Ухвала суду № 99228610, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 серпня 2021 року м. Київ№ 640/26318/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладіум плюс" (вул. Голосіївська, 7, корп.3, Київ 39,03039, код ЄДРПОУ37413798)

до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденко, 33/19, Київ, 04655, код ЄДРПОУ 43141267), Державної податкової служби України (Львівська пл.8, Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Паладіум плюс" (далі - ТОВ "Паладіум плюс", позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 17.12.2019 №13249/6/99-00-08-05-01 щодо залишення в силі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві № 0462615572 від 08.10.2019 і №0482615572 від 08.10.2019 в частині операцій позивача з контрагентами щодо отримання юридичних та консультаційних послуг.

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №1862615572 від 20.12.2019, яким ТОВ «ПАЛАДІУМ ПЛЮС» збільшено грошове зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств на суму 701992,00 грн та визначені штрафні санкції у сумі 175498,00 грн.

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №1872615572 від 20.12.2019, яким ТОВ «ПАЛАДІУМ ПЛЮС» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2016 рік - 1530100,00 грн, за 2017рік - 6889100,00 грн, за 2018 рік -12054206,00 грн, за І півріччя 2019 - 12843228,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ДПС України №13249/6/99-00-08-05-01 від 17.12.2019, як такого, що прийнято з порушенням пункту 56.9 ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідачем-1 подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України. З огляду на викладене вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відзив на позовну заяву від відповідача-2 до суду не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПС України №13249/6/99-00-08-05-01 від 17.12.2019, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондує з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06).

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів пунктів 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.

Проте суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване рішення ДПС України від 17.12.2019 № 13249/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 31.05.2019 у справі № 826/1023/16, від 11.06.2019 №826/45/18, від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15, від 09.04.2021 у справі №640/16779/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019).

Враховуючи, що розгляд спору в межах адміністративного судочинства, так само як і скасування рішення Державної податкової служби України від 17.12.2019 №13249/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги не захистить належним чином права позивача, адже його скасування не може усунути заявлене порушення права чи інтересу позивача, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки, за висновком Верховного Суду відповідні вимоги не підлягають розгляду в судах, суд не роз`яснює право звернення до іншого суду.

Керуючись ст.ст.3, 5, 19, п.1 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239, 241-243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 640/26318/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 17.12.2019 №13249/6/99-00-08-05-01 щодо залишення в силі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві № 0462615572 від 08.10.2019 і №0482615572 від 08.10.2019 в частині операцій позивача з контрагентами щодо отримання юридичних та консультаційних послуг.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може буде оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська