Рішення № 99231079, 17.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8487/20

Провадження № 2/234/945/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2021 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді – Переверзевої Л.І..,

секретаря – Костів А.О., Касяненко А.С., Горбатової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Краматорську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями, посилаючись на наступні обставини.

08.06.2029 року о 07:40 год, керуючи транспортним засобом ЗАЗ Ланос (номерний знак: НОМЕР_1 ) позивач рухався по вул. Хабаровській, де його зупинили працівники поліції - поліцейський сектору реагування патрульної поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капрал поліції Устименко Володимир Вікторович та інспектор сектору реагування патрульної поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капрал поліції старший лейтенант поліції Іванов Дмитро Олегович.

Після відкриття вікна автомобілю ОСОБА_1 , поліцейський без називання себе та причини зупинки попросив його надати своє посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Посилаючись на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду по справі №686/11314/17 від 15.03.2019 року про недопустимість зупинки транспортного засобу та витребування співробітниками поліції документів без передбачених законом підстав, позивач спитав причину зупинки транспортного засобу та докази порушення правил дорожнього руху. У відповідь, представниками поліції було застосовано до нього силу, в примусовому порядку витягнуто з автомобілю, одягнуто наручники, складено протокол за статтею 185 КУпАП, доставлено до цілодобового травмпункту, де зафіксовано нанесені йому тілесні ушкодження, застосовано до нього адміністративне затримання, не зачиненого автомобіля позивача, через що здійснено крадіжку майна позивача, яке містилося у автомобілі, знято його авто з ручних гальмів, в результаті чого він самоходом скотився у паркан сторонніх людей, за що на нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та 126 КУпАП.

Усі вищезазначені протоколи були оскаржені позивачем у судовому порядку та в подальшому скасовані судом. Протиправне притягнення до адміністративної відповідальності завдало позивачу значних моральних та фізичних страждань, які полягають у синцях, саднах, гематомах та душевних стражданнях з приводу доказування своєї невинуватості, принижено його честь та ділову репутацію, через що було порушено нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим він доклав неймовірних зусиль для його налагодження та організації.

Відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого, проведеного спеціалістом громадської організації «Лабораторія діагностики моральної шкоди» нанесені позивачу моральні страждання оцінено 47230,00 гривень.

Таким чином, позивач вважає, що його було безпідставно зупинено, притягнуто до адміністративної відповідальності, застосовано засоби примусу та адміністративного арешту, нанесено тілесні ушкодження та піддано адміністративному стягненню. Просив з урахуванням уточнень стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями співробітників патрульної поліції 47230,00 гривень та понесені витрати на проведення соціального-психологічного дослідження у розмірі 4723,00 гривні.

23.12.2020 року до суду від представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважають позов необґрунтованим. Зазначили, що відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому ст. 1176 ЦК України є не допустимим та позивач помилково посилається на те, що закриття справи про адміністративне правопорушення є підставою для стягнення моральної шкоди. Вважають, що наданий ОСОБА_1 розрахунок завданої моральної шкоди, проведений ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» не є належним документом оцінки завданої моральної шкоди

13.04.2021 року до суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначили, що позивач у своєму позові не довів чи було діями або бездіяльністю працівників Головного управління Національної поліції в Донецькій області чи Департаменту патрульної поліції завдано моральну шкоду позивачеві та чим обґрунтовується її розмір, визначений позивачем. Вважають, що Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області жодних рішень, дій чи бездіяльності у відношенні до позивача не приймало та не застосовувало та жодної шкоди позивачеві не завдавало, а отже вимоги щодо стягнення коштів безпосередньо з управління є безпідставними та нічим не обґрунтованими.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, надав клопотання про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представниця Головного управління Національної поліції в Донецькій області у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представниця Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

08.06.2019 року поліцейським СР ПП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капралом поліції Устименком Володимиром Вікторовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 474478 відносно ОСОБА_1 . Відповідно до постанови, 08.06.2019 року о 07-40 год. в м. Краматорську Донецької області по вул. Хабаровська біля буд. 67 керував автомобілем ЗАЗ LANOS держ. номер НОМЕР_1 , був не пристебнутий ременем безпеки, та на вимогу співробітників поліції не надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.3 «в», п. 2.4 «а» ПДР України. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17.09.2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СР ПП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капрала поліції Устименка Володимира Вікторовича, дану постанову скасовано, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП – закрито.

Крім того, 08.06.2019 року інспектором СРПП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Івановим Дмитром Олеговичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 174645 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 08.06.2019 року о 07-40 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлювався в адресу співробітників поліції словами грубої нецензурної лайки, не виконував законні вимоги, кидався в бійку, хватався руками за формений одяг, ображав, принижував на неоднократні зауваження та вимоги припинити протиправні дії не реагував, чим здійснив злісну непокору працівникам поліції при виконання службових обов`язків, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 10.06.2019 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАп на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Також, 08.06.2019 року БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП в Донецькій області ДПП в м.Краматорську складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 229667 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 08.06.2019 року о 10-48 год. в м. Краматорську по вул. Хабаровська біля буд. 69 водій ОСОБА_1 залишив транспортний засіб ЗАЗ «LANOS» не вжив всіх заходів і щоб не допустити свого самовільного руху, внаслідок чого автомобіль здійснив самовільний, некерований рух та скоїв наїзд на перешкоду (паркан) в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 21.06.2019 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАп на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173,1174 цього Кодексу).

Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлена преюдиційним судовим рішенням закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктами 3 та 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є зокрема доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане постановленням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав і свобод.

Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача встановлених під час розгляду справи не спростовано відповідачами.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини можна зробити висновок, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Надавши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку про доведеність вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування, суд виходить з наступного.

Позивачем було надано суду висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 08-04-19 Лабораторії діагностики моральної шкоди від 29.04.2020 року, який було виконано спеціалістом соціально-психологічної діагностики ФОП ОСОБА_4 відповідно до якого, моральна шкода ОСОБА_1 становить 10 мінімальних заробітних плат (47 230,00 гривень).

Разом з тим, суд критично ставиться до наданого позивачем висновку спеціаліста, оскільки, з тексту висновку вбачається, що дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі, спеціалістом прийнято до уваги лише документи та пояснення, подані стороною позивача, та не проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах справи, а відтак судом зазначений висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий, що беззаперечно доводить підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в ході розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотань в частині призначення у справі відповідної судової експертизи з метою підтвердження наявності моральної шкоди та її розміру.

Дані висновки узгоджуються з Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року по справі № 752/23814/17-ц.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність спричиненої позивачу незаконними діями працівників патрульної поліції моральної (немайнової) шкоди, однак при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених йому моральних страждань, які полягали у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із неправомірним складанням на нього протоколів, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків , він був вимушений витрачати додатковий час та зусилля для захисту своїх прав, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої шкоди в сумі 5000,00 грн., відшкодування яких підлягає за рахунок коштів державного бюджету.

Суд вважає, що судові витрати на проведення соціально-психологічного дослідження в силу ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12,13,76-81,133,141,259,263-265,268, 411 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду Л. І. Переверзева