Рішення № 99231405, 26.08.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2226/21

Провадження № 2-о/444/47/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ПОВНЕ)

26 серпня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просить встановити факт його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13.11.1991 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про громадянство України».

Заяву мотивує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лавриків Львівської області.

В подальшому навчався у Лавриківській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі села Лавриків, Нестеровського району Львівської області, і у 1975 році закінчив вісім класів.

Надалі здобував середню освіту також у Лавриківській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі села Лавриків, Нестеровського району Львівської області, і у 1977 році закінчив повний курс.

Після цього навчався у виробничо-технічному училищі при в/ч 25903 і 09.10.1980 року здобув спеціальність фінішера, також проходив службу в армії.

09.02.1981 року йому було видано паспорт громадянина серії НОМЕР_1 Нестеровським РОВД, однак такий ним було втрачено.

Видача даного паспорта підтверджується записом у військовому квитку.

Звертає увагу суду, що з 11.11.1980 року він працював у Львівському виробничому шкіряному об`єднанні «Світанок», 10.03.1981 року був зарахований в РСЦ маляром.

Працював там безперервно до 12.10.1998 року і лише цього дня був звільнений з роботи по скороченню штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Заявник стверджує, що він ніколи не отримував паспорта громадянина України, оскільки весь час проживав біля своїх батьків у селі Лавриків, здійснював догляд за батьками, вів господарство і як такої потреби у паспорті громадянина України не було.

В той же час на сьогоднішній день він досягнув пенсійного віку і звернувшись за призначенням пенсії, йому необхідно було пред`явити паспорт громадянина України для підтвердження своєї особи.

Однак, так як в нього даного документа немає, він звернувся у Жовківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, де йому було роз`яснено, що необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або факту проживання станом на 13.11.1991 року.

ОСОБА_1 стверджує, що за національністю є українцем, станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 , разом із своїми батьками: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

А тому просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 28.07.2021 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами окремого провадження. Судове засідання призначено на 26.08.2021 року о 10 год. 30 хв.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву, у якій зазначив, що справу просить розглядати у його відсутності. Заявлені вимоги підтримує, просить такі задовольнити.

Представник заінтересованої особи, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області подав на адресу суду заяву, у якій просять справу розглядати у її відсутності. В заяві зазначено, що заявлені вимоги вони визнали, не заперечують проти задоволення таких.

Крім того із Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення. Вказують, що у разі встановлення особи ОСОБА_1 , він може звернутися до суду за встановленням факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі заявника та представника заінтересованої особи, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лавриків Львівської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний запис за № 26 (арк. спр. 7).

Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Викладене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.03.1960 року.

Заявник навчався у Лавриківській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі села Лавриків, Нестеровського району Львівської області, і у 1975 році закінчив вісім класів, що підтверджується копією свідоцтва про восьмирічну освіту серії НОМЕР_3 від 13.06.1975 року (арк. спр. 8).

Надалі він здобував середню освіту також у Лавриківській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі села Лавриків, Нестеровського району Львівської області, і у 1977 році закінчив повний курс, що підтверджується копією атестату про середню освіту серії И № 485670 від 26.06.1977 року (арк. спр. 9).

Після цього ОСОБА_1 навчався у виробничо-технічному училищі при в/ч 25903 і 09.10.1980 року здобув спеціальність фінішера, що стверджується копією посвідчення про закінчення виробничо-технічного навчання (арк. спр. 10).

Також заявник проходив службу в армії, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 11.04.1978 року (арк. спр. 11).

09.02.1981 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина серії НОМЕР_1 Нестеровським РОВД, однак такий, як зазначено у заяві, поданій на адресу суду, ним було втрачено.

Видача даного паспорта ОСОБА_1 підтверджується записом у військовому квитку.

Суд враховує, що з 11.11.1980 року заявник працював у Львівському виробничому шкіряному об`єднанні «Світанок», 10.03.1981 року був зарахований в РСЦ маляром.

Працював там безперервно до 12.10.1998 року і лише цього дня був звільнений з роботи по скороченню штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Дане підприємство 16.11.1992 року було перейменоване у Львівське державне шкіряне підприємство «Світанок», в подальшому 01.09.1993 року у Львівське орендне шкіряне підприємство «Світанок», 26.03.1996 року у ВАТ «Львівське шкіряне підприємство «Світанок».

Викладене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 (арк. спр. 15).

В заяві ОСОБА_1 зазначає, що він ніколи не отримував паспорта громадянина України, оскільки весь час проживав біля своїх батьків у селі Лавриків, здійснював догляд за батьками, вів господарство і як такої потреби у паспорті громадянина України не було.

Із листа Жовківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області як відповіді на звернення ОСОБА_1 про видачу йому паспорта громадянина України встановлено, що йому було роз`яснено про необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або факту проживання станом на 13.11.1991 року.

З копії довідки за вих. № 76, яка видана Лавриківським старостинським округом № 3 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області 22.07.2021 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних наявних в старостаті, станом на 24.08.1991 року був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 , разом із своїми батьками: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 17).

Також довідкою за вих. № 77, яка видана Лавриківським старостинським округом № 3 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області 22.07.2021 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних наявних в старостаті, станом на 13.11.1991 року був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 , разом із своїми батьками: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 18).

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України (після внесення змін Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року ч. 2 ст. 315 ЦПК України) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 522/20494/18 та від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року )проживали в Україні і не були громадянами інших держав, особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Отже реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року, який має юридичне значення.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону № 2235-III, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Жодних доказів про те, що ОСОБА_1 виїжджав за межі України, немає.

Суд бере до уваги те, що звернення ОСОБА_1 в суд із заявою про встановлення факту постійного місця проживання на території України зумовлене саме необхідністю подальшого вироблення паспорта громадянина України, для того щоб він як громадянин України міг отримувати медичну, соціальну допомогу за необхідності, мати можливість скористатися всіма правами, які належать громадянам України.

Аналізуючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був громадянином колишнього УРСР, і на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року, а також станом на 13.11.1991 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про громадянство України», постійно проживав на території України, де продовжує безперервно по теперішній час проживати в Україні, у селі Лавриків (хутір Мавдрики), на сьогоднішній день Львівського району Львівської області.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13.11.1991 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про громадянство України».

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 23, 141, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 293, 315, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України»,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13.11.1991 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про громадянство України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26 серпня 2021 року.

Суддя: Олещук М. М.