товариство «Мегабанк» зазначає, що 12.09.2008 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № ГД-07/2008-з1 (т. 11, а.с. 21-23).

Як вбачається із матеріалів справи, АТ «Мегабанк» просить суд, визнати іпотеку такою що припинилась та відсутність права іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 року, який укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченим державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4402 (т. 11, а.с. 18-20).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору.

Суд не приймає посилання АТ "Мегабанк" на правову позицію викладену у справі № 916/1415/19 від 19.01.2021 року, АТ "Мегабанк", оскільки для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку.

Водночас суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Позовна вимога заявлена АТ "Мегабанк" про визнання відсутності права в особи, що є іпотекодержателем за новим договором іпотеки між АТ "Мегабанк" та ПП "Оскар-Д".

Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони інших правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Ефективним способом захисту права буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту, не відповідає Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки відповідно до витягу з реєстру, власником нерухомого майна за адресою м. Хмельницький, вул. Гонти, 13 є - ПП "Оскар-Д", відповідно до договору купівлі - продажу від 30.07.2019 року № 494, номер запису 32615465 (т. 11, а.с. 26 зворот).

Таким чином, оскільки АТ «Мегабанк» не є стороною договору іпотеки від 10.07.2007 року укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки такою, що припинилась та відсутність у АТ «Укрсиббанк» права іпотеки за договором іпотеки, укладеним від 10.07.2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченим державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4402.

Щодо заявлено АТ «Укрсиббанк» клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача за зустрічним позовом, клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог, судові витрати у розмірі 54 026, 48 грн. (платіжне доручення № 0013880582 від 12.06.2017 року) та у розмірі 27 485,02 грн. (платіжне доручення № 0020372793 від 16.07.2021 року) залишаються за АТ «Укрсиббанк».

Разом з тим, оскільки законом не передбачений розподіл судових витрат судом касаційної інстанції в разі передання справи на новий розгляд, на думку суду, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а також понесених під час попереднього розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, повинен бути здійснений господарським судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи відповідно до загальних правил розподілу судових витрат.

З аналізу вищевикладеного слідує, що повинні бути розподілені усі судові витрати.

АТ «Мегабанк» у відзиві на позовну заяву (вх. № 5463 від 09.03.2021 року, т. 10 а.с. 101-122) заявлено клопотання про перерозподіл судових витрат у розмірі 317 178, 59 грн., що складаються з:

- 16 457, 65 грн. судові витрати за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1995/17 від 25.04.2019 року;

- 54 026, 48 грн. судові витрати за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1995/17 від 25.04.2019 року;

- 150 726, 20 грн. судові витрати за подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду;

- 140 968,26 грн. судові витрати за подання касаційної скарги до Верховного суду.

Враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмову у задоволенні первісного позову, судові витрати понесені АТ «Мегабанк» у розмірі 317 178,59 грн. підлягають до стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь АТ «Мегабанк».

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити.

Судові витрати за подання первісної позовної заяви залишити за позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом.

Стягнути Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, (ЄДРПОУ 09807750) на користь Акціонерного товариства “Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, ЄДРПОУ 09804119) судові витрати у розмірі 317 178,59 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У зустрічному позові - відмовити.

Судові витрати за подання зустрічної позовної заяви залишити за відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, ЄДРПОУ 09807750);

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Акціонерне товариства “Мегабанк”, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, ЄДРПОУ 09804119);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) Приватне підприємство “Оскар-Д” (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23,ЄДРПОУ 39220960).

Повне рішення складено "30" серпня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова