Рішення № 99227182, 25.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9409/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (66300, Одеська область, смт. Окни, вул. Першотравнева, 31) про визнання протиправним та скасування п. 2.2 рішення № 438/5-VIII від 24.03.2021, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати п. 2.2 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VІІ від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність» п. 2.2 Відмовити громадянці України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту).

- Зобов`язати Окнянcьку селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок несформованих земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок реформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007.

Встановити судовий контроль виконання судового рішення шляхом зобов`язання Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області, (ЄДРПОУ 04379924, юридична адреса: 67900, Одеська обл., Окнянський р-н, смт Окни, вул. Першотравнева, буд. 31) надати звіт до Одеського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення по справі.

Стягнути на користь Позивача - ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Окнянсі* :а селищна рада Окнянського району Одеської області, ЄДРПОУ 04379924, юридична адреса: 679-60, Одеська обл., Окнянський р-н, смт Окни, вул. Першотравнева, буд. 31) судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 7000 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.03.2021 року Окнянська селищна рада Окнянського району, Одеської області розглянула звернення позивача та прийняла рішення №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність», п. 2 якого відмовлено громадянці України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту). Позивачка зазначає, що вказаним рішенням відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на земельну ділянку площею 2,00 га. та не надав позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. При цьому, рішення не містить жодної обґрунтованої законної підстави відмови у наданні дозволу на 2,00 га, які передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

09.07.2021 року на електрону пошту суду та 14.07.2021 на поштову адресу суду, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, зазначає, що рішенням Окнянської селищної ради від 11.08.2020 № №1884/28-VII, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,1 га на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), таким чином позивачка скористалась своїм правом безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням. Також відповідач зазначає, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню судом, так як дане рішення було прийняте в спосіб передбачений чинним законодавством України, а саме відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Заяви чи клопотання від сторін, до суду не надходили.

Процесуальні дії судом не вчинялись.

Ухвалою суду від 25 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи.

Судом встановлено, що Рішенням Одеського Окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року в справі №420/2797/20, позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, задоволено частково. Зазначеним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 21.11.2019 року № 1038/20-VII “Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства”. Зобов`язано Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхід. № Б-1313/02-12 від 08.11.2019 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

11.08.2020 року Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області було розглянуто вказане рішення Одеського окружного адміністративного суду та прийняте рішення №1884/28-УІІ, яким надано позивачці дозвіл на розробку проекту із землеустрою 0,10 га.

Позивачка у позові зазначає, що оскільки вона не зверталась до Окнянської селищної ради Окнянського району з відповідною заявою щодо 0,10 га і не подавала документи для оформлення отриманого дозволу, а також не має наміру цього робити, то вона не використала права безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням на земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, в зв`язку з чим, 17.02.2021 року подала до Окнянської селищної ради звернення про відмову та просила скасувати вказане рішення Окнянської селищної ради №1884/28-УІІ від 11.08.2020 р. В заяві Позивачка просила звернення розглянути повторно на чергової сесії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок несформованих земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007.

24.03.2021 року Окнянська селищна рада Окнянського району, Одеської області розглянула звернення Позивачки та прийняла рішення від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність» , яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту).

Не погоджуючись із вище вказаним рішенням Відповідача від 24.03.2021 року №438/5-VIII Позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з пп. “б” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначає Позивач у позові, оскаржуване рішення є протиправним, а викладені в ньому підстави не відповідають діючому законодавству, оскільки рішення не містить жодної обґрунтованої законної підстави відмови у наданні дозволу, які передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд погоджується із зазначеною позицією Позивачки з огляду на наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу бажання Позивачки отримати земельну ділянку площею до 2,00 га. за рахунок реформованої земельної ділянки, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007.

Фактично, вказана земельна ділянка має відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, тобто відповідають вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України. Про це свідчить інформація на офіційній карті Держгеокадастру. Також відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, вказана земельна ділянка розташована на території Окнянського району Одеської області та відносяться до земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Шлях до комунізму» яке припинено, згідно державного акту на право колективної власності на землю.

Окнянська селищна рада, листом від 19.01.2021 року №02-15/102 повідомила, що вказана земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами села Антонівка, яка на даний час несформована, рішенням Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №1842/18-VII від 11.08.2020 року «Про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2020 - 2021 роках» включена до вказаного переліку.

У рішенні від 24.03.2021 року Відповідач не посилається на таку підставу, як включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляються на земельні торги окремим лотом у 2020 - 2021 роках.

Так, в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року №420/914/19 зроблено висновок по цьому питанню, в якому зазначено, що приписами статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Водночас пункт 4 частини 4 цієї статті передбачає, що для підготовки лоту до торгів необхідно провести державну реєстрацію речового права на земельну ділянку. Несформована земельна ділянка без кадастрового номеру не може бути лотом на торгах. Це також підтверджується приписом ст. 79-1 ЗК України про те, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже розгляд заяви особи, що звернулась з відповідною заявою може завершитись її задоволенням або вмотивованою відмовою уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.

Як вбачається із рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність», пунктом 2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту).

Суд критично відноситься до такої підстави для відмови: «в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)», оскільки, Позивачка у позові зазначила, що вона не зверталась до Окнянської селищної ради Окнянського району з відповідною заявою відносно 0,10 га. і не подавала документи для отримання такого дозволу. Доказів на спростування цих обставин Відповідачем не надано.

Також, відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Тобто у своїй заяві позивачка вказала площу земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив Відповідач при прийнятті його, не вказано посилання на відповідну норму закону або нормативного акту, окрім цитування норми земельного кодексу.

Суд зазначає, що у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначена у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18.

Таким чином, суд погоджується з позивачкою щодо протиправності відмови відповідача, викладеної у п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність»

З урахуванням зазначеного, Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність», в частині відмови громадянці України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту), є протиправним та належить до скасування.

Щодо зобов`язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок несформованих земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок реформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 зробив висновки, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України, визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Крім того, суд зазначає, що Рішенням Одеського Окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року в справі №420/2797/20, вже було зобов`язано Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхід. № Б-1313/02-12 від 08.11.2019 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулась позивачка, наданої судом у рішенні, проте, Відповідач знову, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись нормами Земельного кодексу України, висновками Верховного Суду, а також враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо зобов`язання Окнянcьку селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 812/333/17.

Враховуючи встановлені обставини справи, необхідність дотримання вимог Земельного кодексу при прийнятті рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, дотримання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», Регламенту відповідної ради у процедурі прийняття рішення, суд не вважає доцільним встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суду у справі.

Щодо судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнуто з відповідача на користь позивачки згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги від 01.08.2020 року та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (а.с. 21).

Суд зазначає, що з огляду на акт виконаних робіт від 02.06.2021 року, позивачка сплатила на користь адвоката 7000,00 грн.

При цьому, з огляду на акт виконаних робіт, суд зазначає, що зазначені витрати не пов`язані з розглядом справи, оскільки вказані послуги не пов`язані з підготовкою до розгляду справи, а спрямовані на представництво інтересів позивачки під час звернення до суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованим, зазначена в додатку № 1 до договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт від 01.08.2020 р. кількість годин (9 годин) витрачена на надання юридичних робіт є непропорційною до предмета спору та складності справи.

Таким чином, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Також, за звернення до суду із вказаним позовом позивачка сплатила 908,00 грн. судового збору, як за одну вимогу немайнового характеру, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263,371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (66300, Одеська область, смт. Окни, вул. Перщотравнева, 31) – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 24.03.2021 року №438/5-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №1884/28-VІІ від 11.08.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність», в частині відмови громадянці України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 1884/28-VII від 11.08.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Окнянcьку селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок реформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (66300, Одеська область, смт. Окни, вул. Першотравнева, 31, код ЄДРПОУ 04379924) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко