Рішення № 99214770, 27.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2021 р. справа № 300/1933/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач), 28.04.2021 звернулася до суду з позовною заявою до Галицької митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (а.с.22-23).

31.05.2021 Галицькою митницею ДФС подано до суду заяву за №7.4-10/14 від 19.05.2021 про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 27-28).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року у задоволенні заяви Галицької митниці ДФС від 19.05.2021 за №7.4-10/14 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін - відмовлено. (а.с.134-135).

04.08.2021 року на адресу суду від представника Івано-Франківської митниці надійшло клопотання про заміну Галицької митниці Держмитслужби її правонаступником - Івано-Франківською митницею, з огляду на проведення, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895, реорганізації такого первинного відповідача (а.с.149).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року замінено відповідача Галицьку митницю Держмитслужби її правонаступником - Івано-Франківською митницею (а.с. 171-172).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.10.2020 посадовими особами Галицької митниці ДФС проведено документальну невиїзну перевірку позивача стосовно дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067. За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки №99/7.4-19/3159309268 від 28.10.2020. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2020 №180/7.4-19/209000, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами 14070100 в розмірі 17066,89 грн. Також на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2020 №179/7.4-19/209000, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на митну територію України товарів фізичними особами 15010500 в розмірі 7757,58 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем при переміщенні через митний кордон та митному оформленні товару надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067 і як наслідок, при декларуванні товару транспортного засобу марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал занижено митну вартість на суму 62061,73 грн., чим порушено вимоги п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, що в свою чергу вказує на наявність умислу на зменшення розміру митних платежів. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.30-37).

Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 16.08.2021 у виді пояснення. У даному поясненні звернула увагу на той факт, що при ввезенні на митну територію України легкового автомобіля в позивача не було умислу порушувати вимоги чинного податкового та митного законодавства. Крім того, згідно експертного висновку від 26.09.2018 вартість автомобіля була навіть дещо меншою, ніж задекларована в митній декларації, тобто позивач виконала всі вимоги чинного законодавства при розмитненні автомобіля та повністю сплатила платежі по розмитненні автомобіля (а.с.164-168).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

Громадянкою України ОСОБА_1 , 25.09.2018 через пункт пропуску "Краковець-Корчова" митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України легковий автомобіль, бувший у використанні, марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал.

27.09.2018 даний автомобіль доставлено на митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці. Для проведення митного оформлення автомобіля між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання митно-брокерських послуг.

Брокером ОСОБА_2 підготовлено та подано митному органу електронну митну декларацію типу IM40ДЕ №UA206010/2018/411067, до якої додано: рахунок-фактуру №20180073 від 18.09.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу громадянки Україна ОСОБА_1 , копію реєстраційного номера облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , сертифікат відповідності від 26.09.2018 №UA.009.46033-18. У митній декларації типу IM40ДЕ №UA206010/2018/411067 зазначено митну вартість автомобіля 2300 Євро (а.с.16, 18-19).

Згідно експертного висновку від 26.09.2018, вартість автомобіля марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал, 2012 року випуску, білого кольору станом на 26.09.2018 становить 2291,25 Євро (а.с.17).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

У період з 12.10.2020 року по 13.10.2020 року на підставі наказу Галицької митниці Держмитслужби № 566 від 02.10.2020 року відділом митного аудиту Галицької митниці Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) стосовно дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067.

За результатами документальної невиїзної перевірки громадянки України ОСОБА_1 Галицької митниці Держмитслужби складений акт № 99/7.4-19/3159309268 від 28.10.2020 року (надалі акт перевірки № 99/7.4-19/ НОМЕР_2 ), який містить висновки про порушення громадянкою України ОСОБА_1 митного законодавства під час оформлення імпортного товару при ввезенні на митну територію України.

Перевіркою встановлено порушення громадянкою України ОСОБА_1 :

- пункту 2 частини 2 статті 52, статті 58, пункту 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067 на загальну суму 6206,14 грн.;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067 на загальну суму 13653,51 грн. (а.с.6-13)

За результатами перевірки відповідачем прийняті спірні ППР (а.с.14-15).

Так податковим органом у акті перевірки встановлено, що за результатами проведеного аналізу документів, отриманих від митних органів Республіки Чехія щодо законності ввезення громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал встановлено, що даний легковий автомобіль випущений в режим "експорт" на підставі експортної декларації митних органів Республіки Чехія від 18.09.2018 №18CZ5800002K35X5S7 та залишив територію ЄС 18.09.2018 через п/п "Medyka ОС, Польща". В ході експортної процедури надано рахунок-фактуру від 18.09.2018 №2018/166 про продаж вищезазначеного транспортного засобу громадянином ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) за ціною. 107000 чеських крон, що згідно з курсом НБУ (1 CZK = 1,29003100 грн.) станом на день митного оформлення становила 138033,32 грн.

Водночас, громадянкою України ОСОБА_1 через п/п "Шегині-Медика" м/п Мостиська" Львівської митниці ДФС на митну територію України ввезено легковий автомобіль, бувший у використанні, марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал із поданням рахунку-фактури від 18.09.2018 №20180073, виданого ROSEN druzstvo (ul. Jecna 547, 120 00 Praha 2) на суму 2300 EUR. Митна вартість транспортного засобу, заявлена за митною декларацією від 27.09.2018 №UA206010/2018/411067, становить 75971,89 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару громадянкою України ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, і як наслідок, при декларуванні легкового автомобіля марки - SKODA, модель - OCTAVIA, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал занижено митну вартість на суму 62061,43 грн.

Надаючи правову оцінку законності перевірки позивача, висновки якої покладені в основу прийняття спірних ППР, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Документальна невиїзна перевірка громадянки України ОСОБА_1 проведена на підставі наказу Галицької митниці Держмитслужби № 566 від 02.10.2020 року, прийнятого відповідно до п 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч. 1 ст. 351 МК України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 МК України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (ч. 3 ст. 351 МК України).

Повідомлення про проведення перевірки направлено позивачу 02.10.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7.4-1-19/13/25526, що відображено на ст. 2 акту перевірки та не заперечується сторонами (а.с.7).

Підставою для призначення перевірки позивача стало отримання 01.10.2019 відповідачем листа від митних органів Республіки Чехія із копіями документів, що відображено на ст. 2 акту перевірки № 99/7.4-19/ НОМЕР_2 .

Саме ці документи як слідує із акту перевірки та відзиву на позовну заяву були покладені ревізорами в основу дослідження митної вартості товару, задекларованого позивачем та висновку про заниження митної вартості.

Матеріалами справи встановлено, що даний лист №15066-5/2019900000-073 складений англійською мовою, на ньому відсутні будь-які відмітки апостилю, відсутній також переклад (а.с.163).

Надаючи оцінку даній обставині, суд відмічає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 3 червня 2005 року № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією "Про консульські зносини" 1963 року.

Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

22.12.2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція від 5 жовтня 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставлення апостиля на офіційних документах компетентними органами для представлення їх на території держав учасниць Конвенції. Апостиль це спеціальний штамп у формі квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 сантиметрам, який засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписувала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ. В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10х10. Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Гаазьку Конвенцію, а відповідно і зразка апостилю, викладено французькою та англійською мовами. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Республіка Чехія є учасником Гаазької Конвенції, відтак офіційні документи цієї країни не потребують консульської легалізації, достатнім є лише проставлення апостилю.

Суд відмічає, що документи, використані позивачем для призначення та проведення перевірки, у тому числі лист митних органів Республіка Чехія, жодним чином не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Крім цього надані документи не перекладені українською мовою.

Суд звертає увагу, що між Україною та Чеською республікою укладено договір про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001, який ратифікований Верховною Радою України 10.01.2002 та вступив в силу 18.11.2002.

В силу вимог ч. 1 ст. 18 зазначеного міжнародного договору передбачено, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом.

Суд зазначає, що жодний із документів, що наданий відповідачем, а саме листи митних органів Чеської республіки №15066-5/2019900000-073 не скріплений офіційною печаткою. Інші копії документів не скріплені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою Чеської республіки

Натомість відповідач надав суду завірені печаткою відповідача копії з незавірених митними органами Чеської республіки копій документів.

Частиною 1 ст. 495 ПК України визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Офіційне тлумачення даної норми дане рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 Справа N 1-6/99.

Зокрема КС України зазначив "..Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо)…. Зокрема, відповідно до чинних законів питання застосування української мови визначено щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформлення митних документів тощо…".

Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 КАС України.

Так доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Оглядаючи надані відповідачем як докази документи, складені іноземною мовою, суд звертає увагу на те, що вони не перекладені українською мовою та не легалізовані належним чином, тому не відповідають вимогам, що пред`явлені до доказів ПК України та КАС України.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що надані податковим органом документи на підтвердження правомірності призначення перевірки громадянки України ОСОБА_1 та правомірності висновків проведеної перевірки та визначення за її результатами зобов`язань за спірними ППР, не є допустимими, достовірними та належними, відтак не приймаються судом до уваги.

Порушення податковим органом порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Правова позиція стосовно того, що визнання перевірки незаконною має наслідком відсутність правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення) неодноразово озвучувалась Верховним Судом України (постанові від 27 січня 2015 року, справа №21-425а14) та підтримана Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018р. (адміністративне провадження №К/9901/1970/17), від 20.02.2018р. (адміністративне провадження №К/9901/4473/17), від 13.02.2018р. (адміністративне провадження №К/9901/943/17), від 02.07.2019 (адміністративне провадження №К/9901/66269/18) .

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2002554 від 26.04.2021.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78445) до Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №180/7.4-19/ НОМЕР_3 від 13.11.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №179/7.4-19/ НОМЕР_3 від 13.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78445) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.