Постанова № 9924302, 15.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.10Справа №2а-6049/09/10/0170 14:29 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Смирнов Ю.О., представник по довіреності б/н від 10.11.2009 року;

від відповідача Коновалова П.С., представник по довіреності №7/10 від 09.12.2008 року; Горохова А.К., представник по довіреності №12/10-0 від 13.01.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кримресоптторг" - позивач - 05 травня 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - відповідач - про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000181503/0 від 19.01.2009 року та №0000181503/1 від 26.03.2009 року, винесених на підставі акту №9814/15-3/01882255 від 30.12.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зазначено в акті перевірки про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з податку на землю за IV квартал 2005 року 2006 рік. Позивач вважає застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань за результатами проведеної перевірки неправомірним, оскільки в липні 2005 року з вини ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були невірно розподілені на погашення податкового боргу ВАТ "Кримресоптторг" грошові кошти, що отримані за реалізоване майно позивача. Також позивач зазначає, що під час проведення перевірки по особовому рахунку позивача по податку на землю була наявна переплата, позивачем до ДПІ були надані уточнюючі розрахунки по податку на землю, якими зменшено нараховану суму податкового зобовязання, але вказані розрахунки під час проведення перевірки до уваги не прийняті.

Заявою від 17.11.2009 року (а.с.31) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000181503/0 від 19.01.2009 року, №0000181503/1 від 26.03.2009 року, №0000181503/2 від 30.04.2009 року, винесені на підставі акту №9814/15-3/01882255 від 30.12.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2010 року відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим замінено її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 08.12.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки позивача було встановлено несвоєчасну сплату ним узгоджених сум податкових зобовязань по податку на землю по податковим деклараціям за 2005-2006 роки. Відповідач зазначає, що штрафні санкції застосовані правомірно на підставі вимог пп.17.17 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Кримресоптторг" (код ЄДРПОУ 01882255, юридична адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, б.12 км.) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17 вересня 1996 року, відомості включені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821200000008510 - а.с.11-16), є платником податків та зборів, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 30.12.2008 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати у бюджет земельного податку за період з 31.10.2005 року по 30.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №9814/15-3/01882255 від 30.12.2008 року (а.с.46-48).

Як свідчить текст акту перевірки за результатами її проведення відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі Закон №2181), а саме: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобовязань з податку на землю по податковим деклараціям з вересня 2005 року по грудень 2006 року включно (з врахуванням поданих уточнюючих декларацій) на строки, що перевищують 90 календарних днів.

Акт перевірки вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 19.01.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000018503/0 про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку за землю в розмірі 22813грн.00коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, на 954 календарних днів - у розмірі 50% у сумі 11406грн.54коп. (а.с.85).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК та Державною податковою адміністрацією в АР Крим згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення №0000181503/1 від 26.03.2009 року (а.с.85, зворотній бік), №0000181503/2 від 30.04.2009 року (а.с.33) по податку на землю без зміни нарахованих сум та інших показників.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Стаття 17 Закону України “Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових декларацій (розрахунків) позивача по податку на землю, подання яких до ДПІ представниками позивача та відповідача не оспорювалось і не заперечувалось.

Як свідчить текст акту перевірки за вересень-грудень 2005 року позивач на підставі поданих податкових декларацій був зобовязаний сплатити до бюджету по 48грн.00коп. щомісячно. Відповідно до податкового розрахунку земельного податку за 2006 рік (уточненого, що поданий позивачем до ДПІ 03.10.2006 року а.с.49) позивач був зобовязаний сплатити до бюджету за 2006 рік 22076грн.00коп. по податку за землю, зокрема: за січень, лютий и березень по 1710грн.00коп., за квітень 1742грн.00коп., за травень-серпень включно по 1901грн.00коп., за вересень-грудень включно по 1900грн.00коп. Суд зазначає, що позивачем, а також представником відповідача станом на день розгляду справи суду не надано будь-яких документів (зокрема, уточнюючих розрахунків), згідно з якими ВАТ "Кримресоптторг" зобовязувалось би сплатити меншу або більшу суму податкових зобовязань за вказаний період, у звязку з чим судом справа згідно з вимогами ст.69, ч.1 ст.86 КАС України розглядається на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Таким чином, податкове зобовязання позивача по земельному податку за 2005 та 2006 роки у зазначених сумах є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно статті 27 Закону України “Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992 року контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 31.12.2008 року відповідачем в рахунок сплати податкових зобовязань позивача з податку на землю по строкам 01.11.2005 року в сумі 48грн.00коп., 01.12.2005 року в сумі 48грн.00коп., 31.12.2005 року в сумі 48грн.00коп., 31.01.2006 року в сумі 48грн.00коп., 03.03.2006 року в сумі 1683грн.00коп., 31.03.2006 року в сумі 1683грн.00коп. та 04.05.2006 року в сумі 1607грн.92коп., а взагалі 5165грн.92коп. - прийнятий уточнюючий розрахунок №544756 від 25.12.2007 року, тобто, як слідує з тексту акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що вказані суми були сплачені позивачем 25.12.2007 року шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Однак суд зазначає, що згідно з вимогами п.5.1 ст.5 Закону №2181 уточнюючий розрахунок подається платником податку якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) такий платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації. Таким чином, шляхом подання уточнюючого розрахунку платник податку не сплачує раніше узгоджені суми податкових зобовязань, а уточнює нараховані суми в сторону зменшення, або, відповідно, збільшення нарахованих раніше сум.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 застосування штрафу можливо "у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання". Інші види погашення податкового зобов'язання, у тому числі зменшення податкового зобов'язання уточнюючим розрахунком, списання через форс-мажорні обставини чи за іншими передбаченими законом підставами, не є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених вказаним підпунктом.

Таким чином, податковий орган не мав підстав для застосування штрафу в сумі 2582грн.96коп. (5165,92/50%), тому що зменшення податкового зобов'язання шляхом надання уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового зобов'язання. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000181503/0 від 19.01.2009 року, №0000181503/1 від 26.03.2009 року, №0000181503/2 від 30.04.2009 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2582грн.96коп.

Стосовно правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8823грн.55коп. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на землю в загальній сумі 17647грн.10коп. по датам нарахування з 04.05.2006 року в сумі 75грн.10коп. та по 31.01.2007 року включно (а.с.47, зворотній бік 48) суд зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи 27.07.2005 року на розрахунковий рахунок Управління Державного казначейства України в АР Крим надійшли кошти від реалізації активів позивача в загальній сумі 155823грн.70коп. Згідно з листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 29.09.2009 року №24316/19-1 (а.с.51) та службовою запискою управління погашення прострочених податкових зобовязань №279/24-1 від 12.02.2010 року (а.с.87) в рахунок погашення податкового боргу по податку на землю в загальній сумі 62450грн.39коп. (недоїмка 48943грн.77коп., пеня 13506грн.62коп.) з урахуванням пені та штрафних санкцій, що повинні бути нараховані під час сплати вказаної суми 6999грн.79коп., повинно було бути спрямовано 69450грн.18коп. з отриманих грошових коштів за реалізоване майно позивача. Однак у звязку з помилковим зарахуванням грошових коштів в сумі 69450грн.18коп. на підставі довідки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про розподіл коштів в рахунок погашення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів (що на вказаний час складав 1127грн.94коп.), податковий борг з податку на землю погашено не було. Після направлення податковим органом до Управління Державного казначейства України в АР Крим 09.08.2005 року висновку про перекидання помилково зарахованої суми в рахунок погашення податкового боргу по податку на землю перекидання здійснювалось у міру надходження грошових коштів на рахунки Місцевого бюджету Гресовської селищної ради АР Крим.

Суд зазначає, що згідно з даними особового рахунку позивача по податку на землю за 2005 рік (а.с.88-101) станом на 28.07.2005 року у позивача був наявний податковий борг у загальній сумі 61478грн.39коп. (недоїмка 48059грн.78коп., пеня 13418грн.61коп.); відомості про наявність у позивача іншої суми податкового боргу станом на вказану дату особовим рахунком ВАТ "Кримресоптторг" та іншими матеріалами справи не підтверджено. Таким чином, сума податкового боргу позивача на вказану дату - 61478грн.39коп. - могла бути погашена та 7971грн.79коп. (69450,18-61478,39) повинні були бути зараховані в рахунок погашення податкового боргу наступних періодів або нарахованої суми пені.

Суд враховує, що в період з 01.08.2005 року по 31.12.2005 року в особовому рахунку позивача також було нараховано заборгованість в сумі 10446грн.17коп. по податковому повідомленню-рішенню №0039951503/0 від 05.08.2005 року (а.с.91, зворотній бік - 93, зворотній бік). Разом з тим, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року по справі №2-11/13272-2006А адміністративний позов ВАТ "Кримресоптторг" було задоволено, податкове повідомлення-рішення №0039951503/0 від 05.08.2005 року про застосування штрафних санкцій в сумі 10446грн.17коп. визнано нечинним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8611грн.08коп. Суд зазначає, що згідно з даними особового рахунку позивача по податку на землю за 2005 рік на суму заборгованості по вказаному податковому повідомленню-рішенню нарахована пеня в загальній сумі 117грн.33коп. (а.с.99)

Згідно з вимогами ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що корегування даних особового рахунку позивача на суму 8611грн.08коп. (сума штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню, що визнано частково нечинним на вказану суму) та на суму 1457грн.83коп. (сума зменшеної пені на підставі рішення ДПІ) проведено відповідно 27.02.2007 року та 15.03.2007 року, тобто після періоду нарахування платежів по податку на землю (остання дата згідно акту перевірки 31.01.2007 року) та, як свідчить акт перевірки, не було враховано під час визначення суми штрафних санкцій, які були застосовані до позивача у звязку з несвоєчасною сплатою заборгованості.

Суд зазначає, що з врахуванням несвоєчасного врахування в рахунок погашення податкового боргу позивача по податку на землю сум, отриманих за реалізоване майно ВАТ "Кримресоптторг", та внесення до особового рахунку позивача сум по податковому повідомленню-рішенню про застосування штрафних санкцій, що було оскаржено позивачем в судовому порядку і за результатом розгляду справи в суді частково визнано нечинним, відомості, викладені в особовому рахунку позивача по податку на землю в частині дат сплати податкового боргу позивачем та сум наявного податкового боргу станом на вказані дати не можуть бути прийняті судом як доказ у справі, оскільки вказані відомості не відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, суд також зазначає, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи не були надані первинні або будь-які інші документи, що підтверджують дату та інші дані, повязані з перерахуванням грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу позивача з податку на землю, у звязку з чим у суду відсутня можливість по перевірці правильності рознесення податковим органом в особових рахунках сум, що були зараховані у сплату податкового боргу позивача за рахунок коштів, отриманих за реалізоване майно, та, відповідно, правильність нарахування сум пені за несвоєчасну сплату податкового боргу з 01.08.2005 року по 31.12.2007 року.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що органи судової влади не наділені правами та обовязками органів державної податкової служби, тому суд не має права на самостійне відновлення даних особового рахунку позивача по податку на землю за період з 01.08.2005 року по 31.12.2007 року для визначення правильності нарахування сум пені та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань.

Суд вважає необхідним зазначити, що позивачем під час розгляду справи в суді не заявлялись позовні вимоги про спонукання відповідача до внесення відповідних змін до особового ВАТ "Кримресоптторг" по податку на землю за 2005 2007 роки та інші позовні вимоги, повязані зі збільшенням або зменшенням податкового боргу позивача по податку на землю в особовому рахунку за період з 01.08.2005 року по 31.12.2007 року.

У звязку з викладеним, з врахуванням вимог ч.2 ст.11, ст.69, ч.1 ст.86 КАС України судом дана справа розглядається у межах позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи доказів.

Також суд зазначає, що постановою Господарського суду АР Крим від 10.04.2006 року по адміністративній справі №2-25/6265-2006А задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Кримресоптторг» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про спонукання видати свідоцтво платника єдиного податку за ставкою 10%, зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим видати ВАТ „Кримресоптторг” свідоцтво про сплату єдиного податку за ставкою 10% суми виручки від реалізації продукції з 01.10.2005 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 20.06.2006 року прийнято відмову ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від апеляційної скарги на вказану постанову Господарського суду АР Крим та закрито апеляційне провадження (а.с.138-142). Відповідно до вимог частини 3 статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Таким чином вказана постанова Господарського суду АР Крим від 10.04.2006 року набрала законної сили 20.06.2006 року, про що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було достовірно відомо до проведення перевірки позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 11.12.2006 року №49039/10/15-5 (а.с.60), відповідно до якого ДПІ на підставі виконавчого листа Господарського суду АР Крим на виконання постанови по справі №2-25/6265-2006А просить позивача зявитися для отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за ІV квартал 2005 року. Позивачем під час розгляду справи суду також надано копії свідоцтв про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, відповідно до яких ВАТ "Кримресоптторг" був платником єдиного податку з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року (а.с.57-59).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю. Таким чином, у період, коли позивач мав бути платником єдиного податку, він не був зобовязаний нараховувати та сплачувати податок на землю. Суд зазначає, що подання позивачем податкових декларацій (розрахунків) по податку на землю не є безумовною підставою для застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, оскільки податкові декларації, відображені в акті перевірки, були подані позивачем у період, коли він ще не отримав свідоцтва про сплату єдиного податку у звязку з невиконанням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим станом на 03.10.2006 року (дата подання останнього уточнюючого розрахунку, що був використаний під час проведення перевірки) постанови Господарського суду АР Крим від 10.04.2006 року, що набула законної сили. Суд зазначає, що з врахуванням вимог ст.19 Конституції України ДПІ у м. Сімферополі АР Крим під час проведення перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення була зобовязана враховувати всі наявні на час проведення перевірки відомості, що повинні бути враховані під час визначення наявності або відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Що стосується самостійно нарахованих позивачем податкових зобовязань по податку на землю, суд зазначає, що станом на день розгляду справи вказані податкові зобовязання були позивачем погашені в повному обсязі, що підтверджено довідкою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 14.04.2009 року №17914/10/19-1 (а.с.40) та представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не заявлялись вимоги про спонукання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим до внесення змін до особових рахунків позивача в частині виключення з особового рахунку заборгованості по податку на землю і по пені, що нарахована у звязку з його несвоєчасною сплатою тощо на підставі наявності у ВАТ "Кримресоптторг" права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні уточнюючі податкові декларації з податку на землю, що подані позивачем в 2007 році та позивачем під час розгляду справи суду не надано жодних відомостей про суми податкових зобовязань, що були нараховані ВАТ "Кримресоптторг" в зазначених уточнюючих деклараціях та самостійно узгоджені позивачем, в тому числі, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.05.2009 року. У звязку з викладеним з врахуванням вимог ст.69, ч.1 ст.86 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

В врахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що під час розгляду справи у якості свідка судом була допитана працівник ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ОСОБА_6, що проводила перевірку позивача та склала акт від 30.12.2008 року.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що під час проведення перевірки ВАТ "Кримресоптторг" вона використовувала лише дані особових рахунків позивача без перевірки даних платіжних доручень позивача. Свідок пояснила, що ВАТ "Кримресоптторг" в грудні 2007 року були надані уточнюючі розрахунки по податку на землю, згідно з якими позивачем зменшено нараховану суму податку; в результаті зменшення суми податкових зобовязань програмою були нараховані штрафні санкції; залишок заборгованості було погашено відповідачем грошовими коштами, у звязку з чим знов були нараховані штрафні санкції. Під час проведення перевірки їй було відомо про подання позивачем уточнюючих декларацій та про видачу позивачу в грудні 2006 року до проведення перевірки свідоцтв про сплату єдиного податку з терміном дії з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року, які були видані на підставі рішення суду. Також їй відомо, що у звязку з невірним розподілом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим грошових коштів, що надішли від реалізації майна підприємства в 2005 році, частина отриманих від реалізації майна позивача грошових коштів була несвоєчасно перерахована на погашення податкового боргу по податку на землю позивача. Свідок зазначила, що оскільки позивач самостійно надавав до податкового органу податкові розрахунки та самостійно нарахував податкове зобовязання по податку на землю, вказане податкове зобовязання є узгодженим і позивач повинен його сплачувати, а у випадку несвоєчасної сплати до нього застосовуються штрафні санкції.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (з наступними змінами та доповненнями), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особовий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які надходять до бюджету і в державні цільові фонди, при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Таким чином, суд також не погоджується з посиланням відповідача на те, що для проведення перевірки достатньо відомостей особового рахунку платника податку, оскільки зазначений документ не є первинним документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що неврахування податковим органом під час проведення перевірки даних уточнюючих розрахунків позивача, що надані в 2007 році, та використання під час проведення перевірки лише відомостей особового рахунку, що, з врахуванням викладених обставин, не містить всіх необхідних даних стосовно дат сплати позивачем сум узгодженого податкового зобовязання по податку на землю, судом вказаний акт перевірки не може бути прийнятий як належний доказ по справі в частині підтвердження допущення позивачем порушення вимог діючого податкового законодавства.

Також суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог пп.17.17 п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафні санкції, як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, застосовані у розмірі 50% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання - 22813грн.00коп. - в сумі 11406грн.54коп. Однак, п'ятдесят відсотків від суми 22813грн.00коп. складає 11406грн.50коп., що не відповідає сумі штрафних санкцій (різниця склала 0грн.04коп.). Крім того, загальна сума податкового зобовязання, що вказана в акті перевірки як несвоєчасно сплачена, складає 22813грн.02коп. (різниця з податковими повідомленнями-рішеннями 02коп.), сума штрафних санкцій, відповідно, повинна бути визначена - 11406грн.51коп. Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких пояснень з приводу зазначених розбіжностей, дані, вказані в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем не обґрунтовані та не узгоджені.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представник позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення тощо. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, повідомлення позивача про її проведення та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0000181503/0 від 19.01.2009 року, №0000181503/1 від 26.03.2009 року, №0000181503/2 від 30.04.2009 року, прийняті стосовно Відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг", про застосування штрафних санкцій у сумі 11406грн.54коп., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0000181503/0 від 19.01.2009 року, №0000181503/1 від 26.03.2009 року, №0000181503/2 від 30.04.2009 року про застосування штрафних санкцій у сумі 11406грн.54коп. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 15 лютого 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 22 лютого 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0000181503/0 від 19.01.2009 року, №0000181503/1 від 26.03.2009 року, №0000181503/2 від 30.04.2009 року, прийняті стосовно Відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" (код ЄДРПОУ 01882255, юридична адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, шосе Московське, 12 км) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.