Рішення № 99203820, 17.08.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/127/21

Провадження №2/141/291/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

за участю сторін -

позивача: не з`явився,

представника позивача: адвоката Ходак В.В.,

відповідача : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №141/127/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 02.03.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк» про захист прав споживача.

Позивач свої вимоги обґрунтувала тим, що між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1001054630101 від 11.06.2018 року. За даним договором ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 10220 грн., з яких 8000 грн. на загальні споживчі цілі, 1920 грн. для оплати договору страхування (для отримання кредиту); 300 грн. сплата разової комісії.

У п. 4 кредитного договору зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,35 %, що з урахуванням розміру кредиту становить 342 грн. 37 коп.

Дана умова щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості договору про споживчий кредит є несправедливою. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. З приводу послуг з ведення рахунку та розрахунково касове обслуговування, такі дії банку не являються обслуговуванням кредиту в розумінні ст. 1, 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а лише є певним елементом надання інформації по кредиту за запитом позичальника в розумінні ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Тобто п. 4 кредитного договору ОСОБА_1 фактично встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Також, розмір указаної комісії, який встановлений відповідачем у кредитному договорі, є аномально непропорційним по відношенню до процентів за кредит. Внаслідок чого, саме ця плата має ознаки основного періодичного платежу позичальника в оплату кредиту (фактичної плати за кредит), а не оплати послуг. Так згідно графіку платежів комісія за 24 місяці складає 8216,88 грн., проценти за кредит за 24 місяці 1326,06 грн.

Тобто розмір комісії в 6 раз більший за розмір процентів по кредиту. Також розмір комісії більший, ніж кошти отримані позивачем за умовами кредитного договору.

Враховуючи те, що споживачу встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, зазначена плата перевищує розмір отриманого кредиту (без врахування відсотків за користування ним), п. 4 кредитного договору є несправедливим, містить істотний дисбаланс обов`язків на шкоду споживача, суперечить закону, а тому є нікчемним.

Отже, позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8216 грн. 88 коп. сплачені в якості комісії за умовами кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 27.04.2021 року. При цьому, ухвалою суду витребувано у АТ «ПУМБ» виписку по рахунку НОМЕР_1 , який відкритий ОСОБА_1 за умовами кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року, а також зобов`язано відповідача АТ «ПУМБ» в порядку ст.93 ЦПК України подати суду відповіді на запитання позивача, які зазначені в ухвалі суду.

15.04.2021 року від відповідача Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Обгрунтовуючи свої заперечення тим, що 11 червня 2018 року позивач звернулася до відділення банку з метою відкриття рахунку та отримання кредиту. Позивач підписала заяву на приєднання до договору комплексного банківського банківського обслуговування фізичних осіб № 1001054630101 від 11.06.2018 року, чим погодилася з її умовами та фактично отримала кредитні кошти у розмірі 10220,00 грн. на споживчі цілі. Жодних заперечень щодо умов заяви позивач банку не висловлювала.

Відповідно до п. 4 заяви позивачу встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Враховуючи, що заява, безпосереднім чином пов`язана із пропозицією (ДКБО), позивач, яка мала намір отримати кредит із цього приводу звернулася до банку, прийняла порядок взаємодії, який запроваджений банком з метою реалізації процесу кредитування. Також позивач підписанням заяви підтвердила згоду та розуміння, що заява невід`ємним чином пов`язана із пропозицією. На другій сторінці пропозиції зазначено, що банк, відповідно до ст. 641 ЦК України оголошує публічну пропозицію з метою надання банківських послуг, умови і порядок надання яких визначені у даній пропозиції. Дана пропозиція розміщена на сайті банку: pumb.ua, набирає чинності з дати, визначеної на її першій сторінці, та є чинною до дати розміщення (оприлюднення) на сайті банку заяви про її відкликання в цілому чи в частині або внесення змін до пропозиції. Акцептування цієї пропозиції (приєднання) здійснюється позивачем у місцях надання банком послуг на підставі ст. 634 ЦК України шляхом оформлення заяви на приєднання до пропозиції приєднання фізичних осіб до пропозиції відбувається в цілому.

Банк, керуючись ст. 633 ЦК України запропонував позивачу публічний договір (пропозицію) для здійснення банківського обслуговування. При цьому, банк ніколи не відмовлявся надавати консультацію щодо умов пропозиції як при особистому зверненні позивача до відділення банку так і шляхом телефонного спілкування. Поряд з цим, сам текст пропозиції структурований максимально спрощеним чином для швидкого та зручного пошуку необхідної інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, за розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Також, банк не погоджується з твердженням позивача, що положення щодо встановлення комісії вводить позивача в оману, є аномально непропорційним, несправедливим, оскільки умова про несправедливість/непропорційність комісії ЗУ «Про споживче кредитування» відсутня. Жодний нормативний акт не визначає розмір комісії, у тому числі її пропорційність по відношенню до процентів.

Заява була підписана позивачем особисто і банк у письмовій формі надав позивачу всю необхідну інформацію з приводу кредитування. Підписавши заяву, позивач погодилася з її умовами. Жодних заперечень щодо змісту заяви позивач в момент підписання заяви та протягом 14 календарних днів після підписання не висловила, що також свідчить про її згоду з умовами кредитування.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні та призначено справу до розгляду на 20.05.2021 року

Ухвалою суду від 13.05.2021 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Ходак В.В. про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 20.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року відкладено розгляд справи на 15.07.2021 року та зобов`язано відповідача надати детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1001054630101 від 11.06.2018 року.

Судове засідання, призначене на 15.07.2021 року, не відбулось та було відкладено на 17.08.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді.

В судове засідання, призначене на 17.08.2021 року, відповідач АТ «ПУМБ», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з'явився, повноважного представника до суду не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. При цьому, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача від 18.05.2021 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Ходака В.В., розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.06.2018 року між позивачем АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1001054630101.

Як вбачається із заяви № 1001054630101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11.06.2018 року, ОСОБА_1 отримала у ПАТ «Перший український міжнародний банк» споживчий кредит на загальні споживчі цілі, оплату договору страхування та сплату разової комісії банку, в розмірі 10 220,00 грн., з яких: 8000 грн. на загальні споживчі цілі, 1920,00 грн. для оплати договору страхування та 300,00 грн. для сплати разової комісії, строком на 24 місяці.

Відповідно до п. 4 кредитного договору розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,35 %.

За умовами заяви № 1001054630101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11.06.2018 року, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,35%, розмір процентної ставки - 12,00% річних, разова комісія - 0,00%+300,00 грн.

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердила, що приймає публічну позицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погодився з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку), а при обранні послуг з укладання договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладання договору страхування.

За умовами страхування життя зі споживчим кредитом, ОСОБА_1 шляхом підписання цієї заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, погодилася та прийняла у повному обсязі публічну пропозицію укласти договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя зі споживчим кредитом готівкою «ПрАТ «УАСК «АСКА «Життя», від імені якого діє ПАТ «ПУМБ», на умовах, розміщених на офіційному веб-сайті страховика та зазначених у вигляді заяви на приєднання до договору страхування.

Згідно наданого суду відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001054630101 від 11.06.2018 року заборгованість станом на 07.07.2021 року становить 8902,31 грн., яка складається з наступного: 4601,24 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 4301,07 грн. - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту.

Як вбачається з графіку платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 342 грн. 37 коп. щомісяця. Загалом за 24 місяці комісія складає 8216 грн. 88 коп.

Оскільки п. 4 кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року є несправедливим, містить істотний дисбаланс обов`язків на шкоду споживача, суперечить закону, а тому є нікчемним, позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8216 грн. 88 коп. сплачені в якості комісії за умовами укладеного кредитного договору.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування», яка регламентує черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», інформація, необхідна для отримання споживчого кредиту споживачем, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, повинна бути розміщена кредитодавцем на своєму офіційному веб-сайті.

Споживач перед укладанням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», до укладання договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електроні документи та електродний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визначається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладання договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Суд зазначає, що при укладенні кредитного договору від 11.06.2018 року ОСОБА_1 була ознайомлена про мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи ОСОБА_1 , при цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах та в подальшому протягом майже року виконувала його. Таким чином, при підписанні кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року ОСОБА_1 погодилася з усіма умовами даного правочину і взяла на себе зобов`язання щодо його виконання.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2007 року № 168, які були чинними на час укладення Кредитного договору, банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Пунктом 3.6 Правил передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього тощо).

Як встановлено судом, у п. 4 кредитного договору сторони погодили розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,35 %, що становить 342,37 грн., яка підлягає сплаті позичальником щомісяця протягом строку кредитування.

При цьому, згідно умов кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, за розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, аналізуючи умови кредитного договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,35 % ( п. 4 договору) на відповідність закону, суд приходить до висновку, що дана комісія є платою за послуги, що супроводжують кредит, та є дискримінаційною щодо позичальника, порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що тягне за собою її недійсність.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статті 15 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною, то визнання її недійсною в судовому порядку не потребується.

При цьому, щодо вимог позивача про застосування наслідків недійсності вказаної умови кредитного договору суд зазначає наступне.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення цієї статті застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач звертаючись до суду просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на її користь грошові кошти у розмірі 8216,88 грн. сплачені в якості комісії. При цьому, доказів сплати відповідачеві вказаної суми коштів в якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року ні позивачем, ні представником позивача суду не надано.

Поряд з цим, існують суперечності у виписках по рахунку НОМЕР_1 , який відкритий ОСОБА_1 за умовами кредитного договору № 1001054630101 від 11.06.2018 року, щодо розміру заборгованості позивача перед банком в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості за укладеним кредитним договором.

Зокрема, як вбачається з наданої відповідачем виписки щодо розрахунку заборгованості позивача перед Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» станом на 18.05.2021 року, розмір заборгованості в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 5135,98 грн. Із вказаного слідує, що ОСОБА_2 було сплачено на користь банку в якості щомісячної комісії грошові кошти загальною сумою 3081,33 грн.

В той же час, згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості позивача перед Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» станом на 07.07.2021 року, розмір заборгованості в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 4601,24 грн., тобто ОСОБА_2 фактично було сплачено на користь банку в якості щомісячної комісії грошові кошти загальною сумою 3615,64 грн.

Крім того, позивачем не надано належних доказів сплати в якості щомісячної комісії грошові кошти ні на загальну суму 3081,33 грн., ні на загальну суму 3615,64 грн.

Отже, вказані обставини, а також неподання позивачем та її представником доказів сплати грошових коштів в якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості за укладеним кредитним договором позбавляють суд можливості встановити точну суму, яку необхідно стягнути із відповідача в якості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючі зібрані по справі докази, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а позивачем не доведено розмір грошових коштів, які необхідно стягнути із відповідача в якості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, від так в задоволенні позову слід відмовити.

Принагідно суд зазначає, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у справі слід покласти на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 202, 203, 215-217, 509, 626-628, ст.ст. 1, 4, 76, 77, 79, 81, 89, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 27.08.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: АТ «Перший український міжнародний Банк» (Код ЄДРПОУ: 14282829, вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070).

Суддя С.В. Климчук