Рішення № 99242256, 17.08.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

17.08.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/584/20

За позовом Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “По Кошицькій”, м. Ужгород

про стягнення 21 662 грн. 81 коп., в тому числі 18 938 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 663 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним акціонерним товариством “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району заявлено позов до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “По Кошицькій”, м. Ужгород про стягнення 21 662 грн. 81 коп., в тому числі 18 938 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 663 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не оплатив вартість спожитої активної електричної енергії, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 18 938 грн. 24 коп. Крім того, за порушення строків оплати, відповідачу нараховано інфляційні нарахування у розмірі 1 663 грн. 10 коп. та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних. Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи, який призначений на 17.08.2021 року, без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач 25.02.2021 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву № 24/02/21 від 24.02.2021 року, який надіслав позивачу 24.02.2021 року.

03.03.2021 року представником позивача на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив. Посилається на те, що згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

При цьому, як наголошує представник позивача, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2020 року по справі № 907/584/20 було встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня одержання копії даної ухвали, з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання такої ухвали.

Аналізуючи документи відповідача, які ним подавались у матеріали даної справи, зокрема, клопотання про витребування доказів від 08.02.2021 року за № 08/02/21 та відзиву від 24.02.2021 року за № 24/02/21, позивач вказує, що відповідач повністю ознайомився з матеріалами господарської справи № 907/584/20 - 27.01.2021 року, в тому числі і з ухвалою Господарського суду Закарпатської області про відкриття провадження у справі від 28.08.2020 року. Крім того, як було встановлено учасниками справи та судом у підготовчому засіданні, яке відбулось 25.02.2021 року, вищезазначений відзив від 24.02.2021 року за № 24/02/21 був отриманий Господарським судом Закарпатської області 25.02.2021 року, а відповідач ознайомився з матеріалами господарської справи № 907/584/20 - 27.01.2021 року, в тому числі і з ухвалою Господарського суду Закарпатської області про відкриття провадження у справі від 28.08.2020 року, якою суд встановив відповідачеві строк для надання відзиву на позовну заяву (15 днів з дня одержання ухвали). Отже, на думку представника позивача, відзив від 24.02.2021 року за № 24/02/21, до Господарського суду Закарпатської області поданий відповідачем з пропущеним строком, який був визначений ухвалою суду від 28.08.2020 року.

Зазначає про те, що як вбачається з відзиву від 24.02.2021 року за № 24/02/21, ані відповідач у своєму відзиві, ані його представник під час підготовчого засідання жодним чином не заначили про пропущений відповідачем строк для подання відзиву, а тим більше про поновлення такого строку з обґрунтуванням підстав, що не залежали від нього.

На думку представника позивача, оскільки, відповідачем надано відзив від 24.02.2021 року за № 24/02/21 по справі № 907/584/20 до Господарського суду Закарпатської області з пропущеним строком, встановленим ухвалою суду, без обґрунтування поважних причин пропущення такого строку, то Господарський суд Закарпатської області має вирішити справу № 907/584/20 за наявними в ній матеріалами.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що відповідачем, всупереч вимогам ухвали суду від 02.12.2020 року, не було подано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, а відтак, пропущено строк на подання відзиву, про що було зазначено в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2021 року.

При цьому, суд зазначає про те, що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення ухвали суду від 02.12.2020 року відповідачу під розписку. Окрім того, представник відповідача у підготовчому засіданні 20.01.2021 року подав клопотання про відкладення підготовчого засідання на інший термін у зв`язку з необхідністю ознайомлення із матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 20.01.2021 року було проголошено перерву до 04.02.2021 року. Ухвалою суду від 04.02.2021 року відкладено підготовче засідання на 25.02.2021 року у зв`язку із поданим відповідачем клопотанням про відкладення підготовчого засідання на інший термін з метою надання йому можливості підготувати відзив на позовну заяву. При цьому, відповідачем ні до матеріалів відзиву, ні до клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання від 02.02.2021 року не подано жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного подання відповідачем відзиву на позовну заяву в межах строку, встановленого судом для подання відзиву. Крім того, відповідач не звертався до суду із письмовою заявою про поновлення та продовження процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 119 ГПК України.

За ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2021 року за клопотанням представника відповідача судове засідання по розгляду даної справи було відкладено на 17.08.2021 року на 16 год. 00 хв.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 17.08.2021 року не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Разом з тим, відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін, яке надійшло до підсистеми “Електронний суд” 17.08.2021 року об 17 год. 11 хв., тобто після судового засідання, яке було призначено на 17.08.2021 року на 16 год. 00 хв., що в свою чергу не може бути розцінено судом як таке, що подане у належні строки та належним чином.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

15.02.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Закарпаттяобленерго”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго” (постачальником, позивачем у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “По Кошицькій” (споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 234927 від 15.02.2017 року, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 165 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невід`ємною частиною (розділ 1 Договору).

Відповідно до пп. 2.3.1., пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору, споживач зобов`язується виконувати умови цього Договору та оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 “Порядок розрахунків” та Додатку 8 “Графік зняття показів засобу обліку електричної енергії”.

Згідно з п. 1 Додатку 7 до Договору про постачання електроенергії № 234927 від 15.02.2017 року “Порядок розрахунків”, розрахунковим періодом вважається місяць (28/29, 30 або 31 день), починаючи з 3 числа попереднього місяця по 2 число звітного місяця.

Пунктом 7 додатку № 7 до Договору про постачання електроенергії № 234927 від 15.02.2017 року сторони визначили, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем (остаточний розрахунок за спожиту електроенергію) на підставі рахунку, виписаного постачальником у відповідності з Актом про використану електричну енергію, підписаним споживачем (обома сторонами), або в порядку, визначеному п. 3 цього Додатку на протязі не більше 5-ти операційних банківських днів, рахуючи дату отримання рахунку.

На підставі вищевказаного пункту додатку № 7 до Договору, постачальником електричної енергії (позивачем) виписано відповідачу – ОСББ "По Кошицькій" рахунки на оплату поставленої активної електроенергії. Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі Договору № 234927 від 15.02.2017 року відповідачем за травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року та грудень 2018 року спожито активну електроенергію на загальну суму 26 238 грн. 24 коп., що підтверджено копіями виставлених відповідачу до оплати рахунків за травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року та грудень 2018 року, які подальшому відповідачем частково було оплачено в розмірі 7 300 грн., що підтверджено копіями банківських виписок.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати спожитої активної електричної енергії стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 18 938 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію в примусовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи, факт споживання відповідачем електроенергії, на оплату якої позивачем виставлені перелічені вище рахунки на оплату, підтверджено долученими до матеріалів справи доказами.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії”, пп.1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі – ПРРЕЕ) електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, пп. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п. 4.19. ПРРЕЕ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах. Підставою виникнення зобов`язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов`язальні відносини між сторонами, є надання електричної енергії. Отже, обов`язок відповідача оплатити вартість наданої електричної енергії є безспірним.

Договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому, зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 18 938 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

Позивач, за прострочку відповідачем оплати за спожиту активну електричну енергію, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 1 663 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку нарахування відповідачем інфляційних втрат та трьох процентів річних за заявлений ним період з червня 2018 року по серпень 2020 року, судом встановлено, що сума 1 663 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних обрахована вірно та підставно.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 938 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 663 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 грн. 47 коп. трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “По Кошицькій”, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошицька, будинок 42а, квартира 10 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40635511) на користь Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, будинок 57 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00131529) 21 662 (Двадцять одну тисячу шістсот шістдесят дві гривні) грн. 81 коп., в тому числі 18 938 (Вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень) грн. 24 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 663 (Одна тисяча шістсот шістдесят три гривні) грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1 061 (Одна тисяча шістдесят одна гривня) грн. 47 коп. трьох процентів річних, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 30.08.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.