Рішення № 99221444, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року місто Київ №640/16413/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністраціїдоВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними та скасування постанов від 18.05.2021 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн та про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №50131117,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича:

- від 18.05.2021 про накладення на боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського районної в місті Києві державної адміністрації штрафу за повторне невиконання рішення за виконавчим листом №761/35564/14-а, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 21.07.2015 в розмірі 10 200,00 грн;

- від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що застосований до нього штраф відповідно до постанови відповідача від 18.05.2021 є необгрунтованими з огляду на те, що Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не має можливості виконанти рішення суду у справі №761/35564/14-а в повному обсязі, оскільки останнє не наділено функціями щодо здійснення виплат (передбачених постановою суду) та не має відкритих рахунків відповідно до кошторисних призначень в органах державного казначейства за цією бюджетною програмою (програмною класифікацією видатків).

З постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000, 00 грн позивач також не погоджується, оскільки, на його думку, під час розрахунку суми виконавчого збору головним державним виконавцем взято за основу розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет» станом на 1 січня 2021 року, а саме, 6000,00грн. Разом з тим, як пояснив позивач, виконавче провадження №50131117 відкрито 12.02.2016, тому, за наявності підстав для стягнення виконавчого збору, державному виконавцю слід було б виходити із норм законодавства, чинного у період відкриття виконавчого провадження, оскільки розмір мінімальної заробітної плати був меншим, відповідно і основа обрахунку виконавчого збору - іншою. Крім того, позивач зауважив, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №761/35564/14-а в частині виплати стягувачу щорічної допомоги на оздоровлення не виконана, а тому виконавчий збір, визначений відповідачем та який підлягає стягненню не може бути стягнутий без реального виконання рішення суду в тому розмірі, який визначений відповідачем.

Разом з тим, позивач звернув увагу на тому, що в порушення Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії (прийняття оскаржуваних постанов) проведені Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з порушенням строків здійснення виконавчого провадження, визначеного Законом, тобто виконавче провадження тривало понад 5 років.

Також, за посиланням позивача, оскаржувані постанови не відповідають статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в них назва юридичної особи боржника визначена не вірно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 відмовлено задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/16413/21 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №50131117.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 застосовано до керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі 681,00 грн (шістсот вісімдесят одна гривня).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 витребувано повторно від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №50131117.

До суду 09.08.2021 від відповідача на виконання вимог ухвал суду від 19.07.2021 та 03.08.2021 надійшли копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

У судовому засіданні 16.08.2021, у зв`язку з надходженням клопотання від представника позивача, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №761/35564/14-а (провадження №2-а/761/57/2015), серед іншого, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Китєві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має II групу інвалідності у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 № 230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення 21.07.2014 судом видано виконавчий лист №761/35564/14-а про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має II групу інвалідності у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 № 230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

На підставі виконавчого листа від 21.07.2014 №761/35564/14-а та за заявою стягувача головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. відповідно до постанови від 12.02.2016 ВП №50131117 вікрито виконавче провадження стосовно виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пиляєм С.І. від11.09.2019 ВП №50131117 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф на боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі 5100,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 18.05.2021 ВП №50131117 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації штраф у розмірі 10200,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 25.05.2021 закінчено виконавче провадження №50131117.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 25.05.2021 ВП №50131117 з боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації стягнуто виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.

Вважаючи оскаржувані постанови про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06. 2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

З аналізу вищевикладених приписів Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №640/11079/19, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно достатті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження"можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківським районним судом міста Києва на виконання рішення від 03.02.2015 №761/35564/14-а видано виконавчий лист від 21.07.2015 про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Китєві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має II групу інвалідності у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 № 230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

За посиланням позивача, 19.06.2016 Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації виконало постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №761/35564/14-а, а саме, здійснило перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік ОСОБА_1 , про що неодноразово повідомляло Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, на виконанні у якого знаходивсвя виконавчий лист №761/35564/14-а.

При цьому, позивач пояснив, що рішення суду боржник (позивач) виконав у межах наданих повноважень та можливостей, однак виконати рішення суду в повному обсязі неможливо в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Так, листом від 19.02.2016 №02/35-1045 позивач повідомив виконавчу службу про те, що виплату компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводить Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Листом від 27.04.2017 №09/493-011 Київський міський центр по нарахуванню та здійсенню соціальних виплат на виконання вимоги №50131117 від 31.03.2017 повідомив відповідача про те, що він не є та не був відповідачем по справі, у рішеннях відсутні будь-які зобов`язання щодо Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Матеріали справи містять докази про те, що старший державний виконавець звертався до Шевченківського районного суду міста Києва із заявами про зміну порядку та способу виконання рішення від 30.03.2018 №50131117/10 та від 02.11.2018 №50131117/10, однак ухвалою Шевченківського районного суду від 15.05.2019 №761/35564/14-а вказані заяви державного виконавця залишено без задоволення.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №50131117 приймаючи постанову від 11.09.2019 ВП№50131117 про накладення на штрафу у розмірі 5100,00 грн на боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відповідач наголосив на тому, що посилання боржника у власному листі від 17.11.2017 за №02/35-8227 щодо неможливості виконання даного рішення суду не є поважною причиною для його невиконання, розуміючи виконання рішення суду в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складову права на справедливий суд, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Разом з тим, беручи до уваги невиконання боржником рішення суду у справі №761/35564/14-а відповідачем повторно накладено штраф на боржника Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до постанови від 18.05.2021 ВП№50131117.

Відповідач, дійшов висновку що станом на 18.05.2021 рішення суду не виконано, підтверджуючих документів боржником на адресу відділу не надходило, про обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій або завершення виконавчого провадження державного виконавця не повідомлено.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа від 21.07.2015 №761/35564/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Китєві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має II групу інвалідності у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 № 230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, в якості боржника визначено Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не може виконати рішення в повному обсязі, є необгрунтованими, як і посилання на те, що саме на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат покладено обов`язок щодо виплати компенсації та допомоги певних видів, а не на позивача.

Суд наголошує, що боржником за виконавчим листом від 21.07.2015 №761/35564/14-а визначено Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, на яке і покладено обов`язок виконати рішення суду у вказані частиній.

Згідно положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановленийстаттею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що державний виконавець перевіряє виконання виконавчого документу відповідно до положень статтей 3,26,63,65 Закону України «Про виконавче провадження».

В разі невиконання виконавчого документа у встановлений цим виконавчим документом спосіб - державний виконавець застосовує заходи, визначені статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було виконано рішення суду у справі №761/35564/14-а в повному обсязі, зокрема, що підтверджується матеріалами справи.

На думку, суду позивачем задля виконання судового рішення не було вчинено всіх можливих дій, спрямованих на відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

Матеріалами справи не підтверджено, що позивач надав до відповідача відповідні докази, які б свідчили про неможливість позивачем виконати рішення суду у справі №761/35564/14-а в повному обсязі, як і не підтверджено того, що позивач звертався до відповіадча із заявою про про зупинення проведення виконавчих дій, надавши для цього належні та допустими докази у розуміні статей 72, 73 Кодексу адміністративного судочинства України, які б суд міг врахувати під час вирішення вказаних спірних правовідносин.

Крім того, доказів того, що на момент розгляду судом справи №761/35564/14-а позивач звертався до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про заміну неналежної сторони, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження сторони позивача про те, шо державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про накладення штрафу від 18.05.2021 №50131117.

У відповідності до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно із Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3- рп/2012, однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Відповідно до положень абзаців другого та третього частини першої статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно- правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 Конституційний Суд України, що невід`ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок робітникам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Наводячи підстави неможливості виконання рішення суду, позивач не подавав клопотань/заяв, спрямованих на те, щоб відкласти, зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення. Не вчиняв, жодних дій, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на порушення відповідачем строків здійнення виконавчого провадження, визначеного Законом, як на підставу протиправності оскаржуваних постанови не безпідставним, адже частиною п`ятою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З приводу тверджень позивача про те, що у оскаржуваних постановах державного виконавця не вірно визначена назва боржника, суд зазначає наступне.

На момент відкриття виконавчого провадження №50131117 в якості боржника за кодом ЄДРПОУ було визначено Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.12.2020 №87-к/шр Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано та наразі є Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наведеного вбачається, що у даному випадку мала місце зміна назви юридичної особи за одним і тим самим кодом ЄДРПОУ 37470057.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

З аналізу викладеного судом, встановлено, що в даному випадку відбулась зміна найменування позивача, що, в даному випадку, не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, а, отже, Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є однією і тією ж особою.

З викладених обставин суд доходить висновку про наявність у оскаржуваних постановах помилок.

Однак суд враховує, що позивач, будучи обізнаним про вищевикладені обставини не звернувся до державного виконавця із відповідною заявою про зміну найменування боржника, а лише вказав про це під час розгляду справи.

Разом з тим, згідно абзацом 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, допущені виконавцем у постановах помилки мають бути виправлені у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд звертає увану, що допущені вказані помилки не можуть бути самостійною та єдиною підставою для визнання протиправними та скасування постанов, оскільки Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є однією і тією ж особою.

При цьому, відмова внести виправлення до постанов у порядку ст. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» може бути окремою підставою для оскарження дій державної виконавчої служби.

Приймаючи до уваги те, що, за висновком суду, відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови від 18.05.2021 ВП№50131117 про накладення штрафу.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначені ряд випадків, за наявності яких виконавчий збір не стягується: 1. за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №50131117 питання щодо стягнення виконавчого збору з боржника не вирішувалось.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Так, постановою відповідача від 25.05.2021 закінчено виконавче провадження №50131117 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, розмір виконавчого збору згідно положень частин 2 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.

Тобто, якщо це рішення майнового характеру, то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Разом із тим, якщо ж виконується рішення немайнового характеру, то виконавчий збір з боржника юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX, та з 01.01.2021 по 30.11.2021 її розмір становить 6000 грн. на місяць.

За змістом статті 63 Закону №1404-VIII, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, з урахуванням положень п.1 розділу IX Виконання рішень немайнового характеру Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (зі змінами), рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є рішеннями немайнового характеру.

Судом встановлено, що п. 1 постанови про стягнення виконавчого збору від 25.05.2021 в межах виконавчого провадження №50131117 державним виконавцем було визначено, що стягненню з позивача (боржника) підлягає виконавчий збір у розмірі - 24 000 грн., тобто, як за виконання рішення суду, що носить немайновий характер (6000 грн. мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2021 року х 4 = 24 000 грн.).

Законом №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно

до цього Закону.

Суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Навіть, наявність об`єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Відтак, визначаючи розмір виконавчого збору у спірній постанові про стягнення виконавчого збору за правилами, встановленими для примусового виконання рішення немайнового характеру на підставі ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідач, виносячи постанову виконавчого збору з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи викладене, прийняття відповідачем рішень у формі постанов від 18.05.2021 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн та від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №50131117 відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича від 18.05.2021 про накладення на боржника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського районної в місті Києві державної адміністрації штрафу за повторне невиконання рішення за виконавчим листом №761/35564/14-а, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 21.07.2015 в розмірі 10 200,00 грн та від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.