Вирок № 99260413, 31.08.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4179/20

Провадження № 1-кп/552/59/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Калька О.С.,

за участю секретаря Масцевої А.П.,

прокурора Петруні С.В.,

захисника адвоката Оніпко Є.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020170020000759 від 28.03.2020

відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Полтава, який має вищу освіту, неодруженого, дітей неповнолітніх на утриманні не має, працюючого ТОВ «Крайт» водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наступних обставин.

25.03.2020 року близько 19:50 год. ОСОБА_1 , перебуваючи поряд з будинком №58, що розташований по вул. Маршала Бірюзова в м. Полтава, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали, щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, маючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, шляхом зламу замку лівих дверей водія, проник до салону автомобіля марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , 1988 року випуску, синього кольору, вартістю 29 633, 50 коп., що знаходився неподалік вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_1 , за попередньою змовою разом з невстановленою слідством особою, матеріали, щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, використовуючи автомобіль мари ЗАЗ 110307, зеленого кольору, шляхом закріплення на вказаних автомобілях буксирувального тросу та подальшого буксирування, незаконно заволоділи автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , 1988 року випуску, належного потерпілій ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою, матеріали, щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, заволодівши вказаним автомобілем, з місця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 , майнову шкоду на суму 29633, 50 грн.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілу, свідків та дослідивши надані докази, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України не визнав та суду повідомив, що на початку 2020 року заробляв на життя ремонтуючи автомобілі. Для цих цілей мав гараж в гаражному кооперативі «Сигнал» та ще винаймав гараж. Перед цим переніс інфаркт міокарда, а тому тяжкою фізичною працею не займався. Приблизно в кінці березня 2020 року до нього в гараж приїхали малознайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , які буксируючи на автомобілі Таврія за допомогою тросу притягли автомобіль ВАЗ 2108 та попросили обвинуваченого його відремонтувати. Автомобіль не заводився та мав пошкодження замка передніх дверцят. Автомобіль затягли до гаражу. На автомобілі були номерні знаки. Вовк повідомив особам, які притягли автомобіль перелік необхідних запчастин для ремонту та після цього вище вказані особи поїхали. Ці події бачив свідок ОСОБА_6 . В подальшому, особи, які притягли ВАЗ 2108 не з`являлися. ОСОБА_1 неодноразово їм телефонував, але вони перестали виходити на зв`язок. Приблизно через 2 місяці обвинувачений дізнався, що ОСОБА_3 помер. Весь цей час автомобіль стояв в гаражі. ОСОБА_1 його не розукомплектовував та не змінював номера агрегатів. Працівники поліції бачили, як він ремонтує автомобілі, але жодних претензій до нього не було. Автомобіль продовжував зберігати в гаражі, оскільки спочатку чекав запчастини для ремонту, а в подальшому зберігав, оскільки хвилювався за його збереження, так як він йому не належить. В подальшому у нього в гаражі та по місцю проживання були проведені обшуки. Виявлено та вилучено в гаражі автомобіль ВАЗ 2108 та по місцю проживання накладні та рахунки на оплату на прізвище ОСОБА_7 , які ОСОБА_3 дістав з автомобіля та прохав обвинуваченого викинути, але останній кинув їх до сміттєвого відра та забув. Також обвинувачений наголошував, що прохав під час проведення обшуку надати адвоката, але йому було відмовлено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що знає ОСОБА_1 , як людину, яка ремонтує автомобілі. Приблизно більше року тому свідок приїжджав до ОСОБА_1 в гараж в кооперативі «Сигнал» для ремонту редуктора газового обладнання. Ремонт проводили біля гаражу. В цей час до гаражу під`їхали автомобіль «Таврія», який на тросові тягнув автомобіль ВАЗ 2108. Автомобіль притягли двоє чоловіків, з яких один високого зросту з волоссям чорного кольору, другий нижче зростом, коренастої статури на ім`я ОСОБА_8 . Чоловіки домовилися з ОСОБА_1 про ремонт та автомобіль затягли до гаражу.

Вказані показання свідка ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та жодних доводів на спростування них в судовому засіданні наведено не було.

В ході судового розгляду були допитані потерпіла ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Допитана в судовому засiданнi потерпіла ОСОБА_2 , повідомила, що в неї у власності перебуває автомобіль марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , 1988 року випуску, але користується вказаним автомобілем її син ОСОБА_10 . На початку весни 2020 року, їй стало відомо, що автомобілем незаконно заволоділи. Хто саме заволодів та за яких обставин потерпілій не відомо.

Допитана свідок ОСОБА_9 , суду повідомила, що автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , 1988 року випуску, користувався її колишній чоловік ОСОБА_10 та залишав його періодично неподалік будинку №58, що розташований по вул. Маршала Бірюзова в м. Полтава. 26.03.2020 до неї зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що викрали його автомобіль та попросив звернутися в поліції, оскільки він сам це зробити не міг, оскільки перебуває за кордоном. Свідок написала заяву до органів поліції. Хто саме заволодів та за яких обставин свідку не відомо.

Допитаний свідок ОСОБА_10 , який суду повідомив, що користувався автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , 1988 року випуску, що належить його матері. Також свідок повідомив, що залишав авто періодично неподалік будинку №58, що розташований по вул. Маршала Бірюзова в м. Полтава. В ніч з 25.03.2020 по 26.03.2020 вказаний автомобіль перебував за вказаною адресою. В подальшому зателефонував його знайомий та повідомив, що автомобіль відсутній за вказаною адресою. Після цього, свідок зателефонував своїй колишній дружині та повідомив про угон авто та попрохав її щоб вона звернулася в поліцію. Хто саме заволодів та за яких обставин свідку не відомо.

Аналізуючи наведені показання потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд приходить до висновку, що вони не спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 та не підтверджують вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_1 , оскільки жодних даних щодо обставин заволодіння автомобілем і ким саме допитані особи не навели.

В ході судового розгляду були допитані працівники поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які суду повідомили, що працюючи по лінії розкриття заволодіння транспортних засобів проводили оперативні заходи. В ході їх проведення від особи, яка побажала залишитися невідомою отримали інформацію, що в гаражі належному ОСОБА_1 зберігається автомобіль ВАЗ 2108.

Згідно з положеннями ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.7 ст.97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Хоча наведені показання і ніяким чином і не спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не приймає їх до уваги і вважає недопустимими доказами також і з огляду на вище наведену норму закону.

Крім того в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які суду повідомили, що не були свідками жодних подій, обвинуваченого ОСОБА_1 не знають, показань на досудовому слідстві не давали.

Під час допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 останнім надавались прокурором протоколи їх допитів на досудовому слідстві, проведені оперуповноваженим ОСОБА_11 . Однак свідки категорично заперечили проведення допитів та належність їм підписів в протоколах допиту.

З протоколів допитів вище згаданих свідків в судовому засіданні було встановлено, що саме вони надали начебто вичерпну інформацію щодо гаражів, якими користується ОСОБА_1 і саме ця інформація була покладена в основу клопотання про проведення обшуку разом з показаннями оперуповноважених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що його також підозрювали в заволодінні автомобілем ВАЗ 2108. В належному йому гаражі ОСОБА_1 ремонтував автомобіль «Хюндай». Жодної інформації щодо можливого заволодіння ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2108 йому не відомо. Зазначив, що у нього також проводився в гаражі обшук, під час якого працівники поліції вилучили належні йому інструменти та в подальшому їх не повернули.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що є родичем обвинуваченого ОСОБА_1 та володіє на підставі довіреності автомобілем «Славута». Автомобіль інколи давав ОСОБА_1 для поїздок, номерні знаки не змінював. Точно не пам`ятає чи давав автомобіль у березні 2020 року. Про те, що давав свій автомобіль ОСОБА_1 25.03.2021 працівникам поліції не казав, в протоколі допиту вказані обставини зазначені не з його слів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , який є головою гаражного кооперативу «Сигнал» суду підтвердив лише той факт, що ОСОБА_1 володіє гаражем № НОМЕР_2 . По обставинам заволодіння автомобілем нічого повідомити не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що ремонтував в гаражі ОСОБА_1 разом з останнім автомобіль «Газель», запчастин від інших автомобілів в гаражі не бачив, а бачив інструменти. Чи їздив ОСОБА_1 на автомобілі не бачив, а бачив що обвинувачений їздив на велосипеді, або ходив пішки. По обставинам заволодіння автомобілем ВАЗ 2108 свідкові нічого не відомо.

В ході судового розгляду прокурором були надані на підтвердження на думку обвинувачення вини ОСОБА_1 інші докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, прокурором надано протокол огляду місця події від 27.03.2020 з фототаблицею (т.1, а.с.167-171) на якому зафіксовано місце, з якого фактично викрадено автомобіль ВАЗ 2108, належний ОСОБА_2 за адресою: м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 58 та сліди протектора шин невідомого автомобіля.

Вказаний протокол фактично фіксує тільки місце перебування автомобіля ВАЗ 2108 до його викрадення і ніяким чином не доводить, що заволодів ним саме обвинувачений ОСОБА_1 . Крім того як вбачається з наданих прокурором доказів можлива належність виявлених слідів протектора до протектора шин автомобіля «Славута», яким користується свідок ОСОБА_16 слідством не перевірялась.

Крім того прокурором в якості доказу заволодіння автомобілем за обставин викладених в обвинувальному акті надано суду протокол перегляду відеозапису (диску) з додатком – відеодиском від 03.04.2020 (т.1, а.с.178-183) В судовому засіданні вказаний відеозапис було переглянуто. Зі змісту вказаного запису не можливо, з урахуванням якості, безсумнівно встановити події, які він відображає та хто взагалі є його дійовими особами. Тим більше визначити, що на відеозаписі зафіксовано саме обвинуваченого ОСОБА_1 .

Аналогічним чином не доводить винуватість ОСОБА_1 і долучені до матеріалів провадження скріншоти з камер системи «Беспечне місто» (т.1, а.с.185-190) оскільки останні взагалі не підтверджують будь яких обставин вчинення кримінального правопорушення, а свідчать виключно про пересуванням містом невідомого автомобіля.

Також прокурором в якості доказу винуватості ОСОБА_1 надано протоколом обшуку квартири АДРЕСА_3 по місцю проживання ОСОБА_1 (т.1, а.с.204-211).

Як вбачається з протоколу вказаної слідчої дії було виявлено в сміттєвому відрі та вилучено паперові накладні та рахунки на оплату на ім`я ОСОБА_10 . Однак наявність вказаних речей ніяким чином не спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_1 . Інших доказів, які б підтверджували винуватість обвинуваченого виявлено не було.

В ході судового слідства прокурором також було надано протоколи обшуку гаражів від 04.06.2020, якими на думку слідства користувався обвинувачений ОСОБА_1 (т.1, а.с.212-213). Однак як вбачається з їх змісту будь – яких доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення здобуто не було, а можуть свідчити про інші обставини, які не стосуються предмету судового розгляду.

Згідно протоколу огляду місця події від 04.06.2020 року було оглянуто автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_3 (т.1, 232-239). Однак вказаний доказ не підтверджує жодних обставин вчинення кримінального правопорушення крім того, що це є автомобіль, яким користується свідок ОСОБА_16 .

В якості доказів вчинення кримінального правопорушення прокурором було надано висновки експертиз №1371 від 18.06.2020 та №210 від 26.06.2020 (т.2, а.с.7- 27), згідно яких в ході проведення експертних досліджень було встановлено, що слід папілярного узору пальця руки, виявлений та вилучений під час обшуку гаражу № НОМЕР_4 за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака,57 в гаражному кооперативі «Реактор» залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1 та те, що ідентифікаційне номерне позначення кузова наданого на експертизу автомобіля Hyundai Elantra з встановленим номерним знаком НОМЕР_5 піддавались зміні не в умовах заводу – виробника шляхом вирізання номерної деталі.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказані докази взагалі жодного відношення до інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення не мають та взагалі не стосуються подій викладених в обвинувальному акті.

Також прокурором було долучену в якості доказу висновок експерта №208 від 24.06.2020 року щодо вартості автомобіля ВАЗ 2108 (т.2, а.с.28-32). Однак він крім встановлення вартості викраденого автомобіля ніяким чином не доводить причетність до злочину обвинуваченого ОСОБА_1 .

Інші докази надані прокурором та досліджені судом, не містять достатніх відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Аналізуючи вище викладене суд приходить до наступного.

Серед засад кримінального провадження за змістом ст.7 КПК України є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них, відповідно до ч.2 ст.9 КПК України покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

Згідно зі ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст.62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст.373 КПК України).

За положеннями ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011, остаточне рішення від 17.06.2011 (пункт 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ч.5,6 ст.13 Закону України про «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається із п.п.21-26 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445:

«п.21. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

п.22. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

п.24. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

п.25. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

п.26. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням».

Застосовуючи вказані норми законодавства та рішення Верховного Суду в даному кримінальному проваджені, суд відмічає наступне.

Так, потерпіла та жоден із допитаних у суді свідків у даному провадженні не повідомив ні прямо, ні опосередковано про той факт, що саме ОСОБА_1 заволодів автомобілем ВАЗ 2108 Досліджені в суді письмові докази та відеозаписи, на яких ґрунтується обвинувачення також жодним чином достеменно не підтверджують винуватість обвинуваченого.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинуваченням поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України, і відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.373 КПК України це є підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі, у відповідності до ст.124 КПК України, в разі виправдання особи не стягуються. А відтак, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів слід віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Скасувати арешт, накладений на автомобіль ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_3 та повернути його власнику або володільцю ОСОБА_16 за наявності відповідних повноважень.

Скасувати арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 та повернути власнику.

Речові докази – диски з відеозаписами зберігати в кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляцiйного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий Калько О.С.