Рішення № 99228482, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/9450/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2020 року №0015264202, №0015294202, №0015284202, №0015274202.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки, викладені в акті від 27 січня 2020 року №192/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » є необґрунтованими, оскільки позивачем не укладався з Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» додатковий договір про прощення боргу за кредитним договором, укладеним між нею - ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», отже доводи відповідача про наявність додаткового блага у вигляді прощеного (анульованого) кредиту є безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що позивачем не включено до загального річного оподаткованого доходу за 2018 рік дохід, отриманий у вигляді додаткового блага, який підлягає відображенню в декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

У письмових поясненнях представник позивача вказує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не з`ясовано чи вказана Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» сума є залишком основної заборгованості позивача перед названим банковим або включає пеню та проценти за кредитом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлянням Державної податкової служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту -78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 27 січня 2020 року №192/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 179.1 статті 179 з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - неподання до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік;

- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано на перевірку Книгу обліку доходів і витрат для визнання суми загального річного оподаткованого доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2018 р. у розмірі 4 349 976,83 грн та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 782 995,83 грн.;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме не сплата військового збору за 2018 рік у розмірі 65 249,65 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2020 року:

№0015264202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 978 744,79 грн (за основним платежем 782 995,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 195 748,96 грн);

№0015294202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 16312,41 грн;

№0015284202, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,0 грн;

№0015274202, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 170,0 грн;

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Відповідно до пункту 176.1. статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Платник податку, який отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Отже, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Посилання позивача на пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України є хибним, оскільки зазначена норма стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Проте, судом не встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов договору про надання кредиту щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18 та постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року по справі №825/599/17.

Крім того, пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням ВРУ про завершення реформи ЗСУ, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.2. пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу до яких, зокрема, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Відповідно до підпункту 54.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 121.1. статті 123 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Суд зауважує, що лист Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 11 вересня 2019 року №3449, яким підтверджено, що позивачу у 2 кварталі 2018 року відображено нарахований та виплачений дохід за ознакою коду « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку не пов`язаним із процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності в сумі 4 349 976,83 грн. є достатніми доказами, що зазначена сума є сумою основного боргу позивача прощеного (анульованого) названим банком.

Проте, судом встановлено, що 26 червня 2007 року між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 39.29-50/819, за умовами якого позивач отримала кредит в розмірі 216 901 доларів США строком до 26 червня 2030 року .

Крім того, 26 червня 2007 року між позивачем АТ «Укрсоцбанк» укладений договір іпотеки № 39.29-50/498і в якості забезпечення виконання умов договору кредиту . Предметом іпотеки є незакінчена будівництвом двокімнатна квартира за адресою : вулиця Мельникова, 18А (будівельний номер 9h2 на 9 поверсі).

В подальшому, 12 жовтня 2009 року були внесені зміни до договору іпотеки, де предметом іпотеки визначена квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру - АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Підставою для прийняття такого рішення, як свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, став договір іпотеки від 26 червня 2007 року, укладений між сторонами, рекомендоване поштове повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «Укрпошта».

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі №761/43002/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа на стороні відповідача державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова Олександра Валеріївна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Проте, постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у названій вище справі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа на стороні відповідача державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова Олександра Валеріївна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40911049 від 03 травня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфв-Банк», номер запису про право власності 25977260.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфв-Банк») станом на час ухвалення судового рішення у справі тривають, отже доводи відповідача та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про наявність у позивача додаткового блага та прощення заборгованості за вказаним вище кредитом є передчасними.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2020 року №0015264202, №0015294202, №0015284202, №0015274202, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) судовий збір в сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко