Рішення № 99238766, 30.08.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6116/21 2-а/335/133/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі :головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участі секретаря Якимової О.С., представника позивача Гуртовенко П.А., представника відповідача Маменко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням УДМС України в Запорізькій області від 26.05.2021 за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 , вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 18.06.2021. Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не враховано таких обставин як те, що він приїхав разом із родиною до України у 1996 році будучи неповнолітнім. У 2007 році отримав паспорт громадянина Грузії виданий Посольством Грузії в Україні терміном дії до 2017. В Україні закінчив загальну середню освіту у Котелевському НВК (школу-гімназію) № 1 імені С.А. Ковпака . Батьки проживали в Україні, померли на території України де і були поховані. Також на Україні проживають його сестри. Він з 2017 року проживає цивільним шлюбом з громадянкою України, ОСОБА_5 , 1994 р.н. з дітьми ОСОБА_6 2011 р.н., ОСОБА_7 , 2020 р.н., ОСОБА_8 , 2015 р.н., ОСОБА_9 , 2019 р.н. діти знаходяться на його утриманні та останні ведуть спільне господарство та мають спільний побут. У Відповідача відсутні докази асоціальної характеристики, переховування його від міграційного органу, або вчинення будь-яких інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від відповідальності за порушення міграційного законодавства України. Він сплатив штраф відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 4250, 00 грн. Позивач зазначає, що зазначене рішення є протиправним, внаслідок чого підлягають скасування.

09.06.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі.

16.06.2021 року від представника відповідача надійшов відзив в якому зазначає наступне. 26.05.2021 УДМС України в Запорізькій області у відношенні громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії МЗП 001120 за проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування був складений протокол про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 203 КУпАП. Під час складання зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення гр. Республіки Грузія ОСОБА_2 було запропоновано надати пояснення по суп скоєного правопорушення. Згідно пояснення ОСОБА_11 він знаходиться на території України з 1996 року, куди прибув разом із батьками,будучи неповнолітнім За: цей час жодних документів, що дають йому право законно перебувати на території України він не оформлював. На теперішній час, зі слів ОСОБА_2 , він розуміє, що знаходиться на території України незаконно, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення громадянин ОСОБА_2 надав документ, що посвідчує його особу паспорт громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_1 . виданий 20.09.2007, дійсний то 20.09.2017. Таким чином, з 18.09.2005 громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 проживає на території проживання без документів на право проживання в Україні та ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. 26.05.2021начальником УДМС України в Запорізькій області була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серії МЗП 001128 та призначене покарання у вигляді штрафу розміром 4250 гривень. 26.05.2021 зазначена постанова отримана громадянином ОСОБА_2 04.06.2021 громадянин ОСОБА_2 надав квитанцію №37061808-2 від 04.06.2021 про оплату штрафу. Позивачем не вжито жодних заходів для легалізації свого перебуванні на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано. Також:, відсутні підстави стверджувати, то позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як підставу для задоволення позовних вимог. Позивач зазначає, що суб`єктом владних повноважень під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано, що Позивач приїхав разом із родиною до України в 1996 році будучи неповнолітнім, в Україні закінчив загальну середню освіту, що батьки Позивача проживали, померли та поховані в Україні, тут же проживають його сестри та що Позивач з 2017 року проживає цивільним шлюбом з громадянкою України ОСОБА_5 та спільно з нею виховує дітей. Однак, необхідно зазначити, що відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України: «Шлюбом є сімейний союз жінки то чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного станс. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення є них прав та обов`язків подружжя. Всі обставини, на які посилається позивач - враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивачем не вжито заходів для легалізації свого перебування на території України, без належних на те законних підстав протягом тривалого часу (16 років) ОСОБА_2 перебуває на території України, сестри позивача легалізували своє перебування на території України, втім позивач знехтувала цією можливість та перебуває в статусі нелегального мігранта. При прийнятті рішення про примусове повернення відносно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , відповідачем враховано наявність родини (сестер) на території України, можливість подальшої легалізації на цих підставах та не застосовано заборону щодо подальшого В`ЇЗДУ В Україну строком на три роки. Отже, можна дійти обґрунтованого висновку, що рішення про примусове повернення відносно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 прийнято правомірно, на підставах та у спосіб передбачені чинним законодавством України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Вважає, що оскільки позивач не вчиняв будь-яких дій, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав і інтересів громадян України, має в Україні сім`ю, житло, постійний дохід, то прийняття рішення про примусове видворення є нелегітимним втручанням у сімейне життя, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки позивач не довів, що рішення є незаконним, порушує права і свободи, просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язанні з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

ОСОБА_2 у 2007 році отримав паспорт громадянина Грузії виданий Посольством Грузії в Україні терміном дії до 2017.

В Україні ОСОБА_2 закінчив загальну середню освіту у Котелевському НВК (школу-гімназію) № 1 імені С.А. Ковпака.

26.05.2021 УДМС України в Запорізькій області у відношенні громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії МЗП 001120 за проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування був складений протокол про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 203 КУпАП.

26.05.2021начальником УДМС України в Запорізькій області була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серії МЗП 001128 та призначене покарання у вигляді штрафу розміром 4250 гривень. 26.05.2021 зазначена постанова отримана громадянином ОСОБА_2 . 04.06.2021 ОСОБА_2 сплатив штраф та надав квитанцію №37061808-2 від 04.06.2021 про оплату штрафу.

26.05.2021 року відносно громадянина ОСОБА_2 на підставі от. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни без заборони в`їзду, яке громадянин ОСОБА_2 повинен виконати у термін до 18.06.2021.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені ст. 288 КАС України.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, зокрема підстави для примусового повернення іноземця, доведення рішення органу УДМС про примусове повернення, зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений строк, причини невиконання рішення тощо.

Відповідно до ч. 3ст.9Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Як передбачено п.2ст.25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

При цьому, порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150(Інструкція).

Згідно з п.1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до п.1.6 Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:

- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

-якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Також, згідно з ч.3-5 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" один иіз примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

В судовому засіданні відповідачем було доведено, що ним була дотримана процедура прийняття рішення щодо примусового повернення громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 до країни походження чи до третьої країни, визначена Інструкцією.

Рішення про примусове повернення було доведено у встановленому порядку мовою, якою він володіє і здатний розуміти зміст офіційного документу, і взято зобов`язання про добровільний виїзд з України у строк до 18.06.2021 року.

Згідно письмових пояснень, ОСОБА_2 зазначив, що рішення ним прочитане, що перекладача не потребує, пояснення написанні власноруч. Тексти на документах також написані українською мовою, що дає суду достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 володіє українською мовою і розуміє зміст та значення офіційних документів.

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Твердження позивача, що відповідачем не було враховано те, що він в Україні закінчив загальну середню освіту у Котелевському НВК (школу-гімназію) № 1 імені С.А. Ковпака . Батьки проживали в Україні, померли на території України де і були поховані. Також на Україні проживають його сестри. Він з 2017 року проживає цивільним шлюбом з громадянкою України, ОСОБА_5 , 1994 р.н. з дітьми ОСОБА_6 2011 р.н., ОСОБА_7 , 2020 р.н., ОСОБА_8 , 2015 р.н., ОСОБА_9 , 2019 р.н. діти знаходяться на його утриманні та останні ведуть спільне господарство та мають спільний побут, є безпідставним.

Чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не наведені обставини не звільняють особу від вчинення порушення міграційного законодавства України.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства не передбачено, що наявність дітей є перешкодою для примусового повернення іноземця до країни походження в разі порушення ним законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Не є належними доказами у даному провадженні, з огляду на предмет та підстави позову обставин перебування ОСОБА_2 у цивільному шлюбі. До того ж, суд критично оцінює посилання позивача на те, що той перебуває на території України в цивільному шлюбі, так як ці обставини не надають позивачеві права на продовження терміну перебування на території України. Тим більше, на думку суду, є сумнівним факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у цивільному шлюбі з 2017 року, з огляду на ті обставини, що згідно витягів з Державного реєстру актових станів, ОСОБА_5 укладено шлюб з іншою особою ОСОБА_16 22.08.2018 року, тобто в момент перебування з 2017 року, згідно позову, в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 та нею народжено протягом 2019-2020 року двох дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_16 .

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки то чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення є них прав та обов`язків подружжя.

Судом не встановлено наявності обставин, передбачених ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове повернення позивача і доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.

Всі обставини, на які посилається позивач враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, про що зазначено у самому рішенні.

Позивачем не вжито заходів для легалізації свого перебування на території України, без належних на те законних підстав протягом тривалого часу (16 років) ОСОБА_2 перебуває на території України, сестри позивача легалізували своє перебування на території України, втім позивач знехтував цією можливість та перебуває в статусі нелегального мігранта.

При прийнятті рішення про примусове повернення відносно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , відповідачем враховано наявність родини (сестер) на території України, можливість подальшої легалізації на цих підставах та не застосовано заборону щодо подальшого в`їзду строком на три роки.

Отже, позивачу не заборонено в`їзд в Україну, а отже після владання необхідних законодавчих формальностей щодо законності перебування в Україні він матиме змогу повернутися до своєї сім`ї (Постанова ВС від 23.01.2020 у справі №343/2242/16, від 10.01.10219 у справі № 2340/2910/18).

Рішення про примусове повернення відносно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 прийнято правомірно, на підставах та у спосіб передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справах з приводу примусового повернення обов`язок доказування лежить на суб`єкті владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини, а також те, що УДМС доведена правомірність рішення від 26.05.2021 року, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2,5,6-11,13-15,90,268-271,288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 30.08.2021 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова