Рішення № 99215084, 26.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3343/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом адвоката Заброднього Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Заброднього Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з січня 2018 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримував пенсію за віком, як особа зайнята на підземних роботах.

13.06.2021 УПФУ в м. Сєвєродонецьку прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 4/01-21, яким установлено, що ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 30.09.2017 була переплачена пенсія на суму 12 846,98 грн. Так, в рішенні про утримання зазначено, що згідно записам в трудовій книжці, а саме наказ № 168-о від 01.12.2011 про призначення на посаду та наказ № 22-о від 26.06.2017 про звільнення, утворилася переплата у сумі 12 846,98 грн, яка підлягає поверненню. Також у рішенні утримання зазначено, що у разі неповернення пенсіонером коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення буде утримуватися переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.02.2021 до повного погашення.

На підставі зазначеного рішення з пенсії позивача щомісячно утримується 20% суми пенсії на погашення переплати у сумі 12 846,98 грн.

З зазначеним рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку не погоджуємось, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки останнє порушує конституційне право позивача на соціальний захист та прийняте з порушенням принципу «належного урядування».

Отже, на підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.01.2021 № 4/01-21 про утримання надміру виплачених сум пенсії ОСОБА_1 в сумі 12 846,98 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повернути ОСОБА_1 суми пенсій, утримані на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.01.2021 № 4/01-21.

12 серпня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 44-45), в обґрунтування якого зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком. Згідно матеріалів пенсійної справи, 17.07.2015 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, в якому перебував на обліку, з заявою про перерахунок та власноруч написав заяву про, те що з серпня 2014 року не працює, запис в трудовій книжці про звільнення відсутній, оскільки державне підприємство «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» знаходиться на окупованій території. На підставі наданої позивачем заяви управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя було проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з 01.08.2014. Тобто з 01.08.2014 розмір пенсійної виплати позивача обчислювався як непрацюючому пенсіонеру, а саме пенсія індексувалася, проводилися масові перерахунки у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та не здійснювалися відрахування.

04.01.2021 позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням та надав трудову книжку. Згідно трудової книжки позивача було звільнено з державного підприємства «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» 29.06.2017 (наказ № 22-0 від 26.06.2017), таким чином було виявлено, що у період з 01.08.2014 по 29.06.2017 позивач працював, тому розмір пенсії обчислювався не вірно.

Відповідно до пункту 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.07.2014 року за № 895/25672 у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком

Отже, якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це управління Пенсійного фонду і внаслідок цього утворилася переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду на підставі статті 50 Закону 1058 має право ухвалити рішення про утримання з пенсії сум переплати в межах 20% від пенсії (щомісячно).

Таким чином, за період з 01.08.2014 по 29.06.2017 утворилася переплата у сумі 12846 грн. 98 коп. Управлінням було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 13 січня 2021 року №4/01-21 з 01.02.2021 року у розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України.

Таким чином, управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами та підзаконними нормативними актами.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

16 серпня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 67), в обґрунтування якої зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву загалом зведені до положень наступних нормативно-правових актів:

- постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078, згідно з якою у разі якщо особа працює та отримує інший грошовий дохід в першу чергу індексується оплата праці, тобто, індексується заробітна плата, а не пенсія;

- Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (абзац 2 частини 3 статті 42), згідно з яким з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

З наведених положень вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що індексація пенсії та підвищення її розміру у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму чи мінімальної заробітної плати не проводиться пенсіонерам виключно у разі, якщо пенсіонер працює та отримує дохід від такої діяльності (заробітну плату).

За наведеним, перебування пенсіонера у формальних трудових відносинах без отримання доходу від такої діяльності не може бути підставою для не проведення йому індексації пенсії та підвищення її розміру.

Водночас, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (Форма ОК-5), останній в період з 01.08.2014 до 29.06.2017 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (код ЄДРПОУ 04725935) і при цьому не отримував заробітну плату (дохід) та відповідно роботодавцем за нього не сплачувався Єдиний соціальний внесок.

Таким чином, здійснення індексації пенсії позивача та підвищення її розміру в період з 01.08.2014 до 29.06.2017 проводились у відповідності з чинним законодавством, оскільки позивач не отримував доходу від того, що формально перебував у трудових відносинах.

Враховуючи викладене, посилання відповідача положення вищезазначених нормативно-правових актів є незмістовними та необґрунтованим, а відтак відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 32).

Ухвалою суду від 23 липня 2021 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) (а.с. 39-40).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 09 травня 2012 року ОСОБА_1 була призначена пенсія Управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська.

17 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, в якому перебував на обліку, з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням (а. с. 60).

Також надав заяву про те, що він працював з 25.08.2009 на ДП «Луганськстандартметрологія». На сьогоднішній день не працює з серпня 2014 року. Запис про звільнення в трудову книжку отримати не може, тому що підприємство знаходиться в зоні АТО, та не працює (а.с. 62).

25 листопада 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному про взяття на облік як отримувача пенсії (а.с. 59).

02 листопада 2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку про взяття на облік як отримувача пенсії (а.с. 61).

04 січня 2021 року позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку з заявою про перерахунок пенсії (а.с. 46).

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 25.08.2009 по 29.06.2017 працював на ДП «Луганськстандартметрологія» (а.с. 18-20).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 13 січня 2021 року №4/01-21 (а.с. 21).

В обґрунтуванні рішення зазначено, що ОСОБА_1 одержує пенсію за віком в розмірі 4025,56 грн на місяць, установлено, що сума переплати 12 846,98 грн згідно з довідкою Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області утворилася за період з 01.08.2014 по 30.09.2017.

У зв`язку з перерахунком по факту працевлаштування/звільнення було з`ясовано, що згідно записам в трудовій книжці, а саме наказ №168-о від 01.12.2011 про призначення на посаду та наказ №22-о від 26.06.2017 про звільнення, утворилася переплата у сумі 12846,98 грн, яка підлягає поверненню. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.02.2021 до повного погашення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Статтею 103 Закону № 1788 передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.

Згідно із вимогами п. 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788 та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно п.2.21 Порядку №22-1 документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв`язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

У разі звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).

Згідно ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно ч.1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань і пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних і Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Судом встановлено, що відповідно до щаписів трудової книжки позивач в період з 01.08.2014 по 29.06.2017 був працевлаштованим на ДП «Луганськстандартметрологія».

У 2012 році позивачу була призначена пенсія як працюючому пенсіонеру.

Щодо заяви позивача від 17.07.2015, яку було подано до пенсійного органу для перерахунку пенсії, як непрацюючему пенсіонеру, суд зазначає наступне.

Як вбачається з даної заяви, позивач зазначив, що не має можливості внести до трудової книжки запис про звільнення, оскільки підприємство знаходиться в зоні АТО та не працює.

Проте, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ДП «Луганськстандартметрологія», код ЄДРПОУ 04725935, 19.12.2014 внесені зміни щодо місцезнаходження юридичної особи, запис 13821050037000599, Лисичаснька міська рада Луганської області, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Соборна, буд. 21 (а.с. 74-79).

Таким чином, на момент звернення позивача щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням саме 17.07.2015 підприємство ДП «Луганськстандартметрологія» змінило місцезнаходження та з 19.12.2014 знаходиться на території України, яка не є окупованою.

Тобто, пояснення позивача обставин, у зв`язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку не відповідають дійсності, оскільки позивач мав можливість звільнитися в порядку, визначеного трудовим законодавством та внести відповідний запис у трудову книжку.

Таким чином, позивачем подані документи з явно неправильними відомостями, оскільки позивач у період 01.08.2014 по 29.06.2017 був працевлаштованим та мав би отримувати пенсію в зазначений період як працюючий пенсіонер, що в свою чергу призвело до надмірної виплати йому пенсії.

Посилання представника позивача щодо не сплати підприємством у спірний період ЄСВ за позивача, як на підтвердження відсутності трудових відносин, суд вважає їх не прийнятними, оскільки така не сплата ЄСВ вказує лише на відсутність прибутку (нарахування заробітної плати позивачу), а не на припинення трудової діяльності.

Враховуючи зазначене, а також встановлені під час судового розгляду обставини справи у сукупності, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення від 13.01.2021 № 4/01-21 орган пенсійного фонду діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими, не спростовують правомірність дій відповідача, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки, протиправність дій відповідача не знайшли своє підтвердження, суд вважає вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 23.07.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судовий збір у розмірі 908,00 грн до Державного бюджету України належить стягнути з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Заброднього Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова