Рішення № 99240632, 25.08.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/347/21

№ провадження 2/624/218/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., представника позивача Гермаш С.М. , представника відповідача ОСОБА_8, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 46188,16 грн, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4026678. Відповідно до умов полісу страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21101» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 21.10.2018 о 00 год 24 хв по вул. 1 Травня в смт. Кегичівка, Харківської області, відповідач керуючи автомобілем «ВАЗ 21011» д.н. « НОМЕР_2 », здійснив зіткнення з автомобілем «ОреІ Vectra» д.н « НОМЕР_3 » під керуванням ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «ОреІ Vectra» д.н. « НОМЕР_3 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля матеріальна шкода, а також пасажир ОСОБА_4 зазнала тілесних ушкоджень. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 27.02.2020, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху. Потерпілий звернувся до страховика-позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом №АМ/4026678 від 23.05.2018. Так, на підставі страхового акту №ОЦ/208/000/20/0007 від 02.06.2020 потерпілому ОСОБА_5 внаслідок ДТП позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 46188,16 грн. Як передбачено ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо- транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водночас, як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 27.02.2020, відповідач на час скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, керував забезпеченим автомобілем «ВАЗ 21101» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння. Право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 02.06.2020. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензією про відшкодування збитків в порядку регресу. Відповідач ніяких дій щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а відтак, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 17.05.2021, було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Представником відповідача направлено до суду відзив на позовну заяву. Згідно з відзивом просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно до ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду (регрес) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заповідача; вину; керування винним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; факт відшкодування шкоди страховиком. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На підтвердження наявності усіх складових для можливості застосування регресу позивач як доказ надає постанову Кегичівською ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області від 27.02.2020 про закриття кримінального провадження. Проте відповідач вважає, що постанова як форма вираження процесуального рішення прокурора/слідчого, відповідно до ст. 84 КПК України, не є доказом, а тому за аналогією застосування такого висновку не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України. Ця постанова має виключно інформативний характер та жодним чином не встановлює протиправної поведінки ОСОБА_2 , а тим більш його вини. Вважає, що можливим належним доказом встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 та наявністю певної шкоди і в результаті наявності вини відповідача у вчиненні ДТП був би відповідний вирок суду. На сьогодні жодних вироків суду відносно відповідача, які б набрали законної сили, не має. Він взагалі жодною разу до кримінальної відповідальності не притягався. В свою чергу, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018220720000313 від 21.10.2018 року, закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування злочину, передбаченою ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України. За змістом постанови від 27.02.2020, копію постанови направлено до Кегичівського ВП для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки в діях водія ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124,130 КУпАП, а в діях водія ОСОБА_3 - ст. 124 КУпАП. Із вказаною формулювання випливає, що тому числі ОСОБА_3 повинна бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. У разі розгляду судом адміністративного матеріалу за фактом ДТП, що сталася 21.10.2018, була ймовірність визнання вини у вчиненні ДТП саме ОСОБА_3 та визнання невинуватим ОСОБА_2 . Також, у разі розгляду судом кримінального провадження за фактом ДТП, докази зібрані органом досудового розслідування, що вказували б на винуватість ОСОБА_2 могли б бути визнані неналежними. А можливо проведення повторних (додаткових) експертиз як під час розгляду кримінального провадження, так і під час розгляду адміністративного матеріалу вказували б на невинуватість відповідача, тощо. Згідно відповідей голів Кегичівського районного суду Харківської області та Сахновщинського районного суду Харківської області у період з 27.02.2020 по день надання відповідей на адвокатські запити справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.ст. 124 та 130 КУпАП не надходили і відповідно судом не розглядалися та не були прийняті будь-які рішення. ОСОБА_2 ж свою вину у вчиненні ДТП не визнає. Також зауважує, що у момент ДТП ОСОБА_2 керував транспортним засобом у цілком тверезому стані. Вважає, що наявність шкоди у розмірі заявленому позивачем не підтверджена, оскільки відсутній відповідний висновок експерта, її розмір є завищеним та спірним; протиправну поведінку ОСОБА_2 у спричиненні шкоди належними доказами не підтверджено; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача доданими до позову документами не підтверджено; вину ОСОБА_2 надані позивачем докази не доводять, та взагалі вона уповноваженим органом і в передбаченому законом порядку не встановлена; керування відповідачем автомобілем у стані алкогольного сп`яніння наявними, начебто, доказами у справі не підтверджується; лише наявний факт відшкодування шкоди страховиком не зрозуміло з яких підстав, оскільки позивачу, як ми розуміємо, не було надано беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.

Представником позивача направлено до суду відповідь на відзив, згідно з яким з доводами відзиву не погоджується. Щодо невизнання вини ОСОБА_2 та твердження керування автомобілем в тверезому стані зазначає, що органом досудового розслідування встановлено, в ході слідства ОСОБА_2 , надав покази які свідчать про те, що 20.10.2018 року, останній зі знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали вживати алкогольні напої, зокрема як зазначає Відповідач за 1 годину, яку вони знаходилися, вжив близько 11,5 л. пива. В подальшому, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 поїхали до місцевого бару «Українські страви», де почали відпочивати близько 2 годин, попутно вживаючи алкогольні напої, а саме горілку. Таким чином, як зазначає у своїх поясненнях ОСОБА_2 , він в стані алкогольного сп`яніння сів в автомобіль «ВАЗ 21011» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », та поїхав. Рухаючись по вул. 1-го Травня в смт. Кегичівка, Кегичівського району, сталася вищевказана дорожньо- транспортна пригода. Окрім того, як встановлено органом досудового розслідування, водій автомобіля «ВАЗ 21011» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 , в момент виникнення вищевказаного ДТП керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду від 21.10.2018 року, стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_2 склав - 2,114 проміле. Щодо доводу відповідача про завищений та спірний розмір матеріальної шкоди, зазначає, що відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», абз. 2 п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ч.2 ст.1192 ЦК України страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи. Для визначення вартості відновлювального ремонту застосовувався витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту, що відповідає положенням п. 8.1 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2013 року. Ремонтна калькуляція складена на основі офіційної комп`ютерної програми «Audatex», яка відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України є офіційним продуктом рекомендованим для використання в автотоварознавчих дослідженнях та містить інформацію щодо вартості ремонту, надану заводом-виробником. Згідно до ремонтної калькуляції №1810_А від 26.03.2020 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Opel Vectra» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », складає 389 692,96 грн. Ринкова вартість досліджуваного КТЗ згідно додатку №1: складає 174 318,96 грн. В свою чергу, ринкова вартість пошкодженого КТЗ, згідно Аварійного сертифікату №13-D/53/2 складає 77 942,64 грн. Відповідно до п.30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, у відповідності до п.30.2. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень закону, Позивачем було здійснено відповідний розрахунок суми страхового відшкодування, що міститься в страховому акті №0Ц/208/000/20/0007 від 02.06.2019 року(96 376,32 / 50%) - 2 000,00 = 46 188,16 грн.

Представник позивача Гермаш С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити при цьому посилався на доводи викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами:

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пп. «а» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 ЗУ ««Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.5 даної статті Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.п.4,17 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова), обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК (що відповідає ст. 82 діючої редакції ЦПК України) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Згідно п. 7 Постанови, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Відповідно до п. 12 Постанови, керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або передача управління транспортним засобом такій особі, що є підставою для регресної вимоги (стаття 38 Закону № 1961-IV), може бути підтверджено вироком суду, постановою про накладення адміністративного стягнення або іншими доказами, які з достовірністю встановлюють таку обставину, а при передачі транспортного засобу особі у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про такий стан має бути відомо особі, яка передає транспортний засіб.

З досліджених матеріалів встановлено.

Згідно постанови слідчого СВ Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області від 27.02.2020 про закриття кримінального провадження, вбачається, що слідчим кримінальне провадження за №12018220720000313 від 21.10.2018, у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до абз.14 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито, копію постанови постановлено направити начальнику Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

З тексту постанови вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що 21.10.2018 о 00:24 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21.10.2018 о 00:24 за адресою Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. 1 Травня сталась ДТП за участю двох автомобілів ВАЗ 21010 та Opel Vectra, доставлена до Кегичівської ЦРЛ потерпіла ОСОБА_4 , діагноз струс, черепна мозкова травма. В ході виїзду встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись на автомобілі ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 , по вулиці 1 Травня, у напрямку магазину «Кулиничі», не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП ОСОБА_4 , яка перебувала а автомобілі ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 зазнала тілесних ушкоджень, а саме: струс головного мозку, черепно-мозкова травма, закритий перелом седалищної кістки. Відомості про кримінальне правопорушення внесено за №120182207200000313 за ч. 1 ст. 286 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що водій автомобіля марки ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 в момент виникнення ДТП керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку щодо результатів медичного огляду від 21.10.2018, а саме стан алкогольного сп`яніння склав - 2,114 проміле.

Згідно висновку судової-автотехнічної експертизи №7/727 СЕ-19 від 03.09.2019 на підставі свідчень водія ОСОБА_2 (даних в ході проведення слідчого експерименту за його участі) встановлено наступне: «1. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР. У даній дорожній обстановці водій автомобіля марки ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 та п. 12.4 ПДР. 2. Водій автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 мала технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 ПДР. З причин вказаних в дослідницькій частині вказаного висновку експерта відповісти на питання «чи мав технічну можливість водій ОСОБА_2 запобігти зіткненню шляхом виконання правил дорожнього руху України?» не представляється можливим. 3. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимога п. 10.1 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. З причин вказаних в дослідницькій частині вказаного висновку експерта відповісти на питання «Чи маються в діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які перебували з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП?» не представляється можливим.

Згідно висновку судової-автотехнічної експертизи №7/723 СЕ від 02.09.2019 на підставі свідчень водія ОСОБА_3 (даних в ході проведення слідчого експерименту за її участі) встановлено наступне: «1. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР. У даній дорожній обстановці водій автомобіля марки ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 та п. 12.4 ПДР. 2. Технічна можливість запобігання зіткненню не визначалась діями водія автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 . Водій автомобіля ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 ПДР. 3. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21101 з д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимога п. 10.1 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. В діях водія автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 не вбачається невідповідності вимогам ПДР, які б з технічної точки зору, перебували б у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП».

Вказане кримінальне провадження відносно водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі абз.14 ч.1 ст.284 КПК України підлягає закриттю. Однак в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачаються ознаки складу адміністративних правопорушень за ст. 124 та ст. 130 КУпАП (по відношенню до водія ОСОБА_2 ) та відповідно ст. 124 КУпАП (по відношенню до водія ОСОБА_3

24.01.2019 власник автомобіля «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 подав заяву про страхове відшкодування пов`язаних з пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП від 21.10.2018 по вул. 1 Травня, смт. Кегичівка, Харківської області.

Згідно аварійного сертифікату №13-D/53/2 про оцінку вартості транспортного засобу в пошкодженому стані «Opel Vectra» з д/н НОМЕР_3 становить 77942,64 грн, оцінка проведена 21.03.2019 року аварійним комісаром ОСОБА_9 на замовлення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до страхового акту №ОЦ/203/000/20/0007 від 02.06.2020 страхове відшкодування до перерахування на користь ОСОБА_5 визначене в сумі 46188,16 грн, яка переведена на рахунок отримувача 02.06.2020, що підтверджується копією платіжного доручення №10914 від 02.06.2020. З акту також вбачається що страхове відшкодування здійснено з урахування обопільності вини учасників ДТП та виплачено лише половину від вартості проведеного ремонту автомобіля.

Відповідно до вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу вих.№ РУ/20/0007 від 17.08.2020 позивач ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія» висунуло ОСОБА_2 претензію на сумі 46188,16 грн, яку запропоновано сплатити у добровільному порядку протягом 14 днів з моменту отримання претензії, повідомлено, що в протилежному випадку до нього будуть вчинені дії щодо примусового стягнення зазначеної суми.

Відповідно до копій листів з Кегичівського районного суду Харківської області від 14.07.2021 та Сахновщинського районного суду Харківської області від 16.07.2021 наданих судами на адвокатський запит ОСОБА_8 з 27.02.2020 і по день звернення справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.ст. 124, 130 КУпАП не надходило.

Таким чином в судовому засіданні на підставі наданих доказів встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась судом 21.10.2018 за участю автомобілів ВАЗ 21010 з д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Opel Vectra з д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Власником автомобіля Opel Vectra з д/н НОМЕР_3 є ОСОБА_5 якому було оплачено позивачем страхове відшкодування в сумі 46188,16 грн. При цьому ця сума виплачена з урахуванням обопільності вини учасників ДТП та сплачена в розмірі 1/2 до спричиненого матеріального збитку.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Під час досудового розслідування були проведені відповідні слідчі дії, якими встановлено, що водій ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Також проведені експертизи, відповідно до яких обидва водії при дорожньо-транспортній пригоді допустили порушення Правил Дорожнього руху.

Кримінальне провадження постановою слідчого від 27.02.2020 було закрито, у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування. При цьому слідчим зазначено, що в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачаються ознаки складу адміністративних правопорушень за ст. 124 та ст. 130 КУпАП (по відношенню до водія ОСОБА_2 ) та відповідно ст. 124 КУпАП (по відношенню до водія ОСОБА_3 та для вирішення питання щодо притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності копію постанови постановлено направити начальнику Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області. Проте до суду відповідні адміністративний протоколи не надходили.

Отже провадження у кримінальному провадженні закрито з нереабілітуючих підстав. Слідчим вбачались ознаки складу адміністративних правопорушень в діях учасників ДТП. Невчинення в подальшому правоохоронними органами дій щодо складання протоколів та відсутність подальшого судового рішення не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за спричинену нею шкоду.

Щодо доводів представника відповідача, щодо відсутності судового рішення про визнання вини відповідача у вчиненні ДТП, який на його думку є обов`язковим доказом при заявленому до нього позові, суд зазначає, що положення ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачають обов`язковість відповідних процесуальних рішень для суду по-перше за їх наявності, а по-друге лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Решта питань має вирішуватись судом в сукупності досліджених доказів у справі.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16. Верховний Суд, звернув увагу й на те, що відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року), що відповідає і положенням чинні редакції ст. 82 ЦПК України, таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди.

Крім того, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі №3-51гс14).

З огляду на наведене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір (постанова Верховного Суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

Враховуючи наведене, позивачем у порядку та в межах визначених Законом було здійснено страхову виплату, спрямовану на відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем, а ДТП сталася з обопільної вини учасників ДТП, що було враховано при страховій виплаті. Крім того, відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено слідчим під час досудового розслідування. Встановлення зазначеного факту відображено в постанові про закриття кримінального провадження. Суд не має підстав для сумнівів у достовірності зазначених фактів, відповідачем протилежного не доведено.

Посилання представника відповідача на недоведеність шкоди у розмірі, заявленому позивачем суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що розрахунок вартості відновлюваного ремонту здійснено за допомогою електронної системи "AUDATEX" аварійним комісаром ОСОБА_9 , залученим позивачем, який має відповідне свідоцтво, іншого розрахунку відповідачем не надано, клопотань про проведення відповідної експертизи не заявлялося.

На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2270 гривень, а тому, з огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у відповідності до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір у вищезазначеному розмірі на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 46188 (сорок шість тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 16 копійок на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на р/р: НОМЕР_6 в АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 20602681, МФО 322669.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 серпня 2021 року.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ЄДРПОУ 20602681

Представник позивача: Гермаш Сергій Михайлович, місцезнаходження за адресою: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 46, РНОКПП НОМЕР_7 , довіреність №3083 від 25.08.2020.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_8, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія 3Р №21/1832, місцезнаходження за адресою 61057, м. Харків, р-н Московський, вул. Валентинівська, буд. 20 1-й поверх.

Суддя Т.В. Крапівка