Рішення № 99270751, 31.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1968/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з урахуванням уточненої позовної заяви від 30 квітня 2021 року з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 18.03.2021 № 7 стосовно відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.03.2021;

2) зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.03.2021, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Сватівська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» на посаді медичної сестри з 11.10.2017 по 09.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 12 березня 2021 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років згідно з приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 відновлена, а саме право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Рішенням від 18.03.2021 № 7 відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії за вислугою років.

Позивач вважає, що має стаж для призначення пенсії за вислугою років більше 25 років, тому вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 24-25).

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 51-52).

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; замінено відповідача Білокуракинське ОУПФУ Луганської області на правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області; витребувано додаткові докази та пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 116-117).

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті (арк. спр. 137).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 56-61), в обґрунтування якого зазначив таке.

Позивач звернулася до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відповідача від 18.03.2021 № 7 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ. Тобто, право на пенсію за вислугу років мають працівники, зокрема, закладів охорони здоров`я за наявності вислуги років у період станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати не менше 30 років.

Встановлений управлінням стаж ОСОБА_1 - 24 роки 04 місяці 05 днів не відповідає вимогам до необхідного страхового стажу встановлено пунктом «е» статті 55 Закону № 1788, тому управлінням прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

16.08.2021 на виконання вимог ухвали від 04.08.2021 про витребування доказів у справі ГУ ПФУ в Луганській області надано додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що до спеціального стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи у Сватівській обласній психіатричній лікарні з 11.10.2017 по 09.06.2020. Підставою незарахування є те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності законом України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, тобто 11.10.2017, мають вислугу та стаж, необхідні для призначення пенсії. Таким чином, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періодів роботи після 11.10.2017. Період з 01.07.2005 по 31.10.2005 управлінням на момент прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії був зарахований до вислуги років в одинарному розмірі. За наслідками перегляду розрахунку тривалості спеціального стажу стаж позивача становить 24 роки 08 місяців 01 день (арк. спр. 133-134).

У судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 141, 142).

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, довідкою про одержання ідентифікаційного номеру (арк. спр. 7-8).

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 01.09.2001 та довідки від 10.06.2020 № 76/05 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за період роботи в Сватівській обласній психіатричній лікарні на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що ОСОБА_1 працювала:

- з 08.07.2003 по 13.02.2012 на посаді сестри медичної палатної психіатричного протитуберкульозного з неактивними формами туберкульозу відділення № 7;

- з 01.01.2015 по 30.09.2016 на посаді сестри медичної процедурної психіатричного відділення № 5;

- з 01.10.2016 по 12.02.2020 на посаді сестри медичної процедурної психіатричного чоловічого відділення № 3;

- з 13.02.2020 по 30.04.2020 на посаді сестри медичної психіатричного протитуберкульозного для лікування пацієнтів з заразними та активними формами туберкульозу змішаного відділення № 7;

- з 01.05.2020 на посаді сестри психіатричного дитячого відділення № 2 (арк. спр. 14).

- 09.06.2020 звільнена за угодою сторін (арк. спр. 9-13).

12.03.2021 позивач звернулась до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за вислугою років (арк. спр. 66).

Рішенням відповідача від 18.03.2021 № 7 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вищевказане рішення обґрунтовано відсутністю необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугою років, тому як Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VІІІ, набрав чинності 11.10.2017) внесено зміни, зокрема до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме право на призначення пенсії за вислугу років передбачено особам, які мали вислугу років відповідної тривалості станом на 01 квітня 2015 (25 років) та після цієї дати з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років. Разом з тим, управління вважає, що Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 породжує юридичну невизначеність стосовно пенсійного забезпечення громадян, умови пенсійного забезпечення яких були передбачені положеннями пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788. Тому право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 при наявності стажу 24 років 04 місяці 05 днів зможе набути після внесення відповідних змін до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з наданими документами спеціальний стаж роботи позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідачем визначений 24 роки 04 місяців 05 днів (а.с.112).

З наданих ГУ ПФУ в Луганській області письмових пояснень від 13.08.2021 №1200-0803-8/29920 та розрахунку стажу позивача на час розгляду справи спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 відповідачем знову обрахований та становить 24 роки 08 місяців 01 день (арк. спр. 133-135).

Отже, відповідачем визначений стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років позивачу- 24 роки 08 місяців 01 день, що також на думку відповідача, не надає позивачу право на призначення пенсії за вислугою років.

З Форми РС-право (стаж для розрахунку права) вбачається, період роботи позивача з 11.10.2017 по 31.05.2020 зарахований до загального стажу позивача, до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років вказаний період роботи не зарахований (арк. спр. 109-110).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV, внесеного Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону№ 2148-VIII від 03.10.2017, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями52,54та55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розділ XV доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту статті 2 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).

Водночас, згідно з частиною другою статті 7 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55 (статті 52 Закону № 1788-ХІІ).

Пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIIта «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а Законом України № 911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. «е» ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;

з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;

з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;

з 01.04.2018 по 31.03.2019- не менше 27 років;

з 01.04.2019 року по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;

з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Постанова № 909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік).

Згідно з цим переліком до таких робіт належить, крім інших, робота лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Під час дії редакції пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, чинної до 01.04.2015, пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, яка діяла по 13.08.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

З 14.08.2015 редакція Постанови № 909 (п. 2) передбачала умови призначення пенсії аналогічні тим, що визначались пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, а з 22.04.2016 тим, які передбачались пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54,статті 55Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015№ 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Вказано, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3,частини третьої статті 22,статті 46 Основного Закону України.

Зазначено також, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо, крім іншого, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Частинами першою, третьою статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При наданні оцінки рішенню відповідача від 18.03.2021 №7 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд виходить з такого.

Як вже зазначалось, Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII. У рішенні також вказувалось, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019 діє у редакції від 09.12.2012, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.

Редакція пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, чинній під час дії редакції пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, чинної, в свою чергу, до 01.04.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Внесені 14.08.2015 зміни до пункту 2 Постанови № 909, аналогічні тим, що внесені до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015, які визнані неконституційними, а, тому ці зміни до Постанови № 909 в цій частині (п. 2) є також такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, є не застосовною редакція пункту 2 Постанови № 909 у редакції від 14.08.2015 та підлягає застосуванню редакція від 28.12.2012.

З аналізу наведеного, та враховуючи підпункти 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV вбачається, що позивач станом на час звернення до відповідача із заявою від 12.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років претендувала на призначення такої пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незалежно від віку у разі, якщо на день набрання чинності 11.10.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII мала вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто спеціальний стаж роботи не менше 25 років та після цієї дати в період з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років на посадах працівника освіти, охорони здоров`я і соціального захисту за Переліком, затвердженим Постановою № 909.

Як зазначає відповідач у додаткових поясненнях спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 за матеріалами пенсійної справи становить 24 роки 08 місяців 01 день, до спеціального стажу позивача не зарахований період роботи з 11.10.2017 по 09.06.2020.

Суд зазначає, що відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, судом надається рішенню, яке відповідач прийняв за результатами розгляду заяви позивача.

У спірному рішенні відповідачем не вказано взагалі про незарахування періоду роботи позивача з 11.10.2017 по 09.06.2020 до спеціального стажу, не вказано підстав з яких такий період не зараховується до спеціального стажу позивача, не містить підстав відмови в призначенні пенсії, які вказані у додаткових поясненнях, тому з урахуванням вимог статті 2 КАС України суд не надає оцінку вказаним відповідачем у письмових поясненнях підставам для відмови у призначенні пенсії.

Трудова книжка ОСОБА_4 містить записи про роботу позивача в Сватівській обласній психіатричній лікарні:

- з 01.10.2016 по 12.02.2020 на посаді сестри медичної процедурної психіатричного чоловічого відділення № 3;

- з 13.02.2020 по 30.04.2020 на посаді сестри медичної психіатричного протитуберкульозного для лікування пацієнтів з заразними та активними формами туберкульозу змішаного відділення № 7;

- з 01.05.2020 на посаді сестри психіатричного дитячого відділення № 2;

- 09.06.2020 звільнена за угодою сторін (арк. спр. 9-13).

В індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 наявна інформація про роботу позивача за період з 2010 по 2020 рік за посадою, що дає підстави обліку спеціального стажу (код ЗП3013Б1) (арк. спр. 104-105).

Зайнятість позивача на роботах, що надає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника охорони здоров`я в період з 11.10.2017 по 09.06.2020 підтверджено відомостями трудової книжки позивача та індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, що є підставою для врахування зазначеного періоду як спеціального стажу.

Зважаючи на наведене, заява позивача від 12.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років підлягає повторному перегляду із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років є протиправним, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 11.10.2017 по 09.06.2020 в Сватівській обласній психіатричній лікарні на посаді сестри медичної.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, у задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що призначення пенсії є дискриційними повноваженнями відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 про призначення пенсії, із зарахуванням до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.10.2017 по 09.06.2020 в Сватівській обласній психіатричній лікарні на посаді сестри медичної, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Отже, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 6).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, задоволено частково з обранням належного способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18 березня 2021 року № 7 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 про призначення пенсії, із зарахуванням до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.10.2017 по 09.06.2020 в Сватівській обласній психіатричній лікарні на посаді сестри медичної з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Захарова