Рішення № 99237935, 29.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8838/19

Провадження № 2/752/1816/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.09.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участі секретаря - Медведєвої К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Альфа-Банк», в якому просить стягнути з останнього матеріальну шкоду у розмірі 69,88 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2017 року позивач відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Альфа-Банк». 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 з інвестиційного рахунку № НОМЕР_2 компанії Life-division (Innovative securities) на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» зроблена онлайн транзакція на суму 3369,00 дол. США.

Як стверджує позивач, згодом, у Сєвєродонецькому відділі АТ «Альфа-Банку» менеджер банку повідомила йому, що грошові кошти повернуто на рахунок відправника.

Позивач вказує, що 13 березня 2019 року компанія Life-division (Innovative securities) повідомила позивача, що причиною повернення грошових коштів є внутрішня політика банка отримувача. На його рахунок було повернуто 3299,12 дол. США.

Таким чином, внаслідок дій посадових осіб АТ «Альфа-Банку» позивач стверджує, що йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 69,88 дол. США. Розмір якої складається з комісії, яка була сплачена банкам-кореспондентам для здійснення транзакцій на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» та на рахунок № НОМЕР_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

07.10.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» зазначає, що позовна заява є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки дії Банку відповідали вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.08.2017 року ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Альфа-банк» шляхом укладення анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-банк».

28.02.2019 року позивачем, з інвестиційного рахунку № НОМЕР_2 компанії Life-division (Innovative srcurities) на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» зроблена онлайн транзакція на суму 3369,00 дол. США.

Відповідно до електронног о листа від 13.03.2019 року компанія Life-division (Innovative securities) повідомила позивача про повернення грошових коштів АТ «Альфа-Банк» та що причиною повернення грошових коштів є внутрішня політика банка отримувача. На його рахунок було повернуто 3299,12 дол. США.

Відповідно до відповіді АТ «Альфа-банк» від 18.03.2019 року №25939-23.1-б/б на звернення позивача, при прийнятті рішення щодо відмови в проведенні платежу банк керувався вимогами ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою НБУ №8 від 02.01.2019 року та внутрішніми політиками та зазначив, що підстав для задоволення звернення в частині компенсації коштів на суму 69,13 доларів США не вбачається.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

В свою чергу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачає, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1о частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, шо надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих

в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною

операцією є банк.

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) НПА НБУ.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Тобто, доказом списання коштів з рахунку клієнта може бути лише меморіальний ордер. В свою чергу, матеріали справи зазначеного документа не містять.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У ч. 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» також вказано, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Неприйнятно високим ризиком, згідно п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Також, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону встановлює обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків, а ч.3 даної статті передбачає, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Частина 2 цієї ж статті констатує, що оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

На виконання Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417 та наказу Міністерства фінансів України від 08.07.2016 №584 ПАТ «Альфа-Банк» протоколом Правління від 31 серпня 2017 року №168 затверджено Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до п. 4.3 вищевказаної Програми, оцінювання ризиків клієнтів здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від Банку.

Якщо за результатами оцінки чи переоцінки ризику у Банку є достатні підстави встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику, в той же день Банк має право відмовити Клієнту у встановленні (підтриманні) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведенні фінансової операції.

Звертаючись до суду позивач просить відшкодувати шкоду, завдану відповідачем внаслідок списання з його рахунку грошових коштів в розмірі 69,88 доларів США, здійснених при поверненні коштів в рахунок комісії за переказ грошових коштів.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наяність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали.

Закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України)

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів завдання йому матеріальної шкоди, а саме списання з його рахунку грошових коштів в розмірі 69,88 доларів США.

Копія електронного листа компанії Life-division не є, в даному випадку, належним доказом списання коштів з рахунку клієнта банку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк», є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження своїх вимог, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя