Рішення № 9924223, 31.05.2010, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-85/2010 р.

Категорія 26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2010 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пухарєвої О.В.,

при секретарі Гагалюк С.Й.,

з участю

представника позивача Тофан Н.В. (згідно довіреності №8912 від 08.12.2005 р.),

представника відповідача - Сарафенюка Р.І. (згідно довіреності від 17.12.2008 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до Заставнівського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №CVSNGB00000151 від 28.01.2008 року ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 30100,00 (доларів США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.01.2013 року. Згідно умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно за графіком погашення кредиту та процентів.

Зобовязання за вказаним договором забезпечено договором поруки №CVSNGB00000151 від 28.01.2008 року укладеним між позивачем та ОСОБА_2, у відповідності до якого поручитель зобов”язувався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов”язань в повному обсязі, що виникли за кредитним договором.

Відповідачі не виконують умови кредитного договору у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 30497,60 (доларів США), яка складається із заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені та штрафу відповідно до умов кредитного договору. Позивач просить стягнути солідарно із відповідачів заборгованість по кредиту, а також судові витрати по справі .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, обґрунтувала вищенаведеним.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечував проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду письмове заперечення, в якому позовні вимоги заперечував повністю з наступних підстав. ОСОБА_2 згідно договору поруки від 28.01.2008 року є поручителем за кредитним договором за зобовязаннями ОСОБА_1 Відповідно до договору поруки та кредитного договору, він відповідає за зобовязаннями по поверненню 30100 дол. США зі сплатою 12% річних. Однак, 16.10.2008 року банк змінив ставку з 12% річних на 15,12% річних, внаслідок чого змінилися зобовязання та збільшився обсяг відповідальності, яка тепер стягується з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку. Вказані зміни відсоткової ставки з поручителем ОСОБА_2 не погоджувались і він на них згоди не давав. Крім того, при зміні відсоткової ставки відповідні зміни до кредитного договору та до договору поруки у письмову вигляді не вносилися. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Оскільки, при внесенні змін до договору в частині збільшення відсотків банк згоди ОСОБА_2 на зазначені зміни не отримував, внаслідок таких дій обсяг зобовязань поручителя за кредитним договором значно зріс, вважає, що порука ОСОБА_2 за зобовязаннями ОСОБА_1 припинилася.

Крім того вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків та порядку платежів у рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків, оскільки згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Також наголосив на тому, що позивачем не доведено направлення поручителю письмової вимоги із зазначенням невиконаного зобовязання. Виходячи з викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав з ЗАТ кредитний договір №№CVSNGB00000151 від 28.01.2008 року (а.с.8-10), згідно якого отримав строковий кредит у розмірі 30100,00 (доларів США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.01.2013 року. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» 19.07.2009 року змінив найменування юридичної особи на ПАТ комерційний банк «ПриватБанк», що не є зміною організаційно-правової форми господарювання товариства, отже ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» є належним позивачем у справі.

Відповідно до п.8.1 Договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток №2), який є невідємною частиною даного Договору /а.с.11/.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконував, а саме не сплачував банку у строк платежів по погашенню кредиту, що призвели до того, що станом на 09.11.2009 року виникла заборгованість на суму 30497,60 (доларів США), яку відповідач в добровільному порядку не погашає.

Як вбачається з розрахунку заборгованості внаслідок несвоєчасного виконання зобовязання, відповідач заборгував перед банком основний борг за кредитним договором в розмірі 26064,68 дол. США /а.с.7/.

З ч.2 ст.536 цього Кодексу вбачається, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позичальник відповідно до п.8.1 умов кредитного договору повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1% на місяць (12% річних) на суму залишку. Однак, згідно п. 2.3.1 кредитного договору з 16.10.2008 року відсоткова ставка відповідача була збільшена до 15,12 % річних. В наслідок чого сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом нарахована відповідачу становить 2221,03 дол. США. /а.с.7/.

Відповідно до п.8.1 договору позичальник щомісяця сплачує комісію за користування кредитом. Так, заборгованість відповідача перед банком по комісії становить 61,07 дол. США /а.с.7/.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктами 5.1, 8.4 дослідженого в судовому засіданні кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн. Заборгованість відповідача по сплаті пені становить 668,76 дол. США /а.с.7/.

Пунктом 5.3 договору кредиту передбачено, що у разі порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових обовязків, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. плюс 5% від суми позову. Внаслідок чого відповідачу було нараховані штрафні санкції, а саме фіксована частина в сумі 31,28 дол. США, процентна складова в сумі 1450,78 дол. США, /а.с.7/.

З метою забезпечення кредитного договору 28.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за №CVSNGB00000151, у відповідності до якого поручитель зобовязувався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником усіх його зобовязань в повному обсязі, що виникли за кредитним договором /а.с.12/.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про неможливість виконання солідарного обовязку боржників у випадку спірних правовідносин, оскільки порука припинилася у звязку із зміною зобовязання без згоди поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, банк з 16.10.2008 року збільшив боржнику відсоткову ставку з 12% річних на 15,12% на рік. Однак, збільшення відсоткової ставки суд не розцінює як підставу припинення поруки, оскільки зміни до кредитного договору не вносилися. Зазначені умови були передбачені пунктом 2.3.1 кредитного договору, в якому зазначено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні облікової ставки НБУ. У звязку із виникненням цієї обставини, Банк на виконання вимог п.2.3.1 кредитного договору надіслав Позичальникові ОСОБА_1 письмове повідомлення від 29.09.2009 року за №20.1.3.2/6-22855/6864 про зміну процентної ставки.

Відповідно до п.2 договору поруки від 28.01.2008 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно підпункту 19.2 договору поруки, підпис поручителя свідчить, що він ознайомлений із кредитним договором та погоджується з його умовами.

Згідно п.13 договору поруки зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Враховуючи, що додаткова угода сторонами не укладалася та виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що збільшення відсоткової ставки не є зміною зобовязання, а є виконанням пункту п.2.3.1 кредитного договору, з яким поручитель ОСОБА_2 був ознайомлений. За таких обставин відсутні підстави для припинення договору поруки, укладеного між позивачем та ОСОБА_2

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Пунктами 5.1, 5.3 розділу 5 кредитного договору передбачено відповідальність Позичальника за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та будь якому зобовязанню, передбаченому Кредитним договором у вигляді пені та штрафу. За таких обставин, а також оскільки на момент вирішення спору не ставилося питання про визнання даного кредитного договору недійсним, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на необґрунтованість вимог позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків та порядку сплати платежів у рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків.

Згідно ст.553,554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення зобовязань поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники. На виконання умов кредитного договору та договору поруки позивачем направлялися на адресу відповідачів претензії із зазначенням невиконаного зобовязання, про що свідчать повідомлення про їх отримання, які містяться в матеріалах справи (а.с.43-48). Зазначене спростовує доводи представника ОСОБА_2 про не направлення позивачем на адресу ОСОБА_2 вимог, письмових повідомлень про заборгованість та повідомлень про їх вручення останньому.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ „ПриватБанк” слід задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця гривня

У звязку з наведеним, а також враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої грошові зобовязання за кредитним договором, поручитель ОСОБА_2 відмовляється добровільно виконувати взяті на себе обовязки відповідати по зобовязанням боржника перед кредитором за кредитним договором, суд вважає, що з відповідачів необхідно стягнути в солідарному порядку заборгованість в розмірі 30497,60 доларів США, що за курсом 7,9251 грн. встановленим на 31.05.2010 відповідно до службового розпорядження Національного Банку України №417 від 28.05.2010 року №417/198 складає 241696,53 грн.

Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ч.1 ст.192, ст. 526, ч.2 ст.536, ч.3 ст.549, ч.1,2 ст.553, ч.1,2 ст.554, ст. 611, 612,1054 ЦК України, Керуючись ст.ст. 214,215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КТБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №CVSNGB00000151 від 28.01.2008 року в сумі 30497,60 доларів США, що в еквіваленті становить 241696,53 (двісті сорок одна тисяча шістсот девяносто шість гривень, 53 коп.)

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КТБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, рах.№64993919400001 , МФО №305299) 1700 грн. (тисяча сімсот гривень) судового збору та 120 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в десятиденний строк без попереднього подання заяви, про апеляційне оскарження.

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20 денний строк рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Пухарєва