Постанова № 9925803, 07.06.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року Справа № 2а-8111/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагун А.В.;

при секретарі Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімпром” до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення відшкодування по податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтохімпром” (далі по тексту ТОВ „Нафтохімпром”) звернулося в суд з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Олександрійської ОДПІ або відповідач 1), Головного управління Державного казначейства у Кіровоградській області (далі по тексту ГУДК у Кіровоградській області або відповідач 2), в якому, після неодноразових уточнень та змін позовних вимог, просило: скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042350/0 від 06.04.2010 року; стягнути з Державного бюджету України через ГУДК у Кіровоградській області суму податку на додану вартість у розмірі 99918 грн. за вересень 2009 року, відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2525,32 грн. та 1 003,40 грн. судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64 265,64 грн.

Позивач вважає, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства. Позивач стверджує, що його право на віднесення до податкового кредиту суму сплаченого контрагенту ПДВ у розмірі 99918 грн. підтверджено належною податковою накладною. Доводи податкового органу при зменшенні бюджетного відшкодування на відсутність сплати контрагентом суми ПДВ до бюджету, на думку позивача, суперечить чинному законодавству, оскільки такої залежності ним не передбачено.

Посилаючись на неправомірність податкового повідомлення-рішення, позивач вважає, що на підставі п.6.3 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.09.1997 року, на його користь мають бути стягнені відсотки за прострочення відшкодування ПДВ в сумі 2 525,32 грн..

Олександрійська ОДПІ у своїх письмових запереченнях, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на законність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення. Відповідач 1, вважає, що позивач не має підстав для відшкодування заявленої суму в частині, що не підтверджена фактичною сплатою контрагентами суми ПДВ до державного бюджету. Посилаючись на п. 1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.710 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий орган стверджує, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

ГУДК у Кіровоградській області у запереченнях на позовну заяву зазначило, що органи Державного казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновку податкового органу або рішення суду. Висновок податкового органу про відшкодування ТОВ „Нафтохімпром” не надходив, а тому він не мав права здійснювати перерахування суми відшкодування. В частині позовних вимог про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ Відповідач 2, вказав, що відшкодування ПДВ здійснюється у порядку, передбаченому Законом України „Про податок на додану вартість”, в якому норма про нарахування відсотків діяла до 1 червня 2005 року. Положення спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.09.1997 року, застосовуються в частині, яка не суперечить Закону України „Про податок на додану вартість”. Крім того, згідно п.6.3. вказаного наказу передбачено нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості саме після повного перерахування коштів.

В судовому засіданні представник позивача Карпушев Д. О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представники відповідача 1 Савков Д. О. та відповідача 2 Орлик Н. М., Абрамов В. Д в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову пославшись, підстави, викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що ТОВ „Нафтохімпром” зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПО 30545076) та взяте на податковий облік Олександрійською ОДПІ як платник податку на додану вартість (а.с. 7, 8).

19 жовтня 2009 року ТОВ „Нафтохімпром” подало до Олександрійської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, вхідний номер 29403, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, з яких вбачається, що підприємством заявлено до бюджетного відшкодування суму у розмірі 99 918 грн. (а.с.143 - 147).

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

В період з 24 по 30 листопада 2009 року Олександрійською ОДПІ здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ „Нафтохімпром” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за вересень 2009 року, результати якої оформлено довідкою № 384/2350/30545076 від 30.11.2009 року (а.с. 24-37).

Як вбачається із вказаної довідки, податковим органом не встановлено порушень податкового законодавства, які б призвели до невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року. При цьому, Олександрійська ОДПІ, зазначила, про неможливість за результатами перевірки підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у сумі 99 918 грн.

Довідкою від 22 березня 2010 року №3 Олександрійська ОДПІ підтвердила відшкодування суми ПДВ в розмірі 35652,36 грн. (а.с. 130).

16 квітня 2010 року до Олександрійського УДК ГУДКУ у Кіровоградській області направлено висновок від 16.04.2010 року №65, яким визначено до відшкодування з державного бюджету позивачу ПДВ у сумі 35 652,36 грн. (а.с.131, 133). Олександрійським УДК ГУДКУ у Кіровоградській області листом від 23.04.2010 року №02-16/769 висновок повернуто без виконання. Податковим органом висновки про відшкодування суми ПДВ у розмірі 35 652,36 грн. до Олександрійського УДК ГУДКУ у Кіровоградській області направлялись неодноразово, останній направлено 12.05.10. листом за №9324/19-46 (а.с.182).

Таким чином, податковим органом сума відшкодування ПДВ в розмірі 35 652,36 грн. прийнята до виконання і надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому в цій частині в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Крім того, у період з 19 по 22 березня 2009 року Олександрійською ОДПІ здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ „Нафтохімпром”, за результатами чого оформлено акт № 156/2350/30545076 від 22.03.2010 року (а.с. 106-109).

З вказаного акту слідує, що перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого в рамках Державного бюджету України відсутнє джерело відшкодування сум податку на додану вартість по ТОВ „Нафтохімпром” за вересень 2009 року у розмірі 64265,6 грн.

На підставі акту перевірки 6 квітня 2010 року Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042350/0, яким позивачу зменшено сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заявлених у податковій декларації за вересень 2009 року на суму 64265,64 грн. (а.с. 121).

Дослідивши процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення №0000042350/0 від 06.04.2010 року, суд дійшов висновку, що Гайворонською МДПІ Кіровоградської області допущено порушення вимог пп. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо перевищення встановленого строку протягом якого податковий орган повинен був провести перевірку та скласти висновок про підтвердження суми бюджетного відшкодування або прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, передбачене п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Крім того, як слідує із акту № 156/2350/30545076 від 22.03.2010 року та пояснень представника Відповідача 1 у судовому засіданні, порушення позивачем п.1.8. ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” виявилось у тому, що не можливо підтвердити джерело походження розчинника RHODOPOL 23 в кількості 2,02 тон на суму 321 328,22 грн. та факт уплати ПДВ з його вартості у сумі 64 265,60 грн. до державного бюджету по операції з продажу розчинника ПП „Провент-Трейд” та ПП „Трансоптимус” контрагенту ТОВ «Агротехпром», а отже, відсутнє джерело відшкодування сум ПДВ із вартості розчинника, який використовувався у виробництві вуглелужного реагенту ТОВ «Агротехпром»та в подальшому реалізовувався ТОВ „Нафтохімпром”.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать обставинам справи.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом про ПДВ.

У відповідності з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд вважає безпідставними посилання податкового органу на положення п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, як на обґрунтування необхідності встановлення фактичної сплати контрагентом суми ПДВ до бюджету, як джерела відшкодування коштів платнику податків, оскільки зазначені норми такої залежності не встановлюють.

Згідно п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 вказаного Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За правовим механізмом справляння податку, визначеного ст. ст. 6, 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПДВ є непрямим податком, який включається як надбавка до ціни, при цьому реальним платником є покупець, який придбаває товар (послугу) і сплачує ПДВ продавцю в їх ціні, а останній його фактично сплачує до бюджету і несе відповідальність за повноту і своєчасність його сплати.

Таким чином, п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” необхідно тлумачити, виходячи із правової природи ПДВ, і розуміти не як фактичну сплату платником податку ПДВ до Державного бюджету України, а потім відшкодування надміру сплаченого, а як сплату його в ціні товару, з наступним відшкодуванням у відповідних випадках, за рахунок загальних доходів Державного бюджету України.

З матеріалів справи встановлено, що 27 лютого 2009 року між ТОВ „Нафтохімпром” ТОВ „Автотехпром” укладено договір №27\02\09, згідно п. 1 якого ТОВ „Автотехпром” зобовязувалось позивачу поставити вуглелужний реагент дрібнодисперсний у кількості та по ціні визначених у специфікаціях, що є невідємними частинами договору. Згідно специфікації №1 від 30.03.2009 року ТОВ „Автотехпром” зобовязувалось поставити позивачу 65 тон вказаного вище товару за ціною 4758 грн. за тону та за специфікацією №2 від 25.05.2009 року 61 тону за ціною 4680 грн. На виконання договору та специфікацій ТОВ „Автотехпром” у серпні 2009 року поставило позивачу 126 тон вуглелужного реагенту дрібнодисперсного на загальну суму 599 508 грн., в тому числі ПДВ 99918 грн. Факти придбання товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою рахунком фактурою №СФ-0000059 від 26.08.2009 року, податковою накладною від 26.08.2009 року №60, в яка відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, довіреністю №3 від 26.08.2009 року та видатковою накладною №РН-0000061 від 26.08.2009 року. Позивачем за отриманий товар платіжними дорученнями №1 від 27.08.2009 року та №106 від 28.08.2009 року перераховано ТОВ „Автотехпром” суму в загальному розмірі 599 508 грн., в тому числі ПДВ 99918 грн. Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №078791 від 29.07.2008 року зареєстрованим видом діяльності ТОВ „Нафтохімпром” є оптова торгівля паливом (код 51.51.0) та інші види оптової торгівлі (код 51.90.0) (а.с. 12-19, 9).

Таким чином, позивачем представлено первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичні підстави для віднесення суми сплаченого ТОВ „Автотехпром” ПДВ у розмірі 99918 грн. до податкового кредиту за серпень 2009 року.

Крім того, відповідно до акту № 156/2350/30545076 від 22.03.2010 року на запит податкового органу отримано письмове повідомлення ТОВ «Автотехпром»№6734/10 від 09.10.09., яким підтверджено реалізацію вуглелужного реагенту на адресу ТОВ «Навтохімпром». Сума податку на додану вартість по виданій ТОВ «Навтохімпром» податковій накладній включена до складу податкових зобовязань відповідного податкового періоду, відображена у реєстрі виданих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період (а.с.127) .

30 липня 2009 року між ТОВ „Нафтохімпром” з іноземною фірмо „NRG TECH DRILLING LIMITED”, Кипр, уклало договір №04 (міжнародний контракт), згідно якого позивач зобовязувався протягом 2009 року поставити 130 тон вуглелужного реагенту дрібнодисперсного, виробником якого є ТОВ „Автотехпром”. Згідно п. 3.4, п. 3.5 Договору відправником товару є ТОВ „Автотехпром”, отримувачем вантажу є „REKORD-R” LLC, Азербайджан, м. Баку, Дарнагюльске шосе, вул. З. Буніятова, кв. 20/61. На виконання зазначеного контракту позивачем відвантажено на експорт 126 тон вуглелужного реагенту дрібнодисперсного на суму 523439,28 грн., підтвердженням чому є вантажна митна декларація №901030000/8/000742 від 27.08.2009 року, з наявною відміткою про вивезення 30 серпня 2009 року задекларованого товару за межі митної території України в повному обсязі. Митниця на кордоні Амвросіївка (а.с.23, 25).

У відповідності до п. 6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Отже, у позивача у серпні 2009 року виникло відємне значення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 99918 грн. У вересні 2009 року операцій з поставки товарів (послуг) при яких виникало б податкове зобовязання з ПДВ не здійснювалось, що визнано податковим органом у довідці № 384/2350/30545076 від 30.11.2009 року.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження фактичні підстави для віднесення суми у розмірі 64 265,60 грн. до податкового кредиту за серпень 2009 року та наступного заявлення її до відшкодування з Державного бюджету України у вересні 2009 року, а тому висновок Олександрійської щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64265,60 грн. є неправомірним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000042350/0 від 06.04.2010 року щодо зменшення бюджетного відшкодування на суму 64 265,60 грн. підлягає скасуванню, а сума відємного значення з ПДВ за вересень 2009 року в розмірі 64 265,60 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

В частині стягнення суми відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2525,32 грн. позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено відшкодування відсотків до повного перерахування суми заборгованості з бюджету на рахунок платника податків.

Пунктом 6.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.09.1997 року, на який посилається позивач, передбачено, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є субєктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати по справі, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 622,10 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції №0000042350/0 від 06.04.2010 року року, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Нафтохімпром” зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 64 265,64 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімпром”, код ЄДРПОУ 30545076, 28000, вул. Червоностудентська, 50, м. Олександрія, Кіровоградська область, на р/р 26007001020030 в ВАТ АКБ "Автокразбанк" м. Олександрія, МФО 323679, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року у сумі 64 265,64 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят пять гривень шістдесят чотири копійки).

У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімпром” судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у сумі 622,10 грн. (шістсот двадцять дві гривні десять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.

Дата складання постанови в повному обсязі 14.06.10.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А. В. Сагун