Рішення № 99231089, 06.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 233/1893/21

Провадження № 2/234/3178/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Геращенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську в порядку спрощеного провадження цивільну справу №233/1893/21 за позовом ОСОБА_1 до Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2021 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Згідно позову, ОСОБА_1 в період часу з 09 листопада 2007 року по 16 листопада 2010 року перебувала у трудових відносинах з Гірницькою районною адміністрацією Макіївської міської ради, працюючи на посаді секретаря органу самоорганізації населення - Комітету житлового масиву «Селища Чкалова» Гірницького району міста Макіївки Макіївської міської ради, а з 17 листопада 2010 року обрана головою вказаного Комітету. Ведення фінансової діяльності Комітету житлового масиву «Селища Чкалова» Гірницького району міста Макіївки Макіївської міської ради та виплата заробітної плати працівникам Комітету, здійснювалось Гірницькою районною адміністрацією Макіївської міської ради. З липня 2014 року відповідач припинив виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату, однак продовжував її нараховувати. 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України. На день звільнення Гірницькою районною адміністрацією Макіївської міської ради нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 гривень, з урахуванням утриманих роботодавцем податків (зборів) й інших обов`язкових платежів. Загальна сума нарахованого доходу за вказаний період становить 6478,23 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послугу у порядку, встановленим чинним законодавством.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За здійсненим розрахунком сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з грудня 2014 року по березень 2021 року, виходячи із наявної суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 5688,00 грн. та сукупного індексу інфляції за вказаний період (2.313) становить 7470,26 грн.

Відповідно до норм ч.1 ст.117 КЗпП України, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, робочий графік позивача складав 8 годин у день із п`ятьма робочими днями на тиждень та двома вихідними днями (субота та неділя). Розмір її середньоденної заробітної плати становить 60,63 грн. (2728/32/45), де: 2728,32 грн. – розмір заробітної плати за два останніх місяці, що передували звільненню (1364,16 грн. – жовтень 2014 року, 1364,16 грн. – вересень 2014 року); 45 днів - кількість відпрацьованих робочих днів у вересні та жовтні 2014 року.

В період часу з 24 листопада 2014 року (наступний робочий день після звільнення) по 12 квітня 2021 року (на дату підписання даної позовної заяви) складає 1596 робочих днів затримки розрахунку при звільнені.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням вимог Порядку, складає 96765,48 грн. (1596 днів х 60,63 грн.)

Неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено гарантоване ст. 43 Конституції України право ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до душевних хвилювань і втрати рівноваги, психологічного напруження та нервових зривів, несприятливої атмосфери у стосунках з рідними і оточуючими та страждань, які вона зазнала особисто, а наслідком невиплати при звільнені всіх сум, що належали їй від підприємства, сталася втрата нормальних життєвих зв`язків, погіршились життєві умови та матеріальне становище, порушився звичайний уклад її життя. Зазначені моральні страждання також полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких вона наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідача, які завдали відповідачу душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликати у позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавця та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлювання свого права на належні їй виплати.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з протиправними діями відповідача, тяжкість вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позивач оцінює розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Виходячи з розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 гривень без утримання з цієї суми податків (зборів) й інших обов`язкових платежів; суму компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7470,26 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2014 року по 12 квітня 2021 року включно у розмірі 96765,48 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по день ухвалення судового рішення із розрахунку 60,63 гривень за один робочий день затримки без утримання з цієї суми податків (зборів) й інших обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

Ухвалою судді від 17.06.2021 року справу прийнято до провадження та відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися. Представником позивача до суду надано заяву про розгляд справи у відсутність позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення слухання справи та відзив від нього не надходили.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в період з 09 листопада 2007 року по 16 листопада 2010 року працювала у Гірницькій районній адміністрації Макіївської міської ради на посаді секретаря органу самоорганізації населення - Комітету житлового масиву селища Чкалова Гірницького району міста Макіївки Макіївської міської ради, а з 17 листопада 2010 року обрана головою вказаного Комітету. 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

З копії довідки про заборгованість із заробітної плати № 07-29-170 від 21.11.2014 року, за період з липня 2014 року по листопад 2014 року Гірницька районна адміністрація Макіївської міської ради має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка за винятком утримань становить в сумі 5688,00 грн. (до виплати).

Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить в сумі 5688,00 грн.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що Гірницька районна адміністрація Макіївської міської ради має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 5688,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 5688,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7470,26 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно з пунктом 5 Порядку визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Судом встановлено, відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати. На день розгляду судом справи заборгованість по заробітній платі не виплачена.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з грудня 2014 року по березень 2021 року, виходячи із наявної суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 5688,00 гривень та сукупного індексу інфляції за вказаний період (2.313), становить 7470,26 гривень.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині суми компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7470,26 гривень, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 24.11.2014 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні до теперішнього часу, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу, після розрахунку її середньоденна заробітна плата складає 60,63 грн. без утримання з цієї суми обов`язкових платежів.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

Крім того, діючим законодавством не передбачена можливість розрахунку середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України з урахуванням режиму роботи підприємства.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 60 грн. 63 коп. та робочі дні з дати, наступної після дня звільнення позивача (24.11.2014) до дати ухвалення судового рішення (06.08.2021 включно) у кількості 1675, тому розмір середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України складає 101555 грн. 25 коп.(60,63 х 1675).

Проте, вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед нею.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 5688 грн. 00 коп., що дорівнюється заборгованості по заробітній платі позивача за вказаний період прострочення її виплати. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або упов-новаженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати норма-льних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодав-ством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у ро-змірі 10000 грн. 00 коп. позивач зазначила, що в результаті протиправних дій відповідача щодо неї, вона зазнала душевних хвилювань і втрату рівноваги, психологічне напруження та нервові зриви, несприятливу атмосферу у стосунках з рідними і оточуючими та страждання, які вона зазнала особисто, а наслідком невиплати при звільненні всіх сум, що належали їй від підприємства, сталась втрата нормальних життєвих зв`язків, погіршились життєві умови та матеріальне становище, порушився звичайний уклад її життя.

Зазначені моральні страждання також полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких вона наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідача, які завдали позивачу душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликали у позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавця та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлення свого права на належні їй виплати.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру мора-льної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд прихо-дить до висновку, що з Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сто-рони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати су-дових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша части-на компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міні-стрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звіль-нена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради у сумі 908,00 грн.

Крім того, оскільки позивач ухвалою судді від 17.06.2021 року звільнена від сплати судового збору за вимоги про компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн. за вимогу про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, 908,00 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та 908,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 237-1 КЗпП України, ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ЗУ «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, ЄДРПОУ 26221425, юридична адреса: Донецька область, м. Макіївка, пл. Репіна, 4, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

-заборгованість по заробітній в сумі 5688,00 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок) без утримання з цієї суми податків (зборів) й інших обов`язкових платежів,

-суму компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7470,26 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят гривень 26 копійок),

-середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5688,00 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок),

-моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, ЄДРПОУ 26221425, юридична адреса: Донецька область, м. Макіївка, пл. Репіна, 4, в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 3632,00 грн. (три тисячі шістсот тридцять дві гривні 00 копійок).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна