Рішення № 99256122, 30.08.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2469/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Масної К.О.

справа №466/2469/21

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" про захист прав споживачів, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ "Споживчий Центр" про захист прав споживачів, в якому просить визнати недійсним договір №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр".

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між нею та відповідачем було укладено договір про надання їй кредитних коштів №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020 року, відповідно до якого нею було отримано позику. Вказала, що вважає даний договір недійсним, оскільки відповідачем було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте позивачкою не було підписано даний договір. Зазначила, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Крім того, її не було проінформовано про розмір витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит, письмово не було проінформовано її про умови договору та не надано відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначено їх в його змісті, непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором, що є несправедливими умовами. За наведеного просила позовні вимоги задовольнити.

23 квітня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

21 травня 2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який прийнятий до спільного розгляду з первісним, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020 року в розмірі 7680,00 грн. та 2270 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 26.02.2020 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №26.02.2020-10002367, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відповідно до п. 1.4 договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 11.03.2020р. та проценти за користування кредитом у розмірі 1680 грн.

26.02.2020 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №659 від 26.02.2020р., чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

В подальшому відповідач пролонгував строк користування Кредитом відповідно до п. 2.7 договору до 25.03.2020, за що сплатив проценти за користування кредитом у розмірі 1680,00 грн.

До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість. За наведеного просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 липня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

21 травня 2021року представник відповідача за первісним позовом подав відзив на первісну позовну заяву, зазначивши, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Споживчий Центр" кредитний договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, про що сама підтвердила, що їй надана інформація зазначена в ч.2 ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та їй надана вся необхідна інформація у обсязі та формі встановлених ЗУ "Про споживче кредитування". Позивачем не вказано жодної із підстав для визначення кредитного договору недійсним або нікчемним, договір укладений на строк до 1 місяця, тому не є договором споживчого кредитування до п.1 ч.2 ст. 3 ЗУ "Про споживче кредитування". Волевиявлення позивача було вільним, договір відповідав її внутрішній волі, що вона сам підтвердила при укладенні договору. Зазначили, що помилка позичальника щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину не має правового значення і не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. В договорі наявні всі умови, які повністю відповідають чинному законодавству. Відтак, просить відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги не доведені.

У судове засідання позивач за первісним, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, просила первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, просили відмовити в задоволенні первісного позову та позовні вимоги за зустрічним позовом підтримують в повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити а зустрічний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ "Споживчий Центр" 26.02.2020 укладено кредитний договір №26.02.2020-10002367, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 11.03.2020р. та проценти за користування кредитом у розмірі 1680грн. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1

ТзОВ "Споживчий центр " свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020. Однак, ОСОБА_1 не надала своєчасно ТзОВ "Споживчий центр " грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, частково сплатила проценти за користування таким.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, а саме з договорів та інших правочинів.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу вчиняються у письмовій формі.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так, судом встановлено, що згідно з п. 1. 3 договору кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту. На виконання даного договору відповідачем надано грошові кошти позивачу у розмірі, передбаченому у кредитному договорі, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, суд критично ставиться до покликань ОСОБА_1 на неукладеність правочину у зв`язку із недосягнення згоди по всіх істотних умовах, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», так як в силу дії пункту 1 укладеного між сторонами кредитного договору, він не є споживчим, а, відтак, виниклі на його підставі правовідносини не регулюється нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст. ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоди споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважаєтсья таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі №6-1341цс15.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору, судом встановлено, що спірний кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі, Акцепті, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та підтвердженні укладення кредитного договору.

Таким чином, спірний договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані відповідачем кредитні кошти; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; містить повну інформацію стосовно умов кредитування.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та несправедливість положень кредитного договору, але не зазначає що саме у даному кредитному договорі позивач вважає несправедливою умовою, а лише зазначає перелік статей законодавства.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним кредитного договору, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності зазначених вище умов для визнання умов договору несправедливими.

Суд також критично оцінює доводи позивача за первісним позовом про укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи та те, що договір ОСОБА_1 не підписувала, адже матеріали справи містять докази укладення кредитного договору у звичайній паперовій формі та власноручно підписано позивачем.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі №6-94цс13).

Так позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо неї, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомлювався та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

За наведеного, позивачем за первісним позовом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження недійсності укладеного між сторонами правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем в свою чергу не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що могли б бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Приймаючи до уваги наведені вище мотиви, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами, факт отримання кредитних коштів не заперечується стороною позивача, що свідчить про виконання з боку відповідача зобов`язань по кредитному договору, обставин невідповідності положень кредитного договору вимогам законодавства встановлено не було, суд вважає, що підстави для визнання недійсним кредитного договору №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020 відсутні, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо зустрічний позовних вимог, то з огляду на те, що ОСОБА_1 прострочила погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконує взятих за договором зобов`язань, суд дійшов висновку про підставність заявлених ТзОВ «Споживчий центр» у відповідному обсязі позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 до теперішнього часу не сплатила ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку №1 до даної позовної заяви, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За відсутності будь-яких інших доказів по справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем за зустрічним позовом, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір виходячи з розрахунку позивача, та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором у сумі 7680,00 грн. і яка підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про підставність зустрічних позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТзОВ "Споживчий центр" понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" про захист прав споживачів - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором №26.02.2020-10002367 від 26.02.2020 в розмірі 7680,00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А., ідентифікаційний код - 37356833.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 30.08.2021 року.

Суддя О. І. Ковальчук