Ухвала суду № 99263178, 19.08.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/287/21

2/330/245/2021

"19" серпня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі – Корнієнко М.М.,

за участю представника позивача – прокурора Дущак Д.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Лисенко С.Д.,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Куриліна В.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у смт. Якимівка Запорізької області цивільну справу за позовною заявою керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації від 16.10.2020 року, знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації від 16.10.2020 року, знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості та повернення земельної ділянки.

Ухвалою судді від 03.03.2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали (ст. 178 ЦПК України) і направлення його позивачу та до суду з усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити в суд), висновками експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву позивача, зазначаючи, що зазначити, що з 24.07.2021 набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» № 711-IX, яким змінилися положення статей 88 Водного кодексу України та 60 Земельного кодексу України, в частині розмірів прибережних захисних смуг в межах населених пунктів в незалежності від наявності документації із землеустрою та факту їх встановлення, а саме: «Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів....». Отже, з 24.07.2021 р. фактично та юридично скасувалися правові норми, які стали підставою для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , за обставинами, на які посилається прокурор.Тобто, для земельних ділянок розташованих в межах населеного пункту на відстані понад 100 метрів від урізу моря/лиману (як і в нашому випадку на відстані 272 метри від урізу Азовського моря), з 24.07.2021 перестали існувати обмеження (відстань два та менше кілометрів) щодо законодавчої неможливості їх набуття у власність фізичними та юридичними особами, які доречес формовані раніше певною практикою Верховного Суду внаслідок невизначеності законодавства з цього приводу.На нашу позивача, у разі задоволення позову, щодо відповідача 3 - ОСОБА_2 буде порушуватись ст. 58 Конституції України, (як нормами прямої дії найвищої юридичної сили - ст. 8 Конституції України) в частині ретроспективного (зворотного) застосування положень ст. 88 ВК України та ст. 60 ЗК України до даних правовідносин, що непропорційно буде порушувати баланс між приватними та державними інтересами, на користь останніх, тим більше, що на земельній ділянці наявне нерухоме майно, будівництво якого здійснювалось без порушення вимог нормативне - правових актів та у суворому дотриманні вимог діючого законодавства з питань будівництва.Окрім того, 14.05.2021 р. рішенням Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області № 1 було затверджено Генеральний план та план зонування (зонінг) смт. Кирилівка Мелітопольського району Запорізької області, згідно якого земельна ділянка, яка є предметом спору за відповідним позовом прокурора, знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Азовського моря.На нашу думку, врахування положень даного Генерального плану мають суттєве значення для правильного вирішення справи. За наведених обставин відповідач вважає, що пропустив строк на подання відзиву з поважних причин.

У підготовчому судовому представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Курилін В.О. підтримав письмове клопотання відповідача та просив його задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Дущак Д.В. просила залишити вирішення даного клопотання на розсуд суду.

У підготовчому судовому засідання представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Лисенко С.Д. підтримав зазначене клопотання.

Відповідно до п.7 ст.178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.

З практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ «Надточій проти України», «Гурепка проти України №2»).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Водночас, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

В даному випадку суд дійшов висновку про необхідність продовження відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, так як задоволення позовних вимог може погіршити матеріальне становище відповідача у частині порушення її права на власність, а залишення відзиву на позов без розгляду вказуватиме на те, що суд вдається до надмірного формалізму та особливо суворого застосування процесуальних норм, що призводить до порушення принципів права на суд та доступу до суду, як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

З урахуванням наведеного, враховуючи положення ст. 127 ЦПК України, вважаю за необхідне поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на заяву позивача.

Керуючись ст. 127, 178 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Поновити відповідачу ОСОБА_2 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації від 16.10.2020 року, знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості та повернення земельної ділянки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.В. Нестеренко