Вирок № 99267889, 31.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2730/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.

за участю прокурора - Щербак А. В.

захисника обвинуваченого -Кравченко Т. І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220830000038 від 01 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого: 06.04.2012 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

01 лютого 2019 року приблизно о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в вестибюлі №1 станції метро «Ботанічний Сад» КП «Харківський метрополітен» за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 27-М, в ході раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс раніше незнайомому йому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар в обличчя кулаком правої руки та після чого, одразу наніс кулаком лівої руки один удар в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на підлогу.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани та синця на обличчі, які згідно висновку експерта №09-130/2019 від 07.02.2019 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні інкримінованого правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що зробив висновки стосовно своєї поведінки, більше подібні дії вчиняти не буде; готовий сплатити штраф.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпілий, не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З урахуванням викладеного, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що подія правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєного правопорушення, який згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком; характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має 31 повний рік, уродженець м. Ізюма Харківської області, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей на утриманні не має, зі слів обвинуваченого допомагає матері, яка є пенсіонером, раніше судимий, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

В силу ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає щире каяття у скоєному. В силу ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, визнання ним вини, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, а саме обмеження волі строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов не заявлений. Судових витрат немає. Запобіжний захід не обирався. Речових доказів не має.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374, 376, 382, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 (одного) року не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання чинності вироку суду ОСОБА_1 запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів: засудженим з дня отримання копії вироку, іншими учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя В.В. Щепіхіна