Рішення № 9926440, 07.06.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-3463/10

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2010 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Новака А.В.

при секретарі Чорнобай Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідалністю «Медлайт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В судовому засіданні позовні вимоги збільшив, посилаючись на те, що 19.11.2004 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою, в якій просила надати безпроцентну позику на поворотній основі у розмірі 103950 грн. з перерахуванням зазначених коштів на ім'я ТОВ «КзУА «Ліко-Інвест».

22.11.2004 між ТОВ «Медлайт» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4 про надання безпроцентної позики на поворотній основі, відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого кредитор після підписання даного договору протягом 5 днів за реквізитами, вказаними в заяві позичальника, надає останньому позику на поворотній основі в сумі 103950 грн.

25.11.2004 на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок, вказаний у заяві ОСОБА_1, грошові кошти у розмірі 103950 грн., що підтверджується платіжним доручення № 752 від 25.11.2004 та банківською випискою.

Відповідно до п. 4.1 договору № 4 від 22. 11.2004 про надання безпроцентної позики, позичальник повертає кредиторові безпроцентну позику в повному обсязі до 30.12.2009.

Проте, незважаючи на те, що при підписанні договору відповідач погодилася з його умовами, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 свої зобовязання не виконала, суму позики за договором не повернула, внаслідок чого утворилась значна заборгованість та, як наслідок, нарахування процентів.

10.02.2010 позивач звертався до відповідача із претензією, в якій просив повернути суму позики в розмірі 103950 грн. Проте, ОСОБА_1 борг не повернула та будь-якої письмової відповіді з цього приводу не надала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд їх задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості, витрати на правову допомогу, а також судові витрати.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, та пояснила, що позика бралася для внесення першого внеску при придбанні квартири, та, оскільки термін внеску був обмежений, вони з чоловіком вирішили взяти позику у друзів, щоб не витрачати зайвий час та встигнути внести гроші. Вказала, що зазначені гроші у розмірі 103950 грн. через два тижні після їх отримання, 07.12.2004 були передані особисто в руки директора ТОВ «Медлайт», який наступного дня видав чоловікові ОСОБА_1 квитанцію до прибуткового касового ордеру № 25 /а.с. 57/ . Просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки він є безпідставним.

Так, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2004 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою, в якій просила надати їй безпроцентну позику на поворотній основі у розмірі 193950 грн. з перерахуванням зазначених коштів на ім'я ТОВ «КзУА «Ліко-Інвест» /а.с. 16/ .

22.11.2004 між ТОВ «Медлайт» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4 про надання безпроцентної позики на поворотній основі, відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого кредитор надає позичальнику позику на поворотній основі після підписання даного договору протягом 5 днів за реквізитами, вказаними в заяві позичальника, в сумі 103950 грн. /а.с. 17/ .

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Медлайт» та відповідачем ОСОБА_1 договір позики відповідає вимогам ст.ст. 1046-1047 ЦК України.

25.11.2004 на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок, вказаний у заяві ОСОБА_1 ТОВ «КзУА «Ліко-Інвест», код ЄДРПОУ 32821450, р/р 26000001737002 в АТ «Індекс-банк» в м. Києві, МФО 300614, у розмірі 103950 грн., що підтверджується платіжним доручення № 752 від 25.11.2004 та банківською випискою /а.с. 18/ .

Відповідно до п. 4.1 договору № 4 від 22. 11.2004 про надання безпроцентної позики, позичальник повертає кредиторові безпроцентну позику в повному обсязі до 30.12.2009.

В судовому засіданні встановлено, що станом на час розгляду справи відповідач свої зобовязання за договором не виконала, грошові кошти за договором не повернула, таким чином прострочивши виконання грошового зобовязання.

Виходячи з положень ст. 1046 ЦК України та умов договору, сума боргу відповідача за договором загалом становить 103 950 грн.

Крім того, на підставі ст.ст. 625, 1050 ЦК України, якими встановлено відповідальність за прострочення грошового зобовязання, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку, наданого представником позивача, загальна сума заборгованості складається з суми заборгованості за договором у розмірі 103 950 гривень, суми трьох процентів річних у розмірі 579 гривень 39 копійок та інфляційні збитки у розмірі 1 871 гривня 10 копійок.

Судом достовірно встановлено, що незважаючи на те, що при підписанні договору відповідач погодилася з його умовами, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 свої зобовязання не виконала, суму позики за договором не повернула, внаслідок чого утворилась значна заборгованість та, як наслідок, нарахування процентів.

10.02.2010 позивач шляхом поштового зв'язку направив відповідачеві претензію, в якій просив повернути суму заборгованості за договором позики в розмірі 103950 грн. /а.с. 21-23/ . Проте, відповідач суму позики не повернула, а також не надала позивачу жодної відповіді стосовно наявної заборгованості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надаючи оцінку поясненням відповідача, суд критично ставиться до того твердження, що остання в повному обсязі виконала своє зобов'язання за договором позики від 22.11.2004 та повернула борг у розмірі 103950 грн., оскільки відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» і мають застосовуватись усіма підприємствами. Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержавної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.

Відповідно до Наказу Мінстату України від 15.02.1996 № 51, прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику робітником бухгалтерії та підписується головним бухгалтером або особою, яка на те уповноважена. Квитанція видається на руки особі, яка здала гроші, а ордер залишається у касі та реєструється в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.

Відповідно до реєстру документів ТОВ «Медлайт» за грудень 2004 року, у ньому не зареєстровано жодного касового ордеру на підтвердження повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 103950 грн /а.с. 97/.

З типової форми прибуткового касового ордера, встановленої Наказом Мінстату від 15.02.1996 № 51, вбачається, що як на прибутковому касовому ордері, так і на відривній квитанції до нього повинен бути підпис головного бухгалтера підприємства.

Станом на 02.12.2004 посаду головного бухгалтера ТОВ «Медлайт» обіймала Посохова М.П., що підтверджується наказом № М\К-000001 від 25.01.2002 про прийняття на роботу та наказом № М\К-000002 від 21.01.2005 про звільнення з роботи /а.с. 89, 91/.

Як вбачається з прибуткового касового ордеру від 07.12.2004 № 25, наданого відповідачем в судовому засіданні /а.с. 57/ , у ньому відсутній підпис головного бухгалтера ТОВ «Медлайт» Посохової М.П., оскільки підпис, який міститься у даному документі біля слова «Касир», суттєво відрізняється від підписів, наявних в заявах про прийняття на роботу, про звільнення з роботи, а також у картках із зразками підписів Посохової М.П. /а.с. 63-84, 92-94/ . Будь-які інші співробітники ТОВ «Медлайт» не уповноважувались на підписання касових ордерів та відривних квитанцій до них замість головного бухгалтера.

Крім того, як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.12.2004 № 25, вона належним чином не завірена печаткою підприємста, що може свідчити про її недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування. А тому квитанція до прибуткового касового ордеру № 25 від 07.12.2004 не є належним доказом у справі, оскільки вона не відповідає встановленим вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998 № 477, суб'єкти малого підприємництва-юридичної особи, які застосоують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Згідно п. 2 вищевказаного Порядку, у графі 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» Книги обліку доходів і витрат відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Проте, надходження в касу ТОВ «Медлайт» 07.12.2004 грошових коштів в розмірі 103950 грн. у Книзі обліку доходів і витрат не відображено. Крім того, як вбачається з даної Книги, 07.12.2004 до каси товариства не надходили готівкові гроші, а тому жодні прибуткові касові ордери не оформлювались /а.с. 63-84/.

Крім того, порядкий номер прибуткового касового ордеру від 07.12.2004 №25 не відповідає нумерації документів у грудні 2004 року, яка починається з № 294 /а.с. 63-84/.

Відповідно до п. 4.1 договору від 22.11.2004 № 4 про надання безпроцентної позики, повернення позики здійснюється через касу кредитора. А тому твердження відповідача про те, що позика у розмірі 103950 грн. була повернута особисто генеральному директорові ТОВ «Медлайт» Слабченку В.Г., який наступного дня видав її чоловікові квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.12.2004 № 25, протирічить умовам договору та п. 3.9 Положення, який закріплює, що приймання і видача готівки за касовим ордером може проводитись в день їх складання.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 103950 грн. були повернені підприємству 07.12.2004, оскільки запозичувалась дана сума на термін понад 5 років і у ОСОБА_1 не було потреби у терміновому поверненні боргу ТОВ «Медлайт».

На основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «Медлайт» у повному обсязі.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені судовий збір у розмірі 1 064 грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120 грн.

На підставі ст. 84 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медлайт» підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 26000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 11, 14-16, 509, 510, 525, 526, 530, 541, 543, 546, 553-556, 610-612, 619, 625, 1046, 1047 ЦК України та керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 24, 26, 27, 30, 31, 38, 40, 42, 44, 60, 95-99, 103, 105, 109, 118, 119, 123, 129, 149, 152, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідалністю «Медлайт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» (код ЄДРПОУ 31775959) суму заборгованості за договором позики у розмірі 103 950 (сто три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень , три відсотки річних у розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 39 копійок , інфляційні збитки у розмірі 1 871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одну) гривню 10 копійок , суму оплати державного мита у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 01 копійки та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 (сто двадцять) гривень , витрат на правову допомогу у розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень, а всього стягнути 133 584 (сто тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя А. Новак