Рішення № 99236923, 16.07.2021, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/31/21

Єдиний унікальний № 742/696/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі - Сидоренко Ю.Г.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Сотніченко О.М. ,

представника заінтересованої особи - Щербини Т.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити той факт, що він є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Миколаєва Миколаївської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який постійно проживав на території України в неповнолітньому віці разом з матір`ю станом на 24.08.1991 року.

Аргументує свої вимоги тим, що він у серпні 2020 року звернувся до Прилуцького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України вперше, оскільки у віці від 16 до 18 років до відповідних органів за оформленням паспорта громадянина України він не звертався, так як у 2002 році був засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки та 3 місяці, у зв`язку з чим перебував у Селезнівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№143), в подальшому з нетривалими перервами також перебував у місцях позбавлення волі, а його мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не подавала щодо нього документів на видачу паспорта громадянина України.

Розглянувши його заяву про видачу паспорта громадянина України, Прилуцький МВ УДМС України в Чернігівській області відмовив ОСОБА_1 в оформленні такого у зв`язку з тим, що його особу не встановлено і не підтверджено його належність до громадянства будь-якої держави, тому рекомендовано звернутися до суду щодо встановлення особи та встановлення належності до громадянства України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушений був звернувся до суду з відповідною заявою.

У судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви та при винесенні рішення поклалася на розсуд суду.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , які були допитані Василівським районним судом Запорізької області за дорученням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, в судовому засіданні пояснили, що дійсно знають та знайомі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з 1989 року вони проживали з ними по сусідству на АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 товаришував з їхніми дітьми, оскільки вони були однолітками, тому підтвердили той факт, що станом на 24.08.1991 року заявник проживав на території України.

Вислухавши пояснення заявника та його представника, заінтересованої особи, приймаючи до уваги покази свідків, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.02.2021 року (а.п.5), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаїв та його батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , про що Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 29.07.1986 року складено відповідний актовий запис за №50.

Як вбачається з копії довідки про звільнення серії СУМ №01078 (а.п.6), вона видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Миколаїв, громадянину України, раніше судимому 7 разів, про те, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 21.06.2014 року по 21.05.2020 року, звідки звільнений з ДУ «Роменська виправна колонія №56» у зв`язку з відбуттям строку покарання, та прямує до місця проживання, а саме: АДРЕСА_3 . На вклеєній у вказану довідку фотокартці зображений заявник, на підставі чого суду у присутності учасників справи вдалося ідентифікувати особу ОСОБА_1 .

Згідно з копією листа Прилуцького МВ УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно звертався в дану установу для оформлення паспорта громадянина України, проте заявнику було відмовлено у цьому на підставі п.п.1, 5, 6 п.100 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, у зв`язку з тим, що його особу не встановлено і не підтверджено належність до громадянства будь-якої держави, тому рекомендовано звернутися до суду щодо встановлення його особи рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (а.п.7).

Відповідно до копій довідок №65/06 від 15.01.2021 року (а.п.8) та №201/06 від 29.01.2021 року (а.п.9), виданих Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Матвєєвка Миколаївського району Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 з 20.12.1996 року та по теперішній час, дані свідоцтва про народження та паспорта громадянина України відсутні. Його мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.Хлопово Арсенівського району Тульської області Російської Федерації, також була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 05.07.1989 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії довідки про реєстрацію місця проживання за №94/06 від 15.01.2021 року, виданої виконавчим комітетом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, також вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матвєєвка Миколаївського району Миколаївської області, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.12.1996 року по теперішній час (а.п.10).

У письмових поясненнях, наданих 15.02.2021 року адвокату Состніченко О.М. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній пояснив, що він народився в смт Степногірськ Василівського району Запорізької області та проживав там з батьками по АДРЕСА_1 з народження і до його повноліття. Даний будинок належав його бабусі і був розділений на дві частини, в одній з яких проживав він з родиною, а у іншій - його тітка ОСОБА_4 з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з народження постійно проживав за даною адресою приблизно до 15 років (до 2001-2002 року), тобто до того часу, коли вперше потрапив до виправної колонії. Після звільнення з Роменської виправної колонії у травні 2020 року ОСОБА_1 став постійно проживати у АДРЕСА_5 , намагається впорядкувати своє життя, в тому числі і оформити паспорт громадянина України (а.п.11).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року №215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України».

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо.

Відповідно Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України або які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п.25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року №215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) - частина перша ст.8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях. Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Пунктом 10 Порядку визначено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один із таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13.11.1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні станом на 13.11.1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року або факт їх проживання в Україні станом на 13.11.1991 року .

У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13.11.1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні станом на 13.11.1991 року .

Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Згідно з п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст.273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявнику для встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Отже, провівши системний аналіз змісту всіх вказаних вище документів у сукупності з поясненнями самого заявника, показами свідків та фотознімком ОСОБА_1 на довідці про його звільнення, у суду не залишилося жодного сумніву у тому, що заявником у даній справі є саме ОСОБА_1 , який постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року, а тому заявлені ним вимоги беззаперечно підлягають задоволенню.

Керуючись ст.2, 81, 247, 258, 256, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 352, 354-355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заявлені вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ), заінтересована особа -Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 37804450, юридична адреса: вул.Шевченка, буд.51-а, м.Чернігів, Чернігівська область, 14013) про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Миколаєва Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживав на території України в неповнолітньому віці разом з матір`ю станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23.07.2021 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О.Коротка