Рішення № 99228592, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/8815/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини 1484

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини 1484 в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 1484 щодо нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину 1484 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки право на її отримання не ставиться у залежність від наявності відповідної кількості виключно календарних років служби, а має включати пільгове обчислення.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні є необхідною наявність 10 років саме календарної вислуги років, однак у позивача наявна лише вислуга в розрахунку 09 років 07 місяців 28 днів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина 1484) від 03.03.2020р. № 40-ОС позивача виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Так, відповідно до вищезазначеного витягу з наказу, станом 03.03.2020р. вислуга років складає: в календарному обчисленні - 09 років 07 місяців 28 днів та в пільговому обчисленні - 01 рік 03 місяця 22 дні.

26.02.2020р. позивач звернувся із рапортом до начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України в якому просив надати вказівку щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Листом відповідача від 04.03.2020р. № 11/385 позивача повідомлено про те, що підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні, оскільки для її виплати необхідна наявність 10 календарних років вислуги, яких у позивача немає.

Позивач вважаючи відмову в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправною, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 15 цього Закону закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Так, суд звертає увагу, що ця правова норма не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.

Також, суд наголошує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі № 380/2427/20, адміністративне провадження № К/9901/2775/21.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

При цьому, судом встановлено, що станом 03.03.2020р. вислуга років складає: в календарному обчисленні - 09 років 07 місяців 28 днів та в пільговому обчисленні - 01 рік 03 місяця 22 дні.

За вказаних обставин суд констатує, що відповідно до правил частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач як такий, що має вислугу більше 10 років набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 11.04.2018р. у справі № 806/2104/17 та від 24.11.2020р. у справі №822/3008/17.

З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов має бути задоволено.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 1484 щодо нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Зобов`язати військову частину 1484 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська