Ухвала суду № 99209928, 25.08.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа №944/5302/20

Провадження №1-кп/944/694/21

УХВАЛА

25.08.2021 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.,

з участю секретаря - Василиці Н.В.

прокурора – Проця С.В.

потерпілої- ОСОБА_1

представника потерпілих - адвоката Федулова О.В.

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника– Кульчицького О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Яворові, клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Кульчицького О.С. про визнання очевидно недопустимим доказом висновку КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» №000349 від 06.08.2020 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140350000000605 від 06.08.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140350000000605 від 06.08.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат Кульчицький О.С. подав до суду письмове клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом висновку КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» №000349 від 06.08.2020 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140350000000605 від 06.08.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В обгрунтуванні клопотання покладається на те, що відповідно до ч.2 ст. 214КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей в ЄРДР.

Частина третя вищевказаної статті дозволяє у невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР проводити огляд місця події. Однак, як вбачається з висновку на стан сп`яніння, огляд проводився 06.08.2020року об 04.год. 49хв.

Згідно витягу у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140350000000605 від 06.08.2020 року, дата та час внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення 11год.43хв. 06.08.2020р.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 06.08.2020року не може бути використаний як доказ перебування обвинуваченого в стані наркотичного сп`яніння, оскільки отриманий стороною обвинувачення у порядку що не передбачений КПК України, а саме, всупереч вимогам передбаченим ст.214КПК України, до внесення відомостей до ЄРДР.

Відтак відповідно до вимог ч.2 ст.86КПК України, такий висновок не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень та на нього не може посилатися

суд при прийнятті судового рішення. Крім цього, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився за допомогою тесту, який він він ставить під сумнів. Також, звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду.

В судовому засіданні захисник клопотання підтримав, просить таке задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні подав заперечення на клопотання захисника. Просить в задоволенні клопотання захисника відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 11.11.2015 наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. п. 15, 16 розділу III вищевказаної Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, водій ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинула ОСОБА_3 , 06.08.2020 був доставлений до КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень», де останнього, на підставі даної Інструкції, оглянуто лікарем з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що не є слідчою дією.

В подальшому слідчим, після реєстрації кримінального провадження, в порядку ч. 2 ст. 93 КПК України, долучено даний висновок до матеріалів кримінального провадження.

Крім цього, можливість підтвердження стану сп`яніння у кримінальному провадженні на підставі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, також зазначена у постанові Верховного Суду України № 571/1436/15-к від 03.12.2019.

У зв`язку із вищенаведеним, на думку сторони обвинувачення, клопотання сторони захисту про визнання судом висновку КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» № 000349 від 06.08.2020 очевидно недопустимим доказом не підлягає до задоволення, оскільки такий стан сп`яніння встановлений відповідно до Інструкції, а не в результаті проведення слідчих дій.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання адвоката Кульчицького О.С. в інтересах ОСОБА_2 про визнання очевидно недопустимим доказом висновку КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» №000349 від 06.08.2020.

Представник потерпілого в судовому засіданні просить в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого відмовити

Потерпіла в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні клопотання захисника

Обвинувачений в судовому засіданні, клопотання захисника підтримав просить таке задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши зміст клопотань, прийшов до наступного.

За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані

внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2ст. 89 КПК Україниу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2ст.89 КПК України, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8).

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості:(1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу(частина 4 статті87, частина 2 статті89 КПК) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;(2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті(частина 1статті 89 КПК) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: 1) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; 2) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його

отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в

КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю)їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу(постанова ККС ВСвід 25.09.2018у справі№ 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних)підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

Як вбачається зі змісту клопотання, як на підставу для визнання очевидно недопустимими доказів, захисник покликається на те, що огляд на стан сп`яніння проводився 06.08.2020 о 04год 49хв, а відповідні відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення внесено 06.08.2020 о 11год 43хв. Тобто, сторона захисту вважає, що висновок КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» №000349 від 06.08.2020 є очевидно недопустимим доказом, оскільки отриманий стороною обвинувачення до внесення відомостей до ЄРДР.

Так, даючи оцінку доводів, викладених у клопотаннях захисника, суд не вбачає очевидної недопустимості доказів. Клопотання захисника зводяться до оцінки процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведення досудового розслідування.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказів.

Відповідно до ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває. Конкретних ознак очевидної недопустимості доказу суду не наведено, а тому суд вважає що таке клопотання є передчасним.

На підставі викладеного, керуючисть ст.ст.87,89,94,369-372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Кульчицького О.С. про визнання очевидно недопустимим доказом висновку КНП ЛОР «Медичний центр превенції та терапії узалежнень» № 000349 від 06.08.2020 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєструдосудових розслідувань №12020140350000000605 від 06.08.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без задоволення. Оцінку доказів, з врахуванням підстав, наведених у клопотанні адвоката вирішити в нарадчій кімнаті під час прийняття судового рішення.

Ухвала набирає законої сили з моменту проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Швед Н.П.