Рішення № 99219725, 25.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року справа № 580/4036/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) (далі – установа, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) щодо невиплати на користь ОСОБА_1 13841,29 грн в якості грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна при звільненні на підставі Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578;

- стягнути з державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) на користь ОСОБА_1 13841,29 грн в якості грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.12.2020 по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачеві грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна при звільненні на підставі Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, що є порушенням вимог чинного законодавства та підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

02 серпня 2021 року позивач подав до суду клопотання про застосування правових позицій Верховного Суду та долучення доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідачем до суду не подано відзив на позовну заяву.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до наказу державної установи “Черкаська виправна колонія (№62) № 208/ОС-20 від 09.12.2020 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) Закону України “Про Національну поліцію”, з 30.12.2020 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника чергового помічника начальника установи сектору максимального рівня безпеки державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62)”.

В цьому наказі зазначено про необхідність виплати позивачеві грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні.

У березні 2021 року позивач звернувся до установи із заявою, в якій, серед іншого, просив видати йому довідку про нараховану та невиплачену грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

Згідно довідки відповідача від 21.05.2021 № 8/927/Гб грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна станом на 01.05.2021 складає 13841,29 грн та буде виплачена після отримання фінансування з державного бюджету.

Станом на час подання позову та прийняття рішення докази виплати позивачеві компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 № 2713-IV (далі – Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2 ст. 23 Закону № 2713-IV).

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 21 Закону № 2713-IV).

Згідно з ст. 24 Закону № 2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі – Порядок № 578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби -осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, шо діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Пунктом 60 Порядку № 578визначено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що відповідач зобов`язаний був на момент звільнення позивача здійснити з ним повний розрахунок, у тому числі нарахувати та виплатити у відповідності до вимог чинного законодавства компенсацію за неотримане речове майно, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення зазначеної компенсації належить задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо компенсації за неотримане речове майно, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Повний розрахунок відповідач позивачу не здійснив, оскільки станом на час розгляду справи не виплатив грошової компенсації за недотримане речове майно, так як виплата цієї компенсації є предметом розгляду даної справи.

Тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною та такою, що не може бути задоволена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 139 вказаного Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Відповідно до статті 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 14.05.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Топором А.І., за умовами якого адвокат Топор А.І. надає юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з наявного в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги станом на 31.07.2021 на підставі договору про надання правової допомоги від 14.05.2021 між адвокатом Топором А.І. та клієнтом ОСОБА_1 визначено наступну вартість послуг адвоката: складання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – 5 годин та підготовка та подання клопотання до Черкаського окружного адміністративного суду від 31.07.2021 – 3 години, разом 8 годин, у грошовому еквіваленті -1800 грн.

На підтвердження сплати позивачем коштів до матеріалів справи долучено квитанції до прибуткового касового ордера № 35 від 31.07.2021 на суму 1800 грн.

Отже, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на сплату судового збору у розмірі 454 грн та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 900 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 13841,29 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної установи “Черкаська виправна колонія (№ 62) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 900 (дев`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – державна установа “Черкаська виправна колонія (№ 62), (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, код ЄДРПОУ 08564854).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.08.2021.

Суддя В.О. Гаврилюк