Рішення № 99270332, 31.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2021 р. справа № 300/2346/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо обчислення розміру призначеної пенсії за віком з 18.06.2020, та зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату пенсії за віком з 18.06.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, з урахуванням фактично виплачених сум, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, Управління) про визнання протиправними дій щодо обчислення розміру призначеної пенсії за віком з 18.06.2020, та зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату пенсії за віком з 18.06.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , після звільнення з військової служби, з 25 червня 2002 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Після досягнення 60-річного віку, позивач 18 червня 2020 року звернувся до Головного управління ПФУ в області із заявою про переведення його з виду пенсії за вислугу років на інший вид пенсії, зокрема, пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058). Відповідач, в свою чергу, на підставі заяви ОСОБА_1 призначив та нарахував останньому пенсію згідно Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу 44 роки 6 місяців, при цьому для нарахування пенсії за віком застосував показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалася при перерахунку з 01.10.2017 - 4 888,83 гривні. У зв`язку із вказаними обставинами, позивач 2 лютого 2021 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, який становить 7 763,17 гривень відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, вважаючи, що пенсія за віком призначається йому вперше відповідно до коментованого Закону. Втім, орган пенсійного фонду листом-відповіддю від 24.02.2021 за №950-605/Ю-02/8-08900/21 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку пенсії з посиланням на обставину, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу з 25 червня 2002 року, а тому показник середньої заробітної плати повинен застосовуватися такий, який фактично враховано під час призначення попереднього виду пенсії. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірними, так як у спірному випадку мало місце призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком). А тому відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивача з дотриманням вимог статей 27, 40 Закону №1058, в тому числі, застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки. З наведених підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Одночасно, витребувано у відповідача письмові пояснення та докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.28-29).

На виконання вимог ухвали суду від 26.05.2021 відповідачем направлено на адресу суду письмові пояснення від 10.06.2021 за №0900-0803-7/20409, які надійшли 14.06.2021 із відповідними доказами щодо обставин справи (а.с.33-35, 36-56).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позов за №0900-0803-7/20712 від 11.06.2021, реєстрація я кого в канцелярії суду здійснена 14.06.2021 (а.с.57-65).

У відзиві на позов від 11.06.2021 та письмових поясненнях від 10.06.2021 орган пенсійного фонду не погодився з доводами позивача. Заперечуючи позовні вимоги, Управління виходить із того, що позивачем використано право вибору призначення одного з видів пенсійного забезпечення ще 25.06.2002. За переконаннями представника відповідача, ОСОБА_1 з 25 червня 2002 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". В подальшому, на підставі заяви позивача від 18.06.2020, Головним управлінням ПФУ в області призначено останньому пенсію за віком за правилами Закону №1058-IV з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалась при перерахунку з 01.10.2017 - 3 764,40 гривень. Відповідач, посилаючись на норми частини 3 статті 45 Закону №1058-IV зазначає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Перепризначення пенсії чинним законодавством не передбачено. Таким чином, відповідач вважає, що органом пенсійного фонду правомірно призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу 44 роки 6 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,44500) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.05.2020 (згідно з даними реєстру застрахованих осіб), коефіцієнт заробітної плати - 2,48220, з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалася при перерахунку з 01.10.2017 (3 764,40 гривень * 1,17/1,11). Крім того, Управління звертає увагу на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши, після відкриття провадження у справі, невідповідність адміністративного позову вимогам, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021, позовну заяву залишено без руху. ОСОБА_1 надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (в частині періоду спірних правовідносин з 18.06.2020 по 21.11.2020) і докази поважності причин його пропуску.

Позивач через канцелярію подав в суд 23.07.2021 клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши на наступні обставини, підтверджені відповідними доказами.

Згідно аргументів ОСОБА_1 , відповідно до протоколів рішень Державної комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №35 від 09.10.2020, №37 від 15.10.2020 та №41 від 06.11.2020 встановлено "Червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у Івано-Франківській області - місті Івано-Франківську з обмеженнями, передбаченими пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Для запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 були встановлені обмеження, які забороняли регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення: легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п`яти осіб без урахування осіб віком до 14 років.

Окрім вказаного, позивач з 21.08.2020 хворів на COVID-19, що підтверджується результатами досліджень від 21.08.2020 за №506469491, а також копією листка непрацездатності серії АДУ №826680 від 21.08.2020, згідно якого позивач в період з 21.08.2020 по 01.09.2020 перебував на амбулаторному лікуванні. З 02.09.2020 до 14.09.2020 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, про що свідчить листок непрацездатності серії АДУ №807752 від 14.09.2020 та виписка із медичної карти стаціонарного хворого №7626/20 (а.с.76-79).

Також позивач вказав на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020 та яким Розділ 6 "Прикінцевих положень" КАСУ доповнено пунктом 3 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Додатково ОСОБА_1 покликається на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за період спірних правовідносин з 18.06.2020 по 21.11.2020 поважними та поновити строк звернення до суду в частині такого строку.

Суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду за період спірних правовідносин з 18.06.2020 по 21.11.2020, виходячи із встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, а тому підлягає поновленню такий строк за період спірних правовідносин з 18.06.2020 по 21.11.2020.

Ухвалою суду від 31.08.2021 на підставі частини 14 статті 171 КАС України продовжено розгляд справи за №300/2346/21.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, письмові пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 25.06.2002 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що підтверджується поясненнями позивача, та не заперечується відповідачем, наведеними у позовній заяві та відзиві на позов відповідно.

У зв`язку із досягненням 60-річного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 18.06.2020 про призначення пенсії за віком за правилами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.40).

Як свідчить зміст пояснень відповідача (а.с.34), ОСОБА_1 з 18.06.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу 44 роки 6 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,44500) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.05.2020 (згідно з даними реєстру застрахованих осіб), коефіцієнт заробітної плати - 2,48220, з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалася при перерахунку пенсій з 01.10.2017 (3 764,40 гривень * 1,17/1,11).

Коментована обставина також засвідчується наявним в матеріалах справи рішенням від 25.06.2020 за №091630004329 про перерахунок пенсії (а.с.36).

Не погоджуючись із обчисленням відповідачем при перерахунку розміру пенсії позивача, а саме невірного застосування Управлінням показника середньої заробітної плати, ОСОБА_1 02.02.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести обчислення розміру його пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки - 7 763,17 гривень відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV (а.с.12).

Орган пенсійного фонду, в свою чергу, листом від 24.02.2021 за №950-605/Ю-02/8-08900/21 повідомив позивача про відсутність підстав для такого перерахунку пенсії, оскільки пенсія за вислугу років була призначена ОСОБА_1 з 25 червня 2002 року, а тому показник середньої заробітної плати повинен застосовуватися такий, який було враховано під час призначення попереднього виду пенсії (а.с.10-11).

Не погоджуючись із відмовою Управління у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, що становить 7 763,17 гривень, ОСОБА_1 звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ) (в редакції на час призначення пенсії позивачу) на одержання довічної пенсії за вислугу років мають право особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, в силу вимог частини 1 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Положеннями статті 7 Закону №2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закон №1058-IV).

Положеннями статті 10 Закону №1058-IV закріплено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пенсія на виконання положень частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

В силу вимог частини 2 цієї правової норми пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно із приписами частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, здійснене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 2002 року призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-ІV.

Отже, у даному випадку переведення з 18 червня 2020 року позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначено іншу пенсію за іншим Законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону №1058-ІV).

Таке ж тлумачення і застосування норм права здійснено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі №185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі №333/1856/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Правове визначення положень частини 2 статті 40 Закону №1058 вказує на те, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше 18.06.2020, а відтак, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком за правилами Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.

З наведеного суд констатує необґрунтоване і протиправне застосування (використання) відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні у спірному випадку пенсії ОСОБА_1 необхідно застосувати розмір середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передували року призначенню йому пенсії за віком, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень згідно квитанції від 21.05.2021 за №5102-21-014/С (а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), з 18.06.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), з 18.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.