Рішення № 99232292, 10.08.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/51/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2021 справа № 908/476/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

до відповідача комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, прим. 8)

про стягнення 659584,25 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Коцар А.О.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сущенко П.Г., довіреність № б/н від 08.12.2020

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради 659584,25 грн., з яких: 197088,15 грн. пені, 172140,78 грн. 3% річних та 290355,32 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 справу № 908/476/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 05.04.2021, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/476/21, присвоєно справі номер провадження 18/51/21, підготовче засідання призначено на 12.05.2021; строк підготовчого засідання продовжувався, підготовче засідання відкладалось на 16.06.2021; ухвалою від 16.06.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи призначено на 21.07.2021; розгляд справи відкладався на 10.08.2021.

У судовому засіданні 10.08.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання 10.08.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

На електронну адресу суду від позивача 03.08.2021 надійшла заява про проведення судового засідання 10.08.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби; у разі незадоволення даного клопотання позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату після закінчення строку карантину.

Ухвалою від 03.08.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеному на 10.08.2021, у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення строку карантину, суд залишив його без задоволення, як необґрунтоване, оскільки представником позивача не наведено жодної причини з визначених у ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви в засіданні та не зазначено, в чому саме полягає неможливість вирішення спору в даному засіданні.

Зі змісту статей 202, 216 ГПК України, що відкладення розгляду справи - це право суду.

Суд визнав необхідним відзначити, що позивач мав достатньо часу для реалізації свого права на висловлення своїх аргументів та подання доказів. Крім того, матеріали справи містять всі необхідні докази, які суд визнав достатніми для розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.08.2021 проти позову заперечив.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 16.04.2020 № 3527-ДЭ-ЗаТЭС на підставі якого позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії та хімочищеної води. За поясненнями позивача, станом на момент подання позову заборгованість відповідача за відпущену теплову енергію становила 1016350,97 грн., за відпущену хімочищену воду - 8543796,62 грн. Також, за доводами позивача, відповідачем починаючи з лютого 2020 року розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляд хімочищеної води здійснювались з порушенням встановленого договором строку. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Посилаючись на приписи статей 526, 546, 551, 625 ЦК України, статей 193, 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 09.07.2021 надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому він просить поновити строк для надання відзиву на заяву про зменшення розміру позовних вимог, повернути позивачу заяву про зменшення розміру позовних вимог, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначив, що заяву про зменшення розміру позовних вимог подано з порушенням вимог ГПК України, зазначив, що на території України карантин та обмежувальні заходи, пов`язані з поширенням коронавірусної хвороби, було встановлено на весь період, за який позивачем нараховані штрафні санкції. Просив заяву про зменшення розміру позовних вимог повернути, в позові відмовити.

Судом відзив відповідача на заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято та залучено до матеріалів справи.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Під час розгляду даної справи через введення карантинних обмежень судом застосовувались положення Закону України № 731-IX від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу у судовому засіданні 10.08.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності в судовому засіданні представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (Виконавцем, позивачем у справі) та комунальним підприємством "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (Споживачем, відповідачем у справі) 16.04.2020 укладений договір № 3527-ДЭ-ЗаТЭС (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов`язання виробляти та безперервно постачати (за винятком нормативно встановлених перерв) Споживачу за ДК 021:2015 - 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана Продукція (теплова енергію у вигляді хімочищеної гарячої води) для підживлення теплової мережі в необхідних йому обсягах, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а Споживач зобов`язується оплачувати надані послуги в строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору за фактично відпущену теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води Споживач сплачує Виконавцю за тарифами, діючими на дату укладення договору, а саме:

- за 1 Гкал теплової енергії - 670,21 грн., у т.ч. ПДВ (згідно Постанова НКРЕКП від 27.11.2018 № 1555);

- за 1 тонну хімочищеної води - 22,15 грн., у т.ч. ПДВ (згідно калькуляції ДТЕК Запорізька ТЕС від 30.04.2019).

За визначенням п. 3.2 Договору, орієнтовна ціна договору з врахування прогнозованих величин, згідно Додатку № 1, становитиме 30948517,61 грн., крім того ПДВ 6189703,52 грн., разом 37138221,13 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору щомісячно, згідно даних наданих Споживачем, Виконавець складає Акт про кількість відпущеної теплової енергії та Акт про кількість відпущеної хімочищеної води у двох примірниках кожний, і в строк до 3-го числа місяця, наступного за звітним направляє Споживачу для підписання.

Споживач зобов`язаний до 5-го числа місяця, наступного за звітним, повернути Виконавцю по одному примірнику Акту про кількість відпущеної теплової енергії та Акту про кількість відпущеної хімочищеної води підписаними зі своєї сторони та скріпленими печаткою. У разі необґрунтованого неповернення Споживачем підписаних Актів в строки, передбачені п. 4.3 цього договору або при необґрунтованій відмові від підписання Актів, Виконавець складає Акти самостійно за даним Споживача та один екземпляр Актів в триденний строк направляє Споживачу для відома. Акти є первинними документами та підтверджують здійснення господарської операції з правом формування у Виконавця доходу і дебіторської заборгованості, а у Споживача - витрат та кредиторської заборгованості (п. 4.3 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води споживач здійснює з Виконавцем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акту про кількість відпущеної теплової енергії та Акту про кількість відпущеної хімочищеної води.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань. Сторони дійшли згоди, що згідно ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2020.

За період з лютого по грудень 2020 року включно АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" виконало повністю свої зобов`язання, що підтверджується відповідними Актами про кількість відпущеної теплової енергії та Актами про кількість відпущеної хімочищеної води.

Зазначені Акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без претензій та зауважень, про що свідчить підписи уповноваженої особи відповідача на актах - директора КП «ТПК» ЕМР Хоролець С.В. та з вересня 2020 року т.в.о. директора КП «ТВК» ЕМР Кир`яненко О.М.

Відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати за отримані послуги виконав, проте з порушенням встановленого Договором строку.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості відпущеної теплової енергії та хімочищеної води стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором № 3527-ДЭ-ЗаТЭС від 16.04.2020.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як свідчать матеріали справи, та визнається відповідачем, взяті на себе зобов`язання за Договором щодо своєчасного розрахунку з позивачем за відпущену теплову енергію та відпущену хімочищену воду за період з лютого по грудень 2020 року належним чином не виконав.

За порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 197088,15 грн. пені, 172140,78 грн. 3% річних та 290355,32 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати у зазначений період матеріалами справи доведено та відповідачем визнано. Заперечень по здійсненим позивачем розрахункам пені, 3% річних та інфляційних втрат або контррозрахунку відповідач не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 7.4.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення строків розрахунків за відпуск теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води, Споживачем сплачується пеня в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 197088,15 грн. пені, нарахованої згідно з наданим до позовної заяви розрахунком за загальний період з 16.04.2020 по 08.02.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

17.03.2020 прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 533-ІХ (який набрав чинності 18.03.2020).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 533-ІХ встановлено до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також, 17.03.2020 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).

Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 641 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020) вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №611до постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), на території України продовжено до 31 серпня 2021 року дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Враховуючи те, що послуга з постачання теплової енергії для підігріву хімочищеної води з метою підживлення тепломережі є житлово-комунальною послугою, в період з 16.04.2020 по 08.02.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 та постанови Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 197088,15 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, до яких відноситься і послуга з підживлення теплової мережі, як пов`язана з теплопостачанням продукція.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 172140,78 грн. 3% річних, які нараховані за загальний період з 16.04.2020 по 08.02.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.04.2020 по 08.02.2021, враховуючи суми заборгованості у кожному місяці та часткову оплату, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд визнав розрахунок позивача неправильним, оскільки позивачем у період заборгованості включався і день оплати. За вказаний період сума 3% річних складає 169784,17 грн., тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом у сумі 169784,17 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних (2356,61 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведені позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: травень 2020 року - січень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд визнав його неправильним, оскільки позивачем нараховувались інфляційні втрати у періодах, в яких прострочення складало менше місяця: жовтень, грудень 2020 року, січень 2021 року. Розмір інфляційних втрат за заявлений період складає 227325,30 грн. і в цій сумі вимога про стягнення інфляційних втрат судом задовольняється. В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат (63030,02 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість .

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним грошового зобов`язання у визначений договором строк, не надав.

Посилання відповідача у відзиві на зменшення розміру позовних вимог на те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає поверненню з огляду на зміну в ній предмету позову суд відхиляє. Позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог надана у зв`язку із повним погашенням відповідачем основного боргу за Договором після відкриття провадження у справі, тому залишення у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, які заявлені у позовній заяві, суд не визнав зміною предмета позову.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 169784,17 грн. 3% річних, 227325,30 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (197088,15 грн. пені, 2356,61 грн. 3% річних та 63030,02 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 5956,64 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 659584,25 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 9893,76 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 1958664 від 11.03.2021 позивачем сплачено 153295,98 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 143402,22 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В заяві по зменшення розміру позовний вимог позивач просив суд повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 143402,22 грн.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету сума надмірно сплаченого судового збору в розмірі 143402,22 грн., про що судом буде винесено відповідну ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, прим. 8; ідентифікаційний код 42346158) на користь акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; ідентифікаційний код 00130872) 169784,17 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 17 коп.) 3% річних, 227325,30 грн. (двісті двадцять сім тисяч триста двадцять п`ять грн. 30 коп.) інфляційних втрат та 5956,64 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість грн. 64 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку із знаходженням судді Левкут В.В. у щорічній відпустці та відкликанням її із відпустки на 27.08.2021 та 28.08.2021, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.08.2021.

Суддя В.В. Левкут