Рішення № 99259358, 28.08.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3285/21

Провадження № 2-а/202/42/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який поданий його представником - адвокатом Бейгул Альбіною Григорівною, до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Бейгул Альбіни Григорівни звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 5 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу було направлено за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 був прийнятий до розгляду та відкрите провадження.

20 травня 2021 року представником позивача - адвокатом Бейгул А.Г. була подана заява про уточнення позовних вимог.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії РАП №293315523 від 6 травня 2021 року та справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2021 року при відкритті капоту транспортного засобу ним було виявлене залишене повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ІД № 00331882.

Згідно з вказаним повідомленням 11 березня 2021 року об 11 год. 09 хв. інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсієм Едуардом Юрійовичем в режимі фото/відеозйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (ПДР України) автомобіля «Ford» номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 8, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також, що відносно власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В подальшому 6 травня 2021 року інспектором була винесена постанова про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова фактично отримана ним 13 травня 2021 року.

З постановою при притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згодний та вважає її незаконною, оскільки, на йому думку, таке рішення прийнято без жодного доказу вчинення ним правопорушення.

Позивач відзначає, що 11.03.2021 року приблизно об 11 год. 00 хв. ним було здійснено стоянку транспортного засобу «Ford Еscape» номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 8 за відсутності жодного забороняючого знаку, в тому числі знаку 3.34 Правил дорожнього руху. Відповідно до інформації з веб-сайту Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради відсутні жодні докази порушення ним Правил дорожнього руху під час здійснення парковки/зупинки транспортного засобу «Ford Еscape» номерний знак НОМЕР_1 за вказаною адресою, зокрема пункту 33.3 Знак 3.34 Правил дорожнього руху.

Вважає, що відповідачем не доведений факт вчинення ним правопорушення, у зв`язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, в своєму адміністративному позові позивач зазначив, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

На адміністративний позов ОСОБА_1 відповідачем - Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради був поданий відзив, в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Зазначає, що 11 березня 2021 року інспектором з паркування було виявлено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, яке виявилося у зупинці транспортного засобу «Ford Еsсаре» номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за адресою м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка 8, чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.

Інспектором було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ІД № 00331882 на лобовому склі транспортного засобу позивача.

Фотознімки транспортного засобу, які були зроблені інспектором з паркування, повністю відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП. Зокрема, вказано географічні координати 48.45948, 35.062188, які підтверджують знаходження транспортного засобу «Ford» номерний знак НОМЕР_1 у місці, де заборонено зупинку, - за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 8. На фотознімках відображено дату - 11.03.2021 р. та час вчинення порушення - 11:09 год.

Зазначена фото фіксація відповідно до вимог ст. 283 КУпАП розміщена на вебсайті ipkp.dniprorada.gov.ua та є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Однак під час фіксації через завелику відстань між місцем розташування знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та місцем зупинки транспортного засобу, виявилося неможливим здійснити фіксацію транспортного засобу та знаку 3.34 ПДР одночасно.

Після встановлення відповідальної особи інспектором була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія РАП № 293315523 від 06 травня 2021 року.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Крім того, відповідач просив врахувати, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірною з ціною позову, оскільки предметом спору є постанова про накладення адміністративного стягнення на суму 255 грн.

Звертає увагу, що відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України позивач є співробітником Адвокатського бюро «Бейгул та партнери», яке надає йому послуги з правничої допомоги. На думку відповідача, оскільки дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, розмір витрат на правничу допомогу не може в десятки разів перевищувати розмір штрафу, що визначений постановою, яка оскаржується. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірною, зокрема, з ціною позову, оскільки предметом спору у справі є постанова про накладення адміністративного стягнення на суму 255,00 грн. Тож підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій адміністративний позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача Жара О.І. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.

В подальшому сторони до суду не з`явилися, у зв`язку з чим судом було завершено розгляд справи та винесено рішення в їх відсутність з урахуванням раніше поданих заяв про суті справи та пояснень і доказів, наданих у судовому засіданні.

Датою ухвалення рішення в сенсі положення частини 5 статті 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом установлено, що 6 травня 2021 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсієм Е.Ю. була винесена постанова серії РАП № 293315523 від 6 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно з цією постановою 11 березня 2021 року об 11 годині 09 хвилин водієм транспортного засобу «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі будинку № 8 по вул. Володимира Винниченка в м. Дніпрі було порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 «Зупинку заборонено».

Як зазначено в самій постанові, фотозйомка та/або відеозапис здійснювалися за допомогою технічного засобу «LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK L80V2».

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху (додаток 1) визначено групи дорожніх знаків, зокрема заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Так, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП інспектор з паркування у своїй постанові зазначив, що мало місце порушення позивачем вимог п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.

Зокрема, як наполягала в судовому засіданні представник відповідача, позивачем було здійснено зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Між тим, суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, суд враховує, що згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд відзначає, що позивач у своєму адміністративному позові заперечує факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та обґрунтованості притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, на підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого правопорушення суду було надано фотознімки, на яких зафіксований транспортний засіб «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13-15).

Однак вказані фотознімки не містять об`єктивних доказів здійснення зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Суд звертає увагу, що безпосередньо знак «Зупинку заборонено» на фотознімках відсутній. Відповідної розмітки 1.4, яка забороняє зупинку, на вказаних фотознімках також немає.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо недоведення факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

На переконання суду, долучені в суді представником відповідача копії вимог (приписів) від 03.09.2019 року та від 25.09.2019 року про встановлення по вул. Володимира Винниченка за напрямком руху в бік просп. Дмитра Яворницького дорожнього знаку 3.34 «Зупинку забороно» та про перенесення по вул. Володимира Винниченка за напрямком руху в бік просп. Дмитра Яворницького дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який розташований біля буд. № 1-а на протилежний бік вулиці, той що розташований біля буд. 5-а, - в лівий бік вулиці в район перехрестя з вул. Євгена Коновальця, а також копія схеми організації дорожнього руху та картографічні дані з офіційного інтернет-ресурсу жодним чином не доводять факт вчинення позивачем правопорушення, оскільки не містять об`єктивних даних щодо здійснення позивачем 11.03.2021 року зупинки чи стоянки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Суд відзначає, що відповідачем не було здійснено безпосереднє фіксування знаходження автомобіля позивача в зоні дії вищевказаного дорожнього знаку. Відповідні заміри та креслення із фіксацією самого забороняючого зупинку дорожнього знаку не складалися. Наявності встановленого дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на час здійснення позивачем зупинки транспортного засобу ніякими належним та допустимими доказами не підтверджено.

Суд бере до уваги, що відповідно до закріпленого в статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вважає, що в даному випадку зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з приписів статті 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання, що постанова серії РАП № 293315523 від 6 травня 2021 року, винесена інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсієм Е.Ю., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн., не може вважатися законною.

У зв`язку з вищенаведеним, така постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Вирішуючи питання про розподіл судових втрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду письмові докази: копію договору про надання правової допомоги № 2603/1 від 26.03.2021 року, копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 2603/1 від 26.03.2021 року, рахунок на оплату по замовленню № 1 від 26.03.2021 року, акт надання послуг № 1 від 26.03.2021 року, з яких убачається детальний опис робіт (наданих послуг): консультування з питань оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (0, 4 години) - 400 грн., аналіз наданих документів (0,3 години) - 300 грн., аналіз судової практики з питань оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (0,3 години) - 300 грн., підготовка позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (2,5 години) - 2500 грн., представництво та захист прав та інтересів клієнта в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська (1,5 години) - 1500 грн.

Згідно з копією прибуткового касового ордеру № 1 від 26.03.2021 року, ОСОБА_1 було сплачено Адвокатському бюро «Бейгул та партнери» в особі Бейгул А.Г. грошові кошти в сумі 5000 грн.

Поряд із цим суд враховує, що предметом спору у цій справі є скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 225 грн., в той час як правничу допомогу адвоката визначено у розмірі 5000 грн.

При цьому суд вважає недоведеним понесення позивачем витрат на представництво та захист його прав та інтересів у суді в сумі 1500 грн., оскільки представник жодного разу не здійснював представництво інтересів позивача в суді та позивач самостійно брав участь у судовому засіданні.

Також суд бере до уваги, що позивач є адвокатом, ця категорія справ віднесена до справ незначної складності та не потребувала значних зусиль при підготовці позовної заяви.

За таких обставин, приймаючи значне перевищення розміру адвокатських послуг над обсягом позовних вимог, з урахуванням принципу співмірності заявлених позовних вимог та розміру правничої допомоги суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1500 грн., що відповідатиме рівню складності справи та обсягу фактично наданих послуг (виконаних адвокатом робіт) та витраченого на це часу, ціні позову, значенню справи для позивача.

Підстав для повної відмови позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, про що заявлялося представником відповідача, суд не вбачає, оскільки незважаючи на наявний статус адвоката та здійснення своєї професійної діяльності в Адвокатському бюро «Бейгул та партнери», позивач вправі також користуватися професійною правничою допомогою інших фахівців, що спеціалізуються у певних галузях права.

Крім того, при зверненні до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн.

У зв`язку з задоволенням позову з відповідача також слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 ), який поданий його представником - адвокатом Бейгул Альбіною Григорівною, до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Яворницького, 75) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсія Едуарда Юрійовича серії РАП № 293315523 від 6 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Н. Ю. Марченко