Рішення № 99222010, 27.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17865/20

Провадження № 2/638/2753/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Українська Акціонерна Страхова компанія АСКА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що ОСОБА_2 , який є громадянином Іраку, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом «INFINITI Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив ПДР України у зв`язку із чим відбувся наїзд на перешкоду. Транспортний засіб, яким керував відповідач, належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП було завдано матеріальних збитків власнику транспортного засобу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму матеріального збитку в розмірі 431 283,83 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою з проханням проводити слухання справи за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у заочному порядку, що не суперечить вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ФОП ОСОБА_3 та представник ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія Аска» у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01.11.2020 о 04 год. 05 хв., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 , який є громадянином Іраку, згідно посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 . Зекам ОСОБА_4 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння (1,5 до 2,5 проміле), керуючи транспортним засобом «INFINITI Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив ПДР України у зв`язку із чим відбувся наїзд на перешкоду.

Відносно ОСОБА_2 складено довідку № 3020308328016301 про дорожньо - транспортну пригоду, адміністративний протокол серії ДПР 18103633 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з порушенням ним ПДР України, зокрема п.п.12.1, який передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та п. 2.9 а, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина відповідача підтверджується наявними матеріалами, а саме протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР 18103633 за ст. 124 КУпАП, довідкою № 3020308328016301 про дорожньо - транспортну пригоду.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «INFINITI Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Для встановлення розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 .

Згідно висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №518/11-20 від 17.11.2020 - вартість матеріального збитку становить 431 283, 83 грн.

Між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір прокату легкового автомобіля від 16.10.2020 №16/10, згідно з яким, ФОП ОСОБА_3 , як наймодавець, та ОСОБА_2 , як наймач, уклали договір прокату легкового автомобіля.

Зазначеним договором прокату легкового автомобіля передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, Наймодавець передає, а Наймач приймає у строкове платне користування легковий автомобіль марки «INFINITI Q50» (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2. договору прокату легкового автомобіля цільове призначення предмета прокату - автомобіль повинен використовуватись Наймачем для власних та службових потреб. Територія поїздок визначається адміністративно-територіальними межами України.

п. 2.1 договору прокату легкового автомобіля передбачає, що право користування предметом прокату у Наймача настає після підписання даного Договору та акту приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 договору прокату легкового автомобіля при укладенні договору стягується застава (у готівковій або безготівковій формі), розмір якої зазначається в акті приймання-передачі легкового автомобіля, і яка повертається наймачу після виконання ним належним чином усіх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 3.2.1. Наймодавець має право на відшкодування збитків від Наймача у випадку повернення автомобіля в неповній комплектності, також втрати документації на автомобіль, або повернення автомобіля з пошкодженням, в розмірі суми необхідної для відновлення комплектності, зазначеної в акті приймання-передачі легкового автомобіля.

п. 3.3.3 договору прокату легкового автомобіля встановлює, що наймач зобов`язаний не допускати управління автомобілем в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

За правилами п. 5.4 договору прокату легкового автомобіля у разі завдання шкоди предмету прокату внаслідок порушення правил його експлуатації чи інших навмисних або ненавмисних дій Наймача, втрати комплектуючих чи додаткового устаткування, ушкодження що що викликані неякісними паливно-мастильними матеріалами і рідинами, ушкодження покришок колісних дисків, та інших вузлів та агрегатів предмета прокату Наймач відшкодовує Наймодавцію заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі. Розмір компенсації за втрату (пошкодження) комплектуючих елементів автомобіля зазначається в акті приймання-передачі і підлягає оплаті в день повернення автомобіля. Якщо розмір заподіяних збитків перевищує 50% вартості автомобіля, переданого в прокат, Наймач зобов`язується, окрім відшкодування збитків, сплатити Наймодавцю штраф в розмірі 3% вартості такого автомобіля. Наймач, з вини якого предмет прокату знаходиться в ремонті, також зобов`язується відшкодувати Наймодавцю упущену вигоду, яка визначається сумою плати за користування автомобілем за кожну добу знаходження предмета прокату в ремонті. Витрати на транспортування автомобіля до СТО Наймодавця або в інше, вказане наймодавцем місце, несе Наймач.

Згідно п. 5.6. Наймач відшкодовує Наймодавцю заподіяний збиток повністю, коли збиток чи його частина, не відшкодовується договором страхування автомобіля, в тому числі у випадках керування автомобілем в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, при грубому порушенні Наймачем Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, та в інших випадках передбачених Правилами страхування.

Таким чином відповідач правомірно володів колісним транспортним засобом , який ним було пошкоджено.

Транспортний засіб «INFINITI Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № AF-543242 від 18.03.2020 під час ДТП, застрахований в ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА».

Проте, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень ст.32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Також відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № AF-543242 від 18.03.2020, а саме п.20.3.21 підпункт 4) керування особою ТЗ яка перебувала у стані алкогольного, або наркотичного, або іншого сп`яніння» є виключенням зі страхових випадків та обмеженням страхування.

Враховуючи вищевикладене, дана обставина виключає обов`язок страховика щодо сплати страхового відшкодування у відповідності до умов договору № AF-543242 від 18.03.2020 .

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною першою та другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 1192 ЦК України - розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Враховуючи те, що порушення відповідачем ПДР України, спричинило ДТП, а також, беручи до уваги, що вина відповідача підтверджується наявними у справі доказами, відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП має покладатися саме на винну особу в даному випадку ОСОБА_2 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, на відповідача - у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку що стягненню підлягають документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 12, 22, 509, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.22,38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Українська Акціонерна Страхова компанія АСКА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 431 283,83 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 312,84 грн, а всього 445 596 (чотириста сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 67 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.08.2021.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя: І.В. Семіряд